Ухвала

від 25.11.2015 по справі 813/8513/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/800/16763/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014

у справі № 813/8513/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська панчішна компанія" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2013 № 0000362240 та № 0000372204, а також від 08.11.2013 № 0001372210 і № 0001382210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що реальність виконання господарських операцій з придбання позивачем товарів та послуг у рамках правовідносин зі спірними контрагентами підтверджується документально, тоді як надана контролюючими органами податкова кваліфікація правовідносин цих постачальників з іншими господарюючими суб'єктами під час здійснення контрольно-перевірочних заходів не може спростовувати факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, та слугувати доказом недобросовісності Товариства у сфері оподаткування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що фіктивний характер господарської діяльності контрагентів позивача виключає можливість виконання ними поставок товарів та послуг в адресу Товариства, тоді як за відсутності реальних змін майнового стану учасників господарської операції номінально оформлені первинні документи не породжують будь-яких податкових наслідків.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, та просить залишити ці рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланові виїзні перевірки Товариства з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» за березень-квітень 2013 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «ПКК «Компроміс» за березень 2012 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» за січень-травень 2013 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» за квітень 2013 року, оформлені актами від 23.09.2013 № 74/22-40/32894162 та від 25.10.2013 № 128/22-40/32894162, відповідно.

За наслідками цих перевірок Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 10.10.2013 № 0000362240 про збільшення платникові грошового зобов'язання з ПДВ на 127 875 грн. за основним платежем та на 63937,50 грн. за штрафними санкціями;

від 10.10.2013 № 0000372240, за яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді 510 грн. штрафних санкцій;

від 08.11.2013 № 0001372210, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 876 923 грн. за основним платежем та на 438 462 грн. за штрафними санкціями;

від 08.11.2013 № 0001382210 про визначення позивачеві суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за червень 2012 року в розмірі 2 179 320 грн.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії слугував висновок контролюючого органу про безтоварний характер операцій з придбання позивачем товарів та послуг у названих контрагентів, що виключає обґрунтованість податкової вигоди платника за цими операціями.

На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на обставини, установлені під час проведення перевірок (зустрічних звірок) названих постачальників щодо неперебування їх за місцезнаходженням, відсутності у цих контрагентів майна, основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для досягнення реальних результатів будь-якої фінансово-економічної діяльності, виявлені розбіжності у даних податкової звітності цих постачальників з їх контрагентами (у тому числі позивачем у справі), спричинені невиконанням (неналежним виконанням) цими особами своїх податкових обов'язків, фіктивний характер операцій з придбання цими контрагентами активів, які у подальшому виступали предметом поставки позивачеві.

Також Інспекція зазначає про неподання Товариством під час перевірки доказів транспортування товару, його зберігання у процесі виконання розглядуваних операцій із названими контрагентами.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Отже, при дослідження правильності формування податкового кредиту судам слід виходити не лише з формального подання платником усіх необхідних документів, але й встановити реальність фінансово-господарських правовідносин платника із задекларованим контрагентом.

Перевіряючи дотримання позивачем наведених правил оподаткування по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «ПКК «Компроміс» суди встановили, що за договором поставки від 28.03.2012 № 28/03/2012-П названий постачальник зобов'язався передати у власність Товариства товар, визначений у специфікаціях (леговану швидкоріжучу сталь у зливках марки Р18К5Ф2). На підтвердження фактичного виконання цих поставок позивачем подано акт прийому-передачі товару, податкову накладну, видаткову накладну, платіжні доручення про оплату придбаної продукції у безготівковому порядку; факт налагодження безпосередніх ділових стосунків позивача з розглядуваним контрагентом підтверджується документами про відрядження генерального директора Товариства до м. Кривий Ріг для підписання та виконання зазначеного договору (наказом про відрядження, звітом про відрядження, посвідченням про відрядження). Придбаний товар було експортовано платником за межі митної території України із залученням комісіонера - приватного підприємства «Зовнішторгсервіс», що засвідчено актом прийому-передачі товару на комісію, сертифікатом якості, вантажною митною декларацією.

Досліджуючи порядок виконання операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт», суди встановили, що у рамках договору поставки від 25.03.2013 № 25031 товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко» зобов'язалося передати у власність позивача соєві боби (для технічних потреб); реальність виконання цих операцій підтверджена актами прийому-передачі товару. видатковими накладними, податковими накладними, довіреністю про отримання товарно-матеріальних цінностей; вказаний товар був переданий позивачем комісіонеру - товариству з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» - для реалізації на експорт. Правовідносини між позивачем та названим комісіонером оформлені актами приймання-передачі товарів на комісію, вантажно-митними деклараціями, звітом комісіонера, платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку Товариства. Також позивачем подано документи про відрядження генерального директора Товариства до названих контрагентів для виконання розглядуваних операцій.

Обставини, засвідчені наведеними доказами, не були спростовані Інспекцією.

Адже, оцінюючи доводи Інспекції про недобросовісність спірних постачальників позивача, у тому числі у зв'язку з придбанням товару (який виступав предметом поставки позивачеві) за фіктивними операціями, суди обґрунтовано зазначили, що даний висновок Інспекції зроблений лише на підставі актів щодо проведення зустрічних перевірок (звірок) цих суб'єктів господарювання, та не спростовує наявність у товариства з обмеженою відповідальністю «ПКК «Компроміс» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» активів, які були поставлені позивачеві; під час податкової перевірки Інспекцією не досліджувалося питання щодо дійсного походження продукції, поставленої Товариству. Інспекцією не представлено акти зустрічних перевірок та звірок цих контрагентів з детальним описом господарських операцій з поставки ними товарів на користь позивача, а тому посилання на ці акти у світлі підтвердження або спростування обставин, які мають правове значення для вирішення даного спору, не можна визнати обґрунтованими.

За відсутності ж доказів, які б свідчили про існування змови платника з його постачальниками, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на податкову вигоду не може ставитися у залежність від результатів зустрічних перевірок його постачальників, під час яких досліджувалися умови провадження ними господарської діяльності.

Факт наявності у позивача активу (який було одержано від задекларованих контрагентів) та його подальшого експорту Інспекцією не спростовано; обставин щодо можливого отримання цього активу Товариством від інших осіб відповідачем не виявлено.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією відсутності реальності господарських операцій зі спірними контрагентами в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операцій, їх імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, та правомірно задовольнили даний позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть зміну або скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 у справі № 813/8513/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько