Постанова

від 15.12.2015 по справі 13/193-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 13/193-09

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Львов Б.Ю. (доповідач) і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трайдент" (далі - ТОВ "Трайдент"), м. Біла Церква Київської області,

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015

зі справи № 13/193-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Плато" (далі - ТОВ "Плато"), м. Біла Церква Київської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Роксолана-Рось" (далі - ТОВ "Роксолана-Рось"), м. Біла Церква Київської області,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський парк культури та відпочинку" (далі - ТОВ "Білоцерківський парк культури та відпочинку"), м. Біла Церква Київської області,

про визнання договору дійсним,

за участю представників:

ТОВ "Плато" - не з'явився,

ТОВ "Роксолана-Рось" - не з'явився,

ТОВ "Трайдент" - Нагорної І.В.,

ТОВ "Білоцерківський парк культури та відпочинку" - Хоменка М.М., Хоменко В.О.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Плато" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про:

- визнання дійсним договору купівлі - продажу від 27.12.2002, укладеного сторонами;

- визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю літ. "А1", площею 36,4 м 2 , розташовану за адресою: м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 7А.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.09.2009 (суддя Наріжний С.Ю.) позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (колегія суддів у складі: Хрипун О.О. - головуючий суддя, судді Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Трайдент" на рішення господарського суду Київської області від 28.09.2009 зі справи припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) через відсутність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Трайдент" просить зазначену ухвалу апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на розгляд апеляційного суду.

ТОВ "Білоцерківський парк культури та відпочинку" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило ухвалу апеляційного господарського суду зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників ТОВ "Білоцерківський парк культури та відпочинку" і ТОВ "Трайдент", Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Апеляційний господарський суд у винесенні оскаржуваної ухвали зі справи виходив з того, що:

- 09.06.2004 Білоцерківською міською радою (орендодавець) згідно з рішенням від 27.02.2004 № 70 і ТОВ "Трайдент" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований у Державному реєстрі земель 09.06.2004; далі - Договір), за умовами якого орендар прийняв земельну ділянку, загальною площею 0,4396 га під розміщення центру молодіжного дозвілля за адресою: м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, строком на 5 років. Відповідно до пункту 36 Договору у разі закінчення строку, на який його було укладено, дія цього договору припиняється;

- 10.04.2009 ТОВ "Трайдент" звернулось до Білоцерківської міської ради із заявою про продовження дії Договору;

- 22.09.2009 за рекомендацією засідання голів депутатських фракцій міської ради прийняте рішення виключити до вивчення з проекту рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Трайдент", про що ТОВ "Трайдент" повідомлене листом від 02.11.2009;

- наступний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:019:0099 ТОВ "Трайдент" був укладений 29.04.2010 згідно з рішенням Білоцерківської міської ради від 18.03.2010 № 1323 "Про передачу земельних ділянок в оренду"; за ним ТОВ "Трайдент" передано в оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,4396 га під розміщення центру молодіжного дозвілля, що знаходиться у м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого (на місці існуючої споруди літнього кінотеатру міського парку культури та відпочинку). Земельна ділянка була передана в оренду ТОВ "Трайдент" за актом від 29.04.2010;

- за договором від 27.06.2012 ТОВ "Трайдент" на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 21.06.2012 № 626-27-VI придбало у власність земельну ділянку із згаданим кадастровим номером 3210300000:04:019:0099, що знаходиться у м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 3;

- 31.10.2012 ТОВ "Трайдент" продало частину земельної ділянки - виділену у кадастровий номер 3210300000:04:019:0135, площею 0,2803 га, ТОВ "АТБ-Інвест". Право власності ТОВ "Трайдент" на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:019:0136, площею 0,1593 га, розташовану в м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, 3, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 450454;

- ТОВ Білоцерківський парк культури та відпочинку" звернулось до ТОВ "Трайдент" з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту, оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:04:019:0136, площею 0,1593 га, що належить ТОВ "Трайдент", знаходиться нежитлова будівля, загальною площею 36 кв 2 , яка на праві власності належить ТОВ "Білоцерківський парк культури та відпочинку" (була ним куплена у ТОВ "Плато");

- незважаючи на розбіжності в адресах, ТОВ "Трайдент" і ТОВ "Білоцерківський парк культури та відпочинку" не заперечують, що будівля, право власності на яку за ТОВ "Плато" було визнане рішенням господарського суду Київської області від 28.09.2009 у справі № 13/193-09, на даний час знаходиться на земельній ділянці, що належить ТОВ "Трайдент";

- на час прийняття рішення господарського суду Київської області від 28.09.2009 зі справи № 13/193-09 земельна ділянка з розташованим на ній об'єктом, набутим ТОВ "Плато", не перебувала на законних підставах у власності чи користуванні ТОВ "Трайдент";

- ТОВ "Трайдент" не доведено своїх прав на нежитлову будівлю літ. "А1", площею 36,4 кв 2 , що розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 7А, яка була предметом судового спору ТОВ "Плато" і ТОВ "Роксолана-Рось";

- у жовтні 2009 року проведено реєстрацію прав власності на нежитлову будівлю (пункт прокату дитячого, культурного, спортивного та туристичного інвентарю площею 36,4 кв 2 ) під № 7-а по вул. Леся Курбаса в м. Біла Церква Київської області за ТОВ "Плато";

- за даними бюро технічної інвентаризації в 2002 році та на час прийняття згаданого рішення суду зі справи (2009 рік) державна реєстрація зазначеної нежитлової будівлі була відсутня;

- на плані земельної ділянки, переданої в оренду, а пізніше і у власність ТОВ "Трайдент" відображення цієї спірної будівлі відсутнє.

За приписами статті 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з пунктом 12 розділу X ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України (в редакції Закону України від від 28.12.2007 № 107-VI; далі - ЗК України) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною першою статті 116 ЗК України (в редакції Закону України від від 28.12.2007 № 107-VI) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 116 ЗК (у редакції Закону України від від 28.12.2007 № 107-VI) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування; якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Водночас з метою уникнення можливого порушення прав та інтересів власника чи користувача земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, місцевий господарський суд повинен був у відповідності до приписів статті 43 ГПК України з'ясувати особу, яка є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій знаходиться нерухомість, придбана за згаданим договором купівлі-продажу від 27.12.2002, та залучити її до участі у справі у певному процесуальному статусі.

Проте суд апеляційної інстанції, встановивши: належне користування ТОВ "Трайдент" спірною земельною ділянкою з 2004 року по червень 2009 року та з 2010 року по теперішній час, а також безперервне фактичне оплатне користування нею з метою продовження орендних відносин у 2009 році; відсутність державної реєстрації спірної будівлі та її відображення на плані земельної ділянки, переданої в оренду, а пізніше у власність ТОВ "Трайдент", на момент прийняття судом 28.09.2009 рішення з даної справи; невизначеність (недослідженість) статусу спірної будівлі як можливого об'єкта самовільного будівництва в період (щонайменше) дії договору оренди відповідної земельної ділянки ТОВ "Трайдент" з 2004 по 2009 рік, беручи до уваги зв'язок між необхідністю обмеження прав ТОВ "Трайдент" як належного користувача/власника відповідної земельної ділянки та правом власності іншої особи на спірну будівлю (кожне з яких для прийняття справедливого судового рішення має бути правомірним), наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку щодо необхідності припинення апеляційного провадження.

З огляду на наведене оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду від 04.08.2015 підлягає скасуванню відповідно до приписів частини першої статті 111 10 ГПК України з передачею справи на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трайдент" задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 зі справи № 13/193-09 скасувати.

Справу передати на розгляд Київського апеляційного господарського суду.

Суддя В.Селіваненко

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій