Ухвала

від 16.12.2015 по справі 823/5008/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/5008/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Черкаси Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Андіс-Техно» до Державної податкової інспекції у місті Черкаси Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Андіс-Техно» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкаси Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - Відповідачі) у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не подання в строки, визначені п. 200.12. ст. 12 Податкового кодексу України, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету;

- зобов'язати відповідача подати протягом трьох днів з дати набрання постановою суду законної сили до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми 2063495, 00 грн., що підлягає відшкодуванню ПП «Андіс-Техно» з бюджету.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року зазначений адміністративним позовом задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід - залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.02.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення сум бюджетного відшкодування, за декларацією з податку на додану вартість за ІV квартал 2014 року, в якій заявлено про відшкодування з Державного бюджету податку на додану вартість в розмірі 2 063 495,00 грн.

З 04.03.2015 по 23.03.2015 посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ПП «Андіс-Техно» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у сумі 31 301 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 2 063 495,00 грн.

За результатами документальної позапланової перевірки правомірності нарахування ПП «Андіс-Техно» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у сумі 31 301 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 2 063 495,00 грн. складений акт від 23.03.2015 № 559/23-01-15-0408/38646202 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно із висновками акта перевірки, перевіряючими не встановлено порушень при відображенні ПП «Андіс-Техно» у декларації за ІV квартал 2014 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на рахунок платника у банку у сумі 2063495,00 грн.

27.08.2015 листом №25967/23-01-15-0420 ДПІ у м. Черкасах надала відповідь на запит позивача від 28.07.2015 №74, що задекларовану ПП «Андіс-Техно» суму бюджетного відшкодування включено до зведеної інформації можливих обсягів бюджетного відшкодування ПДВ.

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача, яка виразилась у не поданні в строки, визначені п. 200.12. ст. 12 Податкового кодексу України, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету, останній звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено право позивача на бюджетне відшкодування коштів із бюджету, тобто наявне існування факту порушення законних прав та інтересів позивача у сфері управлінських функцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, після проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки правомірності нарахування ПП «Андіс-Техно» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, складено акт перевірки.

За результатами акта перевірки, апелянтом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства при відображенні останнім у декларації за ІV квартал 2014 року бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 2 063 495,00 грн.

15.04.2015 задекларовану та підтверджену суму бюджетного відшкодування відповідачем включено до зведеної інформації можливих обсягів бюджетного відшкодування ПДВ.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими запереченнями податкового органу, які містяться в матеріалах справи (а.с.70).

Проте, станом на момент подачі даного позову, ДПІ у місті Черкаси ГУ ДФС у Черкаській області не вчинено дій щодо подання висновку про бюджетне відшкодування до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, чим порушено право позивача на бюджетне відшкодування коштів із бюджету.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами податкового права, зокрема, Податковим кодекс України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.11 ст. 200 ПК України визначено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно із п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Підставою не вчинення відповідачем дій щодо подання висновку про бюджетне відшкодування ПДВ позивачу у сумі 2 063 495,00 грн. стало посилання осаннього на положення Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках №68/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 199/18937 (далі по тексту - Порядок №68/23), згідно з яким здійснюється координація дій органів ДФС та Державного казначейства в процесі бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

Між тим, дана правова позиція контролюючого органу не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору слід застосовувати правові положення ПК України, який має вищу юридичну силу ніж Порядок №68/23, який розроблений з метою забезпечення координації дій органів державної податкової служби та державного казначейства у процесі бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування платниками податку.

Отже, як вбачається з п.200.12 ст. 200 ПК України, дана правова норма має зобов'язальний характер, а тому посилання податкового органу на Порядок №68/23 є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки в даній справі бездіяльністю відповідача, яка виразилась у неподанні в строки, передбачені п. 200.12 ст. 200 ПК України, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, порушено право позивача на бюджетне відшкодування коштів із бюджету, тобто наявне існування факту порушення законних прав та інтересів позивача у сфері управлінських функцій, що дає право на судовий захист саме носію порушеного права ПП «Андіс-Техно».

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 162 КАС України. Відповідно до пункту 2 ч.1 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом.

В даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, а саме: нормами п. 200.12 ст. 200 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2014 К/800/21944/14.

Щодо доводів, які викладені в апеляційній скарзі, контролюючого органу в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору в даній справі є:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не подання в строки, визначені п. 200.12. ст. 12 Податкового кодексу України, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету, що є вимогою немайнового характеру;

- зобов'язання відповідача подати протягом трьох днів з дати набрання постановою суду законної сили до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми 2 063 495, 00 грн., що підлягає відшкодуванню ПП «Андіс-Техно» з бюджету, що є вимогою майнового характеру, оскільки є безпосереднім втручанням у майновий стан юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже, даний спір містить одразу дві позовні вимоги - майнового та немайнового характеру.

Правовими положеннями ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Загальне правило розподілу витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Вона не повинна нічого втратити внаслідок судового процесу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції законно та обґрунтовано повернуто позивачу судовий збір в розмірі 32 170, 42 грн. шляхом стягнення з бюджетних асигнувань ДПІ у місті Черкаси ГУ ДФС у Черкаській області.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Проте, в даному випадку ДПІ у місті Черкаси ГУ ДФС у Черкаській області, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які спростовують здійснену бездіяльність, яка виразилась у неподанні в строки, визначені нормами податкового кодексу, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.