Рішення

від 25.12.2015 по справі 924/1093/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2015 р.Справа № 924/1093/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Магера В.В., суддя Гладюк Ю.В., суддя Музика М.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст» , м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст-2» , м. Хмельницький

про стягнення 247 206,09 грн., в тому числі 124 000,00 грн. основного боргу, 86 640,00 грн. штрафу, 1 424,09 грн. 3% річних та 35 142,00 грн. інфляційний витрат

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 03.08.2015р. (в судовому засіданні 23.12.2015р.);

ОСОБА_2 - за довіреністю від 13.03.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - керівник ТОВ „Поліграфіст-2» ;

ОСОБА_4 - адвокат за договором від 16.04.2015р. (в судовому засіданні 23.12.2015р.).

Рішення приймається 25.12.2015р., оскільки в засіданні суду 14.12.2015р. та 23.12.2015р. оголошувались перерви.

В засіданні суду 25.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом відповідно до якого просить, із врахуванням зменшення позовних вимог, яке прийнято судом, стягнути із відповідача 247 206,09 грн., в тому числі 124 000,00 грн. основного боргу, 86 640,00 грн. штрафу, 1 424,09 грн. 3% річних та 35 142,00 грн. інфляційний витрат за невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди обладнання від 02.01.2015р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 02.01.2015р. між ТОВ „Поліграфіст» та ТОВ „Поліграфіст-2» було укладено договір оренди обладнання, згідно якого ТОВ „Поліграфіст» передало, а ТОВ „Поліграфіст-2» прийняло у тимчасове платне володіння і користування обладнання згідно додатку №1 до договору, про що сторонами підписано акт приймання-передачі від 03.01.2015р.

Згідно п.5.1 договору розмір орендної платежів становить 30000,00 грн. на місяць у тому числі ПДВ. При цьому, п. 5.2 договору передбачено, що орендна плата сплачується у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця за кожний наступний місяць оренди не пізніше 20 числа поточного місяця.

Нарахована орендна плата за період із 02.01.2015р. по 30.06.2015р. згідно договору становить 180 000,00 грн., яку відповідач сплатив в частині 56 000,00 грн., а саме: 16.04.2015р. в сумі 10000,00 грн., 16.04.2015р. - 10 000,00 грн.; 12.05.2015р. - 8 000,00 грн.; 25.05.2015р. - 14000,00 грн.; 12.06.2015р. -14 000,00 грн. Відтак, борг становить 124 000,00 грн.

Вказує, що на адресу відповідача неодноразово направлялися вимоги про виконання умов договору, претензії та підписані акти приймання-здачі робіт. Але відповідач ігнорував звернення позивача, продовжуючи користуватися наданим йому обладнанням.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що у випадку не сплати орендарем належних сум у строки, встановлені даним договором, нараховується штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочки. Таким чином сума штрафних санкції за період з 21.01.2015р. по 30.06.2015р. становить 86 640,00 грн. (розрахунок додається).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та у строк, визначений договором.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ч.2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сума інфляційних втрат в зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором за період із 01.02.2015р. по 30.06.2015р. становить 35 142,00 грн. (розрахунок додається). Сума трьох відсотків річних за період з 21.01.2015р. по 30.06.2015р. складає 1 424,09 грн. (розрахунок додається).

Відповідач у направленому суду письмовому відзиві від 30.07.2015р. проти позову заперечує, посилаючись на таке. У позові вказується, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди обладнання від 02.01.2015 року, згідно якого ТОВ „Поліграфіст» передало, а ТОВ „Поліграфіст-2» прийняло у тимчасове платне володіння і користування обладнання згідно додатку №1 до договору, про що підписано акт приймання-передачі від 03.01.2015 року.

Вказує, що позовні вимоги не відповідаю дійсності, оскільки договірні відносини врегульовано відповідно до договору оренди обладнання №ДГ-2 від 03.01.2014р., який був укладений між ТОВ „Поліграфіст» та ТОВ „Поліграфіст-2» . Вказаний договір укладений на строк два роки (пункт 4.2. Договору). Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає (пункт 10.1.).

Згідно пункту 5.1. договору розмір орендних платежів становить 14 000 на місяць. Із „01» січня по 28 червня 2015 року ТОВ „Поліграфіст-2»мало сплатити за договором оренди на користь ТОВ „Поліграфіст» орендну плату в сумі 84 000 грн. (14000 грн. х 6 міс). Всього сплачено 56 000,00 грн. і ця сума не оспорюється сторонами. Таким чином, залишок заборгованості за договором оренди становить 28 000,00 грн.

Вказує, що договір оренди обладнання №ДГ-2 від 03.01.2014р. не був змінений чи розірваний ні за взаємною згодою сторін, ні в судовому порядку. Права та обов'язки сторін за даним договором не припинялись, обладнання, що є об'єктом договору, не поверталось за актом прийому-передачі від орендаря до орендодавця.

Згідно приписів статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Статтею 291 ГК України визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Натомість згідно цієї ж норми закону договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Статтею 188 ГК України визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів. Так, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, як вказувалось вище, відсутній будь-який договір про зміну або розірвання договору оренди обладнання №ДГ-2 від 03.01.2014р., а тому ТОВ „Поліграфіст-2» належним чином виконував свої обов'язки у відповідності до даного договору включно до 28 червня 2015 року.

ТОВ „Поліграфіст-2» вважає нікчемним договір оренди, датований 02.01.2015 року і не визнає зобов'язань за договором, оскільки їх у сторін не виникло. Є всі підстави вважати, що договір оренди обладнання, датований 02.01.2015 року, та підписаний ОСОБА_5 (від імені ТОВ „Поліграфіст» ) та ОСОБА_6 (від імені ТОВ „Поліграфіст-2» ) після 06.03.2015р., тобто фіктивно створений і є частиною плану доведення до банкрутства ТОВ „Поліграфіст-2» , оскільки в період із 02.01.2015р. по 06.03.2015 року, коли ОСОБА_6 одночасно займав і посаду директора ТОВ „Поліграфіст» і посаду директора ГОВ „Поліграфіст-2» , рахунки за договором від 02.01.2015 року не виставлялись, акти виконаних робіт з посиланням на цей договір не підписувались, кошти за оренду згідно даного договору не сплачувались - всі платежі здійснювались з посиланням на договір №ДГ-2 від 03.01.2014 року, примірник договору відсутній на ТОВ „Поліграфіст-2» .

Вказує, що лише 15.05.2015 року ТОВ „Поліграфіст» надіслало листом одразу всі акти наданих послуг за п'ять місяців, в яких міститься посилання на договір оренди обладнання від 02.01.2015 року.

Вказує, що якщо такий договір існував станом на 02.01.2015 року, тоді чому ОСОБА_6 як директор ТОВ „Поліграфіст» складав такі акти, і, в той же час, ОСОБА_6 як директор ТОВ „Поліграфіст-2» не підписував такі акти за січень і лютий 2015 року та не сплачував орендну плату в розмірі, визначеному даним договором?

Крім того, вказує, що в акт прийому-передачі майна за договором оренди обладнання від 02.01.2015 року з невідомих причин внесено в якості орендованого майна, що належить ТОВ „Поліграфіст» , також і власне майно ТОВ „Поліграфіст-2» . Для порівняння належності майна надається копія акту інвентаризації ТОВ „Поліграфіст» .

Представник позивача в засіданні суду 25.12.2015р. (з оголошенням перерви 14.12.2015р. та 23.12.2015р.) позовні вимоги підтримав та просить про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання 25.12.2015р. прибув, просить відмовити у позові із підстав, викладених у відзиві.

Крім того, відповідачем подано суду письмову заяву від 25.12.2015р., відповідно до якої відповідач просить врахувати, що згідно Закону України „Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Подав суду свій розрахунок пені.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст» , м. Хмельницький як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до Спецвитягу із ЄДР від 06.07.2015р. №20832824.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст-2» , м. Хмельницький як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до Спецвитягу із ЄДР від 06.07.2015р. №20832821.

02.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфіст" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфіст - 2" (далі - орендар) було укладено договір оренди обладнання (далі - договір), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння і користування обладнання (далі - орендоване майно). Найменування, вартість, комплектність, технічні характеристики орендованого майна: згідно з додатком №1 даного договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.4.2 договору строк оренди становить два роки з моменту прийняття орендованого майна за актом приймання-передачі.

Розмір орендних платежів становить 30 000 (тридцять тисяч) грн. на місяць, у тому числі ПДВ 5 000 грн. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця за кожний наступний місяць оренди не пізніше 20-го числа поточного місяця (п.п.5.1, 5.2 договору).

Відповідно до п.9.1 договору оренди у випадку несплати орендарем належних сум у строки, встановлені даним договором, нараховується штраф у розмірі 0,5% за кожний день прострочки. Орендар звільняється від відповідальності за невиконання своїх обов'язків по договору у разі обставин форс-мажор.

