Постанова

від 09.01.2019 по справі 182/3533/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 січня 2019 року

м. Київ

справа № 182/3533/15-ц

провадження № 61-24273св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю СОБР ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року в складі суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю СОБР (далі - ТОВ СОБР ) про захист прав споживачів.

В обгрунтування своїх вимог зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира). 01 квітня 2014 року він уклав з ТОВ СОБР договір на централізовану охорону об'єкта - його квартири, відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснювати охорону його майна на об'єкті, зокрема, виїзд групи затримання при спрацюванні тривожної сигналізації та обслуговування сигналізації на об'єкті. 31 січня 2015 року під час перебування його квартири під охороною сталося проникнення до квартири та відбулася крадіжка належного йому майна (чоловічий золотий годинник, мобільні телефони, інше майно та валютні цінності на загальну суму 32 000 доларів США, що еквівалентно 535 680 грн станом на 31 січня 2015 року). В порушення пункту 4.1.1 Договору наряд відповідача прибув на об'єкт через 12 хвилин, і правопорушник не був затриманий на місці злочину. В результаті слідчих дій викрадені речі були знайдені, окрім валютних цінностей, у зв'язку з чим йому завдано майнову шкоду.

ОСОБА_4, посилаючись на те, що діями відповідача йому спричинено майнову шкоду в розмірі 535 680 грн та моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 грн, просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року в складі судді Тихомирова І. В. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ТОВ СОБР на користь позивача 535 680 грн майнової шкоди, завданої внаслідок невиконання договору на централізовану охорону квартири, та 2 000 грн у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що в його квартирі було викрадено валютні цінності саме в тій сумі, яку він просить стягнути з відповідача, а також порушення відповідачем умов договору.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення його позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд, вирішуючи спір, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Нікопольського міськрайонного суду зазначену справу.

30 червня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла зазначена справа.

У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду.

На час розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 заперечення/відзиви не надходили.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12 травня 2006 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу, ОСОБА_4 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1.

01 квітня 2014 року ОСОБА_4 з метою охорони майна, яке перебуває у його квартирі, уклав з ТОВ СОБР договір на централізовану охорону об'єкта (далі - договір), відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснювати охорону майна позивача на об'єкті, зокрема, виїзд групи затримання при спрацюванні тривожної сигналізації та обслуговування сигналізації на об'єкті.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття охороною сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження пульту централізованого спостереження до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності з Інструкцією з правил користування сигналізацією.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статі 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

31 січня 2015 року в період з 20 год 20 хв. до 20 год 40 хв., коли квартира перебувала під охороною за допомогою охоронної сигналізації, сталося проникнення до квартири, у зв'язку з чим спрацювала сигналізація, та відбулася крадіжка належного позивачу майна (чоловічий золотий годинник, мобільні телефони, інше майно та валютні цінності).

Пунктом 5.1.5 договору визначено, що грошові кошти, цінні папери, вироби із золота, платини, паладію та з коштовним камінням, годинники в золотих, платинових, срібних корпусах, зброя і боєприпаси, акцизні документи, отрута і наркотичні речовини повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах (ящиках), що прикріплені до підлоги, в окремому приміщені.

Таким чином сторонами договору були погоджені умови зберігання грошових коштів на об'єкті, що знаходиться під охороною.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору, зокрема прибуття співробітників відповідача на об'єкт через 12 хвилин, замість 6 хвилин, як це передбачено пунктом 4.1.1 договору, проте ці посилання не знайшли свого підтвердження, оскільки суди встановили, що пульт централізованого спостереження ТОВ &q? п;СОБР&q?ен; оснащений офіційним сертифікованим програмним забезпеченням &q?ен;Фенікс-4&qu;С; та згідно витягу з якого сигнал тривоги надійшов до пульту централізованого спостереження відповідача о 20 год 36 хв. і група реагування прибула на об'єкт о 20 год 41 хв., тобто через 4 хв. 42 сек.

Також ОСОБА_4, обґрунтовуючи позов, посилався на те, що під час проникнення до його квартири було викрадено 32 000 доларів США, що еквівалентно 535 680 грн станом на 31 січня 2015 року, проте, належних та допустимих доказів того, що в нього було викрадено саме вказану ним суму, суду не надав. Зазначений факт не встановлений також відповідними органами слідства.

Виходячи зі встановлених на підставі наданих сторонами доказів фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права, що виходить за межі компетенції касаційного суду.

Інші доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат