Рішення

від 21.06.2016 по справі 914/1347/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016р. Справа№ 914/1347/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рай» ЛТД, м. Рудки, Самбірський р-н, Львівська обл.

до відповідача:Рудківської міської ради Львівської області, м. Рудки, Самбірський р-н, Львівська обл.;

за участі третіх осіб, які незаявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки;

ОСОБА_2, Самбірський р-н, м. Рудки;

ОСОБА_3, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки;

ОСОБА_4, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки

ОСОБА_5, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки

ОСОБА_6, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки

ОСОБА_7, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки

ОСОБА_8, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки;

ОСОБА_9, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки

ОСОБА_10, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки

ОСОБА_11, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки;

ОСОБА_12, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Подільці;

ОСОБА_13. Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки;

ОСОБА_14. Львівська обл., Самбірський р-н, с. Луки;

про:визнання недійсним рішення Рудківської міської ради Львівської області від 14.08.2014р. №1 «Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ «Рай» ЛТД на земельну ділянку у АДРЕСА_1» .

Суддя М. Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: Коваль П.І. - довіреність №1/7 від 18.05.15 р.

відповідача: Микита Т.В. - довіреність №570 від 22.02.2016 р. Петровський Ю.І. - довіреність № 858 від 22.03.16р.,

третьої особи 1: не з'явився,

третьої особи 2 : ОСОБА_2,

третьої особи 3: не з'явився,

третьої особи 4: ОСОБА_4,

третьої особи 5: ОСОБА_5,

третьої особи 6: ОСОБА_6,

третьої особи 7: не з'явився,

третьої особи 8: ОСОБА_9,

третьої особи 9: ОСОБА_9,

третьої особи 10: ОСОБА_10,

третьої особи 11: не з'явився,

третьої особи 12: не з'явився,

третьої особи 13: не з'явився,

третьої особи 14: не з'явився.

Представникам сторін та третіх осіб роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Рішенням від 23.09.2015 господарського суду Львівської області (судді: Крупник Р.В. - головуючий, Король М.Р., Юркевич М.В.) відмовлено у задоволені позовних вимог.

Постановою від 16.12.2015 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Дубник О.П. - головуючий, Костів Т.С., Матущак О.І.) рішення від 23.09.2015 господарського суду Львівської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016р. у справі №914/1347/15 постанову від 16.12.2015 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 23.09.2015 господарського суду Львівської області зі справи № 914/1347/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 07.04.2016р. справу прийнято до провадження суддею Синчуком М.М., розгляд справи призначено на 18.04.16р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Представники позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї.

В судовому засіданні зазначив, що позивач згідно Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрованого в книзі записів державних актів №67 від 13.02.2002р. є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,1307 га. в АДРЕСА_1. Відповідачем у справі було прийняте рішення №1 від 14.08.2014р. "Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ "Рай" ЛТД на земельну ділянку у АДРЕСА_1, яким оголошено про припинення права позивача постійного користування земельною ділянкою площею 0,1307 га., а також про втрату чинності рішення Рудківської міської ради від 15.09.1998р. №1, яке слугувало підставою видачі державного акта серії НОМЕР_1. Крім цього, у рішенні вказано державному органу влади - Управлінню держземагенства у Самбірському районі зняти з реєстрації державний акт серії НОМЕР_1 від 13.02.2002р. ТОВ "Рай" ЛТД.

На думку позивача та його представника, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вийшов за межі власних повноважень. З наведених підстав позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Рудківської міської ради №1 від 14.08.2014р.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов та додаткових поясненнях до нього.

В судових засіданнях зазначив, що відповідач, приймаючи рішення про припинення права постійного користування позивача, діяв в межах та у спосіб передбачений законом, оскільки правовою підставою припинення права постійного користування Рудківською міською радою було набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

Треті особи в судове засідання з'явилися, проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні повністю. В засіданні зазначили, що вони, як власники об'єктів нерухомості, які були побудовані ними власними силами і згідно всіх наявних дозволів, мають право на земельну ділянку для обслуговування цих об'єктів. А тому оскаржуваним рішенням міська рада відновила лише законність та справедливість і підстав для його скасування не має.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.09.1998р. Рудківською міською радою прийняте Рішення №1 "Про передачу земельної ділянки в постійне користування ТОВ "Рай" ЛТД", яким вирішено передати останньому в постійне користування земельну ділянку в розмірі 0,15 га. (Т.1 а.с.15).

В подальшому на підставі вказаного рішення позивачу видано Державний акт серії НОМЕР_1 на право постійного користування землею площею 0,15 га. для комерційної діяльності (Т.1 а.с.13-14). Даний акт 13.02.2002р. зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи та не заперечується жодною із сторін, місцезнаходження земельної ділянки на котру позивачу видано державний акт - АДРЕСА_1.

З Проекту відводу земельної ділянки під будівництво ринку м. Рудки на території Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області від 2001р. (Т.1 а.с.23-33) вбачається, що вказану земельну ділянку було надано позивачу для будівництва ринку.

Згідно з рішень Рудківської міської ради від 26.09.2002р. №18 та від 26.06.2003р. №22 земельні ділянки загальною площею 0,0193 га за згодою ТОВ "Рай" ЛТД вилучалися, при цьому, жодних змін у державний акт не вносилося. Таким чином, судом встановлено, що в постійному користуванні позивача з 2003 року залишилася земельна ділянка площею 0,1307 га. в АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2001 - 2002 років до Рудківської міської ради зверталися фізичні особи, в т.ч. і треті особи у справі, із заявами в яких просили надати їм дозвіл на будівництво кіосків на території ринку. Кожна із цих заяв містила резолюцію директора ТОВ "Рай" ЛТД про те, що він не заперечує проти такого будівництва. На підставі цих заяв, Виконавчим комітетом Рудківської міської ради приймалися рішення, яким надавалися такі дозволи. В подальшому вказаним особам видавалися будівельні паспорти земельної ділянки, затверджувалися Генплани розміщення торгових кіосків та видавалися дозволи на виконання будівельних робіт. Як зазначили треті особи у справі, будівництво ними кіосків, в основному відбувалося протягом 2003 року. З матеріалів справи теж прослідковується (Т.1 а.с.55-63) , що в 2003 році головою Самбірської районної державної адміністрації було затверджено акти технічних комісій про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом торгових кіосків. На підставі цих розпоряджень, Виконавчий комітет Рудківської міської ради приймав рішення згідно яких видавав фізичним особам свідоцтва про право власності на вказані кіоски, які в подальшому реєстрували їх в Самбірському міжміському бюро технічної інвентаризації. Судом також встановлено, що частина побудованих кіосків згідно договорів купівлі-продажу від 2005, 2006, 2007, 2010, 2011 та 2012 років перепродувалася.

Вищим господарським судом у Постанові від 23.03.2016 р. у справі №914/1347/15 зазначено, що відповідно матеріалів справи та доводів касаційної скарги, на земельній ділянці постійного користування позивача було побудовано 39 кіосків, а кількість об'єктів нерухомого майна, які набуті фізичними особами шляхом їх створення (будівництва) становить 15, однак господарськими судами цьому не надано належної правової оцінки.

В письмових поясненнях від 10.07.2015р. (Т.4 а.с.4) представником Рудківської міської ради зазначено, що на земельній ділянці, що перебувала в постійному користуванні позивача було побудовано 39 кіосків. Загальна кількість об'єктів нерухомого майна, які набуті фізичними особами шляхом їх створення (будівництва) становить 15 кіосків. Загальна кількість об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці набутих фізичними особами на підставі нотаріальних договорів купівлі-продажу в період з 2003 по 2012 роки становить 15 кіосків. Загальна кількість об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці на стадії оформлення права власності становить 9 кіосків.

До матеріалів справи долучено докази приналежності об'єктів нерухомого майна підприємцям, які знаходяться на АДРЕСА_1 (Том 6 а.с. 71-236) а саме:

ОСОБА_22, кіоск НОМЕР_2, згідно з договором купівлі-продажу від 11.03.2005 року.

ОСОБА_1, кіоск НОМЕР_3, згідно з договором купівлі-продажу від 15.09.2008 року.

ОСОБА_23, кіоск НОМЕР_4, згідно з свідоцтвом на право власності від 05.07.2007 року.

ОСОБА_24, кіоск НОМЕР_5, згідно з свідоцтвом на право власності від 06.11.2003 року.

ОСОБА_2, кіоск НОМЕР_6, згідно з договором купівлі-продажу від 12.05.2004 року.

