Рішення

від 14.12.2015 по справі 583/2826/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №583/2826/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Білера П. П. Номер провадження 22-ц/788/2190/15 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Лузан Л. В. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Охтирської міської ради Сумської області, Виконавчого комітету Охтирської міської ради, Комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3,

про визнання незаконним свідоцтва про право особистої власності на 4/25 частин будинку, виданого взамін договору купівлі-продажу 1/5 частин будинку

та за позовом ОСОБА_6 до Охтирської міської ради, Виконавчого комітету Охтирської міської ради, Комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3,

про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Охтирської міської ради від 11 жовтня 1973 року в частині затвердження нових ідеальних долей (частин) житлового будинку; про визнання незаконним свідоцтва про право особистої власності на 4/25 частин будинку, виданого взамін договору купівлі-продажу 1/5 частин будинку,

В С Т А Н О В И Л А:

27 серпня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зазначеним позовом до Охтирської міської ради, Виконавчого комітету Охтирської міської ради, КП «Охтирське МБТІ». 16 вересня 2015 року дана цивільна справа була об'єднана в одне цивільне провадження з цивільною справою № 583/2866/15-ц, провадження № 2/583/1104/15 (суддя Плотникова Н.Б.) за позовом ОСОБА_6 до Охтирської міської ради, виконавчого комітету Охтирської міської ради, Комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Охтирської міської ради від 11 жовтня 1973 року в частині затвердження нових ідеальних долей (частин) жилого будинку всупереч статті 119 ЦК Української РСР; про визнання незаконним свідоцтва про право особистої власності на будинок на його 4/25 частини, виданого взамін договору купівлі-продажу 1/5 (5/25-х) частини будинку. Позивачі визнати незаконним свідоцтво про право особистої власності на будинок на його 4/25 частини, виданого взамін договору купівлі - продажу 1/5 (5/25-х) частин будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, виданого 18 жовтня 1973 року виконавчим комітетом Охтирської міської ради народних депутатів ОСОБА_7, взамін договору купівлі - продажу 1/5 частини будинку, посвідченого нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори 28 червня 1971 року; визнати незаконним рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 11 жовтня 1973 року в частині затвердження нових ідеальних долей (частин) житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10

Свої вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який є батьком ОСОБА_6. Після його смерті вони успадкували все майно, що перебувало у власності спадкодавця ОСОБА_7 на день його смерті. За життя ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу від 28 червня 1971 року була придбана 1/5 частина жилого будинку у вигляді окремої ізольованої квартири №1 з окремими до неї надвірними будівлями і спорудами в одноповерховому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. До складу 1/5 частини жилого будинку входили окремо виділені приміщення в цьому будинку та окремі господарські будівлі і споруди, що відносилися до цієї квартири, а саме: в житловому будинку: кімната 1-1 площею 6,65 кв.м (кухня), 1-2 площею 6,83 кв.м (жила), 1-3 площею 7,6 кв.м (сіни літера а1), із господарських будівель і споруд: сарай дерев'яний літ. В, погріб літ. Г, дерев'яний забор 8 метрів та дерев'яний забор 57,6 метрів. Все вищезазначене майно перебувало у особистому користуванні та власності попереднього співвласника та на час придбання ОСОБА_7 відповідало 1/5 частині будинку, так як станом на 21 квітня 1966 року попередніми співвласниками цього будинку все домоволодіння було фактично розділене між ними до їх відповідних часток на підставі Висновку про розділ домоволодіння між співвласниками відповідно до їх часток. Тому як зазначали позивачі, спадкодавцем ОСОБА_7 було придбано саме ту відокремлену частку в будинку, яка попередньо була виділена в натурі та дорівнювала 1/5 частці із вказаним вище складом та кількістю приміщень в будинку, господарських будівель та споруд. Іншим співвласникам будинку також були виділені окремі квартири з господарськими будівлями та спорудами. На час придбання спадкодавцем своєї ізольованої квартири № 1 всі три квартири в будинку мали окремі входи до них, окремі лічильники на електропостачання, окреме опалення, водопостачання. Крім того, на кожну квартиру була заведена окрема будинкова книга. Як стверджують позивачі, 06 лютого 2007 року вони отримали свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1, кожен по 1/2 частині спадкового майна, до складу якого увійшло 4/25 частини будинку по АДРЕСА_1, а не 1/5 частина, яка належала спадкодавцеві згідно договору купівлі-продажу від 28 червня 1971 року. У 2014 році їм стало відомо, що 18 жовтня 1973 року спадкодавець ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право власності на будинок на 4/25 частини будинку, яке було видано виконавим комітетом Охтирської міської ради депутатів відповідно до протоколу № 21 від 11 жовтня 1973 року взамін договору купівлі-продажду 1/5 частини будинку від 28 червня 1971 року. Позивачі вважають дане свідоцтво про право власності на будинок на 4/25 частини будинку по АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Охтирської міської ради 18 жовтня 1973 року, - незаконним, так як за цим свідоцтвом частка спадкодавця ОСОБА_7 у праві власносі на будинок була незаконно зменшена з 1/5 на 4/25. Крім того, у зв'язку з видачею вищезазначеного свідоцтва ОСОБА_7 був позбавлений права власності на всі господарські будівлі та споруди у домоволодінні, так як у свідоцтві від 18 жовтня 1973 року вони не були зазначені. Як зазначають позивачі, підставою для зміни часток співвласників будинку виконавчим комітетом Охтирської міської ради стало те, що іншими співвласниками будинку, а саме квартир № 2 та № 3, були самочинно збудовані сараї, які потім рішенням виконкому Охтирської міської ради від 30 серпня 1973 року було дозволено узаконити. Але вони вважають, що узаконення сараїв ніяким чином не могли впливати на зміну частки спадкодавця ОСОБА_7 у будинку, так як відповідно до статті 119 Цивільного кодексу УРСР, що діяла на час прийняття рішення про зміну часток, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні, коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку. Однак на час видачі спірного свідоцтва від 18 жовтня 1973 року таких змін у будинку не було. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів, тощо) не є підставою для збільшення встановленого розміру частки в праві власності на будинок (зміни часток будинку), тому видача спірного свідоцтва спадкодавцю та зменшення його частки у будинку внаслідок того, що інші співвласники будинку збудували сараї, - є незаконним. Як вважають позивачі, існування такого спірного свідоцтва є перешкодою у оформленні ними спадщини після смерті ОСОБА_7 у вигляді законної частки у будинку та господарських спорудах, яка становить 1/5 частину, та була придбана і належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 28 червня 1971 року. Про порушення свого права позивачі дізналися у 2014 році під час розгляду судом справи за позовом ОСОБА_4 про виділ частки з майна, а тому вважають, що не пропустили строк позовної давності звернення до суду з даним цивільним позовом.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволені повністю.

Визнане незаконним свідоцтво про право особистої власності на будинок на його 4/25 частин, видане взамін договору купівлі - продажу 1/5 (5/25-х) частин будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, виданого 18 жовтня 1973 року виконавчим комітетом Охтирської міської ради народних депутатів ОСОБА_7, взамін договору купівлі - продажу 1/5 частини будинку, посвідченого нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори 28 червня 1971 року.

Визнане незаконним рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 11 жовтня 1973 року в частині затвердження нових ідеальних долей (частин) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10

Стягнуто у солідарному порядку з КП «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», з Охтирської міської ради Сумської області, з Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Стягнуто у солідарному порядку з КП «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», з Охтирської міської ради Сумської області, з Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, з урахуванням уточнень, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити.

При цьому зазначає, що судом при вирішенні спору не було взято до уваги п.26 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP Міністерства комунального господарства Української PCP від 31.01.1966р. (Яка діяла станом на 11.10.1973р. - момент прийняття рішення виконкомом Охтирської міської ради) - якщо один з власників спільного будинку з дозволу місцевого органу влади зробив прибудову або перебудову, внаслідок чого належна йому частка в загальній власності змінилась, і ніхто з співвласників цього не оспорює, орган комунального господарства, а де його немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих, за письмовою заявою співвласників і після належної перевірки, на підставі рішення виконкому про зміну часток, які належали співвласникам, і про оформлення права власності в нових розмірах,видає кожному з них замість правовстановлюючих документів, які вони мають свідоцтва про право особистої власності на відповідну частку будинку(домоволодіння). У відповідності до ст.119 ЦК УРСР (1963року) - коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшіть в ньому за свій рахунок корисної площу будинку шляхом прибудови надбудови або перебудови,проведеною за згодою решти учасників і в установленому порядку,частки участників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому відповідній зміні. На момент прийняття рішення Виконавчого комітету Охтирської міської ради від 11 жовтня 1973 року в будинку були проведенні прибудова та перебудови а саме: до приміщення 1-1 та 1-2 збудована цегляна прибудова 1-3 площею 7,6 кв.м.; замість дерев'яної прибудови а1 площею 6.3 кв.м, якою користувався ОСОБА_7 приміщення дерев'яної прибудови літ.а (веранда) переобладнана в два капітальних приміщення, обкладених цеглою: 2-3 площею 6,57 кв.м та 3-5 площею 5,67 кв.м, якою відповідно користувались ОСОБА_10 та ОСОБА_9 і ОСОБА_8.(а.с. інвент.справи 2,4,5.9.9 (поверховий план), 30,33). Крім того, в домоволодінні самовільно збудовані ОСОБА_10 сарай літ.Б з прибудовою літ.б, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - сарай літ.Д, з прибудовою літ.д1, погребом літ. д (а.с. інвент.справи 57.61,63). Тобто в користування співвласника ОСОБА_7 1/5 часнини будинку перейшло приміщення 1-3 площею 7,6кв.м., в користуванні співвласниці ОСОБА_10. 2/5 частини будинку перейшло приміщення 2-3 площею 6,57 кв.м та у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 2/5 частини будинку перейшло 3-5 площею 5,67кв.м. і тим самим збільшилась корисна площа будинку. Однак судом на вказані факти не було звернуто уваги і тим самим порушено її права як сторони у справі. Крім того, зазначає, що зміна ідеальних часток співвласників спірного домоволодіння була проведена за їх згодою., що підтверджується їх заявами (а.с.64-66 інв. справи). Вважає, що рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради депутатів трудящих від 11.10.1973р., яким були затверджені нові ідеальні частки співвласників домоволодінні по АДРЕСА_1, було прийняте відповідно до діючого на той час законодавства, спадкодавець ОСОБА_7 за життя його не оскаржував. Після смерті ОСОБА_7 перейшло у власність право власності на належну спадкодавцю на момент відкриття спадщини 4/25 частину житлового будинку з господарськими спорудами, а тому, відсутні підстави для визнання даного рішення недійсним та відсутні підстави для скасування свідоцтво про право особистої власності на 4/25 частини, виданого 18.10.1973 р. ОСОБА_7 Підставою для визнання незаконним рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 11 жовтня 1973 року суд визнав недійсність свідоцтва про право власності 4/25 будинку на ім'я ОСОБА_7, що суперечить діючому законодавству України, оскільки видача свідоцтва є дією похідною від прийнятого уповноваженим органом, що до цього свідоцтва рішення Виконавчого комітету Охтирської міської ради від 11 жовтня 1973 року. Дану обставину також підтверджує заперечення Охтирської міської ради, виконавчого комітету Охтирської міської ради, Комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації». Також зазначає, що виконавчим комітетом Охтирської міської ради було заявлене клопотання по застосуванню строків позовної давності, адже самому рішенню понад 42 роки, а стороною позивача не наведено жодного доказу поважності пропуску строку позовної давності. Справа позбавлена будь-яких доказів та клопотань щодо поновлення строку подання позовним вимог, вважає, що таким чином судом було ігноровано цей суттєвий факт, що має істотне значення для винесення обґрунтованого рішення, тим самим було порушено норми процесуального права.

ОСОБА_4 оскаржила вищевказане рішення з тих же підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Вирішуючи наявний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції, з урахуванням ст.ст.10,60 ЦПК України, дійшов до висновку про доведеність належними та допустимими доказами обставин, на які позивачі посилалися у своїх позовах.

Однак з таким висновком погодитись неможливо з огляду на наступне.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на даний час житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності наступним співвласникам:

ОСОБА_3 - 12/25 частини згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 травня 2000 року, серії АВК № 476338;

ОСОБА_4 - 9/25 частин згідно договору дарування від 29 жовтня 1983 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3883,

решту - 4/25 частини даного житлового будинку прийняли в спадщину ОСОБА_6 та ОСОБА_5 після смерті попереднього співвласника ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спочатку спірне домоволодіння по АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_11, що підтверджується Посвідченням від 31 жовтня 1933 року, виданим Охтирською міською радою депутатів, згідно якого вказаний будинок був денаціоналізований та переданий у приватну власність ОСОБА_11.

22 липня 1958 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_11 продала ОСОБА_10 1/5 частину вищевказаного домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складалось з одного дерев'яного будинку на п'ять кімнат, обложеною цеглою, критого залізом, прибудови дерев'яної критої залізом, сараю дерев'яного, критого залізом.

04 серпня 1958 року згідно договору дарування ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_12 та ОСОБА_13 4/5 частини вказаного вище домоволодіння по АДРЕСА_1 у рівних долях, яке складалось з одного дерев'яного будинку на п'ять кімнат, обложеного цеглою, критого залізом, прбудови дерев'яної, критої залізом, сараю дерев'яного, критого залізом.

Надалі співвласники житлового будинку по АДРЕСА_1 неодноразово змінювались.

Так, 12 листопада 1962 року згідно договору дарування ОСОБА_13 подарував ОСОБА_9 та ОСОБА_8 2/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 в рівних частинах.

31 березня 1967 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_12 продала ОСОБА_10 2/5 частини будинку по АДРЕСА_1.

18 серпня 1967 року згідно договору купівлі - продажу ОСОБА_10 продала ОСОБА_14 1/5 частину вказаного вище будинку.

28 червня 1971 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_14 продав ОСОБА_7 1/5 частину будинку та відповідну частину надвірних будівель, розташованих по АДРЕСА_1 області.

За адресою АДРЕСА_1 знаходиться один житловий будинок з окремими ізольованими квартирами та з окремими надвірними будівлями і спорудами. Крім того, про фактичне поквартирне користування будинком свідчать окремі будинкові книги на окремо виділені квартири № 1, № 2, № 3, окремі рахунки на оплату комунальних послуг та окремі лічильники на постачання комунальних послуг в кожну квартиру окремо.

Відповідно до Висновку про розділ домоволодіння між трьома співвласниками по АДРЕСА_1, складеного спеціалістами Охтирського МБТІ від 21 квітня 1966 року вбачається, що ОСОБА_10 займає приміщення 1-1, 1-2 загальною площею 13,5 кв.м, що сладає 1/5 частину будинку; ОСОБА_15 займає приміщення 2-1, 2-2 загальною площею 29,4 кв.м, що складає 2/5 частини; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 займають приміщення 3-1, 3-2, 3-3, 3-4 загальною площею 30,8 кв.м, що складає 2/5 частини. Тобто перевіркою Охтирського МБТІ встановлено, що згідно реальним та ідеальним часткам належним співвласникам домоволодіння по АДРЕСА_1: ОСОБА_10 належить 1/5 частина, ОСОБА_8 належить 1/5 частина, ОСОБА_9 належить 1/5 частина, ОСОБА_15 належить 2/5 частини домоволодіння.

Судом також встановлено, що станом на момент прийняття рішення виконкомом Охтирської міської ради депутатів 11 жовтня 1973 року в будинку були проведені прибудови та перебудови, а саме: до приміщень 1-1 та 1-2 збудована цегляна прибудова 1-3 площею 7,6 кв.м (замість деревяної прибудови а1 площею 6,3 кв.м), якою користувався ОСОБА_7, приміщення деревяної прибудови літ.а (галерея) переобладнано в два капітальних приміщення, обкладених цеглою: 2-3 площею 6,57 кв.м та 3-5 площею 5.67 кв.м, якою відповідно користувались ОСОБА_10 та ОСОБА_9 і ОСОБА_8 Крім того, в будинковолодінні самовільно збудовані ОСОБА_10 сарай літ. Б з прибудовою літ. б, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 - сарай літ. Д, з прибудовою літ. д1, погрібом літ. д.

Тобто, в користуванні співвласника 1/5 частини будинку з'явилось приміщення 1-3 площею 7,6 кв.м, в користуванні співвласників 2/5 частин будинку з'явились приміщення 2-3 площею 6,57 кв.м та 3-5 площею 5,67 кв.м, тим самим збільшилась корисна площа будинку.

Станом на вересень 1973 року житловий будинок по АДРЕСА_1 області належав на праві спільної часткової власності співвласникам: ОСОБА_7 - 1/5 частина, ОСОБА_10 - 2/5 частини, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - 2/5 частини (по 1/5 частини кожному).

25 вересня 1973 року з письмовою заявою про зміну ідеальних долей у домоволодінні по АДРЕСА_1 та оформлення за ними права власності в рівних долях до виконкому Охтирської міської ради депутатів звернулися ОСОБА_9 та ОСОБА_8, зазначивши в заяві, що рішенням виконкому Охтирської міської ради від 30 серпня 1973 року їм узаконено самовільно збудовані сарай літ. Д з прибудовою літ.д1, погріб літ. д, крім того, вони користуються в будинку кімнатами 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5.

25 вересня 1973 року з заявою про зміну ідеальний долей у домоволодінні по АДРЕСА_1 та оформлення за нею права власності до виконкому Охтирської міської ради депутатів звернулася ОСОБА_10, яка в заяві зазначила, що вона користується кімнатами 2-1,2-2, 2-3, сараєм літ. Б, прибудовою літ. б.

10 жовтня 1973 року ОСОБА_7 звернувся з письмовою заявою до виконкому Охтирської міської ради депутатів трудящих про зміну ідеальних долей у будинку по АДРЕСА_1 згідно його користування в будинку кімнатою 1-1 площею 6,65 кв.м, кімнатою 1-2 площею 6,83 кв.м, кімнатою 1-3 площею 7,6 кв.м, сараєм В, погребом Г, та просив видати новий документ про зазначене.

10 жовтня 1973 року спеціалістами КП «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» був проведений розрахунок ідеальних долей на домоволодіння по АДРЕСА_1, виходячи з користування приміщеннями у будинку та господарськими спорудами, які були вказані у заявах співвласників будинку. Згідно даного розрахунку доля ОСОБА_7 становить 4/25, ОСОБА_10 - 9/25, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - 12/25.

08 жовтня 1973 року КП «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» наданий Висновок про можливість оформлення документів на право власності на будинок з господарськими спорудами в таких ідеальних долях: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 12/25 частини, ОСОБА_10 - 9/25 частини, ОСОБА_7 - 4/25 частини.

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради депутатів трудящих від 11 жовтня 1973 року відповідно до Інструкції про порядок реєстрації домоволодінь в містах та селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року було задоволено прохання ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 про затвердження ідеальних долей та оформлення правовстановлюючих документів на будинок в АДРЕСА_1; та було вирішено видати ОСОБА_10 свідоцтво про право особистої власності на 9/25 частини будинку з надвірними спорудами, ОСОБА_7 видати свідоцтво про право власності на 4/25 частини, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на 12/25 частини в рівних долях.

Крім того, судом було встановлено, що 18 жовтня 1973 року виконкомом Охтирської міської ради на підставі рішення виконкому Охтирської міської ради від 11 жовтня 1973 року ОСОБА_7 видане свідоцтво про право особистої власності на будинок, яке засвідчує його право власності на 4/25 будинку, розташованого по АДРЕСА_1.

