Рішення

від 07.12.2015 по справі 921/441/15-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2015 р.Справа № 921/441/15-г/8 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М. , судді Хоми С.О. , судді Боровець Я.Я.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілла", вул. Гайова, 54, м. Тернопіль, 46000

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", вул. Артема, 52 "А", офіс 147, м. Київ, 04053

до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", вул. Сахарова, 78, м. Львів

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют", вул. Січинського, 4, м. Тернопіль.

про стягнення солідарно з ПАТ "Кредобанк" та ТзОВ Фінансова компанія "Приватні інвестиції" збитків в сумі 449 000,00 грн, 3% річних в сумі 40 536,99 грн та збитків згідно встановленого індексу інфляції в сумі 349 080,00 грн; стягнення солідарно з ТзОВ "Абсолют" та ПАТ "Кредобанк" збитків в сумі 1 000 грн

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_1 - адвоката, ордер про надання правової допомоги серії ТР №014371 від 20.05.2015 р.; ОСОБА_2 - уповноваженого, довіреність б/н від 31.10.2014 р.

Відповідача 1: ОСОБА_3 - довіреність № 182 від 03.03.2015р.

Відповідача 2: ОСОБА_4 - уповноваженого, довіреність №8219 від 16.12.2015 р.

Відповідача 3: не прибув

В судових засіданнях представникам сторін роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

В провадженні колегії суддів (головуючий суддя Гирила І.М., суддя Хома С.О.., суддя Боровець Я.Я.) знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілла", м. Тернопіль, надалі - позивач, до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м. Київ, надалі - відповідач 1, Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів, надалі - відповідач 2, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют", м. Тернопіль, надалі - відповідач 3, про стягнення солідарно з ПАТ "Кредобанк" та ТзОВ Фінансова компанія "Приватні інвестиції" в користь ТзОВ "Ілла" збитків в сумі 449 000,00 грн, 3% річних в сумі 40 536,99 грн та збитків згідно встановленого індексу інфляції в сумі 349 080,00 грн; стягнення солідарно з ТзОВ "Абсолют" та ПАТ "Кредобанк" збитків в сумі 1 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. ст. 554, 610, 611, 625, 1085 ЦК України.

В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: договору банківського рахунку №26008011269 від 20.10.2009 р., договору про надання послуг в системі дистанційного обслуговування №215/1 від 05.02.2009 р., платіжних доручень №1460 та №1461 від 02.12.2009 р., договору про надання овердрафта від 05.03.2009 р., договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 р., листа СУ УМВС України в Тернопільській області №9/2-2749 від 18.03.2013 р., Договір про заміну сторони у договорі поруки від 20.09.2009 року, а також інших документів.

Ухвалою суду від 05.10.2015 року, в порядку ст. 24 ГПК України, допущено заміну первісного відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріор", вул. Гайова, 64, м. Тернопіль на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют", вул. Січинського, 4, м. Тернопіль та, відповідно, розгляд справи відкладено на 14:00 год. 26.10.2015 р., з визначених у ній підстав. В судовому засіданні 26.10.2015 р., в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 17:00 год. 26.10.2015 р., з визначених у відповідному формулярі (протоколі) судового засідання підстав.

Ухвалою суду від 26.10.2015 року, в порядку ст. 22 ГПК України, заяву ТзОВ "Ілла" б/н від 16.10.2015 р. про зміну предмету позову та заяву б/н від 26.10.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду та, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16:30 год. 16.11.2015 р. та, відповідно, на 14:15 год. 07.12.2015 р., з визначених у відповідних ухвалах суду підстав.

В судове засідання 07.12.2015 р. повноважні представники позивача прибули, позовні вимоги, з урахуванням прийнятих судом заяв про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у даних заявах та посилаючись на долучені документи. Окрім того, зазначили, що заявлена до стягнення сума в розмірі 449 000 грн є збитками, які поніс позивач за неналежне виконання відповідачами договірних зобов'язань по збереженню коштів клієнта - ТОВ "Ілла" (заява б/н від 24.11.2015 р. вх. №25667 від 07.12.2015 р.).

Повноважний представник відповідача 1 у судове засідання 07.12.2015 року прибув, позов вважає безпідставним, в його задоволені просить відмовити в повному обсязі, з наведених у письмових запереченнях позовних вимог №990/1/2012-2015/12 від 16.11.2015 р. (вх. №24204 від 16.11.2015 р.) підстав. Окрім того, вважає, що порука ТзОВ "Абсолют" припинилася із припиненням 11.03.2014р. основного договору - Договору банківського рахунку №26008011269 від 20.10.2009 року на підставі п. 11.3 Договору банківського рахунку та Постанови Правління Національного Банку України №492 від 12.11.2003 року "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493.

Присутній в судовому засіданні 07.12.2015 р. повноважний представник відповідача 2 - ПАТ "Кредобанк" згідно доповнень № 2 до відзиву на позовну заяву б/н від 30.11.2015р., вважає, що підстави для виникнення солідарного обов'язку у Банку та ТОВ "Пріор"/ТОВ "Абсолют" відсутні, оскільки на законом, ні договором банківського рахунку не передбачено забезпечення відповідних зобов'язань Банку порукою будь-якої особи, в т.ч. ТОВ "Пріор"/ТОВ "Абсолют". Банк не мав і не має жодного наміру вступати у відносини щодо поруки за зобов'язаннями Банку перед позивачем за договором банківського рахунку ні з даними товариствами, ні з іншими особами. Зазначає, що про ймовірну наявність договору поруки Банку стало відомо лише після звернення позивача до суду з вимогами про стягнення 450 000грн і лише завдяки посиланню позивача на незаконний, на його думку, договір поруки, визначивши на момент подання позовної зави одним із відповідачів ТОВ "Пріор", дана судова справа розглядається господарським судом Тернопільської області - за місцезнаходженням позивача, чим створено фактичні незручності Банку при участі в розгляді даної справи. Зважаючи на наведені, а також викладені ним у попередніх судових засіданнях підстави, позовні вимоги вважає заявленими безпідставно та такими, що не підлягають до задоволення. Окрім того, підтримав подану ним 30.06.2015 р. заяву про застосування позовної давності б/н від 26.06.2015 р.

Представник відповідача 3 явки свого уповноваженого представника в судове засідання 07.12.2015 р. не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Поряд із цим, 16.11.2015 р., в порядку ст. 59 ГПК України, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву б/н від 16.11.2015 р. (вх. №24202), згідно якого в частині позовних вимог, пред'явлених до ТзОВ "Абсолют", позов визнає та проти його задоволення в повному обсязі не заперечує з мотивів та підстав викладених у заяві про зміну предмета позову.

Таким чином, беручи до уваги, що явка відповідача 3 не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, визначений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору закінчується 07.12.2015 р., справа розглядається без участі представника ТзОВ "Абсолют", за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне:

20.10.2009 р. між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк" (докази правонаступництва - в матеріалах справи), - ОСОБА_5/відповідач 2, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілла", - Клієнт/позивач, з другої сторони, укладено Договір №26008011269 банківського рахунку (юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців), надалі - Договір банківського рахунку, предметом якого є послуги, що надаються банком Клієнту, які пов'язані із відкриттям йому поточного рахунку, переказом грошей з рахунку/на рахунок Клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням по цьому рахунку інших операцій, передбачених чинним законодавством України і цим Договором (п. 1.1 р. 1 Договору банківського рахунку).

Відповідно до п. 2.1 р. 2 Договору банківського рахунку, ОСОБА_5 відкриває Клієнту поточний рахунок №26008011269 в національній валюті (Гривня) на умовах та в порядку передбаченому чинним законодавством та цим Договором.

Згідно п. п. 3.1-3.2, 3.4-3.6 р. 3 Договору банківського рахунку, ОСОБА_5 здійснює розрахунково-касове обслуговування Клієнта в порядку встановленому чинним законодавством та цим Договором. Клієнт для здійснення розрахунків через ОСОБА_5 може використовувати будь-який з платіжних інструментів, що передбачені чинним законодавством та нормативно-правовими актами НБУ, за винятком меморіального ордера. Подання розрахункових документів Клієнта до Банку в електронному вигляді регламентується окремим договором між Банком та Клієнтом . Банк приймає розрахункові документи від Клієнта протягом встановленого в банку операційного дня. Тривалість операційного дня встановлюється Банком самостійно та закріплюється у відповідних внутрішніх нормативних актах Банку. Розрахункові документи в національній валюті, що надійшли протягом операційного часу, обробляються і виконуються Банком в день їх надходження.

Відповідно до п. 3.16 р. 3 Договору банківського рахунку, ОСОБА_5 зобов'язується забезпечувати своєчасне зарахування та списання коштів з рахунку Клієнта.

У разі оформлення Клієнтом розрахункових документів з порушенням чинного законодавства та нормативних актів НБУ банк зобов'язується мотивовано, з посиланням на підстави, передбачені чинним законодавством України, повернути їх клієнтові без виконання (п. 3.21. р. 3 Договору банківського рахунку).

П.п. 8.5, 8.8 р. 8 Договору банківського рахунку сторони визначили, що ОСОБА_5 не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункових документів що надходять до виконання по рахунку. За несвоєчасне зарахування або списання коштів на/з рахунку клієнта ОСОБА_5 несе відповідальність в розмірі, передбаченому чинним законодавством.

У відповідності до р. 10 Договору банківського рахунку, останній набуває чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 17.12.2010 р. Строк дії договору продовжується на рік, якщо жодна із сторін до закінчення строку його дії не подала письмових заперечень проти такого продовження. Після припинення дії договору рахунок Клієнта закривається та проводиться сторонам взаємний розрахунок.

П.п. 11.2, 11.3 р. 11 Договору банківського рахунку сторони визначили, що Клієнт, у випадку нездійснення ним операцій по рахунку протягом шести місяців, зобов'язується закрити поточний рахунок, що оформляється заявою. При цьому, залишок коштів на рахунку перераховується на рахунки Клієнта, відкриті в інших банках. Договір може бути достроково розірваний у зв'язку із припиненням діяльності клієнта та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Наявні в матеріалах справи копії електронних повідомлень - відповідей щодо взяття на облік/закриття рахунку платника податків у контролюючому органі (форма № П5) та довідка ПАТ "Кредобанк" № 190-43237/15 від 07.12.2015р. свідчать про те, що 11.03.2014р. Банком було закрито належний ТОВ "Ілла" в ПАТ "Кредобанк" поточний рахунок № 2600101165725, з врахуванням проведених банком 15.09.2010р. та 27.09.2010р. операцій по його зміні (закриття/відкриття), та, відповідно, на підставі Постанови правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003р. "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 17.12.2003р. за № 1172/8493, припинено дію договору № 26008011269 банківського рахунку (юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців) від 20.10.2009р.

Слід зазначити, що до 20.10.2009 р. між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ТОВ "Ілла" діяв Договір банківського рахунку (юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців) від 02.11.2006р., згідно умов якого Банком було надано Клієнту (ТОВ "Ілла") послуги, які пов'язані із відкриттям йому поточного рахунку №26008011269, переказом грошей з рахунку/на рахунок Клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійснення по цьому рахунку іншій операцій, передбачених чинним законодавством України і цим Договором.

Поряд з цим, 05.02.2009 р. між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", - ОСОБА_5/відповідач 2, з однієї сторони, та ТзОВ "Ілла", -Клієнт/позивач, з другої сторони, укладено Договір про надання послуг в системі дистанційного обслуговування "Клієнт-Інтернет-Банк" №215/1 (надалі - Договір про надання послуг), за умовами якого ОСОБА_5 надає Клієнту доступ до клієнтської частини системи дистанційного обслуговування "іFOBS" (далі - система "Клієнт-Інтернет-Банк") з метою надання йому послуг по розрахунковому обслуговуванню із використанням відповідних каналів зв'язку з Банком, на підставі електронних документів, а також приймання-передачі іншої інформації через канали зв'язку в електронній формі (п. 1.1 р. 1 Договору про надання послуг).

П. 1.2 р. 1 Договору про надання послуг визначено, що віддалений доступ засобами системи "Клієнт-Інтернет-Банк" здійснюється до рахунків Клієнта, що зазначені в додатках до цього договору.

Так, згідно заявки на надання доступу Клієнту та його користувачам до системи "Клієнт-Інтернет-Банк" (додаток №3 до Договору про надання послуг) від 05.02.2009 р. визначено інформацію про Клієнта та його користувача, а саме: ТОВ "Ілла", ПІБ підписувача (тип А) ОСОБА_6 та відповідні права на доступні користувачам рахунки,- №26008011269, код валюти 980 та №26009021269, код валюти 840.

Для доступу до системи "Клієнт-Інтернет-Банк" використовуються канали зв'язку мережі Інтернет, якщо інші канали зв'язку не обумовлені сторонами; доступ до послуги іFOBS SМS здійснюється через мережі мобільних операторів на підставі укладених між ними та Банком договорів (п. 1.4 р. 1 Договору про надання послуг).

Відповідно до п. п. 2.1- 2.4 р. 2 Договору про надання послуг, система "Клієнт-Інтернет-Банк" є програмним комплексом, який забезпечує можливість віддаленої роботи Клієнта з Банком із використанням відповідних каналів зв'язку. Система призначена для створення, пересилання в ОСОБА_5 та обробки електронних документів, а також обміну іншою інформацією у вигляді електронних повідомлень та файлів. У випадках передбачених цим Договором, Клієнтові передається інсталяційний пакет клієнтської частини системи "Клієнт-Інтернет-Банк" на електронних носіях інформації з комплектом документації до клієнтської частини системи "Клієнт-Інтернет-Банк", первинні особисті ключі та паролі для роботи із системою. Надання Клієнтові системи "Клієнт-Інтернет-Банк", ключів, паролів та документації здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту укладення цього договору і оформляється актом прийому-передачі згідно додатку. Одночасно з отриманням системи Клієнт набуває права інсталяції та використання примірників системи "Клієнт-Інтернет-Банк" відповідно до документації та додатків до цього договору.

Факт передання Банком та прийняття Клієнтом (позивачем) інсталяційного пакету клієнтської частини системи "Клієнт-Інтернет-Банк" та початкових ключів електронного цифрового підпису підтверджується наявним в матеріалах справи ОСОБА_2, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб 05.02.2009 р.

П. 2.6 -2.8 р. 2 Договору про надання послуг визначено, що Клієнт зобов'язаний мати необхідні технічні та програмні засоби для коректної роботи системи, а також забезпечити робоче місце необхідними каналами зв'язку. Встановлення доступу до клієнтської частини системи "Клієнт-Інтернет-Банк" Клієнт може здійснювати самостійно з інсталяційного пакету, наданого Банком, або за бажанням Клієнта цю роботу виконують працівники Банку. Банк гарантує безперебійну роботу системи "Клієнт-Інтернет-Банк" в межах своєї сфери компетенції протягом терміну дії цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 р. 3 Договору про надання послуг, електронним документом є документ, інформацію в якому подано в електронній формі, що включає необхідні реквізити, в тому числі електронний цифровий підпис. Електронний документ може бути створено, передано, збережено, оброблено і перетворено у візуальну форму подання.

З використанням системи "Клієнт-Інтернет-Банк" можуть передаватися електронні документи, на підставі яких ОСОБА_5 проводить операції по рахунку (рахунках) Клієнта (електронні розрахункові документи - ЕРД), інші електронні документи, на підставі яких здійснюються банківські операції, а також інші документи. Клієнт може скеровувати у формі електронних документів лише ті види документів, які дозволено програмно-технічними засобами системи "Клієнт-Інтернет-Банк" (п. п. 3.2-3.3 р. 3 Договору про надання послуг).

П. 3.5 р. 3 Договору про надання послуг визначено вимоги, яким повинні відповідати ЕД. Зокрема, електронні документи повинні :

- містити всі реквізити, передбачені чинним законодавством або встановленими Банком правилами для таких форм документів;

- усі реквізити ЕД повинні бути заповнені відповідно до вимог Інструкції НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", інших нормативно-правових актів, Правил Банку та документації системи "Клієнт-Інтернет-Банк";

- містити електронні цифрові підписи (ЕЦП) - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача (п. 3.9 р.3 Договору про надання послуг);

- бути передані Банкові засобами системи "Клієнт-Інтернет-Банк".

П.п. 3.6 3.7 р. 3 Договору про надання послуг сторони погодили, що електронні документи мають силу документу на паперовому носії і є підставою для вчинення Банком відповідних дій. Документи в електронній формі, оформлені з порушенням нормативно-правових актів, вимог, передбачених цим договором та документацією до системи, до виконання не приймаються.

Згідно п. 3.10 р. 3 Договору про надання послуг, для здійснення операцій в системі "Клієнт-Інтернет-Банк" уповноважені особи Клієнта використовують два види електронних цифрових підписів, а саме: ЕЦП, використовуваний особами, які наділені правом першого підпису (тип - "А") та ЕЦП, використовуваний особами, які наділені правом другого підпису (тип - "Б"). Електронні документи, що їх Клієнт надсилає в ОСОБА_5 за допомогою системи "Клієнт-Інтернет-Банк", повинні бути підписані електронними цифровими підписами обох типів.

Якщо у картках із зразками підписів Клієнта не передбачено особи, якій надано право другого підпису, то право використання ЕЦП типу "Б" надається особі, яка має право першого підпису (п. 3.11 р. 3 Договору про надання послуг).

Згідно п. 4.3 р. 4 Договору про надання послуг, Клієнту надано, зокрема, право розпоряджатись коштами на банківському рахунку шляхом подання Банку ЕРД. Клієнту надається справо формувати та надсилати Банку ЕРД в позаопераційний час. У випадку надходження ЕРД після закінчення операційного часу Банку такі ЕРД виконуються Банком на наступний банківський день (якщо в документі не вказано іншої дати виконання).

Відповідно до п. 5.1 р. 5 Договору про надання послуг, ОСОБА_5 зобов'язується, зокрема, забезпечувати конфіденційність і збереження інформації, яка використовується при виконанні цього Договору; приймати від Клієнта електронні розрахункові документи, оформлені відповідно до цього договору, із накладеними електронними цифровими підписами посадових осіб Клієнта; виконувати розрахунки на підставі ЕРД у термін, визначений чинним законодавством та договорами між Банком та Клієнтом; виконувати розрахунки на підставі ЕРД отриманими від Клієнта протягом встановленого банком операційного часу, у цей же операційний день; не проводити списання грошових коштів з рахунку Клієнта, якщо електронний розрахунковий документ було передано від Клієнта по каналах передачі інформації без використання системи захисту інформації, із порушенням ЕЦП, якщо електронний розрахунковий документ не було оформлено відповідно до встановленого порядку оформлення розрахункових документів.

В свою чергу, Клієнт зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дати підписання Договору отримати в Банку початкові електронні ключі; за власні кошти обладнати робоче місце відповідно до технічних вимог для встановлення і належної експлуатації системи "Клієнт-Інтернет-Банк", забезпечити робоче місце каналами зв'язку з доступом до мережі Інтернет; забезпечити надійне збереження носія інформації з таємним ключем; зберігати носій інформації з таємним ключем в умовах, що забезпечують його захист від несанкціонованого доступу; забезпечити обмежений доступ до системи "Клієнт-Інтернет-Банк"; надавати в ОСОБА_5 електронний розрахунковий документ з накладеними електронними цифровими підписами (підписаними документами) посадових осіб Клієнта, яким згідно з установчими документами надано право підпису цих документів; передавати інформацію до Банку узгодженими засобами та каналами передачі в електронному вигляді з використанням наданої банком системи захисту інформації (паролі, електронні підписи, ключі шифрування інформації тощо); щоденно аналізувати всі повідомлення про прийняті Банком платіжні документи та іншу службову інформацію про стан рахунку та повідомляти ОСОБА_5 про випадки помилково зарахованих (перерахованих) коштів та інших виявлених невідповідностей (п. 5.2 р. 5 Договору про надання послуг).

Згідно п. 7.2 р. 7 Договору про надання послуг, ОСОБА_5 не несе відповідальності за списання коштів з рахунку Клієнта на підставі правильно складеного ЕРД засвідченого ЕЦП Клієнта.

П. 8.1 р. 8 Договору про надання послуг визначено, що останній вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє протягом строку дії Договору банківського рахунку.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем 2 виникли правовідносини, які мають ознаки договору банківського рахунка, за яким, у відповідності до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1089 ЦК України встановлено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами (ч. 1 ст. 1089 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1091 ЦК України визначеного, що банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Відповідно до абз. 1 п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Ч. 2 ст. 1087 ЦК України визначено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до положень пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 (далі - Інструкція № 22) безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до абзацу 1 п. 2.10 вказаної Інструкції клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Положеннями п. 11.1. Інструкції № 22 передбачено, що оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг» тощо.

Згідно п. 11.3 цієї ж Інструкції, юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Відповідно до абзацу 1 п. 11.5 вказаної Інструкції під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи.

Електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами (п. 1.4 Інструкції № 22).

Предметом позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілла", м. Тернопіль про стягнення солідарно з ПАТ "Кредобанк" та ТзОВ Фінансова компанія "Приватні інвестиції" збитків в сумі 449 000,00 грн, 3% річних в сумі 40 536,99 грн, збитків згідно встановленого індексу інфляції в сумі 349 080,00 грн та стягнення солідарно з ТзОВ "Абсолют" та ПАТ "Кредобанк" збитків в сумі 1 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. ст. 554, 610, 611, 625, 1085 ЦК України.

Зокрема, позивач вказує, що підставою заявленого позову є те, що у нього виникли грошові вимоги до ПАТ "Кредобанк" по відшкодуванню завданих йому збитків на підставі Договору банківського рахунку № 26008011269 від 20.10.2009р. та Договору про надання послуг в системі дистанційного обслуговування "Клієнт-Інтернет-Банк" № 215/1 від 05.02.2009р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що в період з 30.11.2009 р. по 02.12.2009 р. грошові кошти ТзОВ "Ілла" в сумі 450 000 грн, які отримані товариством на підставі договору про надання овердрафта №11/К від 05.03.2009 р. та знаходились на рахунку №26008011269, були несанкціоновано списані Банком на підставі платіжних доручень № 1460 від 02.12.2009р. на суму 185 000 грн, № 1461 від 02.12.2009р. на суму 265 000 грн, які ТОВ "Ілла" не направляло. Зазначає, що комп'ютер, з якого здійснювалися зазначені перекази по системі "Клієнт-Інтернет-Банк", не працював, а відповідно будь-які перекази за його допомогою не могли бути здійснені товариством. Вказує, що у зв'язку несанкціонованим списанням коштів з рахунку, ТОВ "Ілла" звернулось до правоохоронних органів, внаслідок чого 15.01.2010р. було порушено кримінальну справу та під час досудового розслідування встановлено, що кошти в сумі 450 000 грн з рахунку позивача були викрадені невідомими особами шляхом проникнення до системи електронних платежів між сторонами через підбір ключів та паролів із використанням недосконалості банківської системи захисту електронних платежів ТзОВ "Ілла". Зазначає, що зазначена сума коштів була перерахована на рахунок громадянина ОСОБА_7 02.12.2009р. та знята того ж дня готівкою на підставі підробленого договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 01.12.2009р., який ніколи не укладався між ТОВ "Ілла" та ОСОБА_7; будь-яких фінансових відносин ТОВ "Ілла" з ОСОБА_7 не мало; ініціатором перерахунку коштів ОСОБА_7 не було. Вважає, що ТОВ "Ілла", будучи користувачем платіжної системи "Клієнт-Інтернет-Банк", своїми діями чи бездіяльністю не сприяло втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; його причетність до несанкціонованого списання коштів не підтверджено.

Поряд з цим, вважає, що у поведінці ПАТ "Кредобанк" є всі елементи, які дозволяють притягнути його до відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань шляхом стягнення збитків, зокрема, у зв'язку із тим, що: виключно на ОСОБА_5 покладається обов'язок зберігати кошти клієнта/позивача на його рахунках; ОСОБА_5 встановив позивачу програмне забезпечення для дистанційного обслуговування його платежів та не застеріг при цьому канал зв'язку для безпечного проходження електронних документів і не вжив ніяких заходів безпеки для схоронності коштів клієнта; без погодження з позивачем відкрив через інтернет доступ до його рахунків з будь-якої ІР адреси і при заході на рахунок клієнта сторонніх осіб з невідомих банку адрес, відповідач навіть не повідомив про це свого клієнта/позивача та не переконався в його ідентифікації.

Відзначає, що хоча аналіз спірних платіжних доручень і показав, що вони формально містять усі передбачені нормативно-правовими документами для таких доручень реквізити, проте останні надіслані у не звичайний/не типовий для таких перерахунків для ТОВ "Ілли" час - 09:14 год., 09:49 год., тоді як всі попередні перерахунки з рахунку ТОВ "Ілла" здійснювались не раніше 10:00 год.; призначення платежу є не характерним для діяльності товариства. Також, не є типовими для діяльності ТОВ перерахунок грошових коштів на один рахунок двома платежами за одним призначенням з мінімальним для цього розривом у часі. Зазначені обставини, на думку позивача, повинні були викликати у оператора Банку підозру щодо відповідності та правдивості таких платежів, і, відповідно, останній повинен був повідомити ТОВ про такі платежі та узгодити їх з останнім.

Згідно п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до п. 22.6 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу.

Відповідно до абз. 2 п. 2.10 Інструкції № 22, банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платник.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (п. 2.3 Інструкції № 22).

Положеннями п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" унормовано, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ, про що зазначено.

Аналогічні приписи містить ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис, згідно якої електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності до частини 1, 2 ст. 4 цього Закону, електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання (п.п. 18.3, 18.4 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа (абзац 12 п. 11.5 Інструкції № 22).

Згідно абзацу 2 п. 11.5 Інструкції, реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний/і цифровий/і підпис/и; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2009р. відповідач - ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Інтернет-Банк" отримав платіжне доручення № 1460 від 02.12.2009р. на суму 185 000 грн та платіжне доручення № 1461 від 02.12.2009р. на суму 265 000 грн від позивача - ТОВ "Ілла" (ід. код 24625638, рахунок 26008011269 в ТФ АТ "Кредобанк", МФО 338244) на користь контрагента ОСОБА_7 (ід. номер НОМЕР_1, рахунок 26208254292700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005).

В судовому засіданні встановлено, що зазначені електронні розрахункові документи надійшли до ПАТ "Кредобанк" з використанням ключів та даних для входу клієнта ТОВ "Ілла ".

Зокрема, за результатами перевірки електронних розрахункових документів на перерахування коштів в сумі 185 000грн та 265 000грн з рахунку ТОВ "Ілла", Банком було встановлено, що підписи користувача клієнта є правильними, а саме вони підписані коректними електронними цифровими підписами уповноваженої особи ТОВ "Ілла" ОСОБА_6 (додаток № 3 до Договору про надання послуг).

Таким чином, враховуючи, що вказані розрахункові документи відповідали умовам Договору про надання послуг, вимогам Інструкції № 22 на предмет наявності в них необхідних реквізитів електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "Клієнт-Інтернет-Банк", а також містили номера рахунків та коди юридичної особи платника, що належали ТОВ "Ілла", були підписані електронними цифровими підписами уповноваженої особи ТОВ "Ілла", в силу ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис, п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", статей 1066, 1068 ЦК України, ПАТ "Кредобанк" був зобов'язаний прийняти та виконати розпорядження ТОВ "Ілла" щодо перерахування коштів в загальній сумі 450 000 грн.

Посилання позивача, як на доказ вини відповідача 2 у проведенні несанкціонованих платежів, на прийняття до виконання спірних електронних розрахункових документів з ІР адреси, яка позивачеві не належить, суд вважає безпідставним, оскільки умови укладеного сторонами Договору про надання послуг не покладають на відповідача 2/ОСОБА_5 обов'язку по моніторингу ІР адрес, з яких надходять електронні розрахункові документи позивача. Варто зазначити, що умови щодо прийняття відповідачем до виконання лише електронних розрахункових документів, які повинні надходити з виключно визначеної позивачем ІР адреси, не містить і договір банківського рахунку.

Такий обов'язок не передбачений і чинним законодавством, у тому числі Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Доводи ТОВ "Ілла" про те, що спірні платіжні доручення надіслані до Банку в не звичайний/не типовий для таких перерахунків для ТОВ час - 09:14 год., 09:49 год., тоді як всі попередні перерахунки з його рахунку здійснювались не раніше 10:00 год.; що призначення платежу є не характерним для діяльності товариства; що не є типовими для діяльності товариства і перерахунок грошових коштів на один рахунок двома платежами за одним призначенням з мінімальним для цього розривом у часі, у зв'язку з чим у оператора Банку мали б викликати підозру дані операції та їх правдивість і, як наслідок, останній мав би повідомити Клієнта про такі платежі та, відповідно, узгодити їх з останнім, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що суперечать положенням ч. 3 ст. 1066 ЦК України, за приписами якої банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Окрім того, ні Договором банківського рахунку, ні Договором обслуговування в системі "Клієнт-Інтернет-Банк", такий обов'язок Банку не передбачено.

Поряд з цим, як вже було судом встановлено, у розрахункових документах, отриманих ПАТ "Кредобанк" 02.12.2009р. від позивача за допомогою системи дистанційного обслуговування на перерахування коштів в загальній сумі 450 000грн, номер рахунку та код юридичної особи платника були зазначені вірно, як такі, що належать ТОВ «Ілла», розрахункові документи містили електронні цифрові підписи уповноваженої особи ТОВ «Ілла» - керівника ОСОБА_6, за результатами перевірки яких системою відповідача отримано позитивні результати, а отже правові підстави для повернення зазначених документів без виконання у Банку/відповідача 2 були відсутні.

Окрім того, відповідно до наданої ТОВ "СІЕС ІНТЕГРА" (підприємство, яке є виконавцем науково-технічних робіт із супроводу і розвитку переліку систем, що входять до складу комплексу систем фронт-офісного обслуговування Клієнтів АТ "Кредобанк" та використовуються останнім (договори - в матеріалах справи) інформації, викладеної у листі за № 100 від 21.07.2015р., з врахуванням листа № 106 від 10.08.2015р.:

- цифровий підпис на платіжних документах, зокрема, платіжному дорученні №1460 від 02.12.2009 року та платіжному дорученні №1461 від 02.12.2009 року, відповідає основним параметрам документів. Надані результати отримані згідно спеціальної утиліти, яка перевіряє відповідність підпису на документі, постановленого секретним ключем користувача, сертифікату ключа, який зберігається в базі. Підпис накладається на ключові реквізити документа. Відповідність підпису обумовленого сертифікату вказує на те, що документ дійсно був підписаний актуальним на той момент сертифікатом, секретним ключем користувача та ключові реквізити документа з тих пір не змінювалися;

- цілісність, достовірність і авторство платіжних документів за номерами 1460, 1461 від 02.12.2009р. повністю підтверджено сервером системи iFOBS, про що говорить той факт, що після проходження всіх перевірок на достовірність, авторство і цілісність підписів, документи були збережені в базі даних системи і для них були згенеровані унікальні коди (ідентифікатори) документів;

- у разі порушення цілісності, достовірності і авторства електронного платіжного документа і/або невідповідність електронно-цифрового підпису, документ не може бути збережено в базі даних системи і повертається клієнту з відповідними коментарями, що не мало місця із зазначеними вище розрахунковими документами.

Долучені відповідачем 2 до матеріалів справи: Договори №28-07/03 від 22.07.2003 р., №81-05/06 від 15.05.2006 р., які укладено між АТ "ОСОБА_5 (Україна), в подальшому змінене найменування на ПАТ "Кредобанк", та ЗАТ "Сайфер", Сертифікати відповідності від 24.09.2007 р. та від 01.10.2009 р. на програмний вибір "Шифр", Ліцензії серії АБ №176522 від 15.08.2005 р. та серії АА №138251 від 26.07.2002 р., підтверджують факт виконання робіт щодо супроводження програмних засобів системи криптографічного захисту "Шифр-РКІ", який відповідає за виконання криптографічних операцій (шифрування, формування та перевірка цифрового підпису, генеруючи ключів тощо) компетентною організацією, що спростовує твердження позивача про недосконалість банківської системи захисту електронних платежів ТОВ "Ілла".

З наведеного вбачається, що ОСОБА_5 належним чином забезпечив функціонування системи "Клієнт-Інтернет-Банк", а програмно-технічні засоби системи дистанційного обслуговування (Клієнт-Інтернет-Банк) "Інтерактивна система фронт-офісного обслуговування клієнтів банку iFOBS", що функціонували в ПАТ "Кредобанк", за допомогою яких в Банку здійснювалися платежі за електронними платіжними дорученнями в період листопад-грудень 2009 року, виконання криптографічних операцій (шифрування, формування та перевірка цифрового підпису, генеруючи ключів тощо) відповідали вимогам законодавства, діючого у цей період.

У зв'язку з викладеним, суд прийшов до висновку, що перерахування коштів в загальній сумі 450 000 грн на підставі платіжних доручень № 1460 від 02.12.2009р. та № 1461 від 02.12.2009 р. з рахунку ТОВ "Ілла" було наслідком належного виконання ПАТ "Кредобанк" своїх зобов'язань за договором банківського рахунку № 26008011269 від 20.10.2009р. та Договором про надання послуг в системі дистанційного обслуговування "Клієнт-Інтернет-Банк" № 215/1 від 05.02.2009р. в порядку виконання розпорядження Клієнта, підписаного уповноваженою його особою, та відсутність у Банку на момент виконання отриманих від позивача електронних розрахункових документів підстав для їх повернення останньому без виконання.

Поряд із цим, відповідальність за достовірність оформлення електронних документів та накладення ЕЦП цілковито покладено на Клієнта. У разі виявлення фіктивності документа з накладенням ЕЦП збитки, заподіяні одній із сторін Договору або третій особам в результаті здійснення операції за цим документом, підлягають відшкодуванню за рахунок сторони, з вини якої було сформовано такий документ (п. 3.18 р. 3 Договору про надання послуг).

З наданих позивачем матеріалів вбачається, що за фактом несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютера) у зв'язку із заволодінням шляхом обману невідомими особами грошовими коштами ТОВ "Ілла" в сумі 450 000 грн, було порушено кримінальну справу відносно невідомих осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України/ ч. 2 ст. 361 КК України. Витяг з кримінального провадження №12013210010001061 свідчить про внесення даної інформації до ЄРДР 15.03.2013р.

З Постанови про закриття кримінального провадження за № 120132100100001061 від 07.08.2015р. вбачається, що слідством не встановленого того, що працівники ТОВ "Ілла" своїми діями чи бездіяльністю сприяли втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а також не встановлено причетність їх до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361, ч. 3 ст. 190 КК України, заволодіння грошовими коштами ТОВ "Ілла" шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Поряд із цим, слідством встановлено, що спірні платіжні доручення, на підставі яких відбувалось списання Банком з рахунку ТОВ "Ілла" грошових коштів, містили усі передбачені нормативно-правовими актами реквізити для таких документів.

Щодо наведених у постанові інших обставин, - надіслання платіжних доручень у не звичайний/не типовий для таких перерахунків для ТОВ "Ілли" час - 09:14 год., 09:49 год., тоді як всі попередні перерахунки з рахунку ТОВ "Ілла" здійснювались не раніше 10:00 год.; призначення платежу є не характерним для діяльності товариства; не типовий для діяльності ТОВ перерахунок грошових коштів на один рахунок двома платежами за одним призначенням з мінімальним для цього розривом у часі, які повинні були б викликати у оператора Банку підозру щодо відповідності та правдивості таких платежів, то вони судом до уваги не приймаються, з уже досліджених та наведених вище підстав.

При цьому, суд відзначає, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що кошти в загальній сумі 450 000 грн з рахунку ТОВ "Ілла" № 26008011269 в ПАТ "Кредобанк" були перераховані на рахунок фізичної особи ОСОБА_7 в відділенні АКБ "Укрсиббанк" № 586 в м. Львові; зняті того ж дня готівкою невстановленою особою, яка представилася ОСОБА_7; вказана сума коштів була перерахована на підставі підробленого договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.12.2009р.; 30.11.2009р. в період 22:50 год. по 23:10 год. було здійснено доступ до мережі ТОВ "Ілла" із ІР адреси 91.124.74.107., яка є автоматизованою системою ВАТ "Укртелеком", зареєстрована у користування абоненту ОСОБА_8, місце реєстрації: вул. Чернишевського, 2, м. Камянець-Подільський, Хмельницька області.

Вищенаведене свідчить про те, що правоохоронними органами попередньо було визначено факт причетності невідомих осіб до заподіяння ТОВ "Ілла" збитків на суму 450 000 грн, однак, як встановлено судом, станом на дату проведення судового засідання, особи, які вчинили зазначене вище кримінальне правопорушення не встановлені, а кримінальне провадження № 120132100100001061 закрите.

Поряд із цим, в силу приписів ст. 35 ГПК України, обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою може бути лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Таким чином, постанова про закриття кримінальної справи не може бути для господарського суду беззаперечним доказом, який підтверджує факт не забезпечення Банком належного функціонування своєї платіжної системи захисту електронних платежів та інформації.

Окрім того, з долученого позивачем до матеріалів справи висновку судової комп'ютерно-технічної експертизи від 24.03.2015 року, здійсненої судовим експертом, який попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст. ст. 384, 385 КК України, в межах кримінального провадження за № 12013210010001061, вбачається наступне:

1. Встановити за допомогою яких засобів (програмного забезпечення), в який час та з якої мережевої адреси був здійснений віддалений доступ до операційної системи, встановленої на жорсткому диску ТОВ «Ілла», наданому на експертизу, не видалось можливим, в зв'язку з тим, що інформації про віддалений доступ до операційної системи на жорсткому диску в процесі дослідження не виявлено. Ймовірно, що програмне забезпечення, за допомогою якого можливо здійснювати відділений доступ, не зберігає на жорсткому диску інформацію про свою роботу.

2. На жорсткому диску виявлено встановлене антивірусне програмне забезпечення, а саме:

- програма «Avira AntiVir Personal - Free Antivirus», дата встановлення 2 грудня 2009р., 21:51. Згідно лог-файлу даного програмного забезпечення воно функціонувало у період з 02.12.2009, 21:51:55 по 10.12.2009, 14:35:15.

- програма «ESET NOD32 Antivirus 3.0.650.0», дата встановлення 25 серпня 2009р., 17:40. Згідно лог-файлу даного програмного забезпечення воно функціонувало у період з 25.08.2009 по 01.12.2009.

- програма «Avira AntiVir Personal - Free Antivirus», дата встановлення 01 грудня 2009р., 12:03. Інформацію про роботу даного проблемного забезпечення у лог-файлах не виявлено.

З наведеного вбачається, що в момент отримання Банком в електронному вигляді по системі "Клієнт-Інтернет-Банк" платіжних доручень №1460 від 02.12.2009 року та №1461 від 02.12.2009 року операційна система, встановлена на жорсткому диску ТзОВ "ІЛЛА", не була захищена антивірусним програмним забезпеченням.

З огляду на це, можна зробити висновок, що Позивачем не було вжито заходів щодо захисту носія інформації з таємним ключем доступу до системи "Клієнт-Інтернет-Банк" у період з 01.12.2009 р. по 21:51:55 год. 02.12.2009р., та порушено свої зобов'язання за договором про надання послуг, зокрема, щодо забезпечення захисту інформації від несанкціонованого доступу до системи "Клієнт-Інтернет-Банк" (п. 5.3 Договору про надання послуг).

Наведене, на думку суду, спростовує твердження позивача щодо забезпечення ним відповідними засобами захисту своєї системи від стороннього втручання, зокрема, встановлення антивірусного програмного забезпечення.

Згідно ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, висновок судової комп'ютерно-технічної експертизи, проведеної в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013210010001061, не має для господарського суду переважного права перед іншими доказами і оцінюється нарівні з іншими доказами по справі.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Вiдповiдно до статтi 22 ЦК України, особа, якiй завдано збиткiв у результатi порушення її цивiльного права, має право на їх вiдшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зi знищенням або пошкодженням речi, а також витрати, якi особа зробила або мусить зробити для вiдновлення свого порушеного права (реальнi збитки); доходи, якi особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 611 ЦК визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 623 ЦК боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Особа, яка завдала шкоди, звiльняється вiд її вiдшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, що передбачено ст. 225 ГК України.

За загальними правилами з відповідача можуть бути стягнуті збитки за наявності повного складу правопорушення, а саме:

1) порушення відповідачем своїх обов'язків перед позивачем;

2) наявності збитків, завданих відповідачем, в тому числі неодержаного позивачем прибутку;

3) причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності);

4) вини відповідача у настанні негативних наслідків, яка проявилась у будь - якій формі, тобто умислу, грубої або звичайної необережності.

За таких обставин, позивачем у справі має бути доведено наявність складу правопорушення у діях відповідачів.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст. 32 ГПК України).

Доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й доведенні їх переконливості.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд дійшов до висновку про відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме протиправної поведінки та вини відповідача 2 - ПАТ "Кредобанк", що призвели до понесення позивачем - ТОВ "Ілла" збитків.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 2 збитків на загальну суму 449 000 грн є необґрунтованою.

Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримуються: - Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 07.10.2010р. у справі №25/474, від 15.07.2013р. у справі № 913/1409/13 та від 24.07.2014р. у справі № 910/275/14; - Верховний суд України, зокрема, у своїх постановах від 4 червня 2014 року у справі № 6-44цс14, від 02 вересня 2014 року у справі № 3-100гс14, від 28.01.2015р. у справі № 3-210гс14.

Згідно із ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окрім того, предметом розгляду є вимога позивача про солідарне стягнення збитків в сумі 449 000грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

Позивач вважає, що оскільки право грошової вимоги до позичальника - ТОВ "Ілла" по договору про надання овердрафту №11/К від 05 березня 2009 р., згідно договору факторингу від 29.11.2011р., перейшло від ПАТ "Кредобанк" до ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", що останній є позивачем у справі № 6/61-999 про стягнення ТОВ "Ілла" (з врахуванням збільшення позовних вимог) 718 587, 69 грн, а саме: 437 948,11 грн. заборгованості по тілу кредиту; 61 373,56 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по поверненню отриманих кредитних коштів; 6 131,27 грн. інфляційних витрат; 199 813,83 грн. упущеної вигоди; 13 320,82 грн. 3% річних, а відповідно, в силу приписів ст. 1085 ЦК України, має відповідати солідарно з ПАТ "Кредобанк" за збитки, завдані позивачу неналежним виконанням Банком своїх договірних зобов'язань по збереженню його коштів в сумі 449 000 грн.

Як вже зазначалось вище, позовні вимоги ТОВ "Ілла" ґрунтуються на Договорі банківського рахунку №26008011269 від 20.10.2009 року, укладеному між ТОВ "Ілла" та ПАТ "Кредобанк", та Договорі про надання послуг в системі дистанційного обслуговування "Клієнт-Інтернет-Банк" №215/1 від 05.02.2009 року, укладеному між ТОВ "Ілла" та ПАТ "Кредобанк".

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Ч. 1 ст. 1085 ЦК України визначено, що якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Ст. 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Проаналізувавши умови Договору банківського рахунку №26008011269 від 20.10.2009 р. та Договору про надання послуг в системі дистанційного обслуговування №215/1 від 05.02.2009 р., суд відзначає, що ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" не є стороною даних договорів, не передбачено їхніми умовами і жодної відповідальності, в т.ч. і солідарної, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Приватні інвестиції", а, відповідно, у відповідача 1 відсутні будь-які обов'язки перед позивачем щодо даних договорів. Окрім того, не передбачає і підстав для застосування до відповідача 1, як фактора на підставі договору факторингу від 29.11.2011р., такої міри відповідальності як стягнення збитків за неналежне, на думку позивача, виконання Банком зобов'язань за Договорами банківського рахунку №26008011269 від 20.10.2009 року та про надання послуг в системі дистанційного обслуговування "Клієнт-Інтернет-Банк" №215/1 від 05.02.2009 р. і чинне законодавство, зокрема, ст. 1085 ЦК України, на яку в обґрунтування даних позовних вимог посилається позивач.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" збитків на загальну суму 449 000 грн є необґрунтованою.

Крім того, позивач, в порядку статі 625 ЦК України, просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 за період з 08.10.2012р. по 08.10.2015р. 40 536,99 грн 3% річних та за період з жовтня 2012р. по вересень 2015р. (включно) 349 080,00 грн інфляційних донарахувань, нарахованих на суму завданих, на його думку, збитків в розмірі 450 000грн.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлену вище відсутність зі сторони відповідачів 1 та 2 порушення грошового зобов'язання перед позивачем, суд вважає, що правових підстав для стягнення нарахованих на суму завданих, на думку позивача, збитків інфляційних нарахувань в сумі 349 080 грн та 3 % річних в сумі 40 536,99 грн немає.

Таким чином, беручи до уваги усе наведене вище, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з ПАТ "Кредобанк" та ТзОВ Фінансова компанія "Приватні інвестиції" збитків в сумі 449 000,00 грн, 3% річних в сумі 40 536,99 грн, збитків згідно встановленого індексу інфляції в сумі 349 080,00 грн слід відмовити.

Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про солідарне стягнення з ПАТ "Кредобанк" та ТзОВ "Абсолют" збитків в сумі 1 000 грн.

В обґрунтування даних позовних вимог позивач посилається на порушення Банком умов Договору банківського рахунку, Договору про надання послуг в частині несанкціонованого списання з його рахунку грошових коштів, приписи ст. ст. 610, 611, 554 ЦК України та укладений 18.10.2011р. між ним та ТОВ "Абсолют" договір поруки від 18.10.2011р.

Як вже було встановлено судом та зазначено вище, порушення зобов'язань за Договором банківського рахунку №26008011269 від 20.10.2009р. та Договором про надання послуг в системі дистанційного обслуговування "Клієнт-Інтернет-Банк" № 215/1 від 05.02.2009р., складу правопорушення (протиправної поведінки та вини) у діях/бездіяльності ПАТ "Кредобанк", у зв'язку із несанкціонованим доступом до системи позивача "Клієнт-Інтернет-Банк" та відповідно заволодіння невідомими особами його грошовими коштами в сумі 450 000 грн, немає, а відповідно, на думку суду, немає і правових підстав для покладення на нього обов'язку щодо відшкодування позивачу, окрім заявлених та вже досліджених вище збитків в сумі 449 000грн, збитків в сумі 1000 грн.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Ч. 1 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Забезпечення виконання основного зобов'язання боржником може бути передбачено як у договорі на виконання основного зобов'язання, так і в формі окремо укладеного правочину, відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Діюче законодавство не містить вимог, коли саме кредитор та поручитель, первісний кредитор та новий кредитор мають право укласти відповідні договори.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2009р. між ТОВ "Ілла", як кредитором, з однієї сторони, та ТОВ "Пріор", як Поручителем, з другої сторони, укладено договір поруки, за умова якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку ПАТ "Кредобанк", як боржником, щодо часткової відповідальності за Договором банківського рахунку №26008011269 від 20.10.2009 року (надалі - основний договір), укладеним між кредитором - ТОВ "Ілла" та боржником - ВАТ "Кредобанк". У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як боржники солідарно (п.п. 1.1, 1.2 р. 1, п. 2.1 р. 2 Договору поруки).

Поряд із цим, 18.10.2011р. між ТОВ "Пріор", як Поручителем 1, з однієї сторони, ТОВ "Ілла", як Кредитором, з другої сторони, та ТОВ "Абсолют", як Поручителем 2, з третьої сторони, було укладено договір про заміну сторони у договорі поруки від 20.09.2009р. (надалі - договір від 18.10.2011р.), за умовами якого Поручитель 2 замість Поручителя 1 поручається перед Кредитором за виконання обов'язку ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", як Боржником, щодо часткової відповідальності за Договором банківського рахунку №26008011269 від 20.10.2009 року (надалі - основний договір), укладеним між Кредитором - ТОВ «Ілла» та Боржником - ВАТ «Кредобанк». На підставі цього договору замінюється сторона поручителя у договорі поруки від 20.09.2015 (має місце описка у даті договору поруки) із ТОВ "Пріор" та ТОВ "Абсолют". У випадку порушення Боржником обов'язку за основним договором, Боржник і Поручитель 2 відповідають перед Кредитором як боржники (р. 1, п. 2.1 р. 2 Договору від 18.10.2011р.).

П. 3.1 р. 3 Договору від 18.10.2011р. сторони визначили, що Поручитель 2 зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 10 банківських днів шляхом сплати Кредитору грошових коштів в сумі 1 000 грн.

Договір від 18.10.2011р. набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Позивач вважає, що в силу приписів чинного законодавства та умов договору від 18.10.2011 р. у нього виникло право звернення до суду з даними позовними вимогами.

Оцінивши умови договору від 18.10.2011р., судом встановлено, що останній є змішаним договором відступлення права вимоги і поруки та містить всі умови, які притаманні, зокрема, договору поруки, а саме: місце та дата його укладання, визначення основного зобов'язання, розмір відповідальності, порядок виконання зобов'язання Поручителем, строк дії договору тощо.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1-2 ст. 553 ЦК України).

Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.

Ч. 1 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється, зокрема, у разі припинення забезпеченого нею зобов'язання.

Зазначене передбачили і сторони договору від 18.10.2011р. у п. 4.2.

Постановою Правління Національного Банку України №492 від 12.11.2003 року "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493 (надалі за текстом - Постанова НБУ №492), встановлено порядок закриття рахунків клієнтів банків.

Ч. 2 п. 20.1. Постанови НБУ №492 визначено, що ОСОБА_5 може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.

Як вже зазначалось вище, Банком 11.03.2014р. було закрито належний ТОВ "Ілла" в ПАТ "Кредобанк" поточний рахунок та, відповідно, на підставі Постанови НБУ № 492, припинено дію договору № 26008011269 банківського рахунку (юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців) від 20.10.2009р.

З огляду на зазначене, суд погоджується із твердженнями відповідача 1 щодо припинення поруки ТОВ "Абсолют" із припиненням основного договору - Договору банківського рахунку №26008011269 від 20.10.2009 року.

Твердження позивача про те, що порука ТОВ "Абсолют" є чинною, і саме з моменту вручення останньому 08.10.2015 р. листа № 3450 від 07.10.2015 р. виникло право вимоги щодо виконання ним зобов'язань за Договором від 18.10.2011 р., на думку суду, є помилковими.

Таким чином, беручи до уваги наведене вище, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з ТОВ "Абсолют" та ПАТ "Кредобанк" збитків в сумі 1 000 грн слід відмовити.

Враховуючи зазначене вище, в порядку ч. 5 ст. 78 ГПК України, судом не приймається визнання відповідачем 3 (ТОВ "Абсолют") позовних вимог, викладене у відзиві на позов б/н від 16.11.2015р., оскільки такі дії відповідача 3 суперечать встановленим судом у даній справі обставинам та нормам чинного законодавства України.

Зважаючи на встановлені судом обставини безпідставності позовних вимог позивача щодо солідарного стягнення з ПАТ "Кредобанк" та ТзОВ Фінансова компанія "Приватні інвестиції" збитків в сумі 449 000,00 грн, 3% річних в сумі 40 536,99 грн, збитків згідно встановленого індексу інфляції в сумі 349 080,00 грн; щодо солідарного стягнення з ТзОВ "Абсолют" та ПАТ "Кредобанк" збитків в сумі 1 000 грн, підстави для застосування позовної давності, про яку просить відповідач 2, відсутні.

Також, на думку суду, помилковими є і посилання скаржника на правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові №6-71цс15 від 13.05.2015р., оскільки остання надавала оцінку правовідносинам, які врегульовані, зокрема, Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 №223 (втратило чинність на підставі Постанови Національного банку України від 05.11.2014р. № 705), яке, в свою чергу, не поширювало свою дію на правовідносини, пов'язані із використанням електронних розрахункових документів, зокрема, платіжних доручень.

Вимоги даного положення поширювалися на платіжні організації членів та учасників платіжних систем, які є суб'єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням спеціальних платіжних засобів цих платіжних систем, якими є платіжна картка , мобільний платіжний інструмент, інший платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держатель цього інструменту (фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу) здійснює платіжні операції з рахунку платника або банку, а також інші операції, установлені договором.

Із зазначених підстав суд вважає помилковим посилання позивача на зазначене вище Положення, зокрема, на його п. 6.7 та п. 6.8., в обґрунтування своїх позовних вимог.

В силу положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, п.п. 2.1. ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн) - редакція Закону чинна до 01.09.2015 р. Пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній з 01.09.2015 р., встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 р., № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач заявив дві вимоги майнового характеру: зобов'язання ТзОВ Фінансова компанія "Приватні інвестиції" зарахувати зустрічну вимогу ТзОВ "Ілла" до ПАТ "Кредобанк" на суму 449 000,00 грн та стягнення солідарно з відповідачів 2 і 3 коштів в сумі 1 000 грн. Відтак, до сплати підлягав судовий збір в розмірі 9 000 грн. Позивачем згідно платіжних доручень №129 від 28.01.2015 р. та №224 від 19.02.2015 р. сплачено судовий збір в загальній сумі 10 827 грн.

В ході розгляду спору, позивачем в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України, було подано заяву б/н від 26.10.2015 р. (вх. №22669) про збільшення розміру позовних вимог на загальну суму 389 616,99 грн, в т.ч.: 349 080 грн - збитки згідно встановленого індексу інфляції та 40 536,99 грн - 3 % річних. Згідно платіжного доручення №2016 від 12.10.2015 р. позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5 844,25 грн (1,5% від 389 616,99 грн).

Таким чином, сума зайво сплаченого позивачем судового збору становить 1 827 грн (10 827- 9 000).

Згідно п. 7 Закону України "Про судовий збір", в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 844,25 грн (9 000 + 5 844,25) суд покладає на позивача. Для повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 1 827 грн позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

3. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.12.2015р.

Головуючий суддя І.М. Гирила

Суддя С.О. Хома

Суддя Я.Я. Боровець