Рішення

від 12.07.2010 по справі 2-396/2010

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-396/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2010 року. с. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Пантилус О.П.,

при секретарі Орманджи Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльності і зобов'язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2010 року позивач звернулась до суду з позовом і просить визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Приазовському районі Запорізької області, що призвела до порушення її права на 30% підвищення пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час, передбаченого ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» ; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2006 року по теперішній час з урахуванням підвищення її на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни. В обґрунтування своїх вимог вказує, що вона має статус дитини війни і згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. але відповідачем в 2006 та 2007 роках така допомога не виплачувалась, а тільки з 01.01.2008 року виплачується в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком. Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року поновлені пільги для дітей війни, тому невиплата соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в установленому розмірі є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України. У зв'язку з тим, що дія ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» зупинялась на 2006, 2007, 2008 роки Законами України Про Державний бюджет України на відповідні роки, то позивач вважає, що згідно з п.3 ч.1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупинявся, а тому 30 % підвищення пенсії повинно нараховуватись з 01.01.2006 року, тобто з дати набуття чинності Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» .

В судове засідання позивач, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, однак в позові заявила про проведення розгляду справи за її відсутності.

Представник відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду заперечення проти позову, в яких просить справу розглянути за його відсутності.

В наданих письмових запереченнях відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що фінансування виплат за Законом України № 2195 «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, а також з 09.07.2007 року, тобто з моменту відновлення дії ст. 6 вказаного Закону та до 01.01.2008 року, законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни. Державна соціальна допомога «дітям війни» виплачується з 01.01.2008 року з урахуванням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції станом на 01.01.2009 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду передбачений ст. 257 ЦК України, тому наполягає на застосуванні позовної давності до заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі наявних у справі доказів заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006 - 2007 років пенсія ОСОБА_1 не підвищувалася. На протязі 2008 - 2010 років позивач отримувала підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28.12.2007 року), Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто в розмірі, що складає 10 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (із змінами внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії «дітям війни», суд приходить до висновку, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визначено такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що після прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007року по 31 грудня 2007 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та виплати у розмірах, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війниВ» (в редакції до 28.12.2007 року). Правові підстави для перерахування та виплати пенсії у розмірах, передбачених вказаним Законом в період до 09 липня 2007 року відсутні.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28.12.2007 року), яка була прийнята на підставі п. 41 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 41 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Таким чином, у відповідності зі ст. 152 Конституції України з 22 травня 2008 року втратили чинність у зв'язку з неконституційністю положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 28 грудня 2007 року. На підставі цього була відновлена дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, що передбачає підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був здійснювати позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Правові підстави для перерахування та виплати пенсії у розмірах, передбачених вищевказаним Законом, в період з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, відсутні.

В 2009 - 2010 роках зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вносилися. Тому особи, на яких поширюється статус "дітей війни", мають право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком і в період цих років.

Доводи відповідача наведені в наданих суду запереченнях про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутність відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок перерахування та виплати пенсій з відповідними підвищеннями.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених з цим Законом, на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Тому, суд вважає, що вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсій «дітям війни» має бути мінімальний розмір пенсії за віком і яка розраховується відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законів про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до статей 95, 96 Конституції України, предметом регулювання Закону України про Державний бюджет України є встановлення доходів та видатків на загальносуспільні потреби.

Закон про Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого згідно із Законом України В«Про бюджетну систему УкраїниВ» чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. За своєю суттю він є спеціальним законом, оскільки регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням.

Враховуючи вимоги зазначених законів, суд прийшов до висновку про необхідність визначення початкової та кінцевої дати перерахунку підвищення до пенсії позивачу за кожен рік окремо.

Відповідач, в надісланому до суду запереченні проти позову, вимагає застосувати до вимог позивача строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, та на цій підставі відмовити в їх задоволенні.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач в своїх вимогах не просить поновити строк позовної давності, та не надав суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску трирічного строку.

На підставі викладеного, суд, оцінивши в сукупності наявні докази, вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині вимог, що стосуються зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії за 2006 рік, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і вважає, що відповідач припустився протиправної бездіяльності, оскільки не здійснював жодних дій, пов'язаних з перерахуванням та виплатою підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «дитині війни» у відповідності з діючим законодавством за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 14 червня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльності і зобов'язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області у вигляді не донарахування і не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 14 червня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 14 червня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка розраховується відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, з урахуванням раніше сплачених сум соціальної допомоги за ці періоди як особі, що має статус "дитина війни".

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання цієї заяви або подачі апеляційної скарги протягом 10 днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга у 20-денний строк після подачі заяви до суду не надійшла, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.П. Пантилус