Постанова

від 23.12.2015 по справі 910/20427/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р. Справа№ 910/20427/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Галка Ю.Д., дов. від 24.09.2015 б/н,

від відповідача Соковець І.О., дов. від 06.03.2015 №17,

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ространснафтопродукт

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 (підписане 07.10.2015)

у справі №910/20427/15 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями Міханікі Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ространснафтопродукт

про стягнення 170 459 506,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями Міханікі Україна (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ространснафтопродукт (відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 111 000 000 грн, 3% річних в сумі 2 627 506,85 грн та інфляційних втрат у сумі 56 832 000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 у справі №910/20427/15 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 111 000 000 грн основного боргу та 47 588,31 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не виконав покладених на нього зобов'язань за попереднім договором від 16.08.2013, а саме: не провів реконструкцію нежитлових будівель літери А та літери Б загальною площею 2570,40 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 68 та не уклав з позивачем договір купівлі-продажу у строк до 10.10.2014 включно, у зв'язку з чим суд п.ершої інстанції позовні вимоги позивача в частині повернення попередньої оплати у сумі 111 000 000 грн визнав обґрунтованими. В частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд відмовив, оскільки існує спеціальна норма, якою регулюються правовідносини за договором купівлі-продажу, пов'язані з попереднім договором та попередньою оплатою.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 у справі №910/20427/15 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що умовами попереднього договору від 16.08.2013 встановлено, що у випадку, коли реконструкція майна не буде закінчена на дату укладення основного договору сторони беруть на себе зобов'язання щодо корегування строку укладення основного договору або продаж майна в тій стадії закінчення, яка буде існувати на дату укладення основного договору із відповідним корегуванням ціни продажу, про що буде укладено окрему угоду про внесення змін до цього попереднього договору. Таким чином, за твердженнями апелянта, позивач мав право вимагати повернення суми попередньої оплати за попереднім договором лише після направлення письмової вимоги відповідачу, оскільки строк виконання зобов'язання (повернення суми попередньої оплати) станом на дату подання позову у останнього не виник, так як письмової вимоги позивач на адресу відповідача не направляв.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.11.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 розгляд справи відкладено на 25.11.2015.

25.11.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

25.11.2015 року розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 розгляд апеляційної скарги призначено на 23.12.2015.

У судовому засіданні 23.12.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2013 між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ространснафтопродукт (продавець) укладено попередній договір купівлі-продажу майна (попередній договір), за умовами якого сторони зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу майна - нежитлових будівель літери А та літери Б загальною площею 2570,40 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 68. Нежитлові будівлі будуть придбані покупцем після закінчення їх реконструкції відповідно до проекту будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (побутового обслуговування населення). У випадку, коли реконструкція майна не буде закінчена до дати укладання основного договору відповідно до п.2 цього договору, сторони беруть на себе взаємні зобов'язання щодо корегування строку укладання основного договору або продажу майна в тій стадії закінчення, яка буде існувати на дату укладання основного договору із відповідним корегуванням ціни продажу, про що буде укладено окремий договір про внесення змін до цього попереднього договору.

Згідно з п. 2 попереднього договору сторони зобов'язались укласти основний договір купівлі-продажу майна до 10.08.2014 включно, якщо інший строк не встановлено додатковим договором або договором про внесення змін до цього договору.

Пунктом 5 попереднього договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату за майно, зазначене в п.1 цього попереднього договору, в сумі 111 000 000 грн, в тому числі ПДВ, на рахунок продавця, що вказаний в п.4 цього договору в строк до 29.08.2013, якщо сторони не погодять інший строк проведення попередньої оплати, шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Остаточний розрахунок за майно здійснюється в день укладення основного договору відповідно до його умов та умов цього попереднього договору.

У п.20 попереднього договору зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за попереднім договором.

Попередній договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстровано в реєстрі за № 3091.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Наведена норма дає визначення поняття попереднього договору, який в свою чергу тісно пов'язаний із основним договором. В той час, як основний договір завжди спрямований на передачу товару, виконання робіт, надання послуг або сплату грошей, за попереднім договором, сторони зобов'язуються лише в майбутньому укласти такого роду угоду.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство з іноземними інвестиціями Міханікі Україна перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю Ространснафтопродукт грошові кошти в сумі 111 000 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 16.08.2013 №3 (а.с.10).

26.03.2014 сторони уклали додатковий договір до попереднього договору (зареєстровано нотаріусом в реєстрі за № 1004), згідно якого виклали попередній договір у новій редакції.

Додатковим договором від 06.08.2014 до попереднього договору (зареєстровано нотаріусом в реєстрі за № 3500) сторони змінили дату укладення основного договору купівлі-продажу майна та зобов'язались укласти його до 10.10.2014 включно, якщо інший строк не встановлено додатковою угодою сторін.

Доказів погодження позивачем та відповідачем більш пізньої дати укладення основного договору, ніж 10.10.2014 матеріали справи не містять.

Тобто, за умови попереднього договору сторони взяли себе зобов'язання в майбутньому укласти договір купівлі-продажу.

У п.15 додаткового договору від 26.03.2014 до попереднього договору передбачено, що покупець зобов'язаний забезпечити явку свого повноважного представника до нотаріуса, забезпечити наявність необхідних зі сторони покупця документів на купівлю майна протягом 10 календарних днів з дня отримання повідомлення продавця про готовність продавця укласти основний договір купівлі-продажу майна, наявність усіх необхідних документів для такого продажу та відсутність перешкод для укладення відповідного основного договору (у т.ч. відсутність іпотек, застав, арештів, податкової застави та інших обмежень).

Проте, продавець з повідомленням про готовність укласти основний договір купівлі-продажу майна до покупця не звертався. Договір купівлі-продажу майна, нежитлових будівель літери А та літери Б загальною площею 2570,40 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 68 між сторонами укладено не було.

У п.10 попереднього договору визначено, що покупець або продавець мають право відмовитись від укладення основного договору купівлі-продажу майна, вказаного в п.1 цього договору, без сплати жодних штрафних санкцій та відшкодування шкоди, зокрема, у разі невиконання умов цього договору.

Пунктом 11 попереднього договору визначено, що у випадках, передбачених п.п.10.1-10.3 цього попереднього договору, а також у будь-яких інших випадках, якщо основний договір купівлі-продажу майна, вказаного в п.1 цього попереднього договору не було укладено в строки, передбачені попереднім договором, продавець зобов'язаний повністю повернути покупцю суму попередньої оплати за майно, що була сплачена покупцем у відповідності до цього попереднього договору, протягом 2 банківських днів з дня отримання письмової вимоги покупця про повернення коштів.

Частина 3 ст.635 ЦК України визначає, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Приймаючи до уваги неукладення основного договору купівлі-продажу майна, а також враховуючи положення ст.635 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за попереднім договором від 16.08.2013 купівлі-продажу майна припинились 10.10.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу майна.

Оскільки договір купівлі-продажу майна, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна Товариству з обмеженою відповідальністю Ространснафтопродукт грошова сума в розмірі 111 000 000 грн є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі №6-176цс12.

Що стосується решти вимог позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 №14).

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у застосуванні до відповідача відповідальності у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляють з огляду на таке.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відтак, ненадсилання позивачем відповідачу письмової вимоги про повернення коштів не нівелює обов'язку останнього від виконання взятих на себе за правочином зобов'язань.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ространснафтопродукт залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 у справі №910/20427/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/20427/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій