Постанова

від 16.12.2015 по справі 914/1347/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 914/1347/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

при секретарі Карнидал Л.Ю.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) "Рай" ЛТД б/н від 03.10.2015 року (вх. № 01-05/4553/15 від 08.10.2015 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2015 р.

у справі № 914/1347/15 (головуючий суддя - Крупник Р.В., судді Юркевич М.В., Король М.Р.)

за позовом ТзОВ "Рай" ЛТД, м. Рудки, Самбірський р-н, Львівська обл.;

до відповідача: Рудківської міської ради Львівської області, м. Рудки, Самбірський р-н, Львівська обл.;

за участі третіх осіб, які незаявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_3, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_4, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_5, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_6, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_7, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_8, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_9, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_10, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_11, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_12, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_13, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Подільці; ОСОБА_14, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки; ОСОБА_15, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Луки

про визнання недійсним рішення Рудківської міської ради Львівської області від 14.08.2014р. №1 "Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ "Рай" ЛТД на земельну ділянку у м. Рудки, вул. Валова, 1-а",

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_16, представник (довіреність в матеріалах справи), ОСОБА_17, директор;

від відповідача: ОСОБА_18, ОСОБА_19 представники (довіреності в матеріалах справи)

від третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4Л, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - представник за довіреністю ОСОБА_20, ОСОБА_9 - представник за довіреністю ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_21 (до одруження - ОСОБА_15В.)

Причини зміни колегії суду для розгляду даної справи та її відкладення, викладені у відповідних: розпорядженні голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2015р. та ухвалі суду від 24.11.2015р.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Новим складом суду розпочато розгляд справи та завершено її розгляд прийняттям постанови.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2015 року (головуючий суддя - Крупник Р.В., судді Юркевич М.В., Король М.Р.) у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Рай» ЛТД до Рудківської міської ради Львівської області за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання недійсним рішення Рудківської міської ради Львівської області від 14.08.2014р. №1 «Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ «Рай» ЛТД на земельну ділянку у м. Рудки, вул. Валова, 1-а» .

Рішення місцевого господарського суду мотивоване ст. ст. 8, 14, 19 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ст. ст. 328, 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 3, 5, 12, 79, 79-1, 92, ч. 5 ст. 116 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, яка діяла до 01.01.2013р. та ст. 116 ЗК України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-VІ від 06.09.2012р., ч. 2 ст. 120 ЗК України в редакції, яка діяла до 01.01.2010р. та в редакції Закону України № 1702-VI від 05.11.2009р., ст. 125, п. п. а , б , е ч. 1 ст. 141 ЗК України, ст. 142, 143, ч. ч. 2-9, п. 10 ст. 149 ЗК України та ст. 152 ЗК України, п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Місцевий господарський суд, встановивши, що у третіх осіб є правовстановлюючі документи на збудовані ними кіоски на землі Рудківської міської ради, зробив висновок про наявність підстав для припинення землекористування позивача цією земельною ділянкою як об'єкта цивільних прав.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Рай» ЛТД оскаржило його в апеляційному порядку. В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема, що з прийняттям спірного рішення від 14.08.2014р. № 1 Рудківська міська рада тим самим скасувала своє ж рішення від 15.09.1998р. № 1, що виходить за межі її повноважень, визначених законом. Крім того, зазначає апелянт, Рудківська міська рада припинила право постійного користування на земельну ділянку позивача в розмірі 0, 1307 га по вул. Валовій1-а, натомість 16 кіосків займають площу всього 0, 0162 га земельної ділянки, всього у позивача на праві постійного користування, згідно державного акту серії ІІ-ЛВ №002954 знаходиться фактично земельна ділянка розміром 0, 1319 га. Також апелянт наголошує, що для припинення його права постійного користування земельною ділянкою, відповідачу необхідно було отримати добровільну відмову від цієї земельної ділянки, на що позивач згоди не давав.

Також скаржник вважає, що з норми ст. 120 ЗК України випливає не автоматичний перехід права постійного користування земельною ділянкою до набувача нерухомого майна, це право у нього появляється виключно у випадку створення цього нерухомого майна на відведеній забудовнику земельній ділянці і яка не перебувала у користуванні жодних інших третіх осіб. У даному випадку ТзОВ Рай ЛТД являлось постійним землекористувачем земельної ділянки де будувались кіоски, а рішень щодо відведення земельних ділянок для будівництва кіосків Рудківською міською радою не приймалось.

Відповідач та треті особи своїм правом, визначеним ст. 96 ГПК України не скористалися, письмового відзиву на апеляційну скаргу не подали, однак в судовому засіданні представники Рудківської сільської ради та треті особи доводи апеляційної скарги заперечили, зазначаючи при цьому, що рішення місцевого господарського суду прийняте з дотриманням норм чинного законодавства.

Обидві сторони в підтвердження своїх доводів перед судом посилались на судову практику вищестоящих суддів, а також Верховного Суду України.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, взявши до уваги викладене учасниками процесу у судовому засіданні, дослідивши фактичні обставини у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, керуючись при цьому, наступними обставинами та такими мотивами.

Підстави для скасування або зміни рішення визначені ст. 104 ГПК України. Апелянт, в апеляційній скарзі зазначає про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права.

24 квітня 2015р. ТОВ Рай ЛТД звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Рудківської міської ради Львівської області про визнання недійсним рішення Рудківської міської ради Львівської області від 14.08.2014р. №1 Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ Рай ЛТД на земельну ділянку у м. Рудки, вул. Валова, 1-а .

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.1998р. Рудківською міською радою прийняте Рішення №1 Про передачу земельної ділянки в постійне користування ТОВ Рай ЛТД , яким вирішено передати останньому в постійне користування земельну ділянку в розмірі 0,15 га.

На підставі вказаного рішення позивачу видано Державний акт серії ІІ-ЛВ №002954 від 13.02.2002р. на право постійного користування землею площею 0, 15 га для комерційної діяльності (зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 13.02.2002р. за №67).

Дану земельну ділянку надано позивачу під будівництво ринку в м. Рудки, що вбачається з Проекту відводу земельної ділянки під будівництво ринку м. Рудки на території Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області від 2001р.

Рішенням Рудківської міської ради від 26.09.2002р. №18 та від 26.06.2003р. №22 земельні ділянки загальною площею 0, 0193 га за згодою ТОВ Рай ЛТД вилучалися, при цьому, жодних змін у державний акт не вносилося.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, в постійному користуванні позивача з 2003р. залишилася земельна ділянка площею 0,1307 га. в м. Рудки, вул. Валова, 1-а. Ці обставини справи не заперечуються.

З матеріалів справи також вбачається і місцевим господарським судом також встановлено, що впродовж 2001-2002 років до Рудківської міської ради поступали заяви фізичних осіб (серед них і третіх осіб по даній справі) про надання дозволу на будівництво кіосків на території ринку. Зазначені заяви (наявні у матеріалах справи) містили погодження директора ТзОВ Рай ЛТД на проведення будівництва на території ринку.

На підставі вказаних заяв, Виконачиим комітетом Рудківської міської ради прийняті рішення, відповідно до яких фізичним особам надані дозволи для будівництва кіосків на території ринку в м. Рудки по вул. Валова 1-а.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.06.2015р. до участі у справі, на підставі клопотання відповідача по справі від 11.06.2015р., залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, зокрема: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які відповідно до долучених до матеріалів справи доказів являються власниками збудованих на земельній ділянці за адресою: вул. Валова-1а, м. Рудки Львівської області кіосків.

З матеріалів справи також вбачається, що будівництво кіосків здійснювалось впродовж 2003 року і в цьому ж році прийнято в експлуатацію закінчені будівництвом торгові кіоски, в тому числі і третіх осіб по даній справі, про що свідчать наявні у матеріалах справи розпорядження Самбірської районної державної адміністрації.

На підставі цих розпоряджень, Виконавчий комітет Рудківської міської ради приймав рішення згідно яких видавав фізичним особам свідоцтва про право власності на вказані кіоски, про що здійснено реєстрацію у Самбірському міжміському бюро технічної інвентаризації.

Частина побудованих кіосків згідно договорів купівлі-продажу від 2005, 2006, 2007, 2010, 2011 та 2012 років перепродувалася.

Згідно ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Надання в користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 5 ст. 116 ЗК України, в редакції до 01.01.2013р.).

На момент прийняття оскаржуваного рішення, зазначену вище норму Земельного кодексу України було викладено в новій редакції, згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VІ від 06.09.2012р.

За змістом положень ст.116 ЗК України (редакція чинна на момент прийняття спірного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування визначені статтею 141 ЗК України, такими зокрема є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Таким чином, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є окремими підставами припинення права постійного користування земельною ділянкою. Відтак, помилковим є твердження апелянта про те, що для припинення права користування земельною ділянкою у даних правовідносинах необхідною є його добровільна відмова від неї.

Статтею 142 Земельного кодексу України передбачено порядок вилучення земельної ділянки у разі добровільної відмова користувача, що згідно з частиною 1 цієї статті здійснюється виключно на підставі його заяви.

Порядок вилучення земельної ділянки визначений статтею 149 ЗК України, яка визначає можливість її вилучення органами місцевого самоврядування та органами державної влади лише у випадку згоди землекористувачів (ч. 2-9), або в судовому порядку у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки (п. 10).

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до п. 34 ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Разом з тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, положеннями статті 143 ЗК України передбачено випадки коли на примусове припинення права на земельну ділянку поширюється виключна компетенція суду. І як вбачається з даної статті, нею не передбачено, що припинення права користування на підставі положень п. е ст.141 ЗК України здійснюється лише в судовому порядку.

Таким чином, помилковими є твердження апелянта про те, що приймаючи оскаржуване рішення № 1 від 14.08.2015р. Рудківська міська рада вийшла за межі своєї компетенції у сфері земельних правовідносин, оскільки Рудківська міська рада являється органом до компетенції якого віднесено питання щодо регулювання земельних відносин на території м. Рудки, беручи до уваги те, що припинення права користування на підставі положень п. е ст.141 ЗК України законодавством не віднесено до компетенції жодного іншого органу.

Тим більше, що рішенням № 1 від 14.08.2014р. Рудківська міська рада не скасовувала своє попередньо прийняте рішення №1 від 15.09.1998р., а лише констатувала факт припинення дії рішення (правової підстави) про надання у користування земельної ділянки у зв'язку із припиненням самого титулу права користування, що не заборонено чинним законодавством України і йому не суперечить. А дія рішення № 1 від 15.09.1998р., вичерпалась, оскільки позивачем зреалізовано воно і йому видано Державний акт на право постійного землекористування.

Згідно ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, твердження апелянта щодо можливості набуття права постійного користування на земельну ділянку, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, можливе лише за умови набуття права власності на нерухоме майно шляхом укладення правочинів, при цьому не поширюється на новостворене майно, є помилковим виходячи з наступного.

Дійсно, положенням ч. 2 ст. 120 ЗК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2010р.) передбачалося, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Положення ж чинної ч.2 ст.120 ЗК України (в редакції Закону України №1702-VІ від 05.11.2009р.) передбачає, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У матеріалах справи відсутні докази того, що свідоцтва про право власності на вказані кіоски, про видачу яких Рудківською міською радою прийняті рішення скасовані в судовому порядку.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначена норма є загальною по відношенню до всіх наступних підстав виникнення права власності.

Крім цього, положеннями ст.331 ЦК України передбачено набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва. Зазначені норми ЦК України включені до розділу 23, який називається Набуття права власності .

Таким чином, вірним є висновок про те, що реєстрація права власності на новостворене майно і є набуттям права власності в розумінні положень ст. 120 ЗК України. Крім того, як вірно відзначив суд першої інстанції, частина об'єктів нерухомості придбавалася фізичними особами на підставі договорів купівлі-продажу, укладених після 01.01.2010р.

Наведене також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 11.02.2015р. у справі № 6-2цс15, де зазначено, що аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей обєкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Відповідно до положень ст. ст. 79, 79-1 ЗК України земельна ділянка як об'єкт права власності це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Наведені вище норми чинного законодавства свідчать про те, що припинення права користування на частину земельної ділянки є неможливим, оскільки така частина (без формування її як окремої земельної ділянки) не являється об'єктом цивільних прав. В свою чергу, формування частини земельної ділянки, як окремої ділянки, без попереднього припинення права користування є неможливим.

Про правомірність припинення права користування всією земельною ділянкою свідчить також довідка Рудківської міської ради №2036 від 04.08.2015р. та доданої до неї схеми розміщення об'єктів нерухомості, де міститься інформація, що земельна ділянка у місті Рудки на вул. Валова, 1-а площею 0,1307 га. повністю забудована відповідно до її цільового призначення. На вказаній земельній ділянці влаштований ринок шляхом будівництва кіосків. Усі кіоски є капітальними спорудами, мають фундамент, цегляні стіни, перекриття, водовідведення та електропостачання. Частина вказаної земельної ділянки вільна від забудови займається проходами (проїздами) до капітальних споруд (кіосків) як місцями спільного користування власників будівель та інших мешканців територіальної громади міста Рудки.

Вищевикладене спростовує думку позивача про порушення його прав шляхом прийняття Рудківською міською радою спірного рішення, оскільки останнім припинено право користування земельною ділянкою, на якій також знаходяться належні позивачу об'єкти нерухомості. Позивач не позбавлений права, при оформленні права власності на нерухоме майно, звернутися з клопотанням про надання йому в користування земельної ділянки, необхідної для обслуговування належного йому майна.

Відповідно до положень ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зі справи вбачається також, що взято до уваги при розгляді справи судом першої інстанції, що на момент надання згоди на будівництво кіосків у 2001р. позивач не являвся землекористувачем земельної ділянки по вул. Валовій 1-а в м. Рудки, так як Державний акт серії ІІ-ЛВ №002954 на право постійного користування цією земельною ділянкою зареєстровано за ним лише 13.02.2002р.

Крім того, чинний на момет видачі Державного акту серії ІІ-ЛВ №002954 на право постійного користування земельною ділянкою позивачу, Земельний кодекс України від 25.10.2001р. (який набув чинності 01.01.2002р.), зокрема, його ч. 2 ст. 92, містила положення згідно якого, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набували лише підприємства , установи та організації, що належать до державної або комунальної власності , а не приватні юридичні особи.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги, з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів відсутні, оскаржуване судове рішення прийняте місцевим господарським судом з дотриманням принципу повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, з дотриманням норм матеріального права, у зв'язку із чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи положення ст. 49 ГПК України, суд зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2015р. у даній справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ТОВ "Рай" ЛТД.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2015р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Костів Т.С.

ОСОБА_1