Постанова

від 16.12.2015 по справі 814/2244/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2244/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Лук'янчук О.В., судді -Градовського Ю.М. при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Авентин» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (надалі - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 19.03.2015 року №0001961501, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ за грудень 2014 року на 2857,00 грн..

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що наведений в Акті перевірки позивача від 11.03.2015 року №527/14-04-15-01-19/32507357 висновок податкового органу про порушення позивачем п.200.5 ст.200 ПК України та завищення суми бюджетного відшкодування є помилковим та не узгоджується з положеннями податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці з ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року від 11.03.2015 року №527/14-04-15-01-19/32507357 (надалі - Акт перевірки).

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення за Актом перевірки стало порушення позивачем п.200.5 ст.200 ПК України, яке полягає у тому, що позивач заявив до бюджетного відшкодування за грудень 2014 року 5862,00 грн., що на 2857,00 грн. більше ніж обсяг оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців (до дати заявлення бюджетного відшкодування), який дорівнює 3005,00 грн.. При цьому, в акті перевірки податковий орган не конкретизує свою позицію щодо неврахування всієї задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року з огляду на проведення позивачем діяльності зі створення основних фондів, а лише зазначає, що при визначенні права платника на отримання бюджетного відшкодування враховується наявність майна, що обліковується по рахунку 10 - «Основні засоби».

З матеріалів справи вбачається, що на підставі поданої податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року та додатків до неї (а.с.59-67) позивач заявив до відшкодування з державного бюджету на розрахунковий рахунок 5862,00 грн.. При цьому, від'ємне значення за грудень 2014 року (рядок19) дорівнює 9060,00 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 21-22) - 211553,00 грн.. Задекларована до відшкодування з бюджету за грудень 2014 року сума 5862,00 грн. була фактично сплачена позивачем своїм постачальникам.

Ці обставини сторонами не заперечуються.

Позиція ДПІ, з якою погодився і суд першої інстанції, полягає в тому, що позивач неправомірно включив до бюджетного відшкодування суму ПДВ, яка перевищує обсяг оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців на 2857,00 грн., і не пов'язана із придбанням або спорудження (будівництва) основних фондів, оскільки не обліковується по рахунку 10 - «Основні засоби».

При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про правомірність віднесення витрати на замовлення робочої документації будівництва до складу капітальних інвестицій в створення основних засобів з тих підстав, що для визначення об'єкта як основного засобу необхідним є введення його в експлуатацію, а замовлення робочого проекту є лише наміром здійснювати будівництво, яке в майбутньому може взагалі не розпочнеться.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та акту перевірки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з огляду на наступне.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст.200 цього Кодексу визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.п.200.4, 200.5 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Дані положення регулюють відшкодування податкового кредиту, який виникає внаслідок придбання або спорудження основних фондів. При цьому умова щодо того, що на момент заявлення бюджетного відшкодування ці основні фонди повинні визнаватись активом (відображатись на рахунку 10) в зазначеному пункті Податкового кодексу України відсутня.

Згідно із пп.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України основними засобами вважаються матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500,00 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

В абз.2 п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України акцентується увагу на терміні «будівництво», зазначаючи таким чином, що платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок будівництва основних засобів. Вказана правова норма не передбачає обов'язку платника податку ввести об'єкт у експлуатацію до дати заявлення ПДВ до бюджетного відшкодування.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, для будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту «Авентин» в м. Миколаєві по вул. Транспортній, 6 позивачем придбані роботи з розробки проекту вказаного будівництва у ТОВ «Будівельна компанія «Промбудсервіс» за договором №07/11 від 05.11.2012 року.

Згідно оборотно-сальдової відомості позивача за рахунком 15 «Капітальні інвестиції» станом на 30.11.2014 року на обліку позивача знаходяться капітальні інвестиції на загальну суму 16845313,20 грн., а саме: на субрахунку 1151 «Капітальне будівництво» обліковуються витрати на придбання послуг для будівництва портового перевантажувального комплексу в м. Миколаєві по вул. Транспортній, 6.

За даними акту перевірки, перенесена до декларації з ПДВ за грудень 2014 року сума залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 21-22) в розмірі 211553,00 грн. включає в себе і суму ПДВ по операціям із ТОВ «Будівельна компанія «Промбудсервіс» за листопад 2014 року в розмірі 203089,92 грн..

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509 первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року №893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Як вже зазначено вище, витрати на придбання у ТОВ «Будівельна компанія «Промбудсервіс» проекту з будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту «Авентин» в м. Миколаєві по вул. Транспортній, 6 обліковуються позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Витрати на розробку проекту з будівництва вказаного портового перевантажувального комплексу нерозривно пов'язані із процесом будівництва такого комплексу, оскільки відсутність такого проекту унеможливлює саме будівництво.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що сам факт відсутності введення в експлуатацію основних фондів не позбавляє позивача права на отримання бюджетного відшкодування, сформованого за рахунок сум ПДВ, сплачених при спорудженні таких основних фондів.

Посилання податкового органу та суду першої інстанції на відсутність обліку позивачем вищевказаних витрат по рахунку 10 «Основні засоби» колегія суддів вважає помилковими, оскільки зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Разом з тим, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 20.01.2015 року №21-514а14, №21-316а14 та №21-529а14.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 року №0001961501 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року прийнято відповідачем всупереч положенням податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Оскільки допущене судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, оскаржена постанова суду на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Загальний розмір судових витрат по справі у вигляду сплати судового збору за подачу позовної заяви (а.с.4) та апеляційної скарги (а.с.118) дорівнює 2192,41 грн., які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 19 березня 2015 року №0001961501.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» (код ЄДРПОУ 32507357) понесені судові витрати в сумі 2192 (дві тисячі сто дев'яноста дві) гривні 41 коп. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 грудня 2015 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський