Ухвала

від 10.12.2015 по справі 2а-2757/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2757/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамір» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2010 року № 0000271705/0/31095,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стамір» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2010 р. № 0000271705/0/31095.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2011 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва № 0000271705/0/31095 від 27.08.2010 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року апеляційну скаргу Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва задовольно.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2011 року скасувано та постановлено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Стамір»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамір" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-2757/11/2670 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як встановлено судом касаційної інстанції, суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що необхідною умовою для визначення статусу податкового агента є наявність трудових або цивільно-правових відносин з особою та виплата на користь цієї особи доходу. При цьому обов'язок у юридичної особи (позивача) щодо виконання функцій податкового агента залежить від встановлення джерела виплати доходів водіям, що надавали послуги на орендованому позивачем транспорті.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 27.08.2010 р. № 0000271705/0/31095.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 19 жовтня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стамір» (далі - ТОВ «Стамір») і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_2.) був укладений Договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водіями).

Відповідно до даного договору, ОСОБА_2 передав ТОВ «Стамір» в строкове платне користування для перевезення вантажів транспортні засоби разом з екіпажем (водієм).

Дані транспортні засоби з екіпажем позивачем прийнято за актом прийому-передачі до договору оренди транспортних засобів від 19.10.2007 р. До договору були укладені додаткові угоди № РОР-1107 від 17.11.2007 р. та №РОР-1207 від 01.12.2007 р.

17 вересня 2009 р. між ТОВ «Стамір» і ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм).

Відповідно до даного договору, ОСОБА_2 передав ТОВ «Стамір» в строкове платне користування для перевезення вантажів транспортні засоби разом з екіпажем (водіями).

Дані транспортні засоби з екіпажем ТОВ «Стамір» прийнято за актом прийому-передачі до договору суборенди транспортного засобу від 17.09.2009 р.

12 листопада 2007 р. та 01 грудня 2007 р. між ТОВ «Стамір» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 були укладені договір суборенди транспортних засобів №11071 та Договір № ТЗРІС-1207 суборенди транспортного засобу з екіпажем (водіями).

За цими договорами транспортні засоби з екіпажем (водіями) передавались ТОВ «Стамір»в строкове платне користування. Дані транспортні засоби з екіпажем ТОВ «Стамір» приймало за актами прийому-передачі до договорів суборенди транспортних засобів.

З 26 липня 2010 р. по 06 серпня 2010 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі направлення на перевірку від 26.07.2010 р. № 656, виданого ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Стамір» з питань дотримання вимог податкового законодавства та оподаткування при нарахуванні (виплаті, отриманні) заробітної плати, інших виплат та відшкодувань, які підлягають оподаткуванню, у тому числі у вигляді додаткових благ, у тому числі, внаслідок не укладення такою особою трудових договорів з найманою особою, згідно з Кодексом про працю України за період з 05.09.2007 р. по 31.03.2010 р.

11 серпня 2010 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва за результатами перевірки складено Акт №5097/1705/35390973 про результати позачергової податкової перевірки ТОВ «Стамір»з питань дотримання вимог податкового законодавства та оподаткування при нарахуванні (виплаті, отриманні) заробітної плати, інших виплат та відшкодувань, які підлягають оподаткуванню, у тому числі у вигляді додаткових благ, у тому числі внаслідок не укладення такою особою трудових договорів з найманою особою, згідно з Кодексом про працю України за період з 05.09.2007 р. по 31.03.2010 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Стамір» п.8.1 ст. 8 та п. 19.2а ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2007 р. - 2010 р. у сумі 8 250,00 грн., в тому числі по періодах за листопад 2007 р. - 150,00 грн., за грудень 2007 р. -360,00 грн., за січень 2008 р. -180,00 грн., за лютий 2008 р. - 270,00 грн., за березень 2008 р. - 270,00 грн., за квітень 2008 р. - 315,00 грн., за серпень 2008 р.- 210,00 грн., за вересень 2008 р. -210,00 грн., за жовтень 2008 р. -315,00 грн., за листопад 2008 р. -315,00 грн., за грудень 2008 р. - 315,00 грн., за січень 2009 р. - 315,00 грн., за лютий 2009 р. - 315,00 грн., за березень 2009 р. -420,00 грн., за квітень 2009 р. - 442,50 грн., за травень 2009 р. -112,50 грн., за червень 2009 р. - 337,50 грн., за липень 2009 р. - 450,00 грн., за серпень 2009 р. -562,50 грн., за вересень 2009 р. -337,50 грн., за жовтень 2009 р. -225,00 грн., за листопад 2009 р. -120,00 грн., за грудень 2009 р. -577,50 грн., за січень 2010 р. -135,00 грн., за лютий 2010 р. -135,00 грн., за березень 2010 р. -135,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 11.08.2010 р. № 5097/1705/35390973 та винесено податкове повідомлення-рішення від 27.08.2010 р. № 0000271705/31095, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 24 750,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 8250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 500,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва надано відповідь від 21.08.2010 р. № 30529/10/17-520, якою висновки, викладені в акті перевірки від 11.08.2010 р. № 5097/1705/35390973 залишено без змін.

У зв'язку з тим, що у позивача не було обов'язку оформлювати з водіями трудові відносини, оскільки вони були надані йому у складі екіпажу разом із транспортним засобом, зазначила, що позивач приймав на роботу водіїв, з якими припинялися відносини у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на підтвердження чого надала накази про прийняття на роботу водіїв та штатний розпис.

Крім того, заперечуючи проти доводів відповідача стосовно нікчемності вищевказаних правочинів, представник позивача зазначила, що доказом дійсності правочинів оренди транспортних засобів з екіпажем є те, що були застраховані транспортні засоби та водії як такі, що перевозили небезпечний вантаж, а також те, що позивач укладав з контрагентами договори на перевезення вантажів та використовував надані транспортні засоби і водіїв для здійснення власної господарської діяльності.

Відповідач, не погоджуючись із доводами представника позивача, зазначила про те, що особи, які на постійній основі надають послуги підприємству, повинні бути оформлені саме як працівники у відповідності із законодавством України про працю. Також зазначає, що правочини оренди транспортних засобів з екіпажем є удаваними і сторони при їх укладенні не мали наміру здійснювати ті дії, які ними були передбачені.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог п.п. 8.1.1 п. 8.1. статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до вимог п. 19.2. ст. 19 вказаного Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Стаття 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 2 статті 798 Цивільного кодексу України встановлено, що договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

Стаття 805 Цивільного кодексу України визначає, що управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Стаття 3 Цивільного кодексу України одним із засад цивільного законодавства передбачає свободу договору.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що чинне законодавство України дозволяє сторонам укладати договір оренди транспортного засобу з екіпажем і обов'язок найму екіпажу та утримання екіпажу покладає на орендодавця.

Викладене спростовує доводи представника відповідача про те, що на позивача покладається обов'язок виступати податковим агентом осіб, які не перебувають з ним у трудових відносинах, проте, надають послуги як водії за відповідними договорами оренди та суборенди транспортних засобів з екіпажем.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає наступні вимоги до змісту правочину (обов'язкові вимоги його чинності): зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 799 Цивільного кодексу України передбачає, що договір оренди транспортного засобу укладається в письмовій формі.

Встановлено, що вище вказані договори оренди та суборенди транспортних засобів з екіпажем укладені в письмовій формі, зі змісту правочинів вбачається, що сторонами погоджені істотні умови договору.

Тому, посилання відповідача на те, що наявність в подорожніх листах вантажного автомобіля прізвищ водіїв є доказом обов'язковості перебування цих водіїв у трудових відносинах з позивачем, не є обгрунтованим, оскільки подорожній лист, типова форма якого затверджена Наказом Мінтрансу, Мінстату України №488/346 від 29.12.1995 р. не свідчить про факт наявності будь-яких відносин між водієм і підприємством, а лише зазначає ПІБ водія та назву підприємства (не містить графи № договору, наказу про прийняття на роботу, тощо).

Встановлено, що позивачем здійснювалась оплата за вказаними договорами, транспортні засоби, що передавались в оренду за вказаними договорами були застраховані позивачем.

Також, слід звернути увагу, що обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 889-IV покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону України № 889-IV.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону № 889-IV податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Підпунктом 9.12.3 п. 9.12 ст. 9 Закону № 889-IV також передбачено, що фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті.

Отже, необхідною умовою для визначення статусу податкового агента є наявність трудових або цивільно-правових відносин з особою та виплата на користь цієї особи доходу. При цьому з позиції оподаткування вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили.

Таким чином, у даному випадку обов'язок у юридичної особи (позивача) щодо виконання функцій податкового агента залежить від встановлення джерела виплати доходів водіям, що надавали послуги на орендованому позивачем транспорті.

Отже, відповідно до вище викладеного, транспортні засоби позивачу передано разом з екіпажем на підставі договорів оренди та суборенди, який маючи намір використовувати в роботі і екіпаж і транспортні засоби застрахував їх, про що свідчать договори страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Екіпаж складали фізичні особи (водії), які мали цивільно-правові відносини з орендодавцями. Так, між орендодавцями та водіями укладалися договори про надання водійських послуг, укладені на відповідний термін з оплатою таких послуг один раз на рік.

Про те, що фізичні особи (водії) мали цивільно-правові відносини з орендодавцями свідчать наявні в матеріалах справи копії податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. Відповідно до цих документів, в яких містяться ідентифікаційні номери фізичних осіб (водіїв) та вказано суму нарахованого і сплаченого податку з кожної особи, орендодавці сплачували податки. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи виписками із рахунків орендодавців, призначення платежу та сума в яких свідчать про те, що саме орендодавці платили прибутковий податок щодо фізичних осіб (водіїв), з якими вони мали цивільно-правові відносини.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону N 889-IV наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, фізичні особи (водії) виконували доручення ТОВ «Стамір» у складі екіпажу за договорами оренди та суборенди транспортних засобів, а не як наймані особи.

Трудові договори між позивачем та фізичними особами (водіями) не укладалися, як і не оформлювалися накази по підприємству щодо прийняття останніх на роботу. Праця вказаних фізичних осіб (водіїв) використовувалася позивачем лише в межах договорів оренди та суборенди, окремо їх праця не оплачувалася позивачем.

З податкових розрахунків та платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, вбачається, що доходи фізичних осіб (підприємців) вже були оподатковані орендодавцями, а тому не можуть бути повторно оподатковані з тими ж самими відносинами.

Щодо оформлення трудових відносин з окремими водіями, встановлено, що угоди між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та водіями було укладено на певний строк. У зв'язку із закінченням строку дії вказаних договорів, позивачем було запропоновано цим фізичним особам (водіям) оформити трудові відносини. Вказане підтверджується наказами про прийняття на роботу ОСОБА_5 (оформлений 01.07.2010 р.), ОСОБА_6 (оформлений 01.09.2009 р.), ОСОБА_7 (оформлений 01.08.2008 р.), ОСОБА_4 (оформлений 01.09.2009 р.), які були оформлені як парцівники позивача лише тоді, коли договори про надання водійських послуг у цих осіб з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закінчили свою дію.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що між позивачем та фізичними особами (водіями) були відсутні трудові або цивільно-правові відносини, оскільки такі відносини існували між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Оплата за вказаними господарськими взаємовідносинами підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про списання коштів за період з 28.08.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.12.2012,

Джерелом виплати доходу фізичним особам (водіям) були цивільно-правові відносини з орендодавцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Враховуючи те, що не встановлено необхідних умов для визначення позивачу статусу податкового агента, відповідно відсутні підстави для виплати на користь фізичних осіб (водіїв) доходу.

З огляду на вище викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вище вказані договори оренди та суборенди транспортних засобів, що укладалися між ТОВ «Стамір» та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не є удаваними і нікчемними і ТОВ «Стамір» не мало обов'язку оформлювати трудові відносини з водіями, які надавались позивачу у складі екіпажу разом із транспортними засобами згідно відповідних вказаних договорів оренди та суборенди транспортних засобів та не повинно виступати податковим агентом осіб, які надавались позивачу у складі екіпажу разом із транспортними засобами.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.08.2010 р. № 0000271705/0/31095 прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи, а тому позовні вимоги ТОВ «Стамір» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Крім цього, відповідно до правил ст. 94 КАС України, ч. 6 ст. 186 КАС України та ст. ст. 4, 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI колегія суддів вирішує питання про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Якщо оскаржується судове рішення, прийняте після 01 вересня 2015 року, за результатами вирішення позовної заяви, поданої до 01 вересня 2015 року - застосовується нова ставка за подачу апеляційної скарги, яка, однак обчислюється від розміру судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви відповідно до пункту 3 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України та підпункту "а" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в редакції від 27.07.2010 року розмір ставок державного мита із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто загальна сума до сплати при подачі апеляційної скарги становить - 247, 50 грн, який належить стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві ( адреса: 02068, вулиця О. Кошиця, м. Київ ) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 247, 50 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 15 грудня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 10 грудня 2015 року.

.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.