Постанова

від 04.11.2015 по справі 804/6957/13-а

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Криворізький маслоекстракційний завод» (далі - Завод) до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України (в подальшому - Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області; далі - Інспекція) про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року Завод звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії Інспекції щодо: проведення перевірки Заводу, в результаті якої був складений акт від 10 квітня 2013 року № 1103/220/38031810 (далі - Акт) щодо дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Транс Бізнес Лайн» за листопад-грудень 2012 року та приватним підприємством (далі - ПП) «Зернопром» за грудень 2012 року; визнання операцій між Заводом і ТОВ «Транс Бізнес Лайн», ПП «Зернопром», приватним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «НВО «Созидатель», ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Грин Тек» не господарськими, тобто такими, що не підтверджені первинними документами за період листопад-грудень 2012 року; коригування в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість, щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (далі - АС, ПДВ відповідно) без винесення податкового повідомлення-рішення задекларованих Заводом сум податкових зобов'язань за період листопад-грудень 2012 року у розмірі 7 359 623 грн, податкового кредиту за період листопад-грудень 2012 року у розмірі 7 345 215 грн з ПДВ; зобов'язати Інспекцію відновити в АС показники податкових зобов'язань Заводу за період листопад -грудень 2012 року у розмірі 7 359 623 грн та показники податкового кредиту за період листопад -грудень 2012 року у розмірі 7 345 215 грн з ПДВ у розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі Акта щодо дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Транс Бізнес Лайн» за листопад -грудень 2012 року та ПП «Зернопром» за грудень 2012 року.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що дії податкового органу щодо проведення перевірки та складання Акта є протиправними. Водночас висновки податкового органу необґрунтовані та безпідставні, оскільки позивач надав до перевірки всі первинні документи, а тому такі висновки ґрунтуються тільки на особистих доводах фахівців податкового органу. Позивач також вказав і на те, що податковий орган не має права самостійно виключати з АС суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, визначених позивачем у податковій декларації, однак відповідач вчинив такі дії на порушення норм статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Суди встановили, що Інспекція провела документальну позапланову невиїзну перевірку Заводу з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Транс Бізнес Лайн» та ПП «Зернопром», за результатами якої оформлено Акт, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704), а саме не підтверджено реальність здійснення господарських відносин Заводу з контрагентами, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 7 345 215 грн, в тому числі по періодах: листопад 2012 року - 2 965 735 грн, грудень 2012 року - 4 379 480 грн, завищено податкові зобов'язання на суму 7 359 623 грн, в тому числі по періодах: листопад 2012 року - 3 216 015 грн, грудень 2012 року - 4 143 608 грн.

На підставі Акта Інспекція змінила показники податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються відповідачем в АС, а саме: податкових зобов'язань позивача, задекларованих позивачем сум податкового кредиту з ПДВ у розмірі 7 345 215 грн за період листопад-грудень 2012 року та податкових зобов'язань за період листопад-грудень 2012 року у розмірі 7 359 623 грн без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 11 червня 2013 року позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Інспекції щодо: визнання операцій між Заводом і ТОВ «Транс Бізнес Лайн», ПП «Зернопром», ПАТ «НВО «Созидатель», ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Грин Тек» не господарськими, тобто такими, що не підтверджені первинними документами за період листопад-грудень 2012 року; коригування в АС без винесення податкового повідомлення-рішення, задекларованих Заводом сум податкових зобов'язань за період листопад-грудень 2012 року у розмірі 7 359 623 грн, податкового кредиту за період листопад-грудень 2012 року у розмірі 7 345 215 грн з ПДВ та зобов'язав Інспекцію відновити в АС показники податкових зобов'язань Заводу за період листопад-грудень 2012 року у розмірі 7 359 623 грн і показники податкового кредиту за період листопад - грудень 2012 року у розмірі 7 345 215 грн. з ПДВ у розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі Акта щодо дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Транс Бізнес Лайн» за листопад-грудень 2012 року та ПП «Зернопром» за грудень 2012 року.

В решті позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій Інспекції, які полягають у визнанні операцій між Заводом і ТОВ «Транс Бізнес Лайн», ПП «Зернопром», ПАТ «НВО «Созидатель», ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Грин Тек» не господарськими, тобто такими, що не підтверджені документами за період листопад-грудень 2012 року, скасував та закрив провадження в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 грудня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Інспекція , посилаючись на неоднакове застосування пункту 66.1 статті 66 та статті 74 ПК, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року, а справу направити на новий касаційний розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, позивач надав рішення Вищого адміністративного суду України від 5 грудня 2013 року № К/800/30337/13.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Виходячи з аналізу положень підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 ПК інформаційні системи повинні відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, корегування таких показників можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи державної податкової служби України використовують вказані системи у своїй роботі, в тому числі й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Водночас у рішенні, наданому заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку, що згідно з пунктом 66.1 статті 66 ПК підставами для внесення змін до облікових даних платника податків можуть бути не тільки податкові повідомлення-рішення та довідки, складені за результатами таких перевірок, а й інша інформація, зокрема: інформація органів державної реєстрації, інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Верховний Суд України уже висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 ПК. Зокрема, у справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 9 грудня 2014 року, він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до АС інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників Державної фіскальної служби України на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до АС змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Подібний висновок міститься також і в постанові Верховного Суду України від 3 листопада 2015 року (справа № 21-99а15).

Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIIІ «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький