Ухвала

від 25.11.2015 по справі 182/3533/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №182/3533/15-ц Головуючий в 1 інстанції-Тихомиров І.В.

Провадження №22-ц/774/1707/К/15 Доповідач - Барильська А.П.

Категорія 58(ІУ)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Соколан Н.О.

секретар: Маслова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, без участі осіб, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБР» на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду м.Кривого Рогу від 16 червня 2015 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБР» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБР» про захист прав споживачів, та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У червні 2015 року представник позивача звернулася до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1, власником якого є ТОВ «СОБР»

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року заяву ОСОБА_2, яка діє за довіреністю від імені та в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1, власником якого є ТОВ «СОБР» відкритому у банківській установі ПАТ «ВТБ Банк» в межах суми 545 680 грн. до розгляду справи по суті.

В апеляційній скарзі ТОВ «СОБР», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову.

Зокрема, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала була постановлена у відсутності представника ТОВ «СОБР». Позивачем не зазначено причини, з яких слід вживати заходи забезпечення позову, заява позивача не містить жодних обгрунтувань щодо відсутності гарантій не виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Також ТОВ «СОБР» в апеляційній скарзі посилається на те, що накладення арешту на рахунки відповідача обмежить його у можливості виплати заробітної плати, бюджетних платежів, та платежів які підтримують діяльність банку, що завдає шкоду господарській діяльності товариства.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін, належним чином повідомлених, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність і обгрунтованність ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1, власником якого є ТОВ «СОБР», відкритому у банківській установі ПАТ «ВТБ Банк» в межах суми 545 680 грн., суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для цього.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви, про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Згідно ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБР» з приводу неналежного надання послуг з охорони майна прийнятого під охорону, від розкрадання.

Відповідач ТОВ «СОБР» є юридичною особою і здійснює господарську діяльність, у зв'язку з чим накладення арешту на грошові кошти відповідача ТОВ «СОБР» призведе до неможливості здійснення цим відповідачем фінансової діяльності, а саме здійснення перерахувань податків до бюджету, перерахувань обов`язкових платежів , та виплат заробітної плати.

Проте, задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на розрахункові рахунки, суд в повній мірі не врахував положень ч.3 ст.151 та ч.3 ст.152 ЦПК України, а також роз'яснень, що викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову". Зокрема не врахував, що забезпеченням позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, може потягти за собою фактичне блокування господарської діяльності ТОВ «СОБР». Крім того, позивачем не надано доказів належності зазначених банківських рахунків ТОВ «СОБР».

Крім того, відповідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводяться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Судом першої інстанції не вмотивовано висновків про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову ОСОБА_2, яка діє за довіреністю від імені та в інтересах ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, п.2 ч.1 ст. 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБР» задовольнити.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду м.Кривого Рогу від 16 червня 2015 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2, яка діє за довіреністю від імені та в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБР» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкодивідмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: І.Є. Ляховська

Н.О. Соколан