Рішення

від 10.12.2015 по справі 904/8704/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.15р. Справа № 904/8704/15

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване

до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 99 541,20 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бендюг С.М. довіреність від 12.10.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс" про стягнення 99 541,20 грн. матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 29.09.2015р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 15.10.2015р.

15.10.2015р. до суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

15.10.2015р. оголошено перерву до 26.10.2015р.

26.10.2015р. відповідач подав до клопотання про витребування інформації в моторному (транспортному) страховому бюро України про те, яким саме страховиком було укладено договір обов'язкового страхування з відповідачем на а/м КРАЗ - 258 Б-1 державний номер НОМЕР_6, який діяв на час ДТП, а саме 24.02.2004р.

Ухвалою суду від 26.10.2015р. відкладено розгляд справи на 09.11.2015р. Клопотання відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувано у моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію про те, яким саме страховиком було укладено договір обов'язкового страхування з відповідачем на а/м КРАЗ - 258 Б-1 державний номер НОМЕР_6, який діяв на час ДТП, а саме 24.02.2004р.

09.11.2015р. відповідач подав до суду клопотання про витребування в Житомирського районного суду Житомирської області матеріали кримінальної справи № 1п-72/2012 за обвинуваченням ОСОБА_3

09.11.2015р. розгляд справи відкладено на 23.11.2015р.

23.11.2015р. представник відповідача заявив клопотання про продовження строків розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.11.2015р. клопотання про продовження строків розгляду справи задоволено, продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 14.12.2015р. включно, відкладено розгляд справи на 30.11.2015р.

В засіданні оголошувалась перерва з 30.11.2015р. до 07.12.2015р., з 07.12.2015р. до 10.12.2015р.

07.12.2015р. відповідач подав до суду клопотання про залучення Моторного транспортного страхового бюро України в якості третьої особи на стороні відповідача.

07.12.2015р. відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд призначити судову авто-технічну експертизу у справі, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд та вирішення експерта поставити питання:

- чи були допущені порушення ПДР водієм автомобіля ОСОБА_4 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 при ДТП, яке трапилося 24.02.2004 р.;

- як треба було діяти учасникам дорожньо-транспортної події в даній дорожній ситуації відповідно до технічних вимог правил безпеки руху та експлуатації транспорту;

- чи була технічна можливість у водіїв запобігти події ДТП (наїздові, зіткненню та ін.) в момент розвитку дорожньої ситуації, вказаної слідством, судом.

10.12.2015р. відповідач подав до суду відзив, просив в задоволенні позову відмовити.

10.12.2015р. відповідач подав до суду заяву про передачу пошкодженого майна відповідачу.

У судове засідання з'явились представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, 07.12.2015р. подав до суду заяву, в якій просив судове засідання, яке призначено на 10.12.2015р. провести без його участі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського районного суду по справі № 1п-72/2012 від 10.09.2012р. встановлено, що 24.02.2004р. близько 00 годин 15 хвилин на 1 км під'їзної дороги від автодороги Київ-Чоп неподалік с. Глибочиця Житомирського району Житомирської області з вини обвинуваченого ОСОБА_3, який керував автомобілем КРАЗ-258 Б1 державний номерний знак НОМЕР_6 з напів причепом ПЛК/2114 державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ВАТ АТП-11262 "Важавтотранс" м. Дніпропетровськ, внаслідок грубого порушення ним вимог п. 1, 5, 10.1, 10.4, 15.431.1, 31.4 Правил дорожнього руху України, сталася дорожньо-транспортна пригода. Під час руху автомобілем на зазначеній ділянці дороги водій ОСОБА_3 перед зміною напрямку руху не впевнився, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, виконуючи не з крайнього лівого положення розворот поза перехрестям для подальшого руху в напрямку м. Києва, не надав дорогу автомобілю ВАЗ 21110 державний номерний знак НОМЕР_7, який під керуванням ОСОБА_6 рухався в попутному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів. В результаті зіткнення автомобіль КРАЗ-258 Б1 та ВАЗ 21110 водій ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після зіткнення автомобілів КРАЗ-258 Б1 та ВАЗ 21110, керований ОСОБА_3 автомобіль КРАЗ 258 Б1 з напівпричепом виїхав на смугу зустрічного руху та після зупинки перекрив обидві смуги руху зі сторони м. Житомира, чим створив перешкоду для руху автомобілю ОСОБА_4 державний номерний знак НОМЕР_4 з напівпричепом Ламберт державний номерний знак НОМЕР_5, який під керуванням ОСОБА_5 рухався у напрямку м. Києва. Не маючи з технічної сторони можливості уникнути зіткнення транспортних засобів, керований ОСОБА_5 автомобіль зіткнувся з напівпричепом ПЛК 2114 державний номерний знак НОМЕР_2 автомобіля КРАЗ-258 Б1. Унаслідок зіткнення пасажир автомобіля ОСОБА_4 ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вищевказаною постановою Житомирського районного суду визнано виним ОСОБА_3 у скоєні вище зазначеного ДТП.