Згідно п.10.1 цей договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

На виконання умов договору оренди обладнання від 02.01.2015р. „ТОВ „Поліграфіст» як орендодавець передав, а ТОВ „Поліграфіст-2» як орендар прийняв перелік обладнання, яке розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8, про що повноважні представники поставили підписи, скріпили печатками товариств.

Відповідачу у відповідності до договору оренди обладнання 02.01.2015р. за період січень-червень 2015р. була нарахована орендна плата в розмірі 180 000,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №2 від 30.01.2015р., №3 від 30.01.2015р., №ОУ-0000005 від 27.02.2015р., №ОУ-0000007 від 27.02.2015р., №ОУ-0000008 від 27.02.2015р., №ОУ-0000010 від 31.03.2015р., №ОУ-0000011 від 31.03.2015р., №ОУ-0000012 від 31.03.2015р., №ОУ-0000013 від 30.04.2015р., №ОУ-0000014 від 30.04.2015р., №ОУ-0000015 від 30.04.2015р., №ОУ-0000016 від 31.05.2015р., №ОУ-0000017 від 31.05.2015р., №ОУ-0000018 від 31.05.2015р., №ОУ-0000019 від 30.06.2015р., №ОУ-0000020 від 30.06.2015р., №ОУ-0000021 від 16.07.2015р., які підписані директором ТОВ „Поліграфіст» ОСОБА_6 та скріплені печаткою товариства, податковими накладними.

Відповідач частково провів оплату за оренду в сумі 56 000,00 грн., що підтверджено банківськими виписками, а саме: 16.04.2015р. - в сумі 20 000,00 грн. „за оренду обладнання за лютий 2015р.» , 12.05.2015р. - в сумі 8 000,00 грн. „за оренду обладнання за березень 2015р.» , 25.05.2015р. - в сумі 14 000,00 грн. - „за оренду обладнання за березень 2015р.» , 12.06.2015р. - в сумі 14 000,00 грн. - за оренду обладнання за квітень 2015р.» . Решта боргу в сумі 124 000,00 грн. непогашена.

У зв'язку із несплатою боргу, позивач 16.03.2015р. направив на адресу відповідача претензію за вих.№05 із вимогою сплатити заборгованість у семиденний строк з дня отримання претензії

Оскільки заборгованість перед позивачем не була погашена, останній звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 247 206,09 грн., в тому числі 124 000,00 грн. основного боргу, 86 640,00 грн. штрафу, 1 424,09 грн. 3% річних та 35 142,00 грн. інфляційний витрат згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про таке:

Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір оренди обладнання від 02.01.2015р., який за своєю правовою природою віднесений до договорів найму (оренди).

Частиною 1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ст.762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст.286 ГК України).

При цьому, заборгованість по орендній платі в сумі 124 000,00 грн. згідно договору оренди від 02.01.2015р. підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 02.01.2015р., актами здачі-приймання №2 від 30.01.2015р., №3 від 30.01.2015р., №ОУ-0000005 від 27.02.2015р., №ОУ-0000007 від 27.02.2015р., №ОУ-0000008 від 27.02.2015р., №ОУ-0000010 від 31.03.2015р., №ОУ-0000011 від 31.03.2015р., №ОУ-0000012 від 31.03.2015р., №ОУ-0000013 від 30.04.2015р., №ОУ-0000014 від 30.04.2015р., №ОУ-0000015 від 30.04.2015р., №ОУ-0000016 від 31.05.2015р., №ОУ-0000017 від 31.05.2015р., №ОУ-0000018 від 31.05.2015р., №ОУ-0000019 від 30.06.2015р., №ОУ-0000020 від 30.06.2015р., №ОУ-0000021 від 16.07.2015р., які підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві від 30.07.2015р. про те, що договір оренди підписаний неповноважними особами, є нікчемним та фіктивним, судом до уваги не приймається, зважаючи на те, що дійсність договору оренди обладнання від 02.01.2015р. досліджувалась судом у справі №924/1325/15 за позовом ТОВ „Поліграфіст-2» м. Хмельницький до ТОВ „Поліграфіст» м.Хмельницький про визнання недійсними договору оренди обладнання від 02.01.2015р. та договору оренди нежитлових приміщень від 02.01.2015р.

Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.09.2015р. по справі №924/1325/15 у позові ТОВ „Поліграфіст-2» до ТОВ „Поліграфіст» про визнання недійсними договору оренди обладнання від 02.01.2015р. було відмовлено із посиланням на те, що договір оренди обладнання від 02.01.2015р. був підписаний представниками обох сторін, схвалений як позивачем, так і відповідачем, а відповідні акