Ухвала

від 16.05.2017 по справі 816/2887/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/7884/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській областіна постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року

у справі №816/2887/14за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євротехсервіс-1991 (надалі - ТОВ Євротехсервіс-1991 )

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ДПІ у м. Полтаві),

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Фіона

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ Євротехсервіс-1991 звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 18.07.2014 року №0000152308.

Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ Євротехсервіс-1991 просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Євротехсервіс-1991 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Фіона за березень, квітень 2013 року, про що складено акт від 04.07.2014 року №4149/16-01-22-06/13928181.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ ТК Фіона послуг з оренди обладнання, які, на думку контролюючого органу, не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Євротехсервіс-1991 та отриманням ним прибутку.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2014 року №0000152308, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 805457,50 грн., у тому числі 644366,00 грн. за основним платежем та 161091,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, придбання активів передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника. Така мета є необхідною умовою для формування в тому числі податкового кредиту платником податку на додану вартість.

Крім того, всі витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання в господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника не дають права на відповідні врахування цих витрат (зокрема зі сплати податку на додану вартість у ціні придбаних послуг) у податковому обліку.

В свою чергу, господарською діяльністю згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Також, слід враховувати, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а також оформлення такого руху (господарських операцій) належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ТОВ Євротехсервіс-1991 до матеріалів справи належним чином оформлені копії акту приймання-передачі обладнання, акту повернення обладнання з оренди, актів надання послуг, податкових накладних, актів приймання пусконалагоджувальних робіт, дозволу від 04.02.2011 року №459.11.30-29.52.3 на початок експлуатації об'єкта, виданого позивачу Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, та дозволу від 21.05.2012 року №187.12.53-11.20.0 на виконання ТОВ Євротехсервіс-1991 робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки, виданого Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Полтавській області.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Щодо твердження відповідача про непов'язаність придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю, то судами з'ясовано, що орендоване обладнання використано ТОВ Євротехсервіс-1991 для капітального ремонту свердловин за укладеними із суб'єктами господарювання договорами, на підтвердження чого долучено відповідні первинні документи.

Судами попередніх інстанцій також перевірено отримання позивачем економічної вигоди від оренди спірного обладнання в ТОВ ТК Фіона та з'ясовано, що сума коштів, витрачена на оренду обладнання, становить 866196,00 грн., в той час, як за результатами виконання робіт з капітального ремонту свердловин з використанням даного обладнання товариством отримано 4560675,00 грн.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун