Рішення

від 29.09.2016 по справі 182/3533/15-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/3533/15-ц

Провадження № 2/0182/963/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.09.2016 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тихомирова І.В.

при секретарі - Рахуба О.Г.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кислова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБР» про захист прав споживачів, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБР» (далі - ТОВ «СОБР») про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

01 квітня 2014 року з метою охорони належного йому майна, яке знаходиться в зазначеній квартирі, позивач уклав з ТОВ «СОБР» договір на централізовану охорону об'єкта № ПС1250, згідно умов якого, відповідач зобов'язався здійснювати охорону майна позивача на об'єкті, виїзд групи затримання при спрацюванні тривожної сигналізації та обслуговування сигналізації на об'єкті (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття охороною сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження пульту централізованого спостереження (ПЦС) до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з правил користування сигналізацією.

31 січня 2015 року в період з 20:20 години до 20:40 години, під час знаходження квартири під охороною за допомогою охоронної сигналізації, сталося проникнення до квартири через балконні двері, які були обладнані датчиками сигналізації, які спрацювали.

В порушення пункту 4.1.1 Договору, яким встановлено, що у випадку спрацювання сигналізації, забезпечується негайний виїзд наряду охорони на об'єкт та прибуття наряду в межах 6 хвилин в зимовий період, наряд відповідача прибув на об'єкт через 12 хвилин.

Через несвоєчасне прибуття наряду правопорушник не був затриманий на місці вчинення злочину, і в охоронюваній квартирі відбулася крадіжка належного позивачу майна, що було встановлено після того, як позивач та представники відповідача увійшли до квартири.

Зокрема, були викрадені чоловічий золотий годинник, мобільні телефони та інше майно, валютні цінності в розмірі 32 000 доларів США, що еквівалентно 535 680 гривень станом на 31 січня 2015 року.

На місці події в присутності працівників слідчо-оперативної групи Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та представницького складу відповідача було складено протокол огляду місця події, відібрано пояснення в позивача, а також проведено ряд інших слідчих дій, спрямованих на встановлення кількості та вартості речей, що були викрадені.

Однак, того ж дня в результаті слідчих дій в гаражах біля будинку позивача було знайдено викрадені речі, за винятком валютних цінностей.

Органом досудового розслідування Нікопольським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області порушено кримінальне провадження за фактом таємного викрадення майна, належного позивачу, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, відомості про кримінальне порушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2015 року за № 12015040340000319.

Таким чином, через незабезпечення відповідачем належної охорони майна позивача, прийнятого під охорону, від розкрадання, йому було спричинено матеріальну шкоду на суму 535 680 грн.

Враховуючи те, що відповідач добровільно відмовляється відшкодувати завдану матеріальну шкоду в розмірі 535 680 грн., позивач просить суд стягнути її з відповідача в примусовому порядку.

Також, позивач вважає, що йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в негативних емоціях та переживаннях, внаслідок чого погіршився стан його здоров'я, що в результаті призвело до вимушених змін в образі його життя , необхідності лікуватися, у зв'язку з чим, він вимушений витрачати особистий час, кошти, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Отже, моральну шкоду позивач оцінює в 10 000 грн., та дану суму також просить стягнути з відповідача на свою користь.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Кислов М.В. позовні вимоги не визнав та в своїх запереченнях на позовну заяву зазначив, що пульт централізованого спостереження ТОВ "СОБР" оснащений офіційним сертифікованим програмним забезпеченням "Фенікс-4", згідно витягу з якого вбачається, що ТОВ "СОБР" не порушило своїх зобов'язань за Договором охорони, оскільки сигнал тривоги надійшов до пульту централізованого спостереження відповідача о 20:36 год., а група реагування прибула на об'єкт о 20:41 год., тобто через 4 хв. 42 сек.

Отже, доводи позивача, що наряд прибув на об'єкт через 12 хвилин, у зв'язку з чим, правопорушник не був затриманий на місці вчинення злочину, в результаті чого в охоронюваній квартирі відбулася крадіжка майна належного позивачу, є необґрунтованими.

Також зазначив, що згідно п. 5.1.5 Договору грошові кошти, цінні папери, вироби із золота та ін. повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах (ящиках), що прикріплені до підлоги, в окремому приміщенні згідно з вимогами ВБН.

В той же час, позивачем зазначені умови Договору виконані не були, що призвело до крадіжки належних йому матеріальних цінностей через порушення позивачем способу зберігання матеріальних цінностей, який було погоджено сторонами під час укладання Договору.

Враховуючи наведені обставини представник відповідача Кислов М.В. просив суд відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у числі іншого такі, як відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охоронну діяльність» суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони майна на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що під охороною майна розуміється діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12 травня 2006 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В., належить квартира АДРЕСА_1.

01 квітня 2014 року з метою охорони майна, яке знаходиться в зазначеній квартирі, ОСОБА_3 уклав з ТОВ «СОБР» договір на централізовану охорону об'єкта № ПС1250, згідно п. 2.1. якого, відповідач зобов'язався здійснювати охорону майна позивача на об'єкті, виїзд групи затримання при спрацюванні тривожної сигналізації та обслуговування сигналізації на об'єкті (а.с.4,5).

Відповідно до п. 2.4 Договору періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття охороною сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження пульту централізованого спостереження (ПЦС) до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з правил користування сигналізацією.

31 січня 2015 року в період з 20:20 години до 20:40 години, під час знаходження квартири під охороною за допомогою охоронної сигналізації, сталося проникнення до квартири через балконні двері, які також були обладнані датчиками сигналізації, які спрацювали.

В результаті даної події, в охоронюваній відповідачем квартирі відбулася крадіжка належного позивачу майна.

Зокрема, були викрадені чоловічий золотий годинник, мобільні телефони та інше майно, валютні цінності в розмірі 32 000 доларів США, що еквівалентно 535 680 гривень станом на 31 січня 2015 року згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» № 2355072 від 09 квітня 2015 року.

На місці події в присутності працівників слідчо-оперативної групи Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та представників відповідача було складено протокол огляду місця події, відібрано пояснення в позивача, а також проведено ряд слідчих дій, спрямованих на встановлення кількості та вартості речей, які були викрадені.

Того ж дня в результаті слідчих дій в гаражах біля будинку позивача було знайдено викрадені речі, за винятком валютних цінностей.

За даним фактом Нікопольським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області порушено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, відомості про кримінальне порушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2015 року за № 12015040340000319 (а.с.7,8).

Отже згідно Витягу з кримінального провадження № 12015040340000319 від 01 лютого 2015 року розмір матеріальних збитків завданих позивачу складає 32 000 доларів США (а.с.8), що згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» № 2355072 від 09 квітня 2015 року еквівалентно 535 680 гривень (а.с.9).

Згідно ч. 2 ст. 8 зазначеного Закону у договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх обов'язків.

Пунктом 2.3.5. Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 квітня 2013 року № 365, суб'єкт охоронної діяльності також зобов'язаний вказувати в договорах охорони відповідно до положень Цивільного кодексу України умови відшкодування шкоди, завданої через неналежне виконання ним своїх зобов'язань перед замовником.

Так, згідно п. 4.1.2 Договору, охорона зобов'язана забезпечити охорону майна замовника, прийнятого під охорону на об'єкті, від розкрадання.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що охорона несе відповідальність за порушення умов Договору згідно чинного законодавства України.

З пункту 6.2 Договору вбачається, що охорона несе матеріальну відповідальність за прямі дійсні збитки причинені Замовнику внаслідок неналежного виконання охорони договірних зобов'язань, при умові здійснення крадіжки, пошкодження майна замовника, що знаходиться в середині об'єкта, підчас охорони об'єкта з допомогою охоронної сигналізації. Розмір збитків визначається спільною комісією, що складається з представників охорони, замовника та правоохоронних органів.

Тобто, Договором № ПС 1250 на централізовану охорону об'єкта від 01 квітня 2014 року не встановлено жодних обмежень відповідальності відповідача.

Єдиною умовою, в разі якої охорона звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, передбачена лише п. 6.3 Договору, тобто якщо замовник зі свого боку, не виконав в повному обсязі вимоги п. 3.2. даного Договору, а саме у разі не сплати або несвоєчасної сплати наданих охороною послуг.

Проте, жодних доказів невиконання або неналежного виконання позивачем пункту 3.2. Договору, судом не встановлено.

Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача, що позивачем не були належним чином виконані умови п. 5.1.5 Договору, що в результаті призвело до крадіжки належних йому матеріальних цінностей, у зв'язку з порушення способу зберігання матеріальних цінностей, через їх неспроможність та необґрунтованість.

Так, згідно п. 4.1.2 укладеного між сторонами Договору, відповідач зобов'язався забезпечити охорону майна позивача, прийнятого під охорону на об'єкті, від розкрадання.

В той же час, пункт 4.2.4 Договору передбачає, що охорона має право не приймати під охорону майно на об'єкті, якщо існують обставини, що перешкоджають здійсненню охороною заходів по спостереженню за сигналізацією.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В той же час доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача та доводили заперечення відповідача, останнім суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідач ТОВ "СОБР" розпорядилося своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, яка заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю, відшкодовується особою, яка заподіяла його, при наявності її провини, крім випадків, установлених частиною другої даної статті.

Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає в негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, неможливості користування ним, порушення звичайного способу життя.

Виходячи з характеру протиправних дій та ступені вини відповідача та з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами), суд з огляду на вимоги розумності і справедливості, дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з ТОВ "СОБР" на користь позивача ОСОБА_3 повинен складати 2 000 грн. 00 коп.

Отже суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_3 обгрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню.

Також у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. на користь держави.

З урахуванням викладених обставин та керуючись ст.ст. 16, 526, 611, 1167, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 14, 57, 60, 61, 79, 88, 212, 213 - 215, 217, 218 ЦПК України, Закон України «Про охоронну діяльність», суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБР» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок невиконання договору централізованої охорони квартири суму в розмірі 535 680 (п'ятсот тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБР» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2 000 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.).

В іншому в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБР» судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) на користь держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Тихомиров