ОСОБА_2, кіоск НОМЕР_7, згідно з договором купівлі-продажу від 30.09.2003 року.

ОСОБА_3, кіоск НОМЕР_8, згідно з свідоцтвом на право власності від 03.10.2003 року.

ОСОБА_4, кіоск НОМЕР_9, згідно з договором купівлі-продажу від 30.12.2004 року.

ОСОБА_6, кіоск НОМЕР_10, згідно з договором купівлі-продажу від 31.12.2012 року.

ОСОБА_7, кіоск НОМЕР_11, згідно з свідоцтвом на право власності від 13.11.2013 року.

ОСОБА_8, кіоск НОМЕР_12, згідно з договором купівлі-продажу від 18.02.2006 року.

ОСОБА_25, кіокс НОМЕР_13, на стадії оформлення, рішення Рудківської міської ради від 25.10.2001 року, дозвіл на будівництво, будівельний паспорт земельної ділянки.

ОСОБА_26, кіоск НОМЕР_14, згідно з договором купівлі-продажу від 31.01.2012 року.

ОСОБА_5, кіоск НОМЕР_15, згідно з свідоцтвом на право власності від 28.10.2003 року.

ОСОБА_9, кіоск НОМЕР_16, згідно з договором купівлі-продажу від 17.11.2004 року.

ОСОБА_10, кіоск НОМЕР_17, згідно з свідоцтвом на право власності від 03.10.2003 року .

ОСОБА_2, кіоск НОМЕР_18, згідно з договором купівлі-продажу від 05.05.2010 року.

ОСОБА_27, кіоск НОМЕР_19, на стадії оформлення, дозвіл на будівництво, проект.

ОСОБА_11, кіоск НОМЕР_20 згідно з свідоцтвом на право власності від 21.10.2003 року.

ОСОБА_28, кіоск НОМЕР_21, згідно з свідоцтвом на право власності від 21.10.2003 року.

ОСОБА_29, кіоск НОМЕР_22, рішення Рудківської міської ради від 25.10.2001 року.

ОСОБА_30, кіоск НОМЕР_23, згідно з договором купівлі-продажу від 08.10.2008 року.

ОСОБА_30, кіоск НОМЕР_24, згідно з договором купівлі-продажу від 08.10.2008 року.

ОСОБА_31, кіоск НОМЕР_25, згідно з свідоцтвом на право власності від 05.07.2007 року.

ОСОБА_32, кіоск НОМЕР_26, згідно з свідоцтвом на право власності від 13.12.2004 року.

ОСОБА_1, кіоск НОМЕР_27, згідно з свідоцтвом на право власності від 30.10.2003 року.

ОСОБА_13, кіоск НОМЕР_28, згідно з свідоцтвом на право власності від 10.02.2004 р.

ОСОБА_33, кіоск НОМЕР_29, на стадії оформлення, рішення Рудківської міської ради від 25.10.2001 року, дозвіл на будівництво, будівельний паспорт земельної ділянки.

ОСОБА_14, кіоск НОМЕР_30, згідно з свідоцтвом на право власності від 04.02.2005 року.

ОСОБА_34, кіоск НОМЕР_31, на стадії оформлення, рішення Рудківської міської ради від 25.10.2001 року, дозвіл на будівництво, будівельний паспорт земельної ділянки.

ОСОБА_35, кіоск НОМЕР_32, на стадії оформлення, рішення Рудківської міської ради від 03.11.2004 року, дозвіл на будівництво, будівельний паспорт земельної ділянки.

ОСОБА_36, кіоск НОМЕР_33, на стадії оформлення, рішення Рудківської міської ради від 31.10.2002 року, дозвіл на будівництво, будівельний паспорт земельної ділянки.

ОСОБА_37, кіоск НОМЕР_34, згідно з свідоцтвом на право власності від 19.10.2004 року.

ОСОБА_38, кіоск НОМЕР_35, згідно з договором купівлі-продажу від 27.12.2004 року.

ОСОБА_39, кіоск НОМЕР_36, згідно з свідоцтвом на право власності від 23.10.2003 року.

ОСОБА_40, кіоск НОМЕР_37, згідно з свідоцтвом на право власності від 23.10.2003 року.

ОСОБА_41, кіоск НОМЕР_38, на стадії оформлення, рішення Рудківської міської ради від 30.05.2002 року, дозвіл на будівництво, будівельний паспорт земельної ділянки.

Суд зазначає, що станом на момент прийняття рішення у справі, правовстановлюючі документи фізичних осіб на кіоски, які знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 є чинними. Позивачем не надано доказів, що ці документи було скасовано чи визнано недійсними в судовому порядку .

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2014р. Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області направлено Рудківській міській раді клопотання про приведення у відповідність із законодавством прийнятих рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, в якому інспекція зазначила про необхідність, з метою належної реалізації власниками нерухомого майна - кіосків, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 свого права на землю, усунути порушення чинного законодавства України шляхом припинення права постійного користування ТОВ "Рай" ЛТД земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 Самбірського району Львівської області на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 13.02.2002р., який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67 з наступним поданням у відділ Держземагенства у Самбірському районі інформації про зняття з реєстрації зазначеного державного акта (Т.1 а.с.17-19) .

14.08.2014р. Рудківська міська рада прийняла Рішення №1 "Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ "Рай" ЛТД на земельну ділянку у АДРЕСА_1", яким розглянувши клопотання Державної інспекції, враховуючи набуття громадянами у власність будівель, які розташовані на даній земельній ділянці, керуючись ст.ст. 120, 122, п. "е" ст.141 ЗК України, ст.377 ЦК України, ст.287.6 ПК України, п.34 ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішила, зокрема, припинити право постійного користування ТОВ "Рай" ЛТД на земельну ділянку площею 0,1307 га по АДРЕСА_1 та вважати таким, що втратило чинність рішення Рудківської міської ради від 15.09.1998р. №1 "Про передачу в постійне користування ТОВ "Рай" ЛТД земельної ділянки у АДРЕСА_1"; Управлінню Держземагенства у Самбірському районі Львівської області зняти з реєстрації державний акт на право постійного користування землею ТОВ "Рай" ЛТД серії НОМЕР_1 від 13.02.2002 року зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67 (Т.1 а.с.16)

Рішенням Рудківської міської ради від 16 червня 2016 року № 71 «Про внесення змін до рішення Рудківської міської ради від 14 серпня 2014 року № 1 «Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ «Рай» ЛТД на земельну ділянку у АДРЕСА_1» вирішено: Внести зміни до рішення Рудківської міської ради від 14 серпня 2014 року № 1 «Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ «Рай» ЛТД на земельну ділянку у АДРЕСА_1», виклавши пункт 1 рішення у наступній редакції: «Припинити право постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Рай» ЛТД на земельну ділянку площею 0,1307 га по АДРЕСА_1. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_39 від 13.02.2002 року, який зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67 вважати таким, що втратив чинність». (Том 6 а.с. 66)

Рішенням Виконавчого комітету Рудківської міської ради від 17 червня 2016

року № 102 «Про затвердження схеми розміщення будівель торгового призначення на території ринку в АДРЕСА_1 затверджено схему розміщення будівель торгового призначення на територі ринку в АДРЕСА_1 згідно додатку долученого до матеріалів справи. (Том 6 а.с. 65, 67-68)

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За змістом ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом положень ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за змістом ст.ст. 12, 116 ЗК України надання відповідачем земельних ділянок третім особам можливе лише після вилучення цієї ділянки у позивача. Таке вилучення може бути здійснено лише за згодою позивача і в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вийшов за межі власних повноважень, оскільки чинним законодавством не передбачено таких прав органу місцевого самоврядування, як припиняти право постійного користування земельною ділянкою без добровільної відмови.

Так, частиною 5 статті 116 ЗК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2013р.) було передбачено, що надання в користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Разом з тим, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, зазначену норму Земельного кодексу України було викладено в новій редакції, згідно з якої земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ від 06.09.2012р.).

Водночас, підстави припинення права користування передбачено в ст.141 ЗК України, відповідно до котрої право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, у випадку: а) добровільної відмови від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

З наведених приписів законодавства чітко вбачається, що добровільна відмова від права користування землею, вилучення земельної ділянки та набуття іншою особою права власності на будівлю є окремими, самостійними та незалежними підставами для припинення права на земельну ділянку.

Порядок припинення права користування землею у зв'язку із добровільною відмовою від такого права передбачено положеннями ст.142 ЗК України.

Порядок вилучення земельної ділянки регламентовано статтею 149 ЗК України, положення котрої передбачають її вилучення органами місцевого самоврядування та органами державної влади лише у випадку згоди землекористувачів (ч.2-9), або в судовому порядку у випадку відсутності такої згоди (п.10).

Разом з тим, законодавець, імперативно зазначивши про те, що набуття іншою особою права власності на будівлю є підставою для припинення права користування землею, не передбачив порядку та процедури такого припинення. Відповідно, в законодавстві не міститься вимоги, що таке припинення повинне відбуватися за згодою землекористувача.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи те, що на земельній ділянці, яка перебувала в постійному користуванні позивача знаходяться об'єкти нерухомості, які перебувають у власності третіх осіб, враховуючи положення п. "е" ст.141 ЗК України, як підставу для припинення права користування земельною ділянкою, а також враховуючи відсутність вимог законодавства про необхідність отримання згоди землекористувача на припинення такого користування згідно цього пункту, Рудківська міська рада правомірно прийняла оскаржуване рішення за відсутності такої згоди.

При цьому суд не погоджується з твердженням позивача, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вийшов за межі компетенції у сфері земельних правовідносин, оскільки прийняття відповідного рішення не передбачено ні статтею 12 ЗК України, ні статтями 143-151 ЗК України.

Так, відповідно до п.34 ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Разом з тим, положеннями статті 143 ЗК України передбачено випадки коли на примусове припинення права на земельну ділянку поширюється виключна компетенція суду. І як вбачається з даної статті, нею не передбачено, що припинення права користування на підставі положень п. "е" ст.141 ЗК України здійснюється лише в судовому порядку.

А тому, враховуючи те, що Рудківська міська рада являється органом до компетенції якого віднесено питання щодо регулювання земельних відносин на території м. Рудки, беручи до уваги те, що припинення права користування на підставі положень п. "е" ст.141 ЗК України законодавством не віднесено до компетенції жодного іншого органу, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв оскаржуване рішення в межах своєї компетенції.

Також суд не погоджується з твердженням представника позивача, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки положення ст.120 ЗК України поширюються на випадки набуття права власності особою на об'єкти нерухомості лише на підставі правочинів і не поширюється на новостворене майно.

Дійсно, положення ч.2 ст.120 ЗК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2010р.) передбачали перехід до особи права на земельну ділянку лише у випадку набуття права на будівлю на підставі правочинів. Зокрема, вказаними положеннями передбачалося, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Разом з тим, положеннями чинної ч.2 ст.120 ЗК України (в редакції Закону України №1702-VІ від 05.11.2009р.) передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас, відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначена норма є загальною по відношенню до всіх наступних підстав виникнення права власності.

Крім цього, положеннями ст.331 ЦК України передбачено набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва. Зазначені норми ЦК України включені до розділу 23, який називається "Набуття права власності".

Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідача, що реєстрація права власності на новостворене майно і є набуттям права власності в розумінні положень ст.120 ЗК України.

Більше того, суд не погоджується з доводами позивача про непоширення статті 120 ЗК України на спірні відносини і з тих підстав, що частина об'єктів нерухомості придбавалася фізичними особами на підставі договорів купівлі-продажу, укладених після 01.01.2010р .

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 11.02.2015р. (Т.4 а.с. 40-46) аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Не заслуговують на увагу доводи представника позивача, що за змістом ст.ст. 120, 141 ЗК України право постійного користування землею припиняється, лише у випадку набуття іншою особою права власності на все нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці. Так, таке твердження представника спростовується самим змістом наведених статей.

Крім цього, суд не бере до уваги твердження позивача, що Рудківська міська рада не вправі була припиняти право постійного користування на всю земельну ділянку, оскільки об'єкти нерухомого майна третіх осіб займають лише її незначну частину.

Зокрема, як вже зазначалося, за змістом ч.2 ст.120 та п. "е" ч.1 ст.141 ЗК України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою для припинення права користування земельною ділянкою .

Відповідно до положень ст.ст. 79, 79-1 ЗК України земельна ділянка як об'єкт права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї .

Таким чином, з наведених положень законодавства вбачається, що набуття особою права користування на будівлю є підставою для припинення користування всією земельною ділянкою, як об'єкту цивільних прав, оскільки припинити право користування можливо лише на сформовану земельну ділянку. Суд погоджується з доводами представника відповідача, що з моменту введення в дію ст.79-1 ЗК України припинення права користування на частину земельної ділянки є неможливим, оскільки така частина (без формування її як окремої земельної ділянки) не являється об'єктом цивільних прав. В свою чергу, формування частини земельної ділянки, як окремої ділянки, без попереднього припинення права користування є неможливим.

Крім цього, правомірність припинення права користування всією земельною ділянкою доводиться ще й тим, що відповідно до довідки Рудківської міської ради №2036 від 04.08.2015р. та доданої до неї схеми розміщення об'єктів нерухомості (Т.4 а.с. 16) , земельна ділянка у АДРЕСА_1 площею 0,1307 га. повністю забудована відповідно до її цільового призначення. На вказаній земельній ділянці влаштований ринок шляхом будівництва кіосків. Усі кіоски є капітальними спорудами, мають фундамент, цегляні стіни, перекриття, водовідведення та електропостачання. Частина вказаної земельної ділянки вільна від забудови займається проходами (проїздами) до капітальних споруд (кіосків) як місцями спільного користування власників будівель та інших мешканців територіальної громади міста Рудки.

Суд також відхиляє, як непідтверджені матеріалами справи, доводи представника позивача, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив права позивача, оскільки на земельній ділянці, право користування якою було припинено, знаходяться об'єкти нерухомості позивача, на котрі останнім оформлюється право власності.

Земельна ділянка право постійного користування щодо якої припинено належить на праві власності територіальній громаді міста Рудки, що підтверджується Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та

комунальної власності" відповідно до якого, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних

населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Стаття 12 ЗК України визначає повноваження органу місцевого самоврядування в сфері земельних відносин, зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Також, п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування" встановлено, що до повноважень рад належать вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 5 ст. 60 ЗУ „Про місцеве самоврядування" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Таким чином наведені норми права наділяють орган місцевого самоврядування правомочностями власника під якими розуміється право власника визначати юридичну долю майна, зокрема, в тому числі, щодо припинення права постійного користування земельної ділянки.

Отже, Рудківська міська рада, як власник земельної ділянки, має право на вчинення правомочностей щодо даної ділянки, в тому числі, щодо припинення права постійного користування, а оскаржуване рішення Рудківської міської ради від 14.08.2014 року № 1 прийнято відповідно до наданих їй повноважень ЗК України та ЗУ „Про місцеве самоврядування", як власника спірної земельної ділянки. При цьому, Рудківська міська рада чітко посилалася на відповідні норми закону.

Слід звернути увагу на судове рішення, зокрема, на Постанову ВГСУ від 05 березня 2014 року у справі НОМЕР_18/080-11/26/8, в якій органом місцевого самоврядування припинено право постійного користування на підставі пункту „е" ч. 1 ст. 141 ЗК України, зокрема, касаційним судом зазначено: „Земельна ділянка, на якій розташоване продане з публічних торгів майно (цілісний майновий комплекс), належала на титулі постійного користування позивачу, у разі переоформлення права користування ділянкою новим власником можливо лише шляхом укладення договору оренди землі з органом, що уповноважений розпоряджатися ділянкою. В даному випадку, судом апеляційної інстанції встановлено, що Калинівська селищна рада Васильківського району Київської області, в межах своїх повноважень, здійснює місцеве самоврядування на території смт. Калинівка та до її компетенції відноситься питання щодо регулювання земельних відносин відповідно до чинного законодавства на території смт. Калинівка.

Встановивши на підставі сукупності поданих доказів зазначені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення від 20.07.2011 за № 165-09-VI, яке оскаржується, було прийнято Калинівською селищної радою Васильківського району Київської області у межах її повноважень та у відповідності до вимог діючого на момент його прийняття законодавства України , у зв'язку з чим відмовив у задоволенні вимог щодо визнання його недійсним.

Таким чином не заслуговують на увагу твердження представника позивача, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки не вправі визнавати втрату чинності свого ж попереднього рішення №1 від 15.09.1998р. (тобто, у прихованій формі скасовувати власне рішення), відповідно до приписів якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Так, оскаржуваним рішенням відповідач не скасував рішення №1 від 15.09.1998р., а лише констатував факт припинення дії рішення (правової підстави) про надання у користування земельної ділянки у зв'язку із припиненням самого титулу права користування, що не заборонено чинним законодавством України.

Як встановлено судом, Рішенням Рудківської міської ради від 16 червня 2016 року № 71 «Про внесення змін до рішення Рудківської міської ради від 14 серпня 2014 року № 1 «Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ «Рай» ЛТД на земельну ділянку у АДРЕСА_1» вирішено: Внести зміни до рішення Рудківської міської ради від 14 серпня 2014 року № 1 «Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ «Рай» ЛТД на земельну ділянку у АДРЕСА_1», виклавши пункт 1 рішення у наступній редакції: «Припинити право постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Рай» ЛТД на земельну ділянку площею 0,1307 га по АДРЕСА_1. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_39 від 13.02.2002 року, який зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67 вважати таким, що втратив чинність». (Том 6 а.с. 66)

Рішенням Виконавчого комітету Рудківської міської ради від 17 червня 2016

року № 102 «Про затвердження схеми розміщення будівель торгового призначення на території ринку в АДРЕСА_1 затверджено схему розміщення будівель торгового призначення на територі ринку в АДРЕСА_1 згідно додатку долученого до матеріалів справи. (Том 6 а.с. 65, 67-68)

Відповідно до положень ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки під час судового розгляду справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправності рішення Рудківської міської ради №1 від 14.08.2014р., а відтак не доведено порушення свого суб'єктивного права, тому відсутні правові підстави для захисту цього права в судовому порядку та задоволення позову.

Також суд зазначає, що згідно ст. 5 ЗК України земельне законодавство базується, зокрема, на принципі забезпечення гарантій прав на землю. При цьому, поняття "гарантії" розглядається як створення умов і надання державою таких юридичних засобів, за яких особа вільно і безперешкодно мала б можливість реалізувати закріплене за нею право.

Крім цього, окрім Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, а також прийнятими відповідно до неї нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України). В статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (п.4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р. (справа про призначення судом більш м'якого покарання)).

Таким чином, керуючись принципом верховенства права в поєднанні із принципом забезпечення гарантій прав на землю та принципом цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, суд зазначає, що при прийнятті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, враховує наступні обставини справи .

Як вже зазначалося та вбачається з матеріалів справи, треті особи в 2001-2003 роках здійснювали будівництво кіосків на земельній ділянці, яка була надана позивачу, із дозволу самого позивача. Таким чином, надаючи вказані дозволи, позивач розумів та усвідомлював, що такими діями він фактично відмовляється від земельної ділянки, оскільки з моменту закінчення будівництва кіосків фактичними землекористувачами земельних ділянок стають власники об'єктів нерухомості. При цьому, суд не погоджується з твердженням представника позивача, що дозволи надавалися на встановлення малих архітектурних форм. Вказане доводиться резолюціями позивача на заявах третіх осіб, що він не заперечує проти будівництва кіосків. Зокрема, з моменту будівництва вказаних кіосків і до 2014 року (моменту виникнення між сторонами спору) позивач, знаючи, що будуються об'єкти нерухомості (так як об'єкти будувалися на території, яка зареєстрована як місцезнаходження позивача) жодних дій щодо припинення такого будівництва не вчиняв та не оскаржував правовстановлюючі документи.

Також, суд бере до уваги те, що станом на момент надання згоди на будівництво кіосків більшості третіх осіб (2001р.) позивач не являвся зареєстрованим землекористувачем, оскільки Державний акт серії НОМЕР_1 на право постійного користування землею було зареєстровано лише 13.02.2002р. Враховуючи зазначене, позивач набував право постійного користування землею, коли на ній знаходилися об'єкти нерухомості інших осіб.

Враховуючи зазначене, з матеріалів справи вбачається, що будівництво третіми особами кіосків відбувалося за згоди позивача, в них в наявності є чинні правовстановлюючі документи. Відтак, по суті, оскаржуване рішення відповідача спрямоване не на припинення права позивача користування земельною ділянкою (від якої він фактично в свій час відмовився), а на реалізацію законодавчого принципу забезпечення гарантій прав третіх осіб на землю. А тому відсутні правові підстави для його скасування.

Таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають до задоволення, тому в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 4-6, 27, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 24.06.2016 р.

Суддя Синчук М.М.