18 жовтня 1973 року виконкомом Охтирської міської ради свідоцтва про право особистої власності на будинок були видані ОСОБА_10 на 9/25 будинку та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на 12/25 будинку, розташованого по АДРЕСА_1 в рівних долях.

Право власності співвласників домоволодіння у відповідних частках було зареєстроване в КП «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» на підставі вказаних вище свідоцтв про право особистої власності на будинок.

Спірне свідоцтво про право особистої власності на будинок на його 4/25 частини, що було видане в результаті перерахування часток співвласників за життя не оспорював власник - ОСОБА_7 Саме за його особистою заявою був здійснений перерахунок долей, ним зареєстроване право власності на нову частку, яка складає 4/25 частин. З 1973 року і по час смерті - до 2006 року - більше 30 років, ОСОБА_7 був власником зазначеної частини будинку, не оспорював ані своє право власності на зазначену частку, ані право власності інших співвласників.

Позивачі, які є спадкоємцями померлого ОСОБА_7, прийняли у спадщину ту власність, яка належала спадкодавцеві. У них відсутнє право оскаржувати правовстановлюючий документ, який був виданий на імя спадкодавця та не оспорювався за його життя саме ним. Між співвласниками був відсутній спір з приводу часток, які букли визначені компетентним органом за їх зверненнями.

Згідно ст. 119 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), що діяв на момент виникнення спірного свідоцтва про право особистої власності на будинок 18 жовтня 1973 року, коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року за №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», з наступними доповненнями 25 травня 1998 року, при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

Як передбачено п.2 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка діяла станом на 11 жовтня 1973 року, тобто на момент прийняття рішення виконкомом Охтирської міської ради під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Під домоволодінням розуміється два і більше будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Згідно п.3 вищевказаної Інструкції якщо домоволодіння складається з двох або більше жилих будинків, які належать громадянам на праві особистої власності, такі будинки з приналежними до них надвірними будівлями підлягають виділенню з складу домоволодінь, як самостійні, з закріпленням за кожним з них окремої земельної ділянки під окремим номером по вулиці, провулку, площі. Коли виділити такі будинки з складу домоволодіння неможливо з технічних причин, що підтверджується рішенням виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, реєстрація цих будинків (їх частин) провадиться в складі домоволодіння.

Крім того, відповідно до п.26 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка діяла станом на 11 жовтня 1973 року, тобто на момент прийняття рішення виконкомом Охтирської міської ради, якщо один з власників спільного будинку з дозволу місцевого органу влади зробив прибудову або перебудову, внаслідок чого належна йому частка в загальній власності змінилась, і ніхто з співвласників цього не оспорює, орган комунального господарства, а де його немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих, за письмовою заявою співвласників і після належної перевірки, на підставі рішення виконкому про зміну часток, які належали співвласникам, і про оформлення права власності в нових розмірах, видає кожному з них замість правовстановлюючих документів, які вони мають, свідоцтва про право особистої власності на відповідну частку будинку (домоволодіння) (додаток N 2, 2-а). Спори між співвласниками відносно належних їм часток у спільному будинку вирішуються судом в загальнопозовному порядку.

Згідно ч.1 ст. 317, ч.2 і 3 ст. 319 та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як встановлено ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Положення ст. 1218 Цивільного кодексу України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Способи захисту судом цивільних прав визначені статтею 16 ЦК України та іншим спеціальним законодавством України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна визначити такий спосіб захисту порушених цивільних прав, який призведе до реального їх поновлення.

Статтею 1 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачами не доведена обґрунтованість заявлених ними позовних вимог, зокрема, та обставинами, що вони звернулися за захистом їх особистого, як вони вважають, порушеного права.

З огляду на викладене, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6

У відповідності до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Згідно ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційних скарг: з ОСОБА_5 - по 179 грн. 25 коп.; з ОСОБА_6 - по 446 грн. 25 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2015 року.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 179 грн. 25 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 446 грн. 25 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді -