Ухвала

від 16.12.2015 по справі 1570/4088/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/4088/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Ізмаїльська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради в повному обсязі.

Постановою від 27 червня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2012 року №0000282301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 179 751 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37 782 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

При цьому, апелянт посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо відмови у 2008 році в реєстрації структурного підрозділу позивача - Виробничого архітектурно-планувального госпрозрахункового бюро управління містобудування та архітектури, платником податку на додану вартість, оскільки надана відповідь на лист позивача від 13.11.2008р. є роз'ясненням діючого податкового законодавства, а не відмовою в реєстрації платником ПДВ.

Управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що у зв'язку з закриттям підприємства, Ізмаїльською ОДПІ Одеської області проведена позапланова виїзна перевірка Виробничого архітектурно - планувального госпрозрахункового бюро управління містобудування та архітектури, яке підзвітне та підконтрольне управлінню містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2011р., за наслідками якої складений акт перевірки №0002/2301/25832836 від 03.01.2012р., в якому, серед іншого, зафіксовано порушення п.4.1 ст.4 Закону України Про податок на додану вартість , п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 179 751 грн.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі акту перевірки №0002/2301/25832836 від 03.01.2012р., Ізмаїльською ОДПІ 21 лютого 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 179 751 грн. за основним платежем та в розмірі 37 782 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому, листом від 25.04.2012р. №3051/9/2280 Ізмаїльська ОДПІ повідомила позивача про помилку у вказаному податковому повідомленні-рішенні, а саме: в частині зазначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37 782 грн., замість 37 777 грн.

Суд першої інстанції встановив, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, обґрунтовані тим, що загальна сума від здійснення операцій з надання послуг з підготовки проектів рішень виконкому з прийняття будівель в експлуатацію, будівництва об'єктів на присадибних ділянках, перепланування квартир, присвоєння поштової адреси, а також підготовки матеріалів для розміщення рекламних конструкцій в місцях, які відносяться до комунальної власності перевищила за 2008 рік 300 000 грн. і склала 427 938 грн. Оскільки, виробниче архітектурно - планувальне госпрозрахункове бюро управління містобудування та архітектури не є юридичною особою, обов'язок сплати ПДВ покладається на головне підприємство - управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради.

Суд першої інстанції визнав незаконним визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, зазначивши, що листом №310 від 13.11.2008р. керівник виробничого архітектурно - планувального госпрозрахункового бюро управління містобудування та архітектури, звертався до Ізмаїльської ОДПІ за роз'ясненнями відносно реєстрації платником ПДВ, однак відповідач листом від 20.11.2008р. №19855/10/16-04 у здійсненні відповідної реєстрації заявнику відмовив, з посиланням на те, що Бюро - є філією управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради, а так як філія не є юридичною особою, то відповідно до п.3 ст.95 Цивільного кодексу України, не є суб'єктом підприємницької діяльності. А відтак, податковий орган зазначив про відсутність підстав реєстрації філії в якості платника податку на додану вартість.

Зазначений лист відповідача суд першої інстанції розцінив як податкове роз'яснення в розумінні положень п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , за дотримання якого позивач не може бути притягнутий до відповідальності.

Також, суд першої інстанції встановив порушення Ізмаїльською ОДПІ встановлених п.15.1 ст.15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами строків визначення суми податкових зобов'язань платника податків, так як відповідач володів інформацією щодо податкової звітності позивача та міг скористатися своїми контрольними функціями без очікування проведення перевірки в 2012 році, пов'язаної з припиненням господарської діяльності бюро.

Зазначені обставини стали підставою для задоволення позову управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2012 року №0000282301.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року відповідача, апелянта - Ізмаїльську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області замінено на процесуального правонаступника - Ізмаїльську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2012 року №0000282301, прийняте Ізмаїльською ОДПІ на підставі акту №0002/2301/25832836 від 03.01.2012р. позапланової виїзної перевірки Виробничого архітектурно - планувального госпрозрахункового бюро управління містобудування та архітектури з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2011р., яким зафіксовано порушення п.4.1 ст.4 Закону України Про податок на додану вартість , п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що загальна сума від здійснення Виробничим архітектурно - планувальним госпрозрахунковим бюро управління містобудування та архітектури операцій з надання послуг з підготовки проектів рішень виконкому з прийняття будівель в експлуатацію, будівництва об'єктів на присадибних ділянках, перепланування квартир, присвоєння поштової адреси, а також підготовки матеріалів для розміщення рекламних конструкцій в місцях, які відносяться до комунальної власності, перевищила за 2008 рік 300 000 грн. і склала 427 938 грн., однак в порушення вимог п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України Бюро не зареєструвалося як платник податку на додану вартість з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій більшого аніж 300 000 грн.

Таким чином, за висновками перевіряючих, управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради має нести відповідальність за не нарахування та несплату ПДВ його філією на рівні зареєстрованого платника ПДВ без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу, що при перевищенні в 2008 році загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) 300 000 грн. Виробниче архітектурно - планувальне госпрозрахункове бюро управління містобудування та архітектури зобов'язане було зареєструватися платником ПДВ на підставі п.п.2.3.1 ст.2 Закону України Про податок на додану вартість та п.181.1 Податкового кодексу України, так як п.1.1 ст.1 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами платником податків визначає, серед іншого, не лише юридичних осіб, а також їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи.

Однак, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що притягнення управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради до відповідальності шляхом визначення йому до сплати грошових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій за зафіксовані актом перевірки №0002/2301/25832836 від 03.01.2012р. порушення п.4.1 ст.4 Закону України Про податок на додану вартість , п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України є неправомірним, оскільки Ізмаїльська ОДПІ на лист Виробничого архітектурно - планувального госпрозрахункового бюро управління містобудування та архітектури від 13.11.2008р. про надання роз'яснень причин відмови взяття Бюро на облік платників ПДВ, повідомила про відсутність підстав для реєстрації Бюро, як філії управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради, в якості платника ПДВ, у зв'язку з тим, що філія не є юридичною особою, а відтак - не є суб'єктом підприємницької діяльності (а.с.134, 135).

Таким чином, невиконання Виробничим архітектурно - планувальним госпрозрахунковим бюро управління містобудування та архітектури вимог п.п.2.3.1 ст.2 Закону України Про податок на додану вартість та п.181.1 Податкового кодексу України є наслідкам податкового роз'яснення Ізмаїльської ОДПІ.

В силу п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

За таких обставин, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про незаконність податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 21 лютого 2012 року №0000282301 та наявність підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.В.Єщенко