Автомобіль RENAULT R340 Major (ОСОБА_4) та напівпричеп-рефрижератор LAMBERT зареєстровані за ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію ТЗ НОМЕР_8 та НОМЕР_9 відповідно (а.с. 47).

Згідно трудового договору між працівником і фізичною особою від 31.01.2002р. ОСОБА_5 на момент скоєння ДТП перебував в трудових відносинах з позивачем.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 21221346 станом на 23.09.2015р. (а.с. 57-62) правонаступником Відкритого акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс" стало Товариство з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс".

Згідно висновку № 64 судової автотоварознавчої експертизи від 31.03.2004р. ринкова вартість автомобіля "RENAULT R340 Major", державний реєстраційний номер 351-35, до моменту ДТП становила 78 466,81 грн.; ринкова вартість автомобіля "RENAULT R340 Major", після ДТП становить 16 356,54 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля "RENAULT R340 Major" який пошкоджений під час ДТП, становить 172 577,65 грн.; вартість матеріальної шкоди, яка заподіяна власнику автомобіля "RENAULT R340 Major", внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП, дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження і становить 78 466,81 грн.

Згідно висновку № 65 судової автотоварознавчої експертизи від 20.04.2004р. вартість півпричепа "LAMBERT", реєстраційний номер НОМЕР_5, з врахуванням його фізичного зносу до моменту ДТП, становила 87 876,06 грн.; вартість півпричепа "LAMBERT", з врахуванням його експлуатаційного зносу, після ДТП становить 62 224,79 грн.; вартість відновлювального ремонту півпричепа "LAMBERT", який пошкоджений під час ДТП, становить 37 222,42 грн.; вартість матеріальної шкоди, яка заподіяна власнику півпричепа "LAMBERT", внаслідок пошкодження під час ДТП, становить 21 074,39 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, в результаті дорожньо-транспортної пригоди йому заподіяна матеріальна шкоду на загальну суму 99 541,20 грн., що і стало причиною звернення до суду.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України).

Однак крім цього, відповідно до ч.1,2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

15.10.2015р. відповідач подав до суду заяву, просить застосувати до даної справи загальну позовну давність 3 роки, оскільки ДТП сталося 24.02.2004р.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Як вказано вище, постановою Житомирського районного суду по справі № 1п-72/2012 від 10.09.2012р. у скоєні ДТП визнано винним ОСОБА_3 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є стороною провадження по кримінальній справі Житомирського районного суду № 1п-72/2012. Супровідний лист Житомирського районного суду про направлення ОСОБА_1 копії вищевказаної постанови датований 30.01.2013р.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, оскільки з врахуванням дати направлення позивачу постанови по кримінальній справі (30.01.2013р.-а.с.38) на дату звернення з позовом про стягнення до суду (штамп пошти 22.09.2015р. - а.с.52) не сплинув трирічний строк позовної давності.

Також 09.11.2015р. відповідач подав до суду клопотання, просив витребувати в Житомирському районному суді Житомирської області матеріали кримінальної справи № 1п-72/2012 за обвинуваченням ОСОБА_3

Відповідно до ст.38 Господарського процесуального кодексу України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Проте у вищевказаному клопотанні відповідач не вказує який саме доказ витребовується та обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Господарський суд зазначає, що у матеріалах справи містяться всі необхідні докази з кримінальної справи № 1п-72/2012 за обвинуваченням ОСОБА_3, а саме: висновки судової автотоварознавчої експертизи № 64, № 65, акти огляду автомобіля судовим експертом № 64, № 65 та постанова Житомирського районного суду Житомирської області від 10.09.2012р.

Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

07.12.2015р. відповідач подав до суду клопотання про залучення Моторного транспортного страхового бюро України в якості третьої особи на стороні відповідача.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі (ч. 1,2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).

Між тим, суд не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання та залучення Моторного транспортного страхового бюро України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки відповідачем не додано доказів того, що автомобіль КРАЗ-258 Б1 державний номерний знак НОМЕР_6 з напів причепом ПЛК/2114 державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ВАТ АТП-11262 "Важавтотранс" був застрахований.

07.12.2015р. від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд призначити судову авто-технічну експертизу у справі, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд та вирішення експерта поставити питання:

- чи були допущені порушення ПДР водієм автомобіля ОСОБА_4 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 при ДТП, яке трапилося 24.02.2004 р.;

- як треба було діяти учасникам дорожньо-транспортної події в даній дорожній ситуації відповідно до технічних вимог правил безпеки руху та експлуатації транспорту;

- чи була технічна можливість у водіїв запобігти події ДТП (наїздові, зіткненню та ін.) в момент розвитку дорожньої ситуації, вказаної слідством, судом.

Своє клопотання відповідач мотивує тим, що без спеціальних досліджень не можливо встановити ступеня вини потерпілого, а це в свою чергу унеможливлює вирішення питання про зменшення розміру відшкодування, тобто обчислення матеріальної шкоди, яка нанесена позивачу в наслідок ДТП.

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ч.5 ст.1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як зазначено у постанові Житомирського районного суду по справі № 1п-72/2012 від 10.09.2012р. дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок грубого порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 1, 5, 10.1, 10.4, 15.431.1, 31.4 Правил дорожнього руху України. Так, перед зміною напрямку руху ОСОБА_3 не впевнився, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, виконуючи не з крайнього лівого положення розворот поза перехрестям для подальшого руху в напрямку м. Києва, не надав дорогу автомобілю ВАЗ 21110. Після зіткнення автомобілів КРАЗ-258 Б1 та ВАЗ 21110, керований ОСОБА_3 автомобіль КРАЗ 258 Б1 з напівпричепом виїхав на смугу зустрічного руху та після зупинки перекрив обидві смуги руху зі сторони м. Житомира, чим створив перешкоду для руху автомобілю ОСОБА_4.

Вищенаведене виключає наявність умислу водія ОСОБА_4 або ж дію непереборної сили щодо водія ОСОБА_3

Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

10.12.2015р. від відповідача надійшла заява про передачу пошкодженого майна відповідачу, в якій відповідач посилаючись на п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", просить суд при ухваленні рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості автомобіля вирішити питання про передачу пошкодженого в результаті ДТП автомобіля RENAULT R340 Major відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс".

При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду (п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки").

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 Цивільного кодексу України).

Згідно висновку № 64 судової автотоварознавчої експертизи від 31.03.2004р. вартість матеріальної шкоди, яка заподіяна власнику автомобіля "RENAULT R340 Major", внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП, дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження і становить 78 466,81 грн., тобто йдеться мова про відшкодування матеріальної шкоди, а не про відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням.

Таким чином вимога, що відображена в заяві про передачу пошкодженого майна відповідачу, є окремою позовною вимогою. Позивач не звертався до суду із зустрічною позовною заявою, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про передачу пошкодженого майна відповідачу.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовна заява здана позивачем на пошту 22.09.2015р. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат(п.2.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року становить 1 218 грн. При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2000,00 грн. згідно з квитанцією №12274890-1 від 28.08.2015р., замість 1493,12 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 506,88 грн. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу , що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 506,88 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1 493,12 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс" (49068, м. Дніпропетровськ, вул. Леніногорська, 121, ідентифікаційний код 03116163) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81121, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_10) 99 541,20 грн. , про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс" (49068, м. Дніпропетровськ, вул. Леніногорська, 121, ідентифікаційний код 03116163) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81121, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_10) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 493,12 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2015

Суддя І.В. Мілєва