Постанова

від 15.12.2015 по справі 910/8759/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа№ 910/8759/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Разіної Т.І.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від відповідача-1 - Фінагіної В.Б.,

від Департаменту ДВС - Ричкаля С.П.,

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2015

за заявою Закритого акціонерного товариства "Рошальський хімічний завод "Нордікс" (м. Воскресенськ, Російська Федерація)

на дії Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України

про визнання недійсною постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження старшого державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України від 05.06.2015 ВП № 47795087

у справі № 910/8759/15-г (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Рошальський хімічний завод "Нордікс" (м. Воскресенськ, Російська Федерація)

до 1) Державної служби інтелектуальної власності України (м. Київ, Україна),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероекс" (м. Харків, Україна),

3) Державної фіскальної служби України (м. Київ, Україна)

про визнання недійсними свідоцтв України на знак для товарів і послуг

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 у справі № 910/8759/15-г задоволено частково скаргу Закритого акціонерного товариства "Рошальський хімічний завод "Нордікс" на дії старшого державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України, визнано недійсною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження старшого державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України від 05.06.2015 ВП № 47795087.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Департамент державної виконавчої служби звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2015.

Ухвалою від 04.12.2015 відстрочено Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття Київським апеляційним господарським судом судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 у справі № 910/8759/15-г, прийнято до провадження апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції.

15.12.2015 через відділ документального забезпечення суду Департамент державної виконавчої служби подав оригінал платіжного доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1218,00 грн.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача Департаменту державної виконавчої служби, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 47795087 при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.06.2015.

Скарга мотивована тим, що державний виконавець неправомірно прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки резолютивна частина ухвали про забезпечення позову від 10.04.2015 містить чітке розмежування приписів, які необхідно виконати кожним із боржників.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 було забезпечено позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Рошальський хімічний завод "Нордікс" у справі № 910/8759/15-г шляхом:

1) заборони Державній фіскальній службі України (04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код - 39292197) зупиняти митне оформлення товару під торговельною маркою "НОРДВЭЙ".

2) заборони Державній службі інтелектуальної власності України:

- реєструвати договори про передачу прав власності на знаки для товарів і послуг "НОРДВЭЙ" (комбінований) за свідоцтвом України №176127 та "НОРДВЭЙ" за свідоцтвом України № 166383;

- вносити зміни, пов'язані зі зміною особи власника (власників) свідоцтв, до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтв України № 166383 та № 176127;

- вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу частково або повністю права власності на знак за свідоцтвами України №166383 та № 176127;

- приймати відмову від права на знак за свідоцтвами України №166383 та № 176127;

3) заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Аероекс" до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили:

- передавати повністю або частково права інтелектуальної власності будь-яким особам на знаки для товарів і послуг "НОРДВЭЙ" (комбінований) за свідоцтвом України №176127 та "НОРДВЭЙ" за свідоцтвом України № 166383;

- здійснювати дії (подавати заяви, клопотання тощо), пов'язані з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг змін та зі зміною особи власника (власників) свідоцтва, відносно знака за свідоцтвами України №166383 та № 176127;

- здійснювати дії (подавати заяви, клопотання), пов'язані з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №166383 та № 176127;

- відмовлятися від права на знак для товарів і послуг за свідоцтвами України №166383 та № 176127;

- укладати з будь-якими особами ліцензійні договори на використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №166383 та № 176127.

03.06.2015 позивач подав до Департаменту державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження в частині вимог щодо Державної фіскальної служби України на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 у справі № 910/8759/15-г.

Разом з тим, 05.06.2015 старший державний виконавець Департаменту державна виконавча служба Міністерства юстиції України прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Постанова мотивована тим, що виконавчий документ (ухвала Господарського суду міста Києва від 10.04.2015) не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, в документі зазначено три боржника та не визначено в якій частині необхідно виконати рішення.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

В той же час, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що згідно із статтями 66 та 67 ГПК господарський суд вживає заходів до забезпечення позову шляхом винесення відповідної ухвали. У пункті 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавчим документом є, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом. Отже, ухвала господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи накладання арешту на майно або кошти, підлягає виконанню органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог статей 2, 3, 5 і 17 Закону України "Про виконавче провадження", а наказ при цьому не видається.

Така ухвала має відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в тому числі містити строк пред'явлення її до виконання).

Ухвала про забезпечення позову повинна відповідати вимогам, установленим у ст. 86 ГПК. У ній також зазначається, який саме вид забезпечення позову вживається, мотиви застосування цього виду.

Відповідно до змісту статті 67 ГПК України, господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам. Господарські суди не вправі забороняти товариству чи його посадовим особам вчиняти будь-які дії.

Як було зазначено вище, позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження в частині вимог щодо Державної фіскальної служби України на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 у справі № 910/8759/15-г.

Ухвалою від 10.04.2015 про забезпечення позову у справі № 910/8759/15-г було заборонено Державній фіскальній службі України (04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код - 39292197) зупиняти митне оформлення товару під торговельною маркою "НОРДВЭЙ".

Також у резолютивній частині ухвали від 10.04.2015 було зазначено, що стягувачем є Закрите акціонерне товариство "Рошальський хімічний завод "Нордікс", а боржником-3 - Державна фіскальна служба України.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 про забезпечення позову як виконавчий документ містить чіткі дії, які належить заборонити вчиняти боржнику, зокрема, щодо якого було подано заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення - Державної фіскальної служби України.

Тобто, висновок органу державної виконавчої служби про невідповідність ухвали від 10.04.2015 про забезпечення позову у справі № 910/8759/15-г вимогам ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковим.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено винесення одночасно декількох ухвал про забезпечення позову щодо кількості сторін у справі, зокрема відповідачів.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження щодо одного з боржників, визначеного ухвалою від 10.04.2015 про забезпечення позову у справі № 910/8759/15-г, державний виконавець фактично ухилився від покладених на нього законодавством обов'язків щодо вчинення належних заходів з примусового виконання судового рішення.

На думку колегії суддів у державного виконавця було достатньо відомостей для прийняття законного рішення про відкриття виконавчого провадження з огляду на наявні дані про стягувача, боржника та дії, які необхідно вчинити, за виконавчим документом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсною постанови Департаменту державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження № 47795087.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником не надано доказів на підтвердження законності дій органу ДВС, як і не надано доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 у справі № 910/8759/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

Т.І. Разіна