Ухвала

від 23.12.2015 по справі 918/543/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"23" грудня 2015 р. Справа № 918/543/15

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Бучинська Г.Б.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви відповідача - ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 та позивача - ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5 про роз'яснення судового рішення від 23.07.2015 р. у справі № 918/543/15 (постанови ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р.)

за позовом ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5

до відповідача ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4

про розірвання договору суборенди та стягнення 179 799,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_6 - представник, довіреність від 11.11.2014 р. в справі;

від відповідача: ОСОБА_4 - підприємець; ОСОБА_7 - адвокат, договір про надання правової допомоги в справі.

06.08.2015 р. ОСОБА_3 особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду із заявою про роз'яснення судового рішення у справі № 918/543/15 за позовом ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору суборенди та стягнення 179 799,64 грн. орендної плати, в якій просив роз'яснити судове рішення у справі № 918/543/15, а саме: Як реально державна виконавча служба має виконати вимоги статті 216 ЦК України, на яку суд посилається в рішенні стосовно повернення в натурі чи відшкодуванні вартості такого майна? Які наслідки визнання договору суборенди від 23.06.2006 р. між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_8 недійсним мають настати для органів державної влади та місцевого самоврядування, що давали дозволи та погодження на його укладення, для органів, які реєстрували правочин, які дії повинні вчинити державні виконавці на виконання рішення в цій частині? Чи мають право ФОП ОСОБА_5 та її представники користуватися рибою, яку розводив відповідач та майном, яке збудував відповідач та надбав в процесі здійснення господарської діяльності? Якими мають бути дії державної виконавчої служби? В обґрунтування заяви зазначив, що частина 1 статті 216 ЦК України передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Пункт 2 частини 5 статті 216 ЦК України передбачає, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Проте судом цього зроблено не було. Здійснюючи господарську діяльність з риборозведення, закуповувався мальок для зариблення ставу, неслися витрати по його транспортуванню, витрати по догляду та вирощуванню риби, інші витрати, пов'язані з охороною та утриманням ставка в належному стані, закуповувався корм, сплачувалися до бюджету належні платежі, що фактично визнав суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення господарського суду Рівненської області від 16.06.2015 р. Господарюючи на об'єкті, відповідач отримував дозволи на спорудження МАФів - малих архітектурних форм; за власні кошти зводив рибальські будиночки, бесідки для літнього відпочинку, баню. Частину робіт та матеріалів оплачував готівкою і не зберігав квитанцій, якусь частину робіт виконував сам. Зважаючи на те, що повернення майна у натурі, отриманого ФОП ОСОБА_5 внаслідок визнання недійсним договору суборенди від 23.06.2006 р. є неможливим, оцінити вартість риби, яку вирощував відповідач 9 років, майна, праці, витрат по утриманню неможливо через відсутність такого роду експертиз чи методик, зважаючи на те, що описані вище витрати ніс протягом 2006 - 2015 років, а строк позовної давності встановлений статтею 257 ЦК України тривалістю у три роки, та те, що представники позивача силою виганяють його із ставка, просив суд роз'яснити судове рішення у справі № 918/543/15.

08.12.2015 р. ОСОБА_3 особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду із заявою про роз'яснення судового рішення у справі № 918/543/15, в якій просила здійснити роз'яснення рішення від 23.07.2015 р. в частині, яка викликає труднощі розуміння, а саме: З якого моменту договір суборенди земельної ділянки від 23.06.2006 р. визнано недійсним? Чи визнання недійсним договору суборенди є підставою для припинення державної реєстрації речового права на нерухоме майно (права суборенди земельної ділянки) та з якого моменту? Чи визнання недійним договору суборенди згідно постанови ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. є підставою для скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації іншого речового права та з якого моменту? В обґрунтування заяви позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, визнав недійсним договір суборенди земельної ділянки від 23.06.2006 р., але зазначене судове рішення апеляційного суду є не зовсім зрозумілим (неясним) в цій частині. У мотивувальній частині постанови від 23.07.2015 р. зазначено: "договір суборенди земельної ділянки від 23.06.2006 p., укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_8, підлягає визнанню недійсним на майбутнє, з моменту набрання законної сили постанови апеляційної інстанції, тобто з 23.07.2015 p.". У резолютивній частині постанови суду дата (момент), з якої визнається недійсним договір суборенди, відсутня. Роз'яснення рішення здійснюється тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення. Просить здійснити роз'яснення судового рішення від 23.07.2015 р. в частині, яка викликає труднощі розуміння.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 14.12.2015 р. у справі № 918/543/15 заяви відповідача - ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 та позивача - ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5 про роз'яснення судового рішення від 23.07.2015 р. у справі № 918/543/15 прийнято до сумісного розгляду.

Відповідач та його представник в судовому засіданні подану заяву підтримали з підстав, зазначених в ній, просили роз'яснити постанову.

Представник позивача в судовому засіданні подану заяву підтримала з підстав, зазначених в ній, просила роз'яснити постанову.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника; дослідивши матеріали справи, розглянувши заяви сторін, їх доводи, апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.06.2015 р. у справі № 918/543/15 (суддя Марач В.В.) позов ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору суборенди та стягнення 179 799,64 грн. задоволено; розірвано договір суборенди земельної ділянки від 23.06.2006 р., укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_5 і Приватним підприємцем ОСОБА_4 та зареєстрований 31.07.2006 р. Костопільським районним відділом ОСОБА_1 філії ДП "Центр державного земельного кадастру" за № 040659100004; стягнуто з ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5 заборгованість по орендній платі в розмірі 105 035 грн. 74 коп., 3 % річних в розмірі 4 881 грн. 10 коп., інфляційні втрати в розмірі 64 440 грн. 77 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 3 338,68 грн., судовий збір в сумі 4 771,93 грн. (а.с.65-70, т. І).

Постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. у справі № 918/543/15 апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 від 30.06.2015 р. задоволено; рішення господарського суду Рівненської області від 16.06.2015 р. у справі № 918/543/15 скасовано; в позові ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору суборенди та стягнення 179 799,64 грн. заборгованості відмовлено; визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 23 червня 2006 року, укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємцем ОСОБА_4, зареєстрований у Костопільському районному відділі ОСОБА_1 філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при комітеті України по земельних ресурсах" про що, в державному реєстрі вчинено запис від 31 липня 2006 року № 040659100004; стягнуто з позивача на користь відповідача 2 385,97 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги (а.с.166-177, т. І).

06.08.2015 р. до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 одночасно надійшла заява про роз'яснення судового рішення у справі № 918/543/15 за позовом ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору суборенди та стягнення 179 799,64 грн. та касаційна скарга на постанову ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. у даній справі № 918/543/15.

12.08.2015 р. до апеляційного суду надійшла касаційна скарга від ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. у даній справі № 918/543/15.

01.09.2015 р. матеріали справи № 918/543/15 та касаційні скарги на постанову ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. у даній справі направлено до Вищого господарського суду України та повідомлено ФОП ОСОБА_4 про розгляд його заяви про роз'яснення судового рішення апеляційним судом після розгляду Вищим господарським судом України касаційних скарг та повернення матеріалів справи № 918/543/15 на адресу апеляційного суду.

Постановою Вищого господарського суду від 20.10.2015 р. у справі № 918/543/15 постанову ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. залишено без змін; касаційну скаргу ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 та касаційну скаргу ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5 - без задоволення.

ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 01.12.2015 р. матеріали справи № 918/543/15 витребувано з господарського суду Рівненської області для вирішення питання щодо розгляду заяви відповідача - ФОП ОСОБА_4 від 06.08.2015 р. про роз'яснення судового рішення у справі № 918/543/15.

08.12.2015 р. до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду надійшла заява позивача ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5 від 08.12.2015 р. про роз'яснення судового рішення у справі № 918/543/15 від 23.07.2015 р.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Пунктом 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що положення розділів I-XI ГПК мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101 ГПК повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 ГПК має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до пункту 18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення" з подальшими змінами та доповненнями, роз'яснення рішення або виправлення в ньому описок чи арифметичних помилок здійснюється тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення, за винятком випадків, про які йдеться в абзаці першому пункту 13 цієї постанови. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення. Роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення по його роз'яснення. В іншому разі господарський суд відмовляє в його роз'ясненні, а якщо рішення скасовано в певній частині, - роз'яснює його в тій частині, в якій рішення залишено без змін (залишено в силі), а в решті відмовляє у роз'ясненні. Суд нижчої інстанції також не вправі роз'яснювати судові рішення суду вищої інстанції, в тому числі про зміну чи скасування рішення суду нижчої інстанції. Про відмову в роз'ясненні рішення виноситься ухвала, яка може бути оскаржена.

Як зазначалося вище, позивач у своїй заяві просить роз'яснити наступні питання: З якого моменту договір суборенди земельної ділянки від 23.06.2006 р. визнано недійсним? Чи визнання недійсним договору суборенди є підставою для припинення державної реєстрації речового права на нерухоме майно (права суборенди земельної ділянки) та з якого моменту? Чи визнання недійним договору суборенди згідно постанови ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23 липня 20015 р. є підставою для скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації іншого речового права та з якого моменту?

Розглянувши вказану заяву суд вважає, що дана заява до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно частини 3 статті 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Підпунктом 2.29 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р., із подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

З урахуванням норм чинного законодавства, апеляційний суд, вирішуючи справу, зазначив в абзаці 5 на сторінці 12 мотивувальної частини постанови, що договір суборенди земельної ділянки від 23.06.2006 р., укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підлягає визнанню недійсним на майбутнє, з моменту набрання законної сили постанови апеляційної інстанції, тобто з 23.07.2015 р.

Отже, в постанові чітко визначено дату, з якої визнано недійсним та таким що припинив свою дію договір суборенди земельної ділянки, а саме, з 23.07.2015 р.

Щодо питань позивача - Чи визнання недійним договору суборенди є підставою для припинення державної реєстрації речового права на нерухоме майно (права суборенди земельної ділянки) та з якого моменту? Чи визнання недійним договору суборенди згідно постанови ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23 липня 2015 р. є підставою для скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації іншого речового права та з якого моменту?, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. у справі № 918/543/15 визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 23 червня 2006 року, укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємцем ОСОБА_4, зареєстрований у Костопільському районному відділі ОСОБА_1 філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при комітеті України по земельних ресурсах" про що, в державному реєстрі вчинено запис від 31 липня 2006 року № 040659100004.

Постановою Вищого господарського суду від 20.10.2015 р. у справі № 918/543/15 постанову ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. залишено без змін.

Тобто, постанова ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. є чинною, набрала законної сили 23.07.2015 р. та є обов'язковою на всій території України, а тому підлягає виконанню у визначеному законом порядку органом, який провів реєстрацію, згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Дані питання заяви позивача є правовими і не підлягають роз'ясненню.

Відповідач у своїй заяві просить роз'яснити наступні питання: Як реально державна виконавча служба має виконати вимоги статті 216 ЦК України, на яку суд посилається в рішенні стосовно повернення натурі чи відшкодуванні вартості такого майна? Які наслідки визнання договору суборенди від 23 червня 2006 року між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_8 недійсним мають нас органів державної влади та місцевого самоврядування, що давали на погодження на його укладення, для органів, які реєстрували правочин, які дії повинні вчинити державні виконавці на виконання рішення в цій частині? Чи мають право ФОП ОСОБА_5 та її представники користуватися рибою, яку розводив відповідач та майном, яке збудував відповідач та надбав в процесі здійснення господарської діяльності? Якими мають бути дії державної виконавчої служби?

Заява відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В постанові від 23.07.2015 р. у даній справі апеляційний суд, керуючись частиною 1 статті 83 ГПК України прийшов до висновку про наявність підстав для визнання договору суборенди земельної ділянки від 23.06.2006 р., недійсним.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом.

Договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою (підпункт 2.29 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р., із подальшими змінами та доповненнями).

Однак, згідно абзаців 3-4 пункту 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду № 11 від 29,05.2013 р., з подальшими змінами та доповненнями, якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'занням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини 2 статті 208 ГК України. Разом з тим, якщо за правочином, визнаним недійсним, права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, то наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть , але згідно з частиною другою статті 236 ЦК України можливість настання таких прав та обов'язків у майбутньому припиняються.

Реституція, про застосування якої зазначає заявник, є окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину.

Крім того, резолютивна частина постанови ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 23.07.2015 р. у справі № 918/543/15 не містить необхідності вчинення якихось дій, чи вказівок на певні дії і не є рішенням, яке має виконуватися органами виконавчої служби. Виконавець має діяти в межах та спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Питання, поставлені в заяві про роз'яснення постанови відповідачем - ОСОБА_3 особою-підприємцем ОСОБА_4 виходять за межі прийнятої апеляційним судом постанови, не були предметом судового розгляду, є правовими і не підлягають роз'ясненню суду, оскільки можуть бути предметом іншого спору щодо витрат, які понесені у зв'язку із веденням господарської діяльності на об'єкті оренди.

Керуючись статтями 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5 про роз'яснення судового рішення у справі № 918/543/15 від 23.07.2015 р. відмовити.

2. У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 про роз'яснення судового рішення від 23.07.2015 р. у справі № 918/543/15 відмовити.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді Г.Б. Бучинська

ОСОБА_2