Постанова

від 18.12.2015 по справі 904/5951/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2015 року Справа № 904/5951/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 21.09.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 05.05.2015 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015р. у справі №904/5951/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Кредит Капітал" про заміну сторони (стягувача) та поновлення строку пред'явлення наказу до виконання

за позовом Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за кредитним договором №34-07 від 09.08.2007р. у сумі 591292,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015р. у справі №904/5951/13 (суддя Колісник І.І.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Кредит Капітал" №03.09.2015/2-Вих від 03.09.2015р. про заміну сторони (стягувача) у справі №904/5951/13 та про поновлення строку пред'явлення наказу до виконання:

- замінено сторону (стягувача) - Публічне акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий банк" (61003, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 3, ідентифікаційний код 20021814) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Кредит Капітал" (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20, офіс 1105, ідентифікаційний код 35643929) у справі № 904/5951/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

- поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2013 року №904/5951/13, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс" (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Володі Дубініна, буд. 8, кімната 55, ідентифікаційний код 31497034), виданого на виконання судового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013р. у справі №904/5951/13.

Означена ухвала вмотивована тим, що місцевий господарський суд встановив, що заявник - ТОВ "Інвест Кредит Капітал" набув прав сторони (учасника) в даній судовій справі відповідно до укладеного тристороннього договору між ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" в особі ліквідатора ОСОБА_3, ТОВ "Інвест Кредит Капітал" та Національним банком України про передавання в управління непроданих активів, до яких включено зобов'язання (заборгованість) відповідача - ТОВ "Глобус-Плюс" за кредитним договором №34-07 від 09.08.2007р. у сумі 591292,72 грн., тому відповідно до ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 25 ГПК України позивач у справі має бути замінений на його правонаступника. Задовольняючи вимоги про відновлення строку пред'явлення судового наказу до виконання, місцевий господарський суд виходив із того, що судом визнані такими, що заслуговують на увагу доводи заявника - правонаступника про поважність причин пропуску банком такого строку за обставин довготривалої процедури виведення банку - стягувача з фінансового ринку та його ліквідації.

Не погодившись з прийнятою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015р. у справі №904/5951/13, відповідач (ТОВ "Глобус-Плюс") звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу як необґрунтовану, та винести постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні заяви ТОВ "Інвест Кредит Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження та про поновлення строку пред'явлення до примусового виконання наказу. Відповідач вважає, що суд першої інстанції передчасно здійснив заміну стягувача у даній справі, оскільки відсутні обставини, які є необхідною передумовою для цього. Свою позицію скаржник обґрунтовує посиланням на дані державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких видно, що станом на 20.10.2015р. стягувач не є ліквідованим, та посиланням на відсутність виконавчих проваджень з примусового виконання наказу №904/5951/13 від 01.11.2013р. за участі стягувача, що вбачається з постанов державних виконавців Кіровського і Жовтневого відділів державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 06.11.2014р. та 27.04.2015р. На думку відповідача, за Законом України "Про виконавче провадження" ПАТ "Інноваційно-промисловий банк", як стягувач, а не заявник (ТОВ "Інвест Кредит Капітал") мав право на пред'явлення виконавчого документа до виконання та право на оскарження постанов державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження. Пред'явлення виконавчого документу до виконання підтверджується постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а не відміткою органу ДВС про отримання на заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження. Відтак, висновок суду про те, що прострочення строку пред'явлення наказу до виконання сталося з причин, що не залежали від стягувача, на думку відповідача, є хибним. Крім того, скаржник з посиланням на п.6 1 постанови Пленуму від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначив, що матеріали справи не містять доказів повідомлення органів державної виконавчої служби про розгляд оскаржуваної ухвали, що також є підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Позивач (ПАТ "Інноваційно-промисловий банк") був належним чином повідомлений за його юридичною адресою про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, але відзив на апеляційну скаргу не надав, уповноважений представник ліквідатора позивача в судове засідання не з'явився.

Заявник (ТОВ "Інвест Кредит Капітал") вважає апеляційну скаргу необґрунтованою. У відзиві на апеляційну скаргу представник товариства вказав, що як управитель активів він є правонаступником стягувача в справах за його участю і діє відповідно до ст. 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність", п.13.10 гл. 13 розділу VІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012р. №346 та на виконання укладеного з ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" договору №44-Л від 11.06.2015р. про передавання в управління непроданих активів, а також положень ст.ст. 316 ч.2, 317, 1029, 1033 ч.5, 1037 ч.1 Цивільного кодексу України. Представник заявника звертає увагу на те, що згідно ст. 25 ГПК України процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу і виконавчого провадження. Також заявник зазначив, що наказ господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2013р. був пред'явлений стягувачем до виконання 31.10.2014р. - в межах строку пред'явлення виконавчих документів до виконання, передбаченого ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження". З огляду на викладене, строк пред'явлення наказу господарського суду Дніпропетровської області було перервано на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з його пред'явленням до виконання 31.10.2014р.

В судовому засіданні 16.12.2015р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник заявника (ТОВ "Інвест Кредит Капітал") заперечував на її задоволенні з підстав, зазначених у своєму відзиві на скаргу.

В судовому засіданні 16.12.2015р. оголошено перерву до 18.12.2015р. о 12:30 хв. у зв'язку з витребуванням у заявника (ТОВ "Інвест Кредит Капітал") для огляду в судовому засіданні оригіналу наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/5951/13 від 01.11.2013р., а також додаткових пояснень щодо стану ліквідаційної процедури, в якій перебуває позивач (ПАТ "Інноваційно-промисловий банк").

В судовому засіданні 18.12.2015р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом оглянутий оригінал наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/5951/13 від 01.11.2013р., заслухані додаткові пояснення представників сторін, після чого завершено розгляд апеляційної скарги по суті і оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників заявника та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013р. у справі №904/5951/13 (суддя Колісник І.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" 468453,74 грн. заборгованості за кредитом, 122838,98 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 11825,86 грн. судового збору.

01.11.2013р. на примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013р. у справі №904/5951/13 видано відповідний наказ. Наказ дійсний для пред'явлення до 01.11.2014р.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

31.10.2014р. позивач (ПАТ "Інноваційно-промисловий банк") в особі представника ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, звернувся до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/5951/13 від 01.11.2013р.

06.11.2014р., Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, розглянувши заяву ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду прийняв постанову ВП №45306143 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з тих підстав, що державним виконавцем було встановлено, що виконавчий документ був пред'явлений не за місцем виконання рішення. Згідно виконавчого документа місцезнаходження боржника є територією Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

21.04.2015р. представник позивача ОСОБА_4, повторно звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Дніпропетровської області №904/5951/13 від 01.11.2013р. до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Своєю постановою ВП №47332834 від 27.04.2015р. Жовтневий відділ державної виконавчої служби відмовив в прийнятті до провадження означеного виконавчого документа, мотивуючи пропущенням строку пред'явлення документа до виконання.

Постанова Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ВП №45306143 від 06.11.2014р. та постанова Жовтневого відділу державної виконавчої служби ВП №47332834 від 27.04.2015р. позивачем не оскаржувались.

09.09.2015р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Кредит Капітал" (заявник) до суду першої інстанції надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для повторного пред'явлення виконавчих документів. Заявник просив замінити стягувача у справі - ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" на його правонаступника - ТОВ "Інвест Кредит Капітал" і обґрунтовував це тим, що постановою Правління Національного банку України від 29.02.2012р. №72 було вирішено відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації ПАТ "Інноваційно-промисловий банк". Згідно із ч. 12 ст. 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та глави 13 розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. №369, у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

З приводу відновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, заявник вказав, що пред'явлення судового наказу до виконання було здійснено ним з дотриманням строку, встановленого ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" 31.10.2014р., який було перервано на підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 23 наведеного закону.

ТОВ "Глобус-Плюс" із заміною сторони виконавчого провадження та поновленням строку для повторного пред'явлення судового наказу до виконання не погодився.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем від 29.04.2015р. №208 "Про визначення юридичної особи, якій за договором передаватимуться в управління непродані активи ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" між стягувачем - ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" (ОСОБА_5 управління ), ТОВ "Інвест Кредит Капітал" (Управитель) і Національним банком України був укладений договір №44-Л від 11.06.2015р. про передавання в управління непроданих активів.

