Рішення

від 09.12.2015 по справі 908/4375/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015Справа №908/4375/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНМЕТАЛЗБУТ"

до 1) Публічного акціонерного товариство "ФІДОБАНК"

2) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРОМЕКОНОМБАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Грифон Капітал"

про визнання правочину частково недійсним

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : не з'явився;

від третьої особи: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталЗбут" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" про визнання недійсним договору про передачу частини активів та зобов'язань ПАТ КБ "Промекономбанк", укладеного між ПАТ "Фідобанк" та ПАТ "КБ "Промекономбанк", в частині передачі майнових прав за:

- кредитним договором №87-2013/КЛ від 05 серпня 2013 року;

- кредитним договором №88-2013/КЛ від 05 вересня 2013 року;

- кредитним договором № 3-2014/Ю від 17.01.2014 року;

- кредитним договором № 4-2014/Ю від 17.01.2014 року,

- Іпотечним договором №98/ІП, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н 16 вересня 2013 року та зареєстрованим за №2284;

- Іпотечним договором №99/ІП, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 17 вересня 2013 року та зареєстрованим за №6644;

- Іпотечним договором №101/ІП, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 17 вересня 2013 року та зареєстрованим за №6647;

- Іпотечним договором №100/ІП, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 17 вересня 2013 року та зареєстрованим за №6652;

- Іпотечним договором, посвідченим 31.01.2014 р. Кабаєвою А.А. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №29.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.10.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4375/14, присвоєно справі номер провадження № 30/108/14, розгляд якої призначено на 21.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2014 р. №908/4375/14 (суддя Кагітіна Л.П.) матеріали справи направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2014 року справу прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М. та призначено її розгляд на 27.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року розгляд справи відкладено на 11.02.2015 року, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Грифон Капітал".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015 року розгляд справи відкладено на 18.02.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року розгляд справи відкладено на 18.03.2015 року, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2015 року зупинено провадження у справі №908/4375/14 до вирішення по суті пов'язаної з нею справи № 905/3905/14-908/5127/14 та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про поновлення провадження у справі та залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року поновлено провадження у справі №908/4375/14 та призначено її розгляд на 18.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року відкладено розгляд справи на 25.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2015 року відкладено розгляд справи на 09.12.2015 року.

В судове засідання 09.12.2015 року представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 09.12.2015 року судом відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 09.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" (далі по тексту - приймаючий банк, відповідач-1) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПРОМЕКОНОМБАНК" (далі по тексту - неплатоспроможний банк) укладено Договір №1 про передачу активів і зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ «КБ «ПРОМЕКОБАНК» (далі по тексту - Договір про передачу активів, оспорюваний договір), за умовами якого (підпункт 1 пункту 1.1 Договору про передачу активів) неплатоспроможний банк відступає, а Приймаючий банк набуває право вимога за активами Неплатоспроможного банку (включаючи забезпечення за ними, крім випадків, передбачених цим Договором), перелік яких визначено у Реєстрі договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення.

Відповідно до п. 1.2. Договору про передачу активів, до Приймаючого банку переходять: активи (включаючи забезпечення за ними, крім випадків, передбачених цим Договором), що зазначені в пункті 1.1 цього Договору, в обсязі і на умовах, які існували на момент складення Реєстру договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення (додаток № 1 до цього Договору), складеного станом на 22.08.2014; зобов'язання щодо повернення грошових коштів (у валюті зобов'язання), що зазначені в пункті 1.1 цього Договору, в обсязі і на умовах, які існували на момент складення Реєстру договорів з кредиторами (вкладниками) (додаток № 2 до цього Договору), складеного станом на 22.08.2014, сформованого на підставі первинних документів, у тому числі договорів, укладених з кредиторами (вкладниками), які наявні в Неплатоспроможного банку на лату укладання цього Договору, та згідно з таким Реєстром договорів з кредиторами (вкладниками) (додаток № 2 до цього Договору), складеним станом на 22.08.2014.

В позовній заяві позивач зазначив: «Укладенням вказаного договору про передачу частини активів та зобов'язань були порушені права Позивача з огляду на наступне:

Між Позивачем та Відповідачем-2 було укладено договори відступлення прав вимоги № б/н від 14.01.2014 року та № б/н від 03.02.2014 року (далі - Договори відступлення прав вимоги). На підставі Договорів відступлення права вимоги до Позивача перейшли права за наступними Договорами:

- за кредитним договором №87-2013/КЛ від 05 серпня 2013 року (з урахуванням змін, внесених Додатковим договором №1 від 16.09.2013 року та Додатковим договором №2 від 02.10.2013 року) (далі - Кредитний договір 1);

- за кредитним договором №88-2013/KJI від 05 вересня 2013 року (з урахуванням змії внесених Додатковим договором №1 від 17.09.2013 року; Додатковим договором №2 від 02.10.2013 року; Додатковим договором №3 від 25.12.2013 року) (далі - Кредитний договір 2);

- за кредитним договором № 3-2014/Ю від 17.01.2014 року (далі - Кредитний договір 3);

- за кредитним договором № 4-2014/Ю від 17.01.2014 року (далі - Кредитний договір 4), та іпотечними договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами а саме:

- Іпотечним договором № 98/ІП, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н 16 вересня 2013 року та зареєстрованим за № 2284 (далк Іпотечний договір 1) згідно з яким Фізичною особою ОСОБА_10 було передано в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 1 Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, розміром 0,0375 га, Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_5;

- Іпотечним договором № 99/ІП, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 17 вересня 2013 року та зареєстрованим за № 6644 (далі - Іпотечний договір 2) згідно з яким Фізичною особою ОСОБА_5 було передано в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 1 Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, розміром 0,0375 га, Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1;

- Іпотечним договором № 101/ІП, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 17 вересня 2013 року та зареєстрованим за №6647 (далі - Іпотечний договір 3) з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін до Іпотечного договору № 101/ІП, посвідчений 01.02.2014 р. Осипенком Д.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 674, згідно з яким І Фізичною особою ОСОБА_6 було передано в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 3 Житловий будинок, розташований за і адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, розміром 0,0375 га, Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2;

- Іпотечним договором № 100/ІП, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 17 вересня 2013 року та зареєстрованим за №6652 (далі - Іпотечний договір 4) з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін до Іпотечного договору № 100/ІП, посвідчений 01.02.2014 р. Осипенком Д.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 675, згідно з яким фізичною особою ОСОБА_7 було передано в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 4 Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, розміром 0,0374 га, Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3;

- Іпотечним договором, посвідченим 31.01.2014 р. Кабаєвою A.A. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №29 (далі - і Іпотечний договір 5), згідно з яким фізичною особою ОСОБА_9 було передано в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 3 та Кредитним договором 4 Житловий будинок, загальною площею 149,6 кв.м., житловою площею 83,2 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0391 га., місце розташування якої АДРЕСА_4, кадастровий номер НОМЕР_4.

У Позивача є підстави вважати, що права за Кредитними та Іпотечними договорами, права за якими були відступлені на користь Позивача у серпні були продані на користь ПУАТ «ФІДОБАНК», оскільки ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» ухилявся від нотаріального посвідчення Договорів відступлення прав вимоги, а після введення тимчасової адміністрації взагалі не визнає дійсність договорів відступлення прав вимоги, укладених з Позивачем, відмовляється виконувати умови договорів відступлення прав вимоги в повному обсязі. Позивач вимушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Донецької області. Справа до цього часу не розглянута в зв'язку з проведенням антитерористичної операції, матеріали справи направлені на розгляд Господарського суду Запорізької області.».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір про передачу частини активів та зобов'язань від 22.08.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПРОМЕКОНОМБАНК", є недійсним в зв'язку з порушенням сторонами приписів ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином для визнання правочину недійсним потрібна наявність підстав передбачених ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 2.5.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що при укладанні відповідачем-1 та відповідачем-2 Договору про передачу активів не було порушено приписів ст. 203 та 215 ЦК України, твердження позивача про недійсність оспорюваного договору спростовується наявними в матеріалах справи документами, які подані відповідачами, а тому в суду відсутні правові підстави для визнання Договору про передачу активів недійсним в частині передачі майнових прав.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 15.12.2015 року.