Рішення

від 15.12.2015 по справі 922/4744/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р.Справа № 922/4744/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Деметра-Агро-Схід", с. Борщівка до Публічне АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Савинський елеватор", смт. Савинці ТОВ "Деметра " м. Вовчанськ, третя особа ТОВ"БКЗ-Інвест" с.Губарівка 2-а третя особа - ТОВ"Абада" с.Циркуни про про повернення майна або стягнення коштів за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

2-й відповідач - ОСОБА_3

1 -а третя особа -не з*явився

2-а третя особа - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра-Агро-Схід", с. Борщівка (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Савинський елеватор", смт. Савинці, в якому просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу насіння соняшника загальною вагою 48830 кг., передане на зберігання за Договором складського зберігання зерна № 141 від 29.10.2014 року, укладеним між філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Савинський елеватор" та ТОВ "Деметра-Агро-Схід", а у випадку неможливості його фактичного повернення відшкодувати збитки у розмірі 468768,00 грн., також позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 9375,36 грн.

Ухвалою суду від 20.10.2015 року в якості другого відповідача судом залучене ТОВ "Деметра" ( код ЄДРПОУ 2375747).

Положеннями ст. 24 ГПК України закріплено право господарського суду за наявності достатніх підстав до прийняття рішення по справі за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача.

Ухвалою суду від 09.11.2015 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача :

1) ТОВ "БКЗ-Інвест" ( код 38232100 ( Харківська обл. , Богодухівський район, с. Губарівка , вул. Гутянська, буд. 170/1)

2) ТОВ "ОСОБА_5 ( код 36031866 Харківська обл. , Харківський район, с. Циркуни, провулок Річний, буд.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, про що докладніше викладено у відзивах на позовну заяву від 10.09.2015 року вх. № 36136, додаткових поясненнях від 15.10.2015 року вх. № 36851, від 05.11.2015 року вх.№ 44624 ( т.1. а.с.67-81, т1.88-105, т.1159-170), а саме відповідач посилається на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 05.03.2015 року у справі за № 635/1726/15-к та інші документи які долучені до матеріалів справи.

Другий відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі ( т.1 а.с.171-177).

Третя особа , ТОВ "БКЗ-Інвест" надала письмові пояснення та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ( т.2 а.с.14-42).

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 15.12.2015 року до 16.12.2015 року до 9 години.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У ст.937 ЦК України зазначено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

29.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством" Державна продовольчо - зернова корпорація України " в особі філії ПАТ "ДПЗКУ "Савинський елеватор" та ТОВ "Деметра-Агро-СхіД" був укладений договір складського зберігання зерна № 141 ( а.с.14-17).

У відповідності до предмету договору позивач зобов*язвся передати, а відповідач прийняти на зберігання олійні врожаю 2014 року та надавати додаткові послуги , відповідно до додатку №1 , що є невід*ємною частиною даного договору та в установлений строк повернути їх позивачу по справі ( п.1.1 договору). Також сторони передбачили , що відповідач не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном позивача, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого даним договором, крім випадків, передбачених п. 4.2.5 даного договору.

Сторони погодили, що приймання зерна здійснюється згідно з вимогами Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 року, діючими державними стандартами для кожного конкретного виду зерна ( п.3.1 договору ). Так, за умовами договору, позивач поставляє зерно на зерновий склад та відвантажує зерно із зернового складу автомобільним або залізничним транспортом ( п.3.6 договору). Не пізніше ніж за 10 робочих днів до передбачуваної дати відвантаження зерна, позивач подає письмову заявку, в якій повинно зазначатись найменування зерна, його кількість за класом, група згідно зі стандартами, вид транспорту, залізнична станція призначення, реквізити одержувача, дата відвантаження та інше ( п.3.7 договору).

Наказ на відвантаження зерна оформлює зерновий склад після надання позивачем або його представником за довіреністю письмової заявки .

