Ухвала

від 10.12.2015 по справі 757/21913/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та з урахуванням уточнених позовних вимог просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, право власності на Ѕ частину машиномісця НОМЕР_1, розташованого в приміщенні №1 підземної автостоянки по АДРЕСА_4. Просила стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 6 967 401,88 грн. та судові витрати.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2015 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що при розгляді справи по суті суд першої інстанції не врахував, що спірне майно сторонами було придбано під час шлюбу, в зв'язку з чим підлягає поділу, оскільки є спільною сумісною власністю подружжя. Зазначила, що суд не врахував, що нотаріальні заяви від імені позивача про відмову від Ѕ частини майна набутого в шлюбі на час розгляду справи в суді були вже скасовані позивачем, в зв'язку з чим не могли бути враховані судом при вирішенні питання щодо поділу вказаного майна.

Справа №757/21913/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/13089 /2015 Головуючий у суді першої інстанції: Волкова С.Я. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що після розлучення між сторонами по справі була досягнута домовленість щодо поділу спільного сумісного майна подружжя на підставі односторонніх правочинів вчинених позивачем.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

При розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що 04.11.2005 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб (а. с. 9), який 09.11.2012 був розірваний(а. с. 8, 10). Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_4 03.08.2006 р. н. (а. с. 11). За час шлюбу сторонами було набуто наступне майно: трикімнатна АДРЕСА_2, загальною площею 141,00 кв.м., жилою площею 82,50 кв.м. (а. с. 12-13) ; машиномісце НОМЕР_1, розташоване в приміщенні №1 підземної автостоянки по АДРЕСА_4 (а. с. 14); нежилі приміщення (в літ. А) з №1 по №6 (групи приміщень №4а), розташовані по АДРЕСА_5, загальною площею 197,80 кв.м. (а. с. 15-16); нежилі приміщення (в літ. А) з №1 по №13 (групи приміщень №58), розташовані по АДРЕСА_6, загальною площею 101,90 кв.м. (а. с. 60-62). Вказана нерухомість була зареєстрована на ім'я позивача. Згідно довідки виданої приватним нотаріусом КМНО Міхніч Т.І. від 05.08.2015 власником вказаних нежитлових приміщень, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 18.06.2013 №5053044 значиться за ТОВ «Народний Універмаг» (а. с. 121). Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності від 20.08.2015 вартість вказаного об'єкту нерухомості становить 9 927 540 грн. Також під час вказаного шлюбу відповідачем ОСОБА_8 до статутного фонду ТОВ «Спеціалізоване мисливське господарство «Полісся» (ЄДРПОУ 32069194) були внесені грошові кошти в сумі 2 404 137,42 грн. (а. с. 17), які в подальшому були відчужені відповідачем. Крім того, матеріали справи свідчать, що під час шлюбу відповідач вносив до статутного фонду ТОВ «Народний Універмаг» (ЄДРПОУ 37702556) грошові кошти в сумі 994 559 грн. (а. с. 25-26), які в подальшому також були відчужені відповідачем. 24.01.2013 позивач ОСОБА_3 склала заяву, яка була посвідчена приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 та зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за №37, в якій зазначила, що не претендує на 1/2 частину майна, набутого у шлюбі з ОСОБА_4.(а. с. 81). 22.02.2013 позивачка вдруге склала заяву, яка вже була посвідчена приватним нотаріусом КМНО Кравченко Н.П. та зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за №22, на підставі якої зазначила, що подальше розпорядження усім набутим під час шлюбу з ОСОБА_4 майном,здійснюється без її згоди за волею відповідача, визнала припинення права спільної сумісної власності на таке майно та відсутність з її боку та третіх осіб будь-яких фінансових претензій на таке майно (а. с. 110). 23.06.2014 ОСОБА_3 в вищевказану заяву скасувала відповідно до заяви посвідченої державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори КузьмичВ.М. (а. с. 113), Про скасування вищезгаданих заяв відповідача не повідомляла. Позивачка вважає, що у зв'язку з розірванням нею одностороннього правочину про визнання за відповідачем права власності на майно, яке було придбано у шлюбі, вона має право на його поділ, в зв'язку з чим звернулася до суду з відповідним позовом.

Відповідно до вимог статті 60 СК України майно , набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що при поділі майна, що є спільною сумісною власністю колишнього подружжя розмір, об'єм та частки цього майна можуть бути визначені на підставі домовленості сторін. При цьому предметом вказаного договору може бути як усе майно, що є об'єктом спільної сумісної власності, так і його частки або лише один об'єкт.

Матеріали справи свідчать про те, що 24.01.2013 та 22.02.2013 позивач ОСОБА_3 у присутності нотаріусів складала заяви, в яких зазначала, що не претендує на майно, яке було придбане у шлюбі з відповідачем, будь-яких застережень або вимог до відповідача вказані заяви не містять.

Частина 2 ст. 202 ЦК України розрізняє правочини односторонні і договори (двосторонні та багатосторонні правочини). Одностороннім правочин визнається у разі, якщо для набуття, зміни, припинення або іншої видозміни цивільних прав та обов'язків достатньо волевиявлення однієї сторони. До односторонніх правочинів Цивільний кодекс України відносить: видачу особою довіреності; скасування довіреності; повідомлення одним співвласником інших співвласників про продаж своєї частки у праві спільної власності; згоду співвласника на відчуження майна тощо.

Таким чином, законодавець не забороняє надавати згоду на відчуження майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя на підставі одностороннього правочину, при цьому власник, який відмовився від права власності, вчинивши односторонній правочин, вважається таким, право власності якого припинилося з моменту вчинення дій, які свідчать про його відмову від права власності. Більш того, законом практично не врегульовано порядку скасування такого правочину.

Враховуючи наведені обставини колегія суддів вважає, що після розірвання шлюбу сторони за взаємною домовленістю визначили частки при поділі спільного майна подружжя на підставі одностороннього правочину вчиненого позивачем, в зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вищезгаданих позовних вимог, колегія суддів вважає правильними.

При цьому колегія суддів враховує, що дія вказаних правочинів розповсюджувалася лише на майно, яке було зареєстровано безпосередньо на відповідача і не стосувалося майна, яке було придбано колишнім подружжям під час шлюбу та було зареєстровано на ім'я позивача (машина, гараж, будинок тощо).

Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи суд першої інстанції не врахував, що відчуження нежитлових приміщень та внесків до статутних фондів були зроблені відповідачем без згоди позивача, колегія вважає такими, що не спростовують рішення суду першої інстанції, оскільки матеріали справи свідчать про те, що таке відчуження відбулося під час дії зазначених вище заяв позивача, на підставі яких вона надавала відповідачу право розпорядження таким майном на свій розсуд.

Також необґрунтованими, на думку колегії суддів, є посилання позивача на безпідставну відмову суду першої інстанції щодо поділу трикімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 141,00 кв.м., жилою площею 82,50 кв.м. (а. с. 12-13); машиномісце НОМЕР_1, розташоване в приміщенні №1 підземної автостоянки по АДРЕСА_4 враховуючи, що на час відмови від вказаних заяв зазначена нерухомість знаходиться у власності відповідача.

Матеріали справи свідчать про те, що у березні 2013 року позивач не заперечувала той факт, що вказана квартира та парко місце є особистою власністю відповідача (а. с. 114-116)

Також при розгляді справи встановлено, що позивач після розлучення з відповідачем виїхала зі спірної квартири, вказаною нерухомістю не цікавилася, будь-яких спроб на вселення до останньої не робила. Заява про те, що відповідач чинив їй перешкоди у користуванні вказаної квартири, в порушення вимог ст. 61 ЦПК України будь-якими доказами не підтверджено.

Також необґрунтованим, на думку колегії суддів, є посилання в апеляційній скарзі на те, що заяви про відмову від спільної сумісної власності були зроблені позивачем під натиском та погрозами відповідача, оскільки данні обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції. Крім того, в суді встановлено, що на теперішній час в спірній квартирі проживають інші особи, які не залучалися до участі у справі.

Колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що зазначаючи у вказаних заявах свою відмову від звернення до суду з приводу вирішення питання щодо поділу спільного майна подружжя, позивач фактично обмежувала себе у відповідному Конституційному праві, але вказана обставина, на думку колегії суддів, не може свідчити про незаконність вказаних правочинів, оскільки фактично такого порушення не відбулося.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,304, 308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: С.Г. Музичко

Н.О.Прокопчук