Ухвала

від 30.05.2016 по справі 583/2826/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УхвалА

іменем україни

30 травня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., ШтеликС.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Охтирської міської ради Сумської області, виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання незаконним свідоцтва про право власності на частину житлового будинку; за позовом ОСОБА_5 до Охтирської міської ради Сумської області, виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання незаконним рішення виконавчого комітету міської ради, визнання незаконним свідоцтва про право власності на частину житлового будинку за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_8, який був її чоловіком, та батьком - ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу від 28 червня 1971 року належала 1/5 частина житлового будинку у вигляді окремої ізольованої квартири АДРЕСА_1. До складу 1/5 частини житлового будинку входили приміщення у вищевказаному будинку та окремі господарські будівлі і споруди, що відносилися до даної квартири та були окремо виділені попередніми співвласниками на підставі висновку про розподіл домоволодіння між співвласниками відповідно до їх часток. Іншим співвласникам будинку також були виділені окремі квартири з господарськими будівлями та спорудами.

На час придбання ОСОБА_8 спірної квартири усі три квартири у зазначеному вище будинку мали окремі входи, окремі лічильники на електропостачання, опалення, водопостачання та заведені окремі будинкові книги.

У березні 2006 року, після смерті ОСОБА_8, спадкоємцями його майна стали вона та ОСОБА_5 Вказувала про те, що 6 лютого 2007 року вони отримали свідоцтво про право на спадщину за законом по Ѕ частині спадкового майна, кожний, до складу якого увійшло 4/25 частини будинку по АДРЕСА_1, замість 1/5 частини, яка належала спадкодавцеві згідно договору купівлі-продажу від 28 червня 1971 року.

Зазначала про те, що у 2014 році їм стало відомо, що 18 жовтня 1973 року ОСОБА_8 отримав свідоцтво про право власності на 4/25 частини будинку, яке видане виконавчим комітетом Охтирської міської ради депутатів Сумської області до протоколу № 21 від 11 жовтня 1973 року взамін договору купівлі-продажу 1/5 частини спірного будинку від 28 червня 1971 року. Вважала вищевказане свідоцтво про право власності на 4/25 частини будинку незаконним, оскільки за ним частка ОСОБА_8 у праві власності на зазначений будинок незаконно зменшена з 1/5 частки до 4/25 частки та позбавлено його права власності на всі господарські будівлі та споруди.

Підставою для зміни часток співвласників будинку виконавчим комітетом стало те, що іншими співвласниками будинку було самочинно збудовано сараї, які рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області від 30 серпня 1973 року узаконено. Проте вона вважала, що узаконення сараїв не впливає на зміну частки ОСОБА_8 у спірному будинку та суперечить вимогам ст. 119 ЦК УРСР, що діяв на момент прийняття рішення, про зміну часток. Вважала, що спірне свідоцтво є перешкодою у оформленні ними спадщини після смерті ОСОБА_8

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила визнати свідоцтво про право особистої власності ОСОБА_8 на 4/25 частини будинку по АДРЕСА_1 від 18 жовтня 1973 року незаконним.

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Охтирської міської ради Сумської області, виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та просила визнати рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області від 11 жовтня 1973 року у частині затвердження нових ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 - незаконним; визнати свідоцтво про право особистої власності ОСОБА_8 на 4/25 частини будинку по АДРЕСА_1 від 18 жовтня 1973 року незаконним.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 вересня 2015 року об'єднано справу за позовом ОСОБА_4 та справу за позовом ОСОБА_5 в одне цивільне провадження.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 та позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано незаконним свідоцтво про право особистої власності на будинок на його 4/25 частин, виданого взамін договору купівлі- продажу 1/5 (5/25-х) частини будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, виданого 18 жовтня 1973 року виконавчим комітетом Охтирської міської ради народних депутатів Сумської області ОСОБА_8 , взамін договору купівлі-продажу 1/5 частини будинку, посвідченого нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори 28 червня 1971 року.

Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області від 11 жовтня 1973 року у частині затвердження нових ідеальних долей (частин) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11

Стягнуто у солідарному порядку з комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», з Охтирської міської ради Сумської області, з виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 243 грн 60 коп.

Стягнуто у солідарному порядку з комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», з Охтирської міської ради Сумської області, з виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_5судовий збір у сумі 487 грн 20 коп.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 та позову ОСОБА_5, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що на підставі п. 26 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка діяла на момент прийняття спірного рішення виконавчим комітетом Охтирської міської ради Сумської області, спірне свідоцтво про право особистої власності на 4/25 частин будинку, що видане у результаті перерахування часток співвласників, за життя не оспорювалося ОСОБА_8 ні своє право власності на вказану частку, ні право власності інших співвласників. Крім того, саме за його заявою було здійснено перерахунок часток та ним зареєстровано право власності на нову частку.

Апеляційний суд вірно вказував про те, що позивачами не доведено обґрунтованість заявлених ними позовних вимог та те, що вони звернулись за захистом саме своїх особистих порушених прав, що є їх процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції .

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

С.Ф. Хопта

С.П.Штелик