Постанова

від 18.12.2015 по справі 803/3814/15

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року Справа № 803/3814/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватного підприємства В«Торгівельна компанія В«Укр-ПетрольВ» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство В«Торгівельна компанія В«Укр-ПетрольВ» (далі - позивач, ПП В«ТК В«Укр-ПетрольВ» , підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ОСОБА_1 ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року №0000282100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПП В«ТК В«Укр-ПетрольВ» у податковій декларації з акцизного податку за травень 2015 року за результатом якої складено акт №629/22.5/36904994 від 08.07.2015 року. У вказаному акті встановлено порушення статей 213-216 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за травень 2015 року в сумі 73 421,53 грн.

Висновок відповідача мотивований тим, що підприємство через АЗС здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами кінцевому споживачу, а тому такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України. Натомість, підприємство реалізувало частину нафтопродуктів без сплати такого акцизного податку. На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року №0000282100, яким ПП В«ТК В«Укр-ПетрольВ» збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку за основним платежем на 73 421,53 грн. та за штрафними санкціями на 36 710,77 грн.

Позивач з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважає, що у відповідача не було належних правових підстав для його прийняття. Висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи податкового органу щодо неправомірного відображення у додатку 6 до декларації з акцизного податку за травень 2015 року реалізації підакцизних товарів для комерційного використання не підтверджені належними доказами. Проводячи камеральну перевірку податковий орган не мав змоги перевірити документи первинного обліку ПП В«ТК В«Укр-ПетрольВ» , що стосуються реалізації підакцизних товарів на АЗС, проводити вивчення та оцінку укладених платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності, а тому безпідставно зробив висновок про заниження акцизного податку та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач також вказує на те, що операції з реалізації суб'єктами господарювання підакцизних товарів іншим суб'єктам господарювання з розрахунком за товар у безготівковій формі, не є об'єктом оподаткування акцизним податком, оскільки у даному випадку йдеться про оптову торгівлю - реалізацію нафтопродуктів за договорами поставки партіями для виробничого (комерційного) використання і надання пов'язаних з цим послуг. Свою позицію підтверджує також висновком науково-правової експертизи щодо документального оформлення відмежування роздрібної та оптової торгівлі нафтопродуктами на АЗС. Вважає, що відповідачем неправомірно донараховано акцизний податок та застосовано фінансові санкції, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року №0000282100.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте подав до суду письмове клопотання від 18.12.2015 року про розгляд справи за відсутності представника ПП В«ТК В«Укр-ПетрольВ» .

Відповідач у письмових запереченнях позовні вимоги ПП В«ТК В«Укр-ПетрольВ» не визнав та пояснив, що камеральною перевіркою податкової звітності з акцизного податку за травень 2015 року встановлено невідповідність в додатку 6 до декларації відображеної суми податкового зобов'язання з акцизного податку, що підлягає сплаті до бюджету. Так, в Додатку 6 до декларацій з акцизного податку за травень 2015 року відображено факт реалізації товарів для комерційного використання на суму 1 468 430,59 грн., однак дана сума не включена до об'єкта оподаткування акцизним податком, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам. Крім того, на думку ОСОБА_1 ОДПІ, згідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. №1442, через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через колонки кінцевому споживачу незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків. Таким чином, донарахування здійснені ОСОБА_1 ОДПІ по сплаті 5 %-го акцизного податку є правомірними. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, подав до суду письмове клопотання від 16.12.2015 року про розгляд справи за відсутності представника ОСОБА_1 ОДПІ.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного, справу судом розглянуто та вирішено на підставі наявних у ній доказів, за відсутності осіб, що беруть участь в справі, та згідно з ухвалою суду від 18.12.2015 року в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з акцизного податку ПП В«ТК В«Укр-ПетрольВ» за травень 2015 року(а.с.12-23), за результатами якої складено акт №629/22.5/36904994 від 08.07.2015 року.(а.с.8-11).

У вказаному акті перевірки встановлено порушення п.п.213.1.9 п.213.1, ст.213, п.п.214.1.4 п.214.1 ст.214, п.п.215.3.10 п.215.3 ст.215, п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого виявлено, що підприємством занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за травень 2015 року в сумі 73 421,53 грн.

Висновок податкового органу обґрунтований тим, що ПП В«ТК В«Укр-ПетрольВ» через АЗС здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами кінцевому споживачу, а тому всі операції, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України. Натомість, підприємство реалізувало частину нафтопродуктів без сплати акцизного податку.

На підставі акту перевірки, ОСОБА_1 ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року №0000282100, яким ПП В«ТК В«Укр-ПетрольВ» збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на суму 73 421,53 грн. та за штрафними санкціями на суму 36 710,77 грн., всього на суму 110 132,30 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач ОСОБА_1 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області не довела правомірності свого рішення з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно із пунктом 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

При цьому підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України передбачено, що одним із об'єктів оподаткування зазначеним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

У разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу (підпункт 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України).

Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачає, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 В«Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понятьВ» , затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004р. №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.

Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015р. №14 затверджено Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку.

Відповідно до даного Порядку Додаток 6 В«Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарівВ» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 В«Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4)В» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

З аналізу наведеного вбачається, що законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Тлумачення діяльності АЗС податковим органом як виключної діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами, унеможливлює застосування наведеного алгоритму визначення податкового зобов'язання з акцизного податку.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. №1442, встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. №1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

З аналізу наведеного вбачається, що дані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.

Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права останнього здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України).

Таким чином, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

Згідно з актом камеральної перевірки №629/22.5/36904994 від 08.07.2015 року(а.с.8-11) перевірці підлягала податкова звітність позивача з акцизного податку за травень 2015 року, однак контролюючим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахувань, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час проведеної ОСОБА_1 ОДПІ камеральної перевірки (без дослідження будь-яких первинних бухгалтерських документів на підприємстві) неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів позивачем для комерційного чи не комерційного використання, тому суд вважає, що викладені в акті перевірки №629/22.5/36904994 від 08.07.2015 року висновки про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

Таким чином, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року №0000282100, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Водночас, Законом України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового зборуВ» від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року, частину першу статті 94 КАС України було викладено у такій редакції: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області слід стягнути судовий збір в сумі 1 651,98 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №10664 від 20 листопада 2015 року.

Керуючись статтею 94, статтями 122, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 30 липня 2015 року №0000282100.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вул. Піонерська, будинок 18, код ЄДРПОУ 39497178) на користь приватного підприємства В«Торгівельна компанія В«Укр-ПетрольВ» (45244, Волинська область, Ківерцівський район, с. Прилуцьке, вул. Ківерцівська, 1, код ЄДРПОУ 36905994) судові витрати у розмірі 1 651 (одна тисяча шістсот п'ятдесят одна гривня) 98 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М. Димарчук