Постанова

від 03.12.2015 по справі 816/2887/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2887/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - Бакуліна А.О.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехсервіс-1991" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Фіона" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехсервіс-1991" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року № 0000152308.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Фіона".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 04 липня 2014 року №4149/16-01-22-06/13928181, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "Євротехсервіс-1991" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТК Фіона" за період березень, квітень 2013 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки від 04 липня 2014 року №4149/16-01-22-06/13928181, вважає їх необґрунтованими та такими, що порушують вимоги чинного законодавства, оскільки вони спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами. Крім того, позивач наголошував на неправомірності проведення перевірки контролюючим органом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У своїх письмових запереченнях відповідач наполягав на порушенні позивачем вимог статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень 2013 року на загальну суму ПДВ 644366,00 грн про обсяги придбання та податковий кредит не є дійсними. Зазначав, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Вказував, що понесені позивачем витрати від оренди бурового обладнання здійснювалися на підставі безтоварних операцій, а отже, формування ТОВ "Євротехсервіс-1991" податкового кредиту відповідач вважає неправомірним.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила. До суду повернувся конверт з судовою повісткою направлений третій особі за адресою яка згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказана як місцезнаходження ТОВ "ТК Фіона".

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехсервіс-1991" зареєстровано як юридичну особу 04 лютого 1992 року, ідентифікаційний код 13928181, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №564640 /т. 1 а.с. 9/.

У період з 18 червня 2014 року по 26 червня 2014 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ "Євротехсервіс-1991" (код ЄДРПОУ 13921181) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТК Фіона" (код ЄДРПОУ 38258286) за період березень, квітень 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 04 липня 2014 року №4149/16-01-22-06/13928181 /т .1 а.с. 21-28/, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 644366,00 грн, у тому числі по періодах: березень 2013 року на суму ПДВ 322183,00 грн, квітень 2013 року на суму ПДВ 322183,00 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що позивачем під час проведення перевірки не надано технічної документації на бурове обладнання, що передбачено договором поставки бурового обладнання від 25 січня 2013 року №777 /т. 1 а.с. 24/.

Заборгованість ТОВ "Євротехсервіс-1991" перед ТОВ "ТК Фіона" становить 3866196,00 грн, у тому числі ПДВ 644366,00 грн /т. 1 а.с. 24/.

На думку контролюючого органу, операції з оренди бурового обладнання не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (робіт, послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Основним елементом економічної ефективності є вид результату корисної діяльності, при цьому ефект є абсолютним перевищенням результатів над витратами /т. 1 а.с. 24/.

Крім того, контролюючий орган зазначав, що основним видом діяльності контрагента позивача є діяльність охоронних служб /т. 1 а.с. 25/.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року №0000152308, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 805457,50 грн, у тому числі 644366,00 грн за основним платежем, 161091,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /т. 1 а.с. 51/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Надаючи правову оцінку діям Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області при проведенні перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок урегульовано статтею 81 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, не заперечується позивачем та підтверджено залученою до матеріалів справи копією направлення на перевірку від 18 червня 2014 року №967 виданого на підставі наказу від 18 червня 2014 року №1430, що посадовій особі позивача пред'явлено направлення та вручено під розписку копію наказу від 18 червня 2014 року №1430 / т. 1 а.с. 66-67/.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки /абзац 2 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України/.

Досліджені у судовому засіданні завірені належним чином копії наказу на проведення перевірки та направлення на перевірку відповідають вимогам статті 81 Податкового кодексу України /т. 1 а.с. 66-67/.

Таким чином, з огляду на той факт, що наказ на проведення перевірки та направлення на перевірку оформлено без порушень, а позивач не скористався наданим абзацом 2 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України правом недопуску до проведення перевірки та не оскаржував зазначені рішення або дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки, слід вважати, що сумнівів у позивача стосовно легітимності перевірки не було.

Отже, суд приходить до висновку, що перевірка підприємства позивача проведена на підставі та у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 18 липня 2014 року №0000152308, суд виходить з наступного.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 цього ж Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.6 статті 201 вказаного Кодексу визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що 25 січня 2013 року між ТОВ "Євротехсервіс-1991" (Орендар) та ТОВ "ТК Фіона" (Орендодавець) укладено договір оренди бурового обладнання №777 /т. 1 а.с. 41-43/, згідно пункту 1.1. умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування бурове обладнання в комплекті.

Транспортування обладнання на буровий майданчик орендаря здійснюється засобами та за рахунок Орендодавця /пункт 2.2. умов Договору/.

Згідно пункту 4.1. умов Договору розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, визначається за згодою сторін у Додатку №1 до даного Договору, який є невід'ємною його частиною.

У пункті 4.2. умов Договору сторони домовилися, що орендна плата сплачується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 5 наступних банківських днів за останнім кварталом.

На підтвердження реальності здійснення господарських операції та правомірності податкового кредиту позивачем до суду надано копії: Додатку №1 до Договору від 25 січня 2013 року №777 "Перелік майна, що передається в оренду та розмір орендної плати" /т. 1 а.с. 44-45/; акту приймання передачі від 25 січня 2013 року /т. 1 а.с. 46-47/; акту повернення обладнання з оренди від 01 травня 2013 року /т. 1 а.с. 48-49/; актів надання послуг /т. 1 а.с. 29, 31, 33, 35, 37, 40/; податкових накладних /т. 1 а.с. 30, 32, 34, 36, 38, 39/.

Факт наявності заборгованості ТОВ "Євротехсервіс-1991" перед ТОВ "ТК Фіона" у сумі 3866196,00 грн, у тому числі ПДВ 644366,00 грн представниками сторін не заперечується та підтверджується бухгалтерською довідкою позивача /т. 1 а.с. 117/.

Позивачем до матеріалів справи надано Акти приймання пусконалагоджувальних робіт від 01 березня 2013 року №1 та від 31 березня 2013 року №2 /т. 1 а.с. 135-136/, що свідчить про виконання орендодавцем робіт з установки та запуску орендованого обладнання.

Також позивачем до матеріалів справи долучено дозвіл на початок експлуатації об'єкта № 459.11.30-29.52.3 від 04 лютого 2011 року виданий Державний комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничного нагляду та дозвіл № 187.12.53-11.20.0 від 21 травня 2012 року яким ТОВ "Євротехсервіс - 1991" дозволено виконання робіт підвищеної небезпечності, у тому числі монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкцію технічного устаткування підвищеної небезпечності та експлуатувати устаткування підвищеної небезпеки, у тому числі технологічного устаткування об'єктів нафтогазовидобувної промисловості: агрегату для ремонту свердловин А-50М на базі КрАЗ 65101, рік випуску 1994, країна Росія, превентор ППР-180-350, рік випуску - 2005, країна виробник Росія /т. 1 а.с. 118, 119/.

У своїх письмових поясненнях від 06 серпня 2014 року та усних поясненнях у судовому засіданні представник позивача зазначав, що орендоване обладнання було використано товариством позивача з метою капітального ремонту свердловин за договорами підрядів, укладених ТОВ "Євротехсервіс-1991" з суб'єктами господарювання, копії яких залучено до матеріалів справи /т. 1 а.с. 103-104, 108-109/.

На підтвердження надання послуг з капітального ремонту свердловин за договорами підрядів позивачем до справи надано: договори підряду на виконання робіт з капітального ремонту свердловини № 2-Ден від 23 жовтня 2012 року, № А204РОЗ/КРС-20-211 від 19 листопада 2012 року, №ЯБЛ93-КРС від 27 грудня 2012 року; акти прийому-передачі виконаних робіт № 16,84, 83, 54 /т. 1 а.с. 106 - 114, т. 2 а.с. 53 - 64/.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що сума коштів витрачена на оренду обладнання у ТОВ "ТК Фіона" (866196,00 грн) значно менше суми коштів отриманих товариством за результатами виконання договорів підряду з капітального ремонту свердловин з використанням орендованого обладнання (4560675,00 грн). В цьому на його думку й полягає економічна вигода від оренди обладнання у ТОВ "ТК Фіона".

Також представник позивача суду пояснив, що на даний час у товариства відсутня можливість надати технічну документацію передбачену п. 7.1 договору оренди бурового обладнання №777 від 25 січня 2013 року, у зв'язку з тим, що вказана документація повернута орендодавцю разом з орендованим обладнанням.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року, №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Під час дослідження вище вказаних документів судом не встановлено порушень щодо їх оформлення. Відповідні первинні документи бухгалтерського обліку, якими оформлена спірна господарська операція, були надані податковому органу для перевірки, що не було спростовано відповідачем у ході розгляду справи. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Посилання відповідача на відомості, викладені в акті "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТК Фіона" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2013 рік та січень, лютий 2014 року" ХОДПІ ГК Міндоходів у Харківській області від 31 березня 2014 року № 244/20-23-22-01-05/38258286, відповідно до якого контролюючим органом встановлено відсутність на підприємстві достатньої кількості співробітників, відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність складських приміщень, відсутність автотранспортних засобів та інших основних фондів, у зв'язку з чим поставлено під сумнів реальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ТК Фіона", не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року № 0000152308, оскільки факт отримання ДПІ ум. Полтава акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків, у якому викладено висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення порушення податкового законодавства саме платником податків, адже відомості акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не носять преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує фактичні обставини.

Крім того, як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року позовні вимоги ТОВ "ТК Фіона" задоволено /т. 1 а.с. 179 - 185, т. 3 а.с. 38 - 42/. Визнано протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з приводу зміни на підставі акту від 31 березня 2014 року № 244/20-23-22-01-05/38258286 в Інформаційній системі "Податковий блок" показників декларацій ТОВ "ТК Фіона" з податку на додану вартість в період 2013 рік та січень, лютий 2014 року. Зобов'язано Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити в інформаційних базах даних показники декларації ТОВ "ТК Фіона" з податку на додану вартість за період 2013 рік та січень, лютий 2014 року.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року № 0000152308. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення контролюючим органом його прав у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава ДФС у Полтавській області від 18.07.2014 № 0000152308.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехсервіс-1991" (код ЄДРПОУ 13928181) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2015 року.

Суддя С.С. Бойко