Рішення

від 05.07.2016 по справі 920/1143/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.07.2016 Справа № 920/1143/15

за позовом: Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех», м. Суми,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сумська міська рада, м. Суми,

про визнання недійсним договору

Суддя Б.І. ЛИХОВИД

За участі представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

від третьої особи: ОСОБА_1, довіреність № 1329/03.02.02.-17 від 26.05.2016

у судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Н.М. Мітіна

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.12.2015 року у справі № 920/1143/15 позов задоволено повністю, визнано недійсним договір № 50 та додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, укладений 25 травня 2015 року між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 21, ідентифікаційний код 37654796) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» (40000, м. Суми вул. Харківська, буд. 25, ідентифікаційний код 38867600); застосовано наслідки недійсності правочину до вищевказаного договору № 50 та до додаткової угоди № 1 до договору та повернуто сторони у первинний стан, зобов'язавши Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» повернути Комунальному підприємству «Сумижитло» Сумської міської ради паспорти ліфтів в кількості 66 шт., які набуті на підставі недійсного правочину за актом приймання-передачі паспортів ліфтів від 29 травня 2015 року; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2436,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 по справі № 920/1143/15 рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2015 скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову, а також стягнуто з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 679 грн. 60 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2016 року у справі № 920/1143/15 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року та рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2015 року у справі № 920/1143/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд визнати недійсним договір № 50 та додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, укладений 25 травня 2015 року між позивачем і відповідачем; застосувати наслідки недійсності правочину до договору № 50 та до додаткової угоди № 1 та повернути сторони у первинний стан, зобов'язавши відповідача повернути позивачеві паспорти ліфтів в кількості 73 шт., які були набуті на підставі недійсного правочину, а також стягнути 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Представники позивача та відповідача у дане судове засідання не прибули, письмових пояснень з правовим обґрунтуванням своїх позицій не подали, про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення на їх адреси ухвали суду від 21.06.2016.

Представник третьої особи надав заперечення № 233/07-15.01 від 04.07.2016, де зазначає, що договір, який є предметом спору, укладений без проведення конкурсу, а тому має бути визнаний недійсним, як такий, що укладений з дефектом закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника третьої особи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Рішенням Сумської міської ради № 516-МР від 25.05.2011 року позивачеві передано об'єкти житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Суми в господарське відання та на баланс.

На виконання вищевказаного рішення житловий фонд відповідно до акту приймання-передачі основних засобів № 184/07/11, затвердженого Сумським міським головою 01.07.2011 року, передано Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради в господарське відання та на баланс позивачу.

25.05.2015 року між сторонами укладено договір № 50 (далі - договір) про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі позивача, відповідно до якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе обов'язки по наданню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно із переліком житлового фонду, який перебуває на балансі позивача згідно додатку № 1 (перелік житлового фонду, який передається на обслуговування побудинково).

25.05.2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 разом з додатком № 1 (перелік житлового фонду) до договору № 51 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебувають на балансі позивача.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюваний договір та додаткова угода до нього укладені з порушенням вимог статей 26, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства - у редакції, яка була чинною на момент укладення договору). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналізуючи вищевказані правові норми, суд приходить до висновку, за змістом ст. 215 та 203 Цивільного кодексу України, підставами недійсності договору можуть бути: дефект форми, дефект волі, дефект закону.

Відповідно до вимог частини першої статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу.

Рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 07.05.2015 за № 228 «Про заходи щодо забезпечення мешканців міста послугами з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в житлових будинках м. Суми» (пунктами 2, 4) вирішено: тимчасово терміном до 31.07.2015 року до проведення конкурсу та підписання відповідних договорів з виконавцями послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по житловим будинкам, які обслуговуються позивачем та мешканці, яких станом на 06.05.2015 не визначились з виконавцем надання послуг, визначити з 01.06.2015 року виконавцем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій КП «Сумижитло» Сумської міської ради, а департаменту інфраструктури Сумської міської ради оформити договірні відносини з позивачем; встановити тимчасовий тариф для КП «Сумижитло» Сумської міської ради відповідно до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.06.2014 року № 300 «Про тимчасові тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій КП «Сумижитло» Сумської міської ради».

Доказів прийняття Виконавчим комітетом Сумської міської ради інших рішень про визначення чи зміну виконавця надання послуг матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення виконавчого комітету міської ради прийняті в межах наданих їм повноважень є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно з положеннями статей 7, 13 та 27 вищевказаного Закону, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належать до житлово-комунальних послуг, визначення виконавця яких та укладання відповідних договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування. Укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, здійснюється за результатами конкурсу згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності, визначеним орган місцевого самоврядування. Перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого самоврядування. Організатором конкурсу є власник чи балансоутримувач або уповноважена ним особа.

З наведених норм вбачається, що визначення виконавця житлово-комунальних послуг щодо об'єктів державної та комунальної власності проводиться на конкурсних засадах. Власники житла мають право доручити розпоряджатися та управляти належним їх майном балансоутримувачу.

З метою дотримання вищенаведених вимог чинного законодавства України та забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації житлового фонду територіальної громади м. Суми рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.11.2014 року № 570 «Про затвердження переліку житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюються на конкурсних засадах», затверджено перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, а саме:

1.1 з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

1.2. з управління будинком, спорудою або групою будинків.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.6-1.8 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005 № 60, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно. Власник (власники) житлових будинків може (можуть) уповноважити на визначення виконавців житлово-комунальних послуг виконавця послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків. Якщо органом місцевого самоврядування житлово-комунальні послуги включено до переліку послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, виконавці таких послуг визначаються за конкурсом відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Одним із основних напрямів економічної політики, що визначаються державою, відповідно до статті 10 Господарського кодексу України, є антимонопольно-конкурентна політика, що спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки.

Так, згідно зі статтею 25 зазначеного вище Кодексу, держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару та при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб'єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 2, 30 та 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 631 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг», організатором проведення конкурсу може бути власник, балансоутримувач або уповноважений ним орган, переможцем конкурсу визначається його учасник, який відповідає кваліфікаційним вимогам, може забезпечити надання послуг відповідної якості і конкурсна пропозиція якого визнана найкращою за результатами оцінки. Тобто, організатором проведення конкурсу може виступити Сумська міська рада, як власник, та позивач, як балансоутримувач, або власники приватизованих квартир, а виконавцем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій може бути виключно суб'єкт господарювання - переможець конкурсу, з яким в подальшому укладається відповідний договір.

Тобто, організатором проведення конкурсу може виступити Сумська міська рада, як власник, та позивач, як балансоутримувач, або власники приватизованих квартир, а виконавцем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій може бути виключно суб'єкт господарювання - переможець конкурсу, з яким в подальшому укладається відповідний договір.

Таким чином, вимогами чинного законодавства України, що регламентують порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг, не передбачено повноважень укладення такого договору без проведення конкурсу. Докази того, що відповідач набув право надавати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за результатами конкурсу, відсутні, а тому позивач, як балансоутримувач, не мав права укладати оспорюваний договір з відповідачем. Тому, договір, який є предметом спору, укладений без проведення конкурсу, є укладеним з дефектом закону.

Разом із цим, статтею 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції є антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування. Вчинення таких дій органами місцевого самоврядування забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Таким чином, рішення щодо визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до закону приймає власник (балансоутримувач, управитель) майна або орган місцевого самоврядування з обов'язковим забезпеченням конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання.

За результатами розгляду звернення третьої особи Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України надано рекомендаційні роз'яснення від 11.06.2015 за № 01-27/1683, у яких визначено, що укладенням сторонами оспорюваного договору порушено права власників багатоквартирних будинків на визначення виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60, та інші вимоги чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» рекомендаційні роз'яснення Антимонопольного комітету України щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, є обов'язковими для розгляду.

За приписами частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

У статті 204 цього ж Кодексу проголошується презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною третьою статті 215 згаданого вище Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» із змінами і доповненнями, на підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватись не лише правочини, які не відповідають цьому кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому законом порядку.

З огляду на вищевикладене, оспорюваний договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, укладений між сторонами з дефектом закону з порушенням положень статей 26, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому підлягає визнанню недійсним.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з частиною п'ятою цієї статті, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

За оспорюваним договором № 50 від 25.05.2015 року з додатками про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі позивача та на підставі додаткової угоди № 1 разом додатком № 1 до договору № 50 від 25 травня 2015 року, КП «Сумижитло» СМР на підставі акту приймання-передачі паспортів ліфтів від 29.05.2015 року передало відповідачеві паспорти ліфтів в кількості 66 шт. А тому, суд вважає, що вказані документи повинні бути повернуті позивачу внаслідок визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин правомірні та обґрунтовані позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору № 50 та додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, укладений 25 травня 2015 року між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Управляюча компанія «Сумистройтех», а також застосування наслідків недійсності правочину підлягають задоволенню на підставі статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір № 50 та додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, укладений 25 травня 2015 року між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 21, код 37654796) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» (40000, м. Суми вул. Харківська, буд. 25, код 38867600).

3. Застосувати наслідки недійсності правочину до договору № 50 та до додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, який укладений 25 травня 2015 року між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Управляюча компанія «Сумистройтех» та повернути сторони у первинний стан, зобов'язавши Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» (40000, м. Суми вул. Харківська, буд. 25, код 38867600) повернути Комунальному підприємству «Сумижитло» Сумської міської ради (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 21, код 37654796) паспорти ліфтів в кількості 66 шт., які набуті на підставі недійсного правочину за актом приймання-передачі паспортів ліфтів від 29 травня 2015 року.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Сумистройтех» (40000, м. Суми вул. Харківська, буд. 25, код 38867600) на користь Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 21, код 37654796) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 436 грн. 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.07.2016.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД