Рішення

від 14.12.2015 по справі 920/1143/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2015 Справа № 920/1143/15

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Заєць С. В., судді Соп'яненко О. Ю., судді Яковенко В. В., при секретарі судового засідання Даніловій Т. А. розглянув матеріали справи № 920/1143/15

за позовом Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської

ради, м. Суми,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Управляюча

компанія «Сумистройтех», м. Суми,

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сумська міська рада, м. Суми,

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 25.06.2015,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - ОСОБА_3 за довіреністю № 2815/03.01.02-17 від 24.11.2015.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним договір № 50 та Додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, укладений 25 травня 2015 року між позивачем і відповідачем; застосувати наслідки недійсності правочину до договору № 50 та до Додаткової угоди №1 та повернути сторони у первинний стан, зобов'язавши відповідача повернути позивачеві паспорти ліфтів в кількості 73 шт., які були набуті на підставі недійсного правочину, а також стягнути 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

У відзиві від 07.08.2015 № 638/09-15.10 на позовну заяву третя особа зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договір від 25.05.2015 № 50 про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, укладений між комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех», та додаткову угоду № 1 до нього.

Представник позивача у письмових поясненнях в обгрунтування позовних вимог зазначає, що оспорюваний правочин з додатками та додатковою угодою укладені з порушенням публічного порядку та вимог статті 26, частини першої статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та інших обов'язкових до виконання норм.

У своїх письмових поясненнях по справі представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими, посилаючись на те, що оспорюваний договір є волевиявленням позивача без проведення конкурсу та укладений договір не порушує інтересів суспільства.

12.10.2015 року позивач, в підтвердження позовних вимог, подав суду лист відповідача від 01.06.2015 року, адресований позивачу, про дострокове розірвання договору від 25.05.2015 року № 50 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі позивача.

Відповідно до вищевказаного листа, як зазначає позивач, ще в червні 2015 року було відомо, про відсутність можливості у відповідача надавати житлово-комунальні послуги населенню, оскільки договір на постачання електроенергії з ПАТ «Сумиобленерго» укладено не було. Але всупереч цьому, відповідач направляв квитанції населенню про сплату коштів за комунальну електроенергію.

02.11.2015 (вх № 12956) представник відповідача подав суду письмове пояснення по справі, в якому зазначає, що не відповідає дійсності посилання позивача на відсутність ціни в договорі, оскільки даний договір передбачає передачу функцій виконавця послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Окремо було прийнято рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2015 року № 467, яким встановлений тариф для відповідача.

Представником позивача в судове засіданні було подано акт приймання-передачі паспортів ліфтів від 29.05.2015, за яким КП «Сумижитло» СМР передало ТОВ Управляючий компанії «Сумистройтех» паспорти на ліфти в кількості 66 шт. Зазначені документи розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Також, в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За змістом п. 3.9.1 Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України ), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. Виходячи з того, що повноважний представник відповідача був присутній в попередньому судовому засіданні, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом судового засідання від 30.11.2015, господарський суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу, відповідачу та третій особі для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Рішенням Сумської міської ради № 516-МР від 25.05.2011 року позивачеві передано об'єкти житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Суми в господарське відання та на баланс.

На виконання вищевказаного рішення житловий фонд відповідно до акту приймання-передачі основних засобів № 184/07/11, затвердженого Сумським міським головою 01.07.2011 року, передано Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради в господарське відання та на баланс позивачу.

25.05.2015 року між сторонами укладено договір № 50 (далі - договір) про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі позивача, відповідно до якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе обов'язки по наданню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно із переліком житлового фонду, який перебуває на балансі позивача згідно додатку № 1 (перелік житлового фонду, який передається на обслуговування побудинково).

25.05.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 разом з додатком № 1 (перелік житлового фонду) до договору № 50 від 25.05.2015 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебувають на балансі позивача.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюваний договір та додаткова угода до нього укладені з порушенням вимог статей 26, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідач проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оспорюваний позивачем договір був укладений на виконання пункту 3.2 наказу Мінжитлокомунгоспу № 60 від 25.04.2005 року «Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг», яким передбачено, що якщо органом місцевого самоврядування послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не включено до переліку послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, виконавець таких послуг може бути визначений виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків згідно з умовами договору без проведення конкурсу.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього ж Кодексу.

Згідно частини першої статті 203 названого Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Відповідно до вимог частини першої статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу.

Рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 07.05.2015 за № 228 «Про заходи щодо забезпечення мешканців міста послугами з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в житлових будинках м. Суми» (пунктами 2, 4) вирішено: тимчасово терміном до 31.07.2015 року до проведення конкурсу та підписання відповідних договорів з виконавцями послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по житловим будинкам, які обслуговуються позивачем та мешканці, яких станом на 06.05.2015 не визначились з виконавцем надання послуг, визначити з 01.06.2015 року виконавцем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій КП «Сумижитло» Сумської міської ради, а департаменту інфраструктури Сумської міської ради оформити договірні відносини з позивачем; встановити тимчасовий тариф для КП «Сумижитло» Сумської міської ради відповідно до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.06.2014 року № 300 «Про тимчасові тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій КП «Сумижитло» Сумської міської ради».

Інших рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради щодо визначення чи зміни виконавця надання послуги прийнято не було.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення виконавчого комітету міської ради прийняті в межах наданих їм повноважень є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно з положеннями статей 7, 13 та 27 вищевказаного Закону, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належать до житлово-комунальних послуг, визначення виконавця яких та укладання відповідних договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування. Укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, здійснюється за результатами конкурсу згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності, визначеним орган місцевого самоврядування. Перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого самоврядування. Організатором конкурсу є власник чи балансоутримувач або уповноважена ним особа.

З наведених норм вбачається, що визначення виконавця житлово-комунальних послуг щодо об'єктів державної та комунальної власності проводиться на конкурсних засадах. Власники житла мають право доручити розпоряджатися та управляти належним їх майном балансоутримувачу.

З метою дотримання вищенаведених вимог чинного законодавства України та забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації житлового фонду територіальної громади м. Суми рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.11.2014 року № 570 «Про затвердження переліку житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюються на конкурсних засадах», затверджено перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, а саме:

1.1 з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

1.2. з управління будинком, спорудою або групою будинків.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.6-1.8 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005 № 60, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно. Власник (власники) житлових будинків може (можуть) уповноважити на визначення виконавців житлово-комунальних послуг виконавця послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків. Якщо органом місцевого самоврядування житлово-комунальні послуги включено до переліку послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, виконавці таких послуг визначаються за конкурсом відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Одним із основних напрямів економічної політики, що визначаються державою, відповідно до статті 10 Господарського кодексу України, є антимонопольно-конкурентна політика, що спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки.

Так, згідно зі статтею 25 зазначеного вище Кодексу, держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару та при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб'єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 2, 30 та 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 631 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг», організатором проведення конкурсу може бути власник, балансоутримувач або уповноважений ним орган, переможцем конкурсу визначається його учасник, який відповідає кваліфікаційним вимогам, може забезпечити надання послуг відповідної якості і конкурсна пропозиція якого визнана найкращою за результатами оцінки. Тобто, організатором проведення конкурсу може виступити Сумська міська рада, як власник, та позивач, як балансоутримувач, або власники приватизованих квартир, а виконавцем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій може бути виключно суб'єкт господарювання - переможець конкурсу, з яким в подальшому укладається відповідний договір.

Тобто, вимогами чинного законодавства України, що регламентують порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг, не передбачено повноважень укладення такого договору без проведення конкурсу. Докази того, що відповідач набув право надавати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за результатами конкурсу, відсутні, а тому позивач, як балансоутримувач, не мав права укладати оспорюваний договір з відповідачем.

Разом із цим, статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції є антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування. Вчинення таких дій органами місцевого самоврядування забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Таким чином, рішення щодо визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до закону приймає власник (балансоутримувач, управитель) майна або орган місцевого самоврядування з обов'язковим забезпеченням конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання.

За результатами розгляду звернення третьої особи Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України надано рекомендаційні роз'яснення від 11.06.2015 за № 01-27/1683 , у яких визначено, що укладенням сторонами оспорюваного договору порушено права власників багатоквартирних будинків на визначення виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60, та інші вимоги чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» рекомендаційні роз'яснення Антимонопольного комітету України щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, є обов'язковими для розгляду.

За приписами частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

У статті 204 цього ж Кодексу проголошується презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною третьою статті 215 згаданого вище Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» із змінами і доповненнями, на підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватись не лише правочини, які не відповідають цьому кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому законом порядку.

З огляду на вищевикладене, оспорюваний договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, укладений між сторонами з порушенням положень статей 26, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підлягає визнанню недійсним.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з частиною п'ятою цієї статті, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

За оспорюваним договором № 50 від 25.05.2015 року з додатками про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі позивача та на підставі додаткової угоди № 1 разом додатком № 1 до договору № 50 від 25 травня 2015 року, КП «Сумижитло» СМР на підставі акту приймання-передачі паспортів ліфтів від 29.05.2015 року передало відповідачеві паспорти ліфтів в кількості 66 шт. А тому, суд вважає, що вказані документи повинні бути повернуті позивачу внаслідок визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин правомірні та обґрунтовані позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору № 50 та додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, укладений 25 травня 2015 року між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех», а також застосування наслідків недійсності правочину підлягають задоволенню на підставі статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 50 та додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, укладений 25 травня 2015 року між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 21, ідентифікаційний код 37654796) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» (40000, м. Суми вул. Харківська, буд. 25, ідентифікаційний код 38867600).

3. Застосувати наслідки недійсності правочину до договору № 50 та до додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, який укладений 25 травня 2015 року між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» та повернути сторони у первинний стан, зобов'язавши ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» (40000, м. Суми вул. Харківська, буд. 25, ідентифікаційний код 38867600) повернути Комунальному підприємству «Сумижитло» Сумської міської ради (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 21, ідентифікаційний код 37654796) паспорти ліфтів в кількості 66 шт., які набуті на підставі недійсного правочину за актом приймання-передачі паспортів ліфтів від 29 травня 2015 року.

4. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» (40000, м. Суми вул. Харківська, буд. 25, ідентифікаційний код 38867600) на користь Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 21, ідентифікаційний код 37654796) витрати по сплаті судового збору в сумі 2436,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2015 року.

Головуючий суддя С. В. Заєць

суддя О. Ю. Соп'яненко

суддя В. В. Яковенко