Постанова

від 31.10.2016 по справі 13/193-09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2016 р. Справа№ 13/193-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - Хоменко М.М. (довіреність б/н від 20.01.2015 р.)

від ТОВ «Трайдент» - Нагорна І.В. (довіреність б/н від 08.02.2016 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайдент»

на рішення господарського суду Київської області від 28.09.2009 р.

у справі №13/193-09 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плато»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксолана-Рось»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський парк культури та відпочинку»

про визнання договору дійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.09.2009 р. позов задоволено повністю. Визнано договір купівлі-продажу від 27.12.2002 р., укладений між ТОВ «Плато» та ТОВ «Роксолана-Рось» дійсним. Визнано право власності на нежитлову будівлю літ. «А1» площею 36,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 7А, за ТОВ «Плато». Стягнуто з ТОВ «Роксолана-Рось» на користь ТОВ «Плато» 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області, ТОВ «Трайдент», яке не приймало участі у справі та вважає, що його права порушені, звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 28.09.2009 р. та прийняти нове, яким відмовити ТОВ «Плато» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не порушує прав, обов'язків та інтересів ТОВ «Трайдент» з огляду на таке.

Судове рішення, оскаржуване особою, що не брала участі у розгляді справи, повинно безпосередньо стосуватись прав та обов'язків цієї особи, тобто має бути розглянуто та вирішено спір про право у відносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

За змістом ст.1 ГПК України, підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а тому право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її прав.

Скаржник не є стороною у спірних правовідносинах власності, відтак, спір про захист права власності на будівлі (споруди) не стосується прав та обов'язків скаржника; суд не зобов'язував скаржника вчиняти будь-які юридично значимі дії стосовно спірного майна, або утримуватися від їх вчинення, а згадка про скаржника в судовому рішенні відсутня.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.03.2015 р. у справі №911/5626/14, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 р. встановлена відсутність будь-якого правового титулу на земельну ділянку станом на день постановлення оскаржуваного ТОВ «Трайдент» рішення в господарській справі № 13/193-09, а також відсутність у ТОВ «Трайдент» права користування земельною ділянкою під нежитловою будівлею.

Вказані факти є преюдиційними відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України.

Згідно долучених до справи матеріалів переписки між апелянтом та ТОВ «Роксолана-Рось» вбачається, що ТОВ «Трайдент» визнає, що укладенням договору купівлі-продажу від 27.12.2002 р., укладеного між ТОВ «Роксолана-Рось» та ТОВ «Плато», його прав не порушено.

Так 21.08.2002 р. між ТОВ «Роксолана-Рось» та ТОВ «Трайдент» було укладено договір найму нежитлової будівлі з правом викупу. Відповідно до п.1.1 вказаного договору ТОВ «Роксолана-Рось» (наймодавець) зобов'язується надати ТОВ «Трайдент» (наймач) у тимчасове користування з правом викупу нежитлову будівлю - пункт прокату дитячого, культурного, спортивного та туристичного інвентарю, загальною площею 35 кв.м. що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 7а.

Листом № 38 від 18.11.2002 р. ТОВ «Трайдент» повідомило ТОВ «Роксолана-Рось» про дострокове розірвання договору найму від 21.08.2002 р. у зв'язку зі зміною програми виробничої діяльності ТОВ «Трайдент» та укладенням договору найму приміщення Літнього театру Білоцерківського міського парку культури та відпочинку. Відповідно до абз.2 вказаного листа, договір найму від 21.08.2002 р. ТОВ «Трайдент» вважає розторгнутим з 21.11.2002 р.

Листом № 43 від 25.12.2002 р. ТОВ «Роксолана-Рось» повідомило ТОВ «Трайдент» про намір укласти договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - пункту прокату дитячого, культурного, спортивного та туристичного інвентарю, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 7а з ТОВ «Плато».

Листом № 47 від 26.12.2002 р. ТОВ «Трайдент» повторно повідомило ТОВ «Роксолана-Рось», що ТОВ «Трайдент» вважає договір найму нежитлової будівлі з правом викупу - пункту прокату дитячого, культурного, спортивного та туристичного інвентарю достроково розторгнутим з 21.11.2002 р., тому будь-яких претензій до ТОВ «Роксолана-Рось» і заперечень щодо укладення договору купівлі-продажу між ТОВ «Роксолана-Рось» та ТОВ «Плато» не має.

