Постанова

від 22.12.2015 по справі 47/3

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 47/3

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015р. у справі №47/3 господарського суду міста Києва за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто", Вищого професійного училища № 26 про зобов'язання знести самочинно збудовану споруду,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача 1: Музика В.І., дов. № 140715/01 від 14.07.2015р.,

Відповідача 2: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, правонаступником якої являється Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Інспекція, Позивач), звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" (далі - ТОВ "Київ-Авто", Відповідач 1) та Вищого професійного училища № 26 міста Києва (далі - ВПУ № 26, Училище, Відповідач 2), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про зобов'язання ТОВ "Київ-Авто" здійснити перебудову самовільно збудованої двоповерхової будівлі, загальною площею 264,3 кв.м., у якій знаходиться: кафе, шиномонтаж і мийка машин (згідно реєстр. посвідчення № 029304 БТІ), що по вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі міста Києва, за власний рахунок, привівши її у попередній стан.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2011р. у задоволенні позову Інспекції відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві подала до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, яку хвалою цього ж суду від 06.04.2011р. було прийнято до свого провадження.

В наступному, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011р. провадження у даній справі було зупинено до розгляду справи № 25/119-58/159 по суті, а ухвалою цього ж суду від 10.06.2015р. апеляційне провадження у даній справі було поновлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015р. рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2011р. було скасовано та прийнято нове рішення - про задоволення позову, а саме: зобов'язано ТОВ "Київ-Авто" знести самовільно збудовану двоповерхову будівлю, в якій розміщено: кафе, шиномонтаж і мийка машин (згідно реєстр. посвідчення № 029304 БТІ загальною площею нежилих приміщень 264,3 кв.м.), що по вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі міста Києва.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "Київ-Авто", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні даного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника Відповідача 1, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.02.2003р. між Училищем № 26 (Орендодавець) і ТОВ "Київ-Авто" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди 1), за яким (п.п. 1.1., 1.2.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - три підвальних підсобних приміщення площею 108 м 2 , розміщене за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37, яке знаходиться на балансі Орендодавця. Майно передається в оренду з метою організації в ньому діяльності з надання послуг побутового обслуговування населення, пов'язаних з очищенням та прибиранням приміщень.

При цьому, пунктом 6.3. Договору оренди 1 передбачалось, що за згодою Орендодавця Орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, переоснащення, здійснювати інші поліпшення, що зумовлюють підвищення вартості орендованого майна, покращують його технічний стан тощо.

Водночас, пунктами 2.2. і 10.5. Договору оренди 1 встановлювалось, зокрема, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а невідокремлені поліпшення - власністю Орендодавця.

Згідно пунктів 10.1., 10.6. Договору оренди 1, його укладено строком на три роки - з 27.02.2003р. до 27.02.2006р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.02.2003р., Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нерухоме державне майно - підвальні підсобні приміщення площею 108 м 2 , за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37.

В подальшому, додатковими угодами від 03.06.2006р. і від 27.02.2009р. до Договору оренди 1 сторони підтвердили продовження строку його дії - до 03.06.2007р. і до 27.02.2012р., відповідно.

Крім того, 03.06.2003р. між ТОВ "Київ-Авто" (Орендар) та Училищем № 26 м. Києва (Орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди 2), згідно умов якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - спортивний майданчик площею 1996,00 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37, що знаходиться на балансі Орендодавця, умовами якого передбачалось, зокрема (п. 6.3.), що Орендар має право за згодою Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, переоснащення, здійснювати інші поліпшення, що зумовлюють підвищення вартості орендованого майна, покращують його технічний стан.

Судами також встановлено, що під час оренди вказаного нерухомого майна, що належить до державної власності, Відповідачем здійснювались будівельні роботи для поліпшення стану такого майна.

При цьому, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві було проведено перевірку ТОВ "Київ-Авто" на предмет дотримання ним вимог містобудівного законодавства на об'єкті будівництва по вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві, за результатами якої 04.10.2010р. було складено відповідний Акт.

Згідно останнього, на вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві ТОВ "Київ-Авто" було самовільно збудовано двоповерхову будівлю загальною площею 256,4 кв.м., яка використовується за призначенням без прийняття цього об'єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, що є порушенням статті 30 1 Закону України "Про планування і забудову територій".

Водночас, 04.10.2010р. Інспекцією було складено протокол про правопорушення у сфері містобудування, згідно якого, за результатами проведеної перевірки за участю представника ТОВ "Київ-Авто" по вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві щодо виконання вимог містобудівного законодавства, було виявлено порушення містобудівного законодавства, а саме: ТОВ "Київ-Авто" на вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві самовільно збудувало двоповерхову будівлю загальною площею 256,4 кв.м. згідно з технічним паспортом БТІ м. Києва від 30.09.2008р., яка використовується за призначенням без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, що є порушенням статті 30 1 Закону України "Про планування і забудову територій".

Крім того, 04.10.2010р. Інспекцією керівнику ТОВ "Київ-Авто" було видано припис, відповідно до якого, у зв'язку з використанням ТОВ "Київ-Авто" за призначенням двоповерхової будівлі без прийняття її в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, що є порушенням статті 30 1 Закону України "Про планування і забудову територій", пропонувалось надати Інспекції інформацію про вартість будівельних робіт будівлі по вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві для можливості накладення штрафу.

В наступному, 18.10.2010р. посадовою особою Інспекції було винесено постанову № 72/10 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, згідно якої, за порушення вимог ст. 30 1 Закону України "Про планування і забудову територій", а саме: використання за призначенням двоповерхової будівлі на вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві без прийняття її в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, на ТОВ "Київ-Авто" було накладено штраф у розмірі 18400,00 грн.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 14914/14915 від 17.12.2007р. будівельна готовність об'єкту на вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві становить 100%. Вказана будівля після її реконструкції є новим, окремо розташованим об'єктом нерухомого майна. Внаслідок здійснення ТОВ "Київ-Авто" реконструкції цокольного поверху приміщень по вул. Струтинського, 31-37, створено нову річ.

Вимогами Інспекції у даному спорі, з урахуванням уточнень до позовних вимог, про зобов'язання ТОВ "Київ-Авто" здійснити перебудову самовільно збудованої двоповерхової будівлі, загальною площею 264,3 кв.м., у якій знаходиться: кафе, шиномонтаж і мийка машин (згідно реєстр. посвідчення № 029304 ТІ), що по вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі міста Києва, за власний рахунок, привівши її у попередній стан, з посиланням на положення ст. 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 246 Господарського кодексу України (далі - ГК України), і на те, що новостворений об'єкт нерухомого майна було побудовано з істотним порушенням будівельних норм і правил та без затвердженого у встановленому порядку відповідного проекту.

Суд першої інстанції, з посиланням на положення ст. 316, 317, 321, 346, 376 ЦК України, ст.ст. 12, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", умови Договорів оренди, та встановлені обставини справи, зокрема, про те, що на момент вирішення даного спору Позивачем не було надано доказів того, що нежилі приміщення, площею 264,3 кв.м., розташовані за адресою: вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві, є саме самочинним будівництвом, оскільки були побудовані на підставі укладеного між Відповідачами договору оренди, з правом реконструкції спірної будівлі, яка за експертним висновком відповідає вимогам нормативних документів з 100% будівельною готовністю такого об'єкту, як і не було надано доказів на підтвердження фактів звернення Позивача до Відповідачів з вимогами про здійснення перебудови вказаних приміщень, та не доведено суду порушення з боку Відповідачів законних прав та інтересів самого Позивача, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, відмовивши у їх задоволенні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, з посиланням на ст. 376 ЦК України, ст. 24 ЗУ "Про основи містобудування", ст. 10 ЗУ "Про архітектуру діяльність", ст. 29 ЗУ "Про планування і забудову територій", ст. 35 ГПК України, та встановлені обставини справи, про те, що згідно рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2014р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2915р. у справі № 25/119-59/159 за позовом ТОВ "Київ-Авто" до Державного навчального закладу "Київське регіональне вище професійне училище будівництва", Міністерства освіти і науки України, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, про визнання права власності на частку нерухомого майна, яким було відмовлено у задоволенні такого позову, спірне нерухоме майно належить до державної форми власності і знаходиться на балансоутриманні Училища № 26, тоді як під час здійснення будівельних робіт на спірному об'єкті у ТОВ "Київ-Авто" не було дозволу на проектування і виконання таких робіт, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Інспекції, у зв'язку з чим, скасувавши рішення суду першої інстанції, прийняв нове рішення - про задоволення даного позову.

Проте, з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вказаним вимогам постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

При цьому, статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як зазначалось вище, вимогами Інспекції у даній справі, з посиланням на положення ст. 376 ЦК України, ст. 246 ГК України, і на те, що новостворений об'єкт нерухомого майна було побудовано з істотним порушенням будівельних норм і правил та без затвердженого у встановленому порядку відповідного проекту, є зобов'язання ТОВ "Київ-Авто" здійснити перебудову самовільно збудованої двоповерхової будівлі, загальною площею 264,3 кв.м., у якій знаходиться: кафе, шиномонтаж і мийка машин, що по вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі міста Києва, за власний рахунок, привівши її у попередній стан.

Визнавши позовні вимоги Інспекції обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, суд апеляційної інстанції, з посиланням, зокрема, на ст. 376 ЦК України, ст. 29 ЗУ "Про планування і забудову територій" та ст. 35 ГПК України, виходив з того, що рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2014р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2915р. у справі № 25/119-59/159 було встановлено те, що спірне нерухоме майно належить до державної форми власності і знаходиться на балансоутриманні ВПУ № 26, тоді як під час здійснення будівельних робіт ТОВ "Київ-Авто" не мало відповідного дозволу на проектування і виконання таких робіт на спірному об'єкті нерухомості.

У зв'язку з цим, необхідно зазначити, що порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: Земельним кодексом України, ЦК України, Законами України: "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Про охорону культурної спадщини", а також Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затв. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011р. № 103, зареєстр. Міністерством юстиції України 22.07.2011р. за № 902/19640.

При цьому, частиною другою ст. 376 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з цим, у частині першій цієї ж статті Закону визначено поняття самочинного будівництва, як сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним будівництвом, а саме: якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети в установленому порядку, або якщо він збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або якщо він збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої ст. 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

Крім того, за змістом частини сьомої ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил право на звернення до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва має відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. При цьому, якщо можливо провести відповідну перебудову самочинного будівництва, суд може постановити рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести таку перебудову.

Також, частиною п'ятою ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує право інших осіб.

Водночас, відповідно до положень ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також і відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та (або) якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Як вбачається з вищезгаданого судового рішення у господарській справі № 25/119-58/159, на яке посилався у своїй постанові суд апеляційної інстанції, та матеріалів даної справи, на підставі договору оренди від 27.02.2003р. (далі - Договір оренди) ТОВ "Київ-Авто" являлось користувачем спірного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37, до складу якого входило: три підвальних підсобних приміщення (навчально-виробничі приміщення) площею 108,0 м 2 (фактично - 114,3 м 2 ) та земельна ділянка площею 138,6 кв.м., яке перебуває на балансі ВПУ № 26. Останнє, згідно цього ж судового рішення та матеріалів цієї справи, є держаним професійно-технічним навчальним закладом, який здійснює свою діяльність на підставі Законів України "Про вищу освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про загальну середню освіту", чинного законодавства та його Статуту.

При цьому, судовим рішенням у справі № 25/119-58/159 також встановлено, що протягом 2003-2006 років, на підставі письмової згоди на проведення капітального ремонту, реконструкції, технічного переозброєння, переоснащення та внесення інших змін до складу орендованого майна з метою покращення його технічного стану та приведення у стан, придатний для використання за призначенням, отриманої саме від ВПУ № 26 у листі за № 01-97 від 10.04.2003р., ТОВ "Київ-Авто" здійснило комплекс ремонтних і будівельних робіт та реконструкцію орендованого майна, а протягом 2006-2007 років, крім того, над орендованими приміщеннями Орендарем було зведено додатковий поверх, якого не існувало до передачі приміщень в оренду, у зв'язку з чим, загальна сума витрат останнього на проведення такого ремонту, за його ж розрахунками становила 621739,41 грн., а відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 14914/14915 від 17.12.2007р. будівельна готовність об'єкту становить 100%; вказана будівля після її реконструкції є новим, окремо розташованим об'єктом нерухомого майна; внаслідок здійснення ТОВ "Київ-Авто" реконструкції цокольного поверху приміщень по вул. Струтинського, 31-37, створено нову річ.

Водночас, умовами Договору оренди погоджених, зокрема, в його пунктах 2.2., 6.3. і 10.5., передбачалось, що за згодою Орендодавця Орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, переоснащення, здійснювати інші поліпшення, що зумовлюють підвищення вартості орендованого майна, покращують його технічний стан тощо. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а невідокремлені поліпшення - власністю Орендодавця.

Вказане узгоджується також і з положеннями ст. 778 ЦК України про правові наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм (оренду).

Частиною 2 ст. 63 Закону України "Про вищу освіту" також встановлено, що майно закріплене за вищим навчальним закладом державної або комунальної форми власності, а також заходи від використання цього майна належить вищому навчальному закладу на правах оперативного управління. Майно, що знаходиться у державній і комунальній власності і передане в оперативне управління вищим навчальним закладом державної і комунальної форм власності не підлягають вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законом. Повноваження власника (власників) щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти реалізується відповідно до законів.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрала законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на таке, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 99 та 101 ГПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, а також вимог ч. 1 ст. 4 7 та ч. 1 ст. 43 ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, та про всебічність, повну і об'єктивність розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не приділив у повній мірі уваги, як вимогам вищезазначених нормам матеріального права та умовам Договору оренди, так і обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору, у тому числі - встановлених рішенням суду у господарській справі № 25/119-58/159.

Так, визнавши обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги Інспекції про зобов'язанння ТОВ "Київ-Авто" знести самовільно збудовану двоповерхову будівлю загальною площею нежилих приміщень 264,3 кв.м., що по вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі міста Києва, суд апеляційної інстанції, пославшись лише на обставини, які були встановлені судовим рішенням у господарській справі №25/119-59/159 і, зокрема, про те, що спірне нерухоме майно належить до державної форми власності і знаходиться на балансоутриманні ВПУ № 26, не врахував цих обставин та не надав їм належну правову оцінку, з урахуванням, у тому числі - вищезгаданих положень частини п'ятої ст. 376 ЦК України, в контексті правильного вирішення даного спору, оскільки виконання прийнятого апеляційною інстанцією такого судового рішення - про знесення Відповідачем 1 самочинного будівництва, яке за висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 14914/14915 від 17.12.2007р. є новим, окремо розташованим об'єктом нерухомого майна з будівельною готовністю після його реконструкції - 100%, може призвести до порушення інтересів держави, у тому числі - щодо майна, яке передавалось за Договором оренди, а саме - навчально-виробничих приміщень площею 108,0 м 2 (фактично - 114,3 м 2 ), та реалізації її права власності на новостворене спірне нерухоме майно, можливість якого передбачена частиною п'ятою згаданої статті Закону.

Також, апеляційний господарський суд, ухвалюючи рішення про зобов'язання Відповідача 1 знести об'єкт самочинного будівництва, зазначивши при цьому про те, що такий об'єкт було збудовано взагалі без документів, які надають право на виконання будівельних робіт та без затвердженої для цього проектної документації, не врахував і тієї обставини, що в процесі такого будівництва ТОВ "Київ-Авто" все ж отримувало Декларацію про готовність цього об'єкту до експлуатації, затверджену самою Інспекцією, яку в подальшому останньою було скасовано, та висновків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 14914/14915 від 17.12.2007р., про які йшлося у господарській справі №25/119-59/159.

З огляду на таке, постанову суду апеляційної інстанції, якою було скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у позові, не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому, така підлягає скасуванню.

Стосовно рішення суду першої інстанції - про відмову в даному позові, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду, проте вважає за необхідне змінити його мотивувальну частину стосовно підстав для такої відмови, виключивши, зокрема, висновки суду про те, що на момент вирішення даного спору Позивачем не було надано доказів того, що нежилі приміщення, площею 264,3 кв.м., розташовані за адресою: вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві, є саме самочинним будівництвом, оскільки такі висновки спростовуються доказами, як у даній справі, так і обставинами, встановленими судовим рішенням у вищезгаданій господарській справі №25/119-59/159, замінивши висновками про те, що зобов'язання Відповідачів знести об'єкт самочинного будівництва, який є новим, окремо розташованим об'єктом нерухомого майна з будівельною готовністю після його реконструкції - 100%, та належить до державної форми власності, може призвести до порушення інтересів держави, у тому числі - щодо майна, яке передавалось за Договором оренди, та реалізації її права власності на новостворене спірне нерухоме майно, можливість якого передбачена Законом.

Таким чином, касаційна скарга ТОВ "Київ-Авто" підлягає частковому задоволенню, а саме: постанова суду апеляційної інстанції про задоволення позову у даній справі підлягає її скасуванню, а рішення суду першої інстанції, правильне по суті - про відмову у задоволенні позову, залишенню його без змін, однак з інших, наведених вище касаційною інстанцією підстав.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1475,00 грн., пов'язані з розглядом касаційної скарги у даній справі, відповідно до положень ст. 49 ГПК України, ТОВ "Київ-Авто" відшкодовуються за рахунок Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 року скасувати повністю, а рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2011 року у справі № 47/3 залишити без змін.

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 25, код ЄДРПОУ 37471912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" (01023, м. Київ, бульв. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 31029805) 1470,00 (одну тисячу чотириста сімдесят) грн. 00 коп. судових витрат, зобов'язавши господарський суд міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.