Постанова

від 18.12.2015 по справі 2а-4010/10/2370

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4010/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Малеко» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Малеко» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області ( далі - позивач ) звернулась до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Малеко» ( далі - відповідач ) про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 32816,57 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, адміністративний позов було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь бюджету податковий борг в розмірі 30816,57 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню в частині задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Малеко» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області та є платником орендної плати за землю.

29.01.2009 р. відповідачем до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області було подано декларацію з орендної плати на земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік, в якій товариством було самостійно визначено розмір орендної плати за землю з січня по грудень 2009 року по 7157,62грн. на місяць.

28.12.2009 р. відповідачем до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області було подано перерахунок податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, в якому уточнено розмір податкового зобов'язання товариства в сумі 5658,38 грн.

Станом на січень 2010 року за відповідачем обліковувалась переплата в розмірі 3583,19 грн., а сума недоїмки станом на 01.02.2010 р. становила 2075,19 грн.

19.01.2010 р. позивачем було складено акт № 180-15-3107 про порушення ТОВ «Малеко» граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, в якому встановлено порушення відповідачем виконання його податкового зобов'язання, яке підлягало сплаті:

- 30.09.2009 р. на суму 7157,60 грн. та фактично сплачено 09.11.2009 р. в розмірі 10000,00 грн. і погашено 28.12.2009 р. в розмірі 17285,97, грн.;

- 30.10.2009 р. на суму 7157,60 грн. та фактично сплачено 28.12.2009 р. в розмірі 293,58 грн.;

- 30.10.2009 р. на суму 7157,60 грн. та фактично сплачено 28.12.2009 р. в розмірі 14991,60 грн.

20.01.2010 р. ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000461503/0, яким відповідачу визначено суму штрафу в розмірі 10% від узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої із затримкою - 715,76 грн.;

2) № 0000451503/0, яким відповідачу визначено суму штрафу в розмірі 20% від узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої із затримкою - 2863,04 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані директором ТОВ «Малеко» Ульяновим С.І. 26.01.2010 р.

26.01.2010 р. відповідачем до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області було подано податкову декларацію з орендної плати на земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік, в якій визначено загальний розмір платежів на суму 71907,16 грн. із щомісячної сплатою по 5992,26 коп.

Далі, позивачем ТОВ «Малеко» було направлено першу податкову вимогу № 1/286 від 08.02.2010 р. на суму 5653,99 грн. та другу податкову вимогу № 2/650 від 22.03.2010 р. на суму 11646,25 грн., які отримані директором товариства 18.02.2010 р. та 23.03.2010 р.

29.03.2010 р. позивачем від ТОВ «Малеко» було зараховано сплату податкового зобов'язання, визначеного платником податку відповідно до платіжного доручення № 390 від 29.03.2010 р., у сумі 6000,00 грн.

31.09.2010 р. позивачем було складено акт № 2358/15-31/33007228 про порушення ТОВ «Малеко» граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, який отриманий директором ТОВ «Малеко» Ульяновим С.І. 11.06.2010р.

У зазначеному акті податковим органом було зафіксовано порушення ТОВ «Малеко» строку сплати орендної плати за землю за строком сплати 01.02.2010 р. на суму 2075,19 грн., а фактично сплачено 29.03.2010 р. в сумі 6000,00 грн.

На підставі зазначеного акту позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005741503/0, яким ТОВ «Малеко» визначено суму штрафу у розмірі 20% від узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої з затримкою, що складає 415,04 грн., яке отримано директором ТОВ «Малеко» Ульяновим С.І. 11.06.2010 р.

02.04.2010 р. позивачем складено акт № 2395/15-31/33007228 про порушення ТОВ «Малеко» граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, який отриманий директором товариства 11.06.2010 р.

Згідно з висновками вказаного акту відповідачем було порушено строк сплати орендної плати за землю, яка підлягала сплаті 30.03.2010 р. на суму 346,01грн., а фактично сплачена 31.03.2010 в розмірі 6000,00 грн.

На підставі зазначеного акту позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010 р. № 0005991503/0, яким товариству визначено суму штрафу у розмірі 10% від узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої із затримкою, що складає 34,60 грн., яке отримано директором ТОВ «Малеко» Ульяновим С.І. 11.06.2010 р.

Податкові повідомлення-рішення від 20.01.2010 р. № 0000461503/0 та №0000451503/0, від 01.04.2010 р. № 0005741503/0 та від 06.04.2010 р. №0005991503/0 в адміністративному досудовому або судовому порядку відповідачем не оскаржувались та є узгодженими.

У зв'язку із невиконанням відповідачем вказаних узгоджених податкових повідомлень-рішень позивачем було нараховано товариству пеню в розмірі 102,61 грн. за період з 06.02.2010 р. по 29.03.2010 р., у розмірі 56,88 грн. за період з 03.03.2010 р. по 23.06.2010 р. та в розмірі 99,89 грн. за період з 03.03.2010 р. по 29.07.2010 р., що загалом складає 259,38 грн.

23.06.2010 р. позивачем було зараховано сплату відповідачем 1500,00 грн., з якої 06,37 грн. розподілено на погашення пені та 29.07.2010 р. зараховано сплату відповідачем 2000,00 грн., з якої 10,66 грн. також розподілено на погашення пені.

15.09.2010 р. відповідачем було сплачено 2000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за землю за квітень 2010 року.

ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області, вважаючи, що за відповідачем обліковується сума заборгованості по орендній платі за землю у розмірі 32816,57 грн., звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30816,57 грн. суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Малеко» дійсно має заборгованість по орендній платі за землю в такому розмірі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про систему оподаткування» ( далі - Закон № 1251-ХІІ ), «Про оренду землі» ( далі - Закон № 161-ХІV), «Про плату за землю» ( далі - Закон № 2535-ХІІ ), «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( далі - Закон № 2181-ХІІІ ), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - Інструкція № 22 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податку і збори в порядку і розмірах, установлених законодавством.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону № 1251-ХІІ до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 5 Закону № 161-XIV встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

У ст. 21 Закону № 161-XIV закріплено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України Про плату за землю).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання

Згідно з п.5.3.1 та п. 5.4.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції № 22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

У п. 3.8 Інструкції № 22 визначено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Отже, законодавством, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, регламентовано обов'язок платників податків своєчасно та в повному обсязі сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань та одночасно обов'язок податкових органів зараховувати податкові платежі, які надходять від платників, у відповідності до визначеного в них призначення платежу.

При цьому, повноваження податкового органу здійснювати самостійне зарахування сплачених платником податку сум податкових зобов'язань в рахунок погашення його податкового боргу за попередні податкові період на час виникнення спірних правовідносин були відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року № К/9991/28756/11, яка була постановлена ВАСУ у цій справі при скасуванні рішень судів першої та апеляційної інстанції /Т. 1 а.с. 148-150 /.

Враховуючи зазначені висновки та мотиви, з яких судом касаційної інстанції були скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції, постановлені у цій справі, на виконання вимог ч. 5 ст. 227 КАС України, апеляційний суд ухвалою від 25.11.2015 р. витребував у позивача докази, які б підтверджували або спростовували факт самостійного зарахування податковим органом сплачених відповідачем сум податкових платежів за період з 2009 року по 2010 рік включно в рахунок його податкового боргу за попередні періоди, а також детальний розрахунок спірної суми податкового боргу ТОВ «Малеко».

Однак, таких відомостей суду надано не було. Натомість позивач повідомив про повне погашення платником податкового боргу та неможливістю у зв'язку з цим надати суду витребувані докази, а також посилався на п. 87.9 ст. 87 ПК України, яким передбачено право контролюючого податкового органу зараховувати кошти, що надходять від платника податків в рахунок погашення його податкового боргу / Т. 1 а.с. 218, 228 /.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що ПК України набув чинності лише з 01.01.2011 р. і його положення не поширюються на спірні правовідносини, які виникли між сторонами до цієї дати і врегульовуються зазначеними вище нормативно-правовими актами, чинними на момент їх виникнення.

Доказів наявності у відповідача спірної суми заборгованості станом на момент постановлення судом першої інстанції рішення у цій справі та відомостей щодо дати погашення відповідачем спірної заборгованості на вимогу суду апеляційної інстанції (ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року та від 09 грудня 2015 року) позивачем як суб'єктом владних повноважень надано не було, а з копій облікової картки ТОВ «Малеко» І довідки від 10.12.2015 р. № 37451/23-01-15-0325, наданих позивачем суду вбачається наявність у позивача переплати, а не заборгованості / Т. 1 а.с. 220-226, Т. 2 а.с. 74 /.

Крім того, з довідок, наданих відповідачем суду / Т. 2 а.с. 15, 17-53 / також вбачається, що у ТОВ «Малеко» відсутній податковий борг, зокрема на момент прийняття рішення суду першої інстанції у цій справі.

Тож, жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б вказували на наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми податкового боргу, заявленого позивача в частині суми 30816,57 грн., податковим органом надано не було.

Разом з тим, відповідач надав суду платіжні доручення, підтверджуючі сплату ним у 2009 та в 2010 роках своїх податкових зобов'язань / Т. 1 а.с. 204-216 /, а також акт звірки з податковим органом, з якого вбачається наявність у нього переплати з орендної плати з юридичних осіб на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі, а також лист ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області про наявність у ТОВ «Малеко» переплати по орендній платі за землю з юридичних осіб у розмірі 13078,72 грн. / Т. 2 а.с. 104 /, що у сукупності також вказують на відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ «Малеко» податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 30816,57 грн.

Таким чином, враховуючи обставини справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову, а судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 30816,57 грн. було неповно встановлено обставини цієї справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, апеляційний суд вважає за необхідне, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Малеко» задовольнити частково, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року в частині щодо задоволення адміністративного позову - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Малеко» - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Малеко» на користь бюджету податкового боргу в розмірі 30816,57 грн. - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог - відмовити.

В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.