Листом № 78 від 11.07.2004 р. ТОВ «Плато» звернуло увагу ТОВ «Трайдент», що на земельній ділянці, яка надана в оренду ТОВ «Трайдент» для будівництва центру молодіжного дозвілля на місці існуючої будівлі Літнього театру, що належить Білоцерківському міському парку культури та відпочинку імені Т.Г.Шевченка, розташована нежитлова будівля - пункт прокату дитячого, культурного, спортивного та туристичного інвентарю. В зазначеному листі ТОВ «Плато» зазначило, що вищевказана будівля належить ТОВ «Плато» та використовується за своїм цільовим призначенням. В абз.3 даного листа ТОВ «Плато» зазначило, що при розробці проекту будівництва та благоустрою прилеглої території просить ТОВ «Трайдент» врахувати надану інформацію та не створювати перешкод в організації виробничої діяльності ТОВ «Плато» та експлуатації пункту прокату дитячого, культурного, спортивного та туристичного інвентаря.

Листом № 61 від 18.07.2004 р. ТОВ «Трайдент» повідомило ТОВ «Плато», що згідно рішення Білоцерківської міської ради №70 від 27.02.2004 р. укладено договір оренди землі від 09.06.2004 р. Згідно умов цього якого ТОВ «Трайдент» надана в оренду земельна ділянка загальною площею 0,4396 га під розміщення центру молодіжного дозвілля по вул. Ярослава Мудрого. В абз. 3 вказаного листа ТОВ «Трайдент» зазначило, що на цій ділянці дійсно знаходяться деякі атракціони парку культури, а також пункт прокату дитячого, культурного, спортивного та туристичного інвентарю, на який ТОВ «Плато» звертає увагу у своєму листі. ТОВ «Трайдент» запевняло ТОВ «Плато», що при розробці проекту будівництва і благоустрою території та при проведенні будівельних робіт не буде створено жодних перешкод для експлуатації пункту прокату дитячого, культурного, спортивного та туристичного інвентарю і використанню його за цільовим призначенням.

ТОВ «Трайдент» не є стороною договору, правомірність якого поставлена ним під сумнів, не має суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, які б стосувалися будівлі, яка є предметом договору, укладеного між позивачем та відповідачем у даній справі та належить на праві власності ТОВ «Білоцерківський парк культури та відпочинку».

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення вищезазначеного договору), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Таким чином, у зв'язку з переходом права власності на будівлі (споруди) перехід права власності чи користування на земельну ділянку вимагає самостійної договірно-правової регламентації і не може вплинути на дійсність договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Аналогічну правову позицію було викладено у постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2014 р. у справі №922/2564/13.

ТОВ «Трайдент» у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішенням суду першої інстанції порушено його охоронюваний законом інтерес, однак, такий висновок не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Інтерес, який на думку скаржника порушено при прийнятті судом першої інстанції рішення у справі, обґрунтовано тим, що ТОВ «Трайдент» очікував прийняття міськрадою рішення про укладення договору оренди земельної ділянки та мав переважне право на укладення такого договору оренди.

За змістом ст.ст. 319, 626 ЦК України, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Доданий ТОВ «Трайдент» до апеляційної скарги договір оренди земельної ділянки, укладений 09.06.2004 р., свідчить про передачу рішенням Білоцерківської міської ради від 27.02.2004 р. №70 ТОВ «Трайдент» земельної ділянки, загальною площею 0,4396 га, під розміщення центру молодіжного дозвілля, що знаходиться: м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, строком на 5 років. Відповідно до п. 36 вказаного договору, у разі закінчення строку, на який його було укладено, дія договору припиняється.

Таким чином, строк оренди позивачем земельної ділянки за договором від 09.06.2004 р. припинився 09.06.2009 р.

10.04.2009 р. ТОВ «Трайдент» звернулось до Білоцерківської міської ради із заявою про продовження дії договору оренди землі.

За рекомендацією засідання голів депутатських фракцій міської ради 22.09.2009 р. було прийняте рішення виключити до вивчення з проекту рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Трайдент», про що скаржник повідомлений листом від 02.11.2009 р.

Наступний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:019:0099 був укладений 29.04.2010 р., згідно рішення Білоцерківської міської ради №1323 від 18.03.2010 р. «Про передачу земельних ділянок в оренду», за яким ТОВ «Трайдент» передано в оренду на 5 років земельну ділянку, загальною площею 0,4396 га, під розміщення центру молодіжного дозвілля.

Факт укладення двох окремих договорів оренди землі між Білоцерківською міською радою Київської області та ТОВ «Трайдент» встановлено Вищим господарським судом України при розгляді справи №911/5626/14.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Трайдент» вже намагалось встановити факт наявності у нього охоронюваного законом інтересу шляхом звернення до суду в порядку адміністративного судочинства. Зокрема, 18.06.2015 р. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області була винесена постанова у справі №357/6689/15-а за позовом ТОВ «Трайдент» до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та захист порушених прав.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 р. по справі №357/6689/15-а провадження за адміністративним позовом ТОВ «Трайдент» до Білоцерківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, - закрито.

У вказаній ухвалі суд дійшов висновку, що у відносинах, пов'язаних з реалізацією повноважень власника земельної ділянки (зокрема, при вирішенні питання щодо укладення або відмови в укладенні договорів оренди землі) орган місцевого самоврядування виступає як рівноправний учасник господарських відносин, не реалізуючи при цьому державно-владні повноваження. Крім того, в зазначених відносинах орган місцевого самоврядування має дискреційні повноваження стосовно вирішення питання вступати чи не вступати у договірні відносини з іншими суб'єктами.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.09.2015 р. у даній справі відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Трайдент» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 р. на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України.

Станом на день подання апеляційної скарги власником нежитлової будівлі є ТОВ «Білоцерківський парк культури та відпочинку», що встановлено рішенням господарського суду Київської області у справі №911/5626/14 за позовом ТОВ «Трайдент» до ТОВ «Плато», ТОВ «Білоцерківський парк культури та відпочинку» від 05.03.2015 р., залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України, право апеляційного оскарження мають сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

У п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Що стосується вказівки, висловленої Вищим господарським судом України в постанові від 15.12.2015 р. в частині необхідності визначення (дослідження) статусу спірної будівлі як можливого об'єкта самовільного будівництва в період (щонайменше) дії договору оренди відповідної земельної ділянки та правом власності іншої особи на спірну будівлю (кожне з яких для прийняття справедливого судового рішення має бути правомірним), суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Аналіз змісту предмету та підстав позову, а також змісту вимог апеляційної скарги вказує, що вони ґрунтуються на нормах матеріального права, що регламентують різні за змістом правовідносини (ст.ст. 220, 328, 334 та ст. 376 ЦК України), які є відмінними як за колом учасників так і за характером відповідних обставин, що мають певне значення.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи згідно вказівки суду касаційної інстанції статус спірної будівлі, дійшов висновку про необхідність дослідження у зв'язку із цим як правомірності зведення на відповідній земельній ділянці цієї будівлі так і правомірності володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою суб'єктами, коло та обсяг повноважень яких, з огляду на обставини справи, є достатньо широкими.

Як вбачається з матеріалів справи спірна нежитлова будівля була збудована ТОВ «Роксолана-Рось» та введена в експлуатацію Білоцерківським міським парком культури та відпочинку 25.07.1997 р. В той час як право користування земельною ділянкою на якій розташована вказана будівля виникло у ТОВ «Трайдент» на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.06.2004 р.

Надаючи оцінку аргументації апелянта щодо скасування рішення суду першої інстанції внаслідок неповного з'ясування ним обставин, що мають значення для справи, а також порушення цим рішенням його прав та інтересів, колегія звертає увагу на ту обставину, що орендар, на відміну від власника, наділений лише єдиним правом з усієї тріади прав власника земельної ділянки, - правом користування. І обсяг повноважень орендаря за цим правом, визначається у відповідному договорі оренди.

Пунктом 26 цього договору передбачено, що передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Тим більше, що згідно долучених до справи матеріалів переписки між апелянтом та ТОВ «Роксолана-Рось», що здійснювалась між ними впродовж 2002-2004 р.р. на вказаній земельній ділянці станом на 2002 рік вже існувала споруда - пункт прокату дитячого, культурного, спортивного та туристичного інвентарю.

Окрім цього впродовж всього терміну дії вказаного договору оренди апелянт не звертався до орендодавця, або інших уповноважених суб'єктів з питань, що зазначені ним в апеляційній скарзі, які б підтверджували факти порушення або обмеження його прав та інтересів будь-якими особами.

Згідно долученої до матеріалів справи довідки КП МБТІ м. Біла Церква право власності на спірну нежитлову будівлю було зареєстроване за ТОВ «Плато» в жовтні 2009 року, тобто до укладення ТОВ «Трайдент» договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції від 04.06.2004 р., тобто на момент укладення договору оренди 2004 року), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Натомість матеріали справи не містять документів, які б свідчили про факт вилучення орендованої земельної ділянки у Білоцерківського міського парку культури та відпочинку.

Згідно п. 12 розділу Х ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (в редакції від 05.02.2004 р.) право комунальної власності на землю посвідчується державним актом, форма якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього матеріали справи не містять, а сторонами не надано документів, які б дозволяли достеменно встановити цільове призначення земельної ділянки, яке б відповідало законодавчо встановленому переліку категорій земель, наведеному в ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України. Адже в договорах оренди, купівлі-продажу та державних актах на право власності на земельні ділянки цільове призначення земельної ділянки впродовж 2004-2012 років змінювалось з «земельних ділянок іншого громадського призначення» (2004-2009) у «землі житлової та громадської забудови» (2010-2012 р.р), «землі комерції» та «для розміщення центру молодіжного дозвілля» (у 2012 р.). Остання обставина, з огляду на приписи ст. 21 Земельного кодексу України в сукупності з вимогами Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах», може бути окремою підставою для визначення (дослідження) правосуб'єктності як орендодавця так і орендаря щодо вказаної земельної ділянки. Тим більше договір оренди від 09.06.2004 р., на відміну від договору 29.04.2010 р., не містить посилання на Генеральний план м. Біла Церква.

Водночас згідно ч.ч. 4, 5 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Натомість у разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду має здійснюватись за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Проте проект відведення земельної ділянки в матеріалах справи відсутній.

Окрім цього апелянт не надав, а матеріали справи не містять документів як землевпорядної так і іншої документації, які подавались ним міському голові для укладення договору оренди у 2010 році (додатки до заяви а.с. 119, т.1) на підставі аналізу яких можна було б достовірно стверджувати як про наявність або відсутність на орендованій ним земельній ділянці спірної нежитлової споруди в момент укладення договорів оренди у 2004 та 2010 роках так і робити висновки щодо порушення його прав та інтересів в частині наявності права на придбання земельної ділянки на час винесення та набрання рішенням суду першої інстанції у цій справі законної сили.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладених обставин, з огляду на подані апелянтом документи та доводи, колегія суддів вважає, що при винесенні рішення господарського суду Київської області від 28.09.2009 р. права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Трайдент» не були порушені та приходить до висновку про необхідність припинення апеляційного провадження у справі №13/193-09 щодо апеляційної скарги ТОВ «Трайдент» на рішення господарського суду Київської області від 28.09.2009 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо вказівки суду касаційної інстанції на предмет з'ясування особи, яка є власником чи користувачем земельної ділянки на якій знаходиться нерухомість, придбана за договором купівлі-продажу від 27.12.2002 р., колегія зазначає, що порівняльний аналіз наявних у справі договорів оренди ТОВ «Трайдент» земельної ділянки від 2004 та 2010 років дозволяє дійти висновку, що до участі в справі (при розгляді її по суті) може бути залучено широке коло осіб до яких, з огляду на можливе розташування земельної ділянки та спірної будівлі на землях рекреаційного призначення міського парку культури та відпочинку, можуть бути віднесені: Білоцерківська міська рада, Білоцерківський міський парк культури та відпочинку, Державна архітектурно-будівельна інспекція Київської області, Білоцерковське МБТІ, Регіональне відділення Держгеокадастру, Обласне комунальне підприємство Київоблкіно (адже разом із земельною ділянкою, всупереч вимог ч. 2 ст. 793 ЦК України, в частині обов'язкового нотаріального посвідчення такого правочину, в оренду апелянту передавалась і існуюча споруда літнього кінотеатру) тощо.

Проте з огляду на прийняте апеляційним судом рішення щодо припинення провадження у цій справі, залучення вказаних осіб у цьому провадженні не є доцільним.

Керуючись ст.ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційне провадження у справі №13/193-09 щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайдент» на рішення господарського суду Київської області від 28.09.2009 р. - припинити.

2. Матеріали справи №13/193-09 повернути до господарського суду Київської області.

3. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Київський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк