Рішення

від 06.04.2007 по справі 14/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/94

06.04.07  

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, просп. Миру,20, тел. 7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

03 квітня 2007р.                                                                                                             справа №14/94

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколаб”, вул.Г.Гонгадзе,42, м. Київ,

                      (для листування 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 29Б, кв.3)

До відповідача: Приватного підприємства “УКОМ”, вул.Пухова,115а/46, м. Чернігів

Про  стягнення  11062грн. 67коп.  

                                                                                                          Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача:    Гаврилова О.В. представник, довіреність від 25.12.06р.

Від відповідача:  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10925грн. за поставлений товар на підставі договору №297 від 20.11.06р. по видатковій накладній №РН-0002169 від 21.11.2006р., 35,90грн. три проценти річних та 101,77грн. штрафних санкцій, нарахованих за 40 днів прострочки.

          Представник позивача в судовому засіданні 20.03.07р. надав заяву від 20.03.07р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача грошову суму 11530,45грн., яка складається із суми боргу з врахуванням індексу інфляції 11144грн.93коп., при цьому інфляція згідно наведеного розрахунку нарахована за період з грудня 2006р. по лютий 2007р., 100,57грн. три проценти річних за період з 29.11.06р. по 20.03.07р. та 284,95грн. штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання за період з 29.11.06р. по 20.03.07р. Крім того, в поданій заяві позивач просить відшкодування судових витрат, в тому числі державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та витрат на правову допомогу, покласти на відповідача. Суд прийняв збільшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляції на суму 219,93грн., 3% річних на суму 64,67грн. та штрафних санкцій на суму 183,18грн., про що зазначено в ухвалі.

          Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення від 02.04.07р., в якому він обґрунтував свою позицію щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та зазначив, що 27.12.06р. позивач уклав договір про надання правової допомоги з ТОВ „Правнича фірма „Магістр консалтінг”, якому позивач доручив представляти його інтереси в суді першої інстанції у справі за позовом ТОВ „Еколаб” до ПП „Уком” про стягнення грошових коштів за договором поставки товарів №297 від 20.11.06р., згідно п.3.1. вказаного договору вартість послуг становить 2000грн., що вартість послуг за договором, укладеним позивачем для представництва і захисту своїх інтересів в суді, включається до витрат, які пов'язані з судовим розглядом справи відповідно до ст.44 ГПК України, що згідно ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

          Позивачем до матеріалів справи подано копію довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 07.12.2006р. за №21-10/7254, відповідно до якої приватне підприємство “УКОМ” значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 30732186, адреса –м. Чернігів, вул. Пухова, 115-а, кв.46

          Відповідач відзив на позов не надав. Повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

          Ухвала господарського суду про порушення провадження по справі, про відкладення розгляду справи та поштові повідомлення, направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві повернулися до суду з відміткою відділу поштового зв'язку - за закінченням терміну зберігання.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

20.11.06р. між сторонами було укладено договір поставки товарів №297. Згідно п.1.1. договору постачальник (позивач по справі) зобов'язується поставити замовнику товар відповідної якості, а замовник (відповідач по справі) зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах договору. За умовами договору предметом постачання є медичне обладнання (п.1.2. договору).

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно з частини 2 та 3 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар – апарат МИТ-КТ у кількості 1шт по видатковій накладній №РН-0002169 від 21.11.05р. на суму 21850,00грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується вказаною накладною та довіреністю ЯВЧ №830429 від 21.11.06р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2.1 договору передплата товару проводиться у національній грошовій одиниці у розмірі 50% на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, інші 50% на протязі 5 банківських днів після поставки товару.

Як свідчить подана позивачем копія виписки банку від 21.11.06р., відповідач перерахував на рахунок позивача 10925,00грн. з призначенням платежу “ за апарат МИТ-КТ згідно рахунку-фактури №СФ-0004341 від 20.11.06р. в т.ч. ПДВ 1820,83грн.”.

У відповідності до умов договору відповідач зобов'язаний провести з позивачем розрахунки за отриманий товар у строк –28.11.06р.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача на день розгляду справи складає 10925,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача борг з врахуванням індексу інфляції у сумі 11144грн.93коп., при цьому інфляція згідно наведеного розрахунку нарахована за період з грудня 2006р. по лютий 2007р., 100,57грн. три проценти річних за період з 29.11.06р. по 20.03.07р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 11144грн.93коп., трьох процентів річних в сумі 100,57грн. за період з 29.11.06р. по 20.03.07р.

Позивач просить стягнути з відповідача 284,95грн. штрафних санкцій за прострочку оплати за період з 29.11.06р. по 20.03.07р., посилаючись на ч.6 ст.231 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Штрафними санкціями згідно ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Чинним законодавством не передбачена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару, якщо така відповідальність не визначена умовами договору.

Посилання позивача на ч.6 ст.231 Господарського кодексу України є безпідставні, оскільки зазначена норма Закону визначає порядок встановлення розміру штрафних санкцій, а не розмір штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що в Договорі №297 від 20.11.2006 року сторонами не передбачено відповідальність відповідача у вигляді сплати штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, та не досягнуто згоди щодо їх розміру, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 284,95грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У поданому в судовому засіданні письмовому поясненні від 02.04.07р. позивач, посилаючись на ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з розглядом справи в суді включаючи розмір витрат на правову допомогу –2000,00грн. В обґрунтування стягнення витрат у сумі 2000,00грн. позивач посилається на договір про надання правової допомоги від 27.12.06р. підписаний між позивачем та ТОВ “Правнича фірма “Магістр консалтінг”, виписку з банку від 10.01.07р. про перерахування позивачем на рахунок фірми 2000,00грн. з призначенням платежу “оплата за юридичні послуги у справі за позовом до ПП “УКОМ” про стягнення грошових коштів без ПДВ”.

Як свідчить текст позовної заяви від 23.02.07р. та заяви про збільшення позовних вимог від 20.03.07р., витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00грн. позивачем не заявлені до стягнення, не включені до ціни позову та відповідно не сплачено державне мито у розмірі передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України №7-93 “Про державне мито”.

В силу вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат відноситься виключно оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми до судових витрат відносяться кошти, які були сплачені саме адвокату, а не будь-якому представнику сторони, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. В матеріалах справи відсутні докази того, що судові витрати в цій частині пов'язані з оплатою послуг адвоката.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат у сумі 2000,00грн. задоволенню не підлягають.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався і вимоги позивача не оспорив, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 11144грн.93коп., трьох процентів річних в сумі 100грн.57коп. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого державного мита у сумі 112грн.46коп. та 115грн.08коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.525, 526, 547, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.193, 199, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „УКОМ” (вул.Пухова,115а, кв.46, м. Чернігів, р/р 26005035640600 в АКІБ „Укрсіббанк” в м.Харків, МФО 351005 код 30732186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколаб” (вул.Г.Гонгадзе,42, м. Київ, р/р 26009210570980 у філії КБ „Фінанси та кредит” м. Київ, МФО 300937 код 32820373) борг з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 11144грн.93коп., три проценти річних у сумі 100грн.57коп., 112грн.46коп. державного мита, 115грн.08коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                                           Н.Ю.Книш

Рішення підписано 06.04.2007 р.

          Суддя                                                                                                           Н.Ю.Книш