Постанова

від 09.12.2015 по справі 922/230/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 922/230/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г. суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуХарківської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 у справі№922/230/15 Господарського суду Харківської області за позовомХарківської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод Ново-Баварський" третя особаДержавне підприємство "Харківський автомобільний завод" проповернення майна та відшкодування доходів,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Харківська міська рада (далі - позивач) просила зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод Ново-Баварський" (далі - відповідач) повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі позивача безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,2530 га, яка розташована по вул. Цементній, 2 у м. Харкові; стягнути з відповідача на користь позивача доходи отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 133 601,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виключно підставами знаходження на земельних ділянках придбаного відповідачем нерухомого майна, належного йому на праві власності, тому, як вказує позивач, відповідач повинен повернути земельну ділянку власнику та сплатити дохід від користування нею, обрахований позивачем виходячи із розміру орендної плати за землю.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2015 (суддя Ольшаченко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті судами рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 133 601,25 грн. доходів від безпідставно набутого майна та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення в оскарженій частині, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.06.2005 відповідач за договором купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Лазюк О.А. та зареєстрованим за №1360, придбав у Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківський автомобільний ремонтний завод" (в/ч А0910), правонаступником якого є Державне підприємство "Харківський автомобільний завод" (далі - третя особа), нежитлові будівлі: літ. "Е-1" площею 888,0 кв.м та літ. "Ж-1" площею 99,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 2.

Нежитлові будівлі зареєстровані за відповідачем на праві приватної власності.

Право власності відповідача на ці будівлі підтверджується копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно індексний №30923484 від 12.12.2014 та №32488806 від 21.01.2015, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний №30923692 від 12.12.2014 та №32489360 від 21.01.2015.

Земельна ділянка, на якій розташовані зазначені нежитлові будівлі, є частиною земельної ділянки, яка надана Державному підприємству Міністерства Оборони України "Харківський автомобільний ремонтний завод" (в/ч А0910) правонаступником якого є третя особа, у постійне користування площею 20,0054 га по вул. Цементній, 2 для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих і складських будівель.

Листом від 21.10.2005 №1/528 Державне підприємство Міністерство Оборони України "Харківський автомобільний ремонтний завод" (в/ч А0910) надало згоду на оформлення відповідачу права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих і складських будівель та приміщень.

Рішенням 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26.02.2014 відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Е-2", "Ж-3" (виробничі, складські та адміністративні) по вул. Цементній, 2 та встановлено термін його розроблення - шість місяців.

На підставі рішення 34 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.08.2014 №1610/14 відповідачу надано в оренду земельну ділянку площею 0,2530 га для експлуатації та обслуговування вищезазначених нежитлових будівель.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд своє рішення в оскарженій у касаційному порядку частині, мотивував тим, що позивач не набув права власності на спірну земельну ділянку, а також тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача доходів, отриманих від використання земельної ділянки як безпідставно набутого майна, є необґрунтованими.

Залишаючи без змін це рішення, суд апеляційної інстанції свою постанову в оскарженій у касаційному порядку частині мотивував тим, що докази про надання Міністерством оборони України згоди на вилучення земельної ділянки військового призначення, відсутні, а також тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача доходів, отриманих від використання земельної ділянки як безпідставно набутого майна, є необґрунтованими.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції встановив, що докази про надання Міністерством оборони України згоди на вилучення земельної ділянки військового призначення, відсутні.

Позивач у касаційній скарзі цих обставин не спростував.

Відповідно до положень до частини 1 статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Частиною 4 статті 77 цього кодексу встановлено, що порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Правові засади і порядок використання земель оборони визначено Законом України "Про використання земель оборони".

Згідно статті 2 цього Закону військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Особливості передачі та надання згоди на вилучення земельних ділянок, наданих для потреб Збройних Сил України, визначені Положенням про порядок надання в користування земель для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 за № 483.

Згідно підпунктів 44, 45, 50 цього Положення згода на припинення права користування землями (земельними ділянками), які не використовується Збройним Силами України, вилучення, зміну цільового призначення цих земельних ділянок надається Міністром оборони України за поданням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень).

Отже за встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, наведених вище, відсутні правові підстави вважати, що спірна земельна ділянка вибула із відання Міністерства оборони України у зв'язку із відсутністю передбаченої наведеними нормами права згоди уповноваженої на це особи.

За приписами статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування (ч.1).

Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення (ч.2).

Звертаючись із позовом у даній справі позивач вважав, що дохід від користування вказаною земельною ділянкою, полягає у тому, що відповідач не сплачував оренду плату за землю, а отже отримав дохід виходячи із розміру орендної плати, тому повинен повернути визначений позивачем розмір орендної плати, вважаючи, що такий розмір орендної плати мав отримати позивач.

Однак такі вимоги не ґрунтуються на наведених приписах статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", оскільки положення цих норм не передбачають можливості використання земель оборони інакше, ніж наведено у вказаних нормах, а отже у позивача не могло виникнути права використовувати ці землі за встановлених судами обставин справи для передачі в оренду, а відтак і отримати дохід від такої передачі.

За вказаних обставин наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у оскарженій частині судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 у справі Господарського суду Харківської області №922/230/15, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський