Постанова

від 07.12.2015 по справі 904/82/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2015 р. Справа №904/82/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Науменка І.М. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

позивач: ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1 від 10.08.95;

Відповідач-1, відповідач-2 та відповідач-3 в судове засідання з'явились, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Токо Паритет", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015р. у справі №904/82/15

за позовом ОСОБА_1, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1 ОСОБА_2, м.Кривий Ріг

Дніпропетровської області

до відповідача-2 ОСОБА_3, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-3 Приватного підприємства "Токо Паритет",

м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання правочину нікчемним, стягнення вартості частини прибутку,

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015р. у справі №904/82/15 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Токо Паритет" на користь позивача вартість частини майна, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення та частину прибутку підприємства в розмірі 30 % часток у загальній сумі 51 100 (п'ятдесят одна тисяча сто) грн. 00 коп., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 637 (одна тисяча шістсот тридцять сім) грн. 31 коп., про що видано наказ. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині задоволення позову, Приватне підприємство "Токо Паритет" (відповідач-3) звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015р. у справі №904/82/15 у згаданій вище частині - скасувати, як неправомірне, та прийняти у справі нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі доводів відповідач-3 наполягає на тому, що реалізація корпоративних прав власника частки у статутному капіталі приватного підприємства, розрахованого з чистих активів при виході, є неможливою, адже наведене суперечить правовій суті правовідносин такого власника з підприємством. На думку апелянта, все майно, включаючи статутний капітал, є об'єктом власності та підлягає поділу, як майно, між співвласниками на підставі норм права, що регулюють відносини спільної часткової власності, а не відносини, засновані на корпоративних правах.

В свою чергу, в запереченнях на апеляційну скаргу позивач викладені в останній доводи повністю заперечує, з викладеними в оскаржуваному рішенні висновками господарського суду першої інстанції погоджується за винятком вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Відтак, за результатами апеляційного перегляду позивач просить рішення господарського суду від 02.09.2015р. - змінити, додатково стягнувши з ПП «Токо Паритет» (відповідач-3, апелянт), як з винної сторони, витрати на проведення судово-економічної експертизи.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

Так, з наявних у справі матеріалів вбачається, що 25.06.2013р. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Приватного підприємства «Токо Паритет» (відповідач-3) з заявою про вихід із складу власників підприємства та виплату належної йому частки у статутному капіталі в сумі 300,00 грн. в строки, передбачені чинним законодавством України та Статутом Приватного підприємства «Токо Паритет».

25.06.2013р. відбулись загальні збори власників Приватного підприємства "Токо Паритет" з порядком денним: 1.Про обрання голови, секретаря зборів; 2.Розгляд питання щодо продажу корпоративних прав на приватному підприємстві "Токо Паритет" ОСОБА_4 та внесення змін до установчих документів щодо складу власників; 3.Про вихід ОСОБА_1 зі складу власників Приватного підприємства "Токо Паритет"; 4.Про перерозподіл частки підприємства, що належить ОСОБА_1 між співвласниками приватного підприємства «Токо Паритет».

На зазначених вище загальних зборах були присутні наступні учасники: ОСОБА_4 - 40 голосів, ОСОБА_3 - 30 голосів. Зокрема, з четвертого питання порядку денного загальні збори вирішили наступне: -задовольнити заяву ОСОБА_1 щодо виходу зі складу власників та виплатити йому його частку в статутному фонді товариства, яка складає 300,00 грн.; у зв'язку із складанням договорів купівлі-продажу частини корпоративних прав (угода від та виходу зі складу власників ОСОБА_1 внести зміни до Статуту Приватного підприємства «Токо Паритет» щодо складу власників. З метою недопущення зменшення статутного капіталу, ОСОБА_2 довнести 30% статутного капіталу в строк до 01.08.2013р., частка якого буде складати 70% частки підприємства. Статутний капітал в сумі 1 000,00 грн. розподілити між власниками наступним чином: ОСОБА_2 - 700 грн., що становить 70% частки у статутному капіталі; ОСОБА_3 - 300,00 грн., що становить 30% частки статутного капіталу; скласти та затвердити статут Приватного підприємства «Токо Паритет» у новій редакції, згідно вимог чинного законодавства.

03.07.2013р. державним реєстратором Криворізької міської ради Дніпропетровської області на підставі рішення №3/13 загальних зборів власників підприємства від 25.06.2013р., здійснена державна реєстрація нової редакції Статуту Приватного підприємства "Токо Паритет".

Разом з цим, за спливом 12 місяців з дати подачі позивачем заяви про вихід зі складу учасників товариства, вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі ПП «Токо Паритет», виплачена не була (доказів зворотного суду не надано).

Наведене стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

З урахуванням заяви від 17.02.2015р. про уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути з ПП «Токо Паритет» (відповідач-3) грошові кошти в розмірі 56 520,00 грн., що становлять вартість частини прибутку товариства в розмірі 30%, а також, частину майна (основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення станом на 25.06.2013р.), а також, статутний внесок в розмірі 500,00 грн. Окрім того, позивач вимагає визнати нікчемним правочин від 19.01.2012р. про передачу ним (ОСОБА_1) ОСОБА_3 20% частки товариства, у зв'язку з його укладенням шляхом обману.

Отже, вирішуючи питання щодо обґрунтованості викладених в апеляційній скарзі заперечень, колегія апеляційного господарського суду виходила з наступного:

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також, порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Отже, у господарському товаристві статутний капітал поділений на частки, а майно при виході учасника розподіляється між його членами пропорційно часткам у статутному капіталі, тобто виходячи з правовідносин спільної часткової власності з визначенням часток у порядку, визначеному законом і статутом товариства.