Згідно умов договору №44-Л від 11.06.2015р. про передавання в управління непроданих активів від 11.06.2015р. ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" (ОСОБА_5 управління ) передав в управління ТОВ "Інвест Кредит Капітал" (Управитель) активи, наявні на балансі ОСОБА_5 управління на дату укладення цього договору (далі активи), а Управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів ОСОБА_5 управління (далі - Вигодонабувачі) за рахунок активів. Перелік активів наведено в додатку 1 до цього договору.

Загальна сума заборгованості по кредитному договору №34-07 від 09.08.2007р. (позичальник ТОВ "ГЛОБУС-ПЛЮС") згідно витягу з додатку № 1 до договору №44-Л від 11.06.2015р., яка була передана в управління ТОВ "Інвест Кредит Капітал" склала 1623737,82 грн. та підтверджується актами приймання-передавання активів і приймання-передавання документів від 16.06.2015р.

За п. 2.1. договору ОСОБА_5 управління зобов'язався протягом 10 робочих днів з дати укладення договору: передати Управителеві активи згідно з переліком, наведеним у додатку 1 до цього договору, документи, що підтверджують право власності на активи, документи, на підставі яких виникли майнові права та обов'язки ОСОБА_5 управління щодо активів, у тому числі судові рішення, виконавчі документи, договори тощо.

Пунктом 2.4. договору сторони визначили, що Управитель має право: володіти, користуватись і розпоряджатися активами відповідно до законодавства України та цього договору; бути процесуальним правонаступником ОСОБА_5 управління в справах, однією із сторін (учасників) яких є ОСОБА_5 управління, а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасників) яких є ОСОБА_5 управління.

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання і діє протягом 3 років (п.9.1.).

Відповідно до ч. 2. ст. 316 Цивільного кодексу України, особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ч. 1 ст.1029 Цивільного кодексу України).

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно (ч. 2 ст.1029 Цивільного кодексу України).

Частиною 5 ст. 1033 Цивільного кодексу України встановлено, що управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Відповідно до ч. 12 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка застосовується до спірних правовідносин в силу п. 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Порядок передачі непроданих активів ліквідатором банку визначений главою 13 Розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. №369 (далі - Положення).

На час укладення договору №44-Л від 11.06.2015р. про передавання в управління непроданих активів постанова Правління Національного банку України від 28.08.2001р. №369 втратила чинність.

Пункт 3 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу" від 17.08.2012р. №346 встановлює, що процедура ліквідації банку, розпочата до набрання чинності Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", завершується згідно з порядком, установленим законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

29.02.2012р. за №72 Правлінням Національного банку України прийнято постанову "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" (м.Харків).

Таким чином, в даному випадку порядок передачі непроданих активів регулюється Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. №369.

За п. 13.10. Положення, ліквідатор передає управителю активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі (у тому числі перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку, копію реєстру акціонерів банку, що ліквідовується, засвідчену реєстратором).

При цьому п. 13.11 Положення встановлено, що Управитель відповідно до укладеного тристороннього договору, зокрема, набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією Національного банку.

Аналогічне право Управителя наведене в п. 2.4. договору №44-Л від 11.06.2015р. про передавання в управління непроданих активів.

Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язані. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч.2 ст. 512 Цивільного кодексу України).

Частина 3 статті 512 Цивільного кодексу України містить припис, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Умови кредитного договору №34-07 від 09.08.2007р. не містять заборони здійснення заміни кредитора.

Чинне законодавство, а саме ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України дозволяє заміну кредитора у зобов'язанні без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно визначив місцевий господарський суд, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник (частина 1 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами частини 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Пунктом 2.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. за №512/5 передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали державний виконавець своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, замінює назву сторони виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова державного виконавця долучаються до виконавчого документа при його направленні за належністю або поверненні його стягувачу чи до суду.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником державний виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом (п. 2.14. Інструкції).

Відповідно до частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зазначеною статтею ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013р. №6-122цс13 зазначив, що виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

З урахуванням встановлених у даній справі обставин, в яких знайшов підтвердження факт набуття заявником прав кредитора за означеним вище правочином (договором №44-Л від 11.06.2015р.), та наведених вище норм матеріального та процесуального законодавства, в поєднанні із правовими позиціями Верховного Суду України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для заміни сторони позивача у даній справі та стягувача у відповідному виконавчому провадженні на його процесуального правонаступника - ТОВ "Інвест Кредит Капітал".

Доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість заміни сторони позивача на його правонаступника у зв'язку з не завершеною на цей час процедурою ліквідації позивача, оскільки в державному реєстрі відсутні дані про припинення позивача як юридичної особи, колегія суддів відхиляє їх як такі, що не спростовують наведених вище висновків, оскільки набуття заявником прав кредитора відповідача відбулося за цивільним договором у передбаченому законом порядку, який не містить заборони на передачу активів до завершення остаточної ліквідації.

Щодо поновлення строку для повторного пред'явлення наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/5951/13 від 01.11.2013р. у даній справі колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини та застосував норми матеріального та процесуального законодавства, виходячи з наступного.

Згідно приписів ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом та підлягає виконанню у порядку, що встановлений Господарським процесуальним кодексом України.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи, зокрема судові накази, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Наказ на примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5951/13 був виданий 01.11.2013р. зі строком для пред'явлення до виконання до 02.11.2014р.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Поважними вважаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною по справі відповідної дії (дій).

Оцінюючи доводи сторін щодо поважності причин, які викликали пропуск строку пред'явлення наказу до виконання, місцевий господарський суд виходив із того, що за обставин довготривалої процедури виведення банка-стягувача з фінансового ринку та його ліквідації, яка на цей час ще не завершена, доводи заявника-правонаступника про поважність причин пропуску банком строку пред'явлення наказу до виконання заслуговують на увагу. Суд також вважав прийнятними пояснення заявника в частині щодо причин звернення його самого із заявою до суду про відновлення строку пред'явлення наказу до виконання лише по закінченні трьох місяців після прийняття ним активів від банку за договором № 44-Л від 11.06.2015 року, оскільки наданий заявником акт приймання-передавання активів від 16.06.2015 року до договору № 44-Л від 11.06.2015 року стосується 60 боржників банку і беззаперечно свідчить про значний обсяг роботи, яку необхідно було йому провести для з'ясування cтану прийнятих в управління активів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до визначення, яке наведене в ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка передбачає, зокрема, що з дня початку процедури ліквідації банку: - припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; - банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (пункти 1 та 2 ч. 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Отже, процедура ліквідації банківської установи не відносяться до звичайної діяльності банківської установи, що підтверджує доводи заявника, що діяльність ліквідатора позивача в таких умовах потребувала додаткових зусиль в умовах обмежених можливостей, а тому такі обставини можна віднести до об'єктивних перешкод, які спричинили пропуск строку для повторного пред'явлення наказу до виконання, а також не оскарження у встановлений строк постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання.

Колегія суддів також вважає, що не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду посилання відповідача на відсутність доказів повідомлення органа державної виконавчої служби про розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для повторного пред'явлення виконавчого документа.

Пленум Вищого господарського суду України в своїй постанові від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказав, що ГПК не передбачено порядку розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. Однак з огляду на приписи частини першої статті 25 цього Кодексу та частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" розгляд відповідних заяв, поданих у справах зі спорів, що вирішувалися господарським судом, належить до повноважень названого суду. Відповідний розгляд здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи з урахуванням особливостей щодо суб'єктного складу учасників процесу, передбачених згаданою нормою Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач, боржник, державний виконавець, правонаступник стягувача або боржника). Зазначені особи повідомляються про час і місце відповідного судового засідання, але їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження (п. 6 1 Постанови).

Однак, враховуючи на те, що на теперішній час на виконання державної виконавчої служби не перебуває означеного наказу, щодо якого розглядається заява позивача про поновлення строку пред'явлення його до виконання, тобто немає відкритих виконавчих проваджень, колегія суддів доходить висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для повідомлення державного виконавця про розгляд судом даної справи. Такі обставини спростовують доводи відповідача щодо допущених судом процесуальних порушень через не повідомлення усіх учасників судового процесу про час і місце проведення відповідного судового засідання у даній справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку із чим підстав, встановлених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення вимог апеляційної скарги щодо її скасування немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені у зв'язку з апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс" - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015р. у справі №904/5951/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 22.12.2015р.

Головуючий суддя І. М. Подобєд

Суддя Н. Л. Величко

Суддя О. Г. Іванов