Зерно вважається відвантаженим зерновим складом з моменту видання акта-розрахунку на зерно та ТТН. Зерно вважається переоформленим зерновим складом з моменту видання та підписання сторонами акта-розрахунку на зерно та складського документа. ( п. 3.13 договору). Даний договір вважається укладеним та набування чинності з моменту підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.05.2015 року але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов*язань.

У відповідності до Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах" , а саме п. 2.1. приймання зерна на зберігання, переробку та заставу від власників проводиться за відповідними договорами. У відповідності до п. 2.2. Інструкції, для приймання зерна кожен поклажодавець повинен: укласти договір складського зберігання зерна з підприємством; надати товарно-транспортну накладну; при надходженні з іншого зернового складу - документи, що засвідчують якість зерна.

Зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно.

Нормами ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийнятті зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. У ст.37 вказаного Закону передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Складська квитанція є товаророзпорядчим документом, яка посвідчує наявність зерна та зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа, а згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, який фіксує факти здійснення господарських операцій, зокрема, прийняття зерна на склад.

На час укладання договору відповідач надав позивачу складську квитанцію № 2469 від 12.11.2014 року на зерно за серія 718545 серія АХ, яка посвідчує, що ТОВ "Деметра" на підставі договору складського зберігання від 29.10.2014 року передав зерно соняшника заліковою вагою 324535, вологість 6,98 яке переоформлене від ТОВ "Деметра" . На вказаній квитанції міститься підпис і печатка відповідача (т.1 а.с.18).

Також, судом також встановлено, що старшим слідчим Липецького ВМ СВ Харківського РП (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області капітаном ОСОБА_6 при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014220430003907 від 21.09.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України було вилучено майно у період з 08.09.2014 до 10.09.2014 р. у ОСОБА_7 ( ухвала по справі № 635/1726/15-к від 05.03.2015 р. ( т.1 а.с.22-23), та передане на зберігання директорові ТОВ Деметра ОСОБА_5, який згідно товарно-транспортної накладної № 1-10-1 від 1.10.2014 та № 91001 від 09.20.2014 року здав вказане носіння до філії ПАТ ДПЗКУ Савинський елеватор загальною вагою 48830 кг.

02.12.2014 р. постановою прокурора Харківської міжрайонної прокуратури юриста 3 класу ОСОБА_8 тимчасове вилучено майно старшим слідчим Липецького ВМ СВ Харківського РП (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області капітаном ОСОБА_6 при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014220430003907 від 21.09.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, у період з 08.09.2014 до 10.09.2014 р. у ОСОБА_7 визнано таким, що вилучено безпідставно та доручено слідчому (групі слідчих) СВ Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, які здійснювали розслідування кримінального провадження № 12014220430003907 повернути носіння соняшника (товарного) особі у якої воно було вилучено. Тобто, як суд вірно розуміє, таке носіння у відповідності до встановленого у ухвалі Харківського районного суду Харківської області по справі № 635/1726/15-к від 05.03.2015 р. повинно бути повернуто згідно постанови прокурора Слюсарю В.О.

Частина 1 ст.167 КПК України дає визначення підстав для тимчасового вилучення майна, які зазначаються як фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про його арешт або повернення. Тобто, застосування тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного і лише до вирішення питання про арешт такого майна або його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем наступної долі тимчасово вилученого майна.

Випадки припинення тимчасово вилучення майна передбачені в ст.169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено. При цьому, в ч.5 ст.171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до приписів ч.5. ст.171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано не було, при цьому слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Аналізуючи правовий зміст ч.7 ст.236, ч.1 ст.98, ч.2 ст.166 КПК України, де вказано, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також , під час обшуку або огляду, можливо зробити висновок про те, що речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають одну з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку і 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до ч.1 ст.167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення.

Таким чином, визнання речовими доказами можливо лише для вилучених речей і документів, які входили до переліку, щодо якого судом надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі на проведення обшуку, арештованого майна відповідно до правил ст. 98 КПК України, але визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна без стадії накладення на нього арешту відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, не передбачено. Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується із приписами Глави 16 і ч.7 ст.236 КПК України. В протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно ст.169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до винесення постанови слідчим, прокурором про визнання його речовим доказом.

У зв'язку з вимогами частини 1 пункту 1 ст. 169 КПК України прокурор своєю постановою визнав майно таким, що вилучено безпідставно, та повернув її особі, у якої воно було вилучено.

У свою чергу суд не бачить законних підстав на підставі яких ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України в особі філії Савинський елеватор переоформив на підставі складської квитанції на зерно № 2783 від 19.03. 2015 року з ТОВ Деметра-Агро-Схід на ТОВ БКЗ-Інвест соняшник вагою 48830 кг. ( т.1 а.с.27).

Так , не може бути законною вимогою і лист старшого слідчого СВ Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУ МВС України в Харківській області підполковника міліції ОСОБА_9 про вилучення із зазначеної вище загальної кількості насіння соняшника, яка рахується на особистій картці ТОВ Деметра-Агро-Схід носіння соняшника вагою 48830 кг, і передане на відповідальне зберігання філії ПАТ ДПЗКУ Савинський елеватор , та переоформлення вказаного насіння соняшника вагою 48830 кг на ТОВ БКЗ-Інвест , тому як у ухвалі суду по справі № 635/1726/15-к від 5.03.2015 р. не має посилання на той факт, що старшому слідчому СВ Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУ МВС України в Харківській області підполковнику міліції ОСОБА_9 надані такі повноваження, що дають йому права просити ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України в особі філії Савинський елеватор переоформити з ТОВ Деметра-Агро-Схід на ТОВ БКЗ-Інвест соняшник вагою 48830 кг.

Крім того, як вже було вказано вище, постановою прокурора Харківської міжрайонної прокуратури юриста 3 класу ОСОБА_8 від 02.12.2014 р. тимчасове вилучене майно старшим слідчим Липецького ВМ СВ Харківського РП (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області капітаном ОСОБА_6 при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014220430003907 від 21.09.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, у період з 08.09.2014 до 10.09.2014 р. повинно бути повернуто ні ТОВ БКЗ-Інвест , а ОСОБА_7, що також не заперечується у ухвалі Харківського районного суду Харківської області по справі № 635/1726/15-к від 5.03.2015 р.

Статтею 9 КПК України чітко передбачено: Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, вимог інших актів законодавства .

Тобто у ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України в особі філії Савинський елеватор не було будь-яких законних підстав на переоформлення з ТОВ Деметра-Агро-Схід на ТОВ БКЗ-Інвест соняшнику вагою 48830 кг.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у ст.1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо захисту речових прав на майно, як-то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.392 ЦК України) тощо.

Захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, які дають право витребувати майно від іншої особи. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст.392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

При цьому, предметом доказування у справах як за віндикаційним позовом, так і за позовом про визнання права власності, становлять обставини, які підтверджують це право.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. В разі ж порушення прав власника щодо його правомочності з володіння належним йому майном цивільне законодавство передбачає інші способи його захисту шляхом вчинення віндикаційного позову.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Строк дії договору встановлено до 31.05.2015 року. ( п. 12.1 договору).

На підставі вищевикладеного вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити .

Зобов'язати ПАТ"Державна продовольчо - зернова корпорація України" в особі філії "Савинський елеватор" (Харківська обл., Балаклійський район, смт.Савинці, вул.Привокзальна,50 код ЄДРПОУ 37506248) повернути ТОВ"Деметра-Агро-Схід" (Харківська обл., Балаклійський район. с. Борщівка вул.Комсомольська, буд.47 код ЄДРПОУ 38610828) насіння соняшника загальною вагою 48830 кг., передане на зберігання за Договором складського зберігання зерна № 141 від 29.10.2014 року, укладеним між філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Савинський елеватор" та ТОВ "Деметра-Агро-Схід", а у випадку неможливості його фактичного повернення відшкодувати збитки у розмірі 468768,00 грн. та судовий збір у розмірі 9375,36 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_10