В свою чергу, відповідно до ст.54 Закону України, виплата вартості частини майна товариства, пропорційно частці учасника, який виходить з товариства, у статутному капіталі товариства провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Також, п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" встановлено, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Тобто, розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу. Якщо при вирішенні спору буде встановлено, що на момент виходу (виключення) учасника у товариства відсутні чисті активи, господарський суд відмовляє у відповідному позові у зв'язку з відсутністю в товариства майна, що підлягає виплаті.

Таким чином, вартість частки майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо за вирахуванням майнових зобов'язань товариства, тобто повинна відповідати вартості чистих активів товариства. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.11.2014р. у справі № 910/10168/13).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що Статутом Приватного підприємства «Токо Паритет» порядок виплати вартості частини майна та прибутку учаснику, який вибув зі складу учасників товариства, не визначений.

Отже, як встановлено під час апеляційного провадження, матеріалами справи підтверджений факт виконання позивачем (ОСОБА_1) покладеного на нього чинним законодавством України та Статутом товариства обов'язку щодо формування статутного капіталу ПП «Токо Паритет» у повному обсязі.

Натомість, як вже зазначалось вище, за спливом 12 місяців з дати подачі позивачем заяви про вихід зі складу учасників товариства, вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі ПП «Токо Паритет», виплачена не була (доказів зворотного суду не надано).

Важливо зауважити, що з метою визначення вартості частини майна та прибутку Приватного підприємства «Токо Паритет» станом на 25.06.2013р. господарським судом першої інстанції була призначена судова експертиза. Висновком судово-економічної експертизи №3313/3314-15 у даній справі №9004/82/15 від 31.07.2015р. (а.с.4-12, т.4) встановлено наступне: вартість частки учасника ОСОБА_1 при виході з товариства, що визначена експертом на підставі даних балансу Приватного підприємства «Токо Паритет», становить 50 000,00 грн., а частка чистого прибутку, яка належить ОСОБА_1 при виході з Приватного підприємства «Токо Паритет» дорівнює 1 100,00 грн. Таким чином, експертом встановлено, що загальна вартість частини майна та прибутку Приватного підприємства «Токо Паритет», яка належить до сплати ОСОБА_1 (позивачеві), у зв'язку з його виходом зі складу засновників товариства, складає 51 100,00 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, аналіз наведених вище правових норм, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду з приводу наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Приватного підприємства «Токо Паритет» (відповідача-3) на користь позивача вартості частини майна товариства в сумі 50 000,00 грн. та частини прибутку підприємства в сумі 1 100,00 грн.

Разом з цим, обґрунтованою слід визнати відмову господарським судом першої інстанції в задоволенні решти позову, з огляду на викладене нижче.

Так, неналежним способом захисту порушеного права в розумінні ст.16 Цивільного кодексу України слід вважати вимогу позивача щодо визнання нікчемним договору від 19.01.2012р. про передачу ОСОБА_1 20% частки Приватного підприємства «Токо Паритет» (відповідач-3) ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів укладення такого правочину (протилежне сторонами у справі не спростовано). Нікчемність правочину, згідно приписів ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, є одним з видів його недійсності у вигляді невідповідності вимогам закону. Відтак, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з наведеним, визнання судом такого правочину нікчемним належним способом захисту порушеного права визнати неможна.

В свою чергу, цілком правомірно, на думку судової колегії, місцевим господарським судом було відхилено й доводи відповідача-3 щодо неотримання заяви ОСОБА_1 (позивача) про вихід зі складу засновників товариства, оскільки матеріали реєстраційної справи (надавались на вимогу суду першої інстанції) містять нотаріального посвідчену копію такої заяви. Окрім того, матеріалами справи, а саме, рішенням загальних зборів №3/13 від 25.06.2013р. підтверджено розгляд та подальше задоволення даної заяви загальними зборами товариства.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі заперечень колегія суддів апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити наступне:

так, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника (ч.1 ст.79 Господарського кодексу України).

За ч.1 ст.113 Цивільного кодексу України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до ч.1 ст.113 Господарського кодексу України, Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Таким чином, в розумінні ст.ст.79, 113 Господарського кодексу України та ст.113 Цивільного кодексу України приватне підприємство є господарським товариством, у зв'язку з чим викладені в апеляційній скарзі твердження відповідача-3 щодо неналежності спірних правовідносин до корпоративних колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані та безпідставні.

У підсумку, наявне в запереченнях на апеляційну скаргу клопотання позивача щодо зміни оскаржуваного рішення шляхом покладення витрат на проведення судово-економічної експертизи на відповідача-3 (апелянт) колегія суддів відхиляє, як таке, що суперечить приписам ст.88 ГПК України.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає оскаржуване рішення правомірним, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства України, з огляду на що передбачених ст.104 ГПК України підстав для його зміни або скасування не вбачає. Натомість, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного перегляду свого підтвердження не знайшли, виявились безпідставними та спростованими наявними у справі доказами.

Згідно зі ст.49 ГПК України, враховуючи результат вирішення спору, покладення господарським судом першої інстанції судових витрат на позивача та відповідача-3 пропорційно задоволених позовних вимог чинному законодавству України не суперечить. В свою чергу, у зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, судові витрати на апеляційне оскарження покладаються на скаржника.

Керуючись ст.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Токо Паритет» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2015р. у справі №904/82/15 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.12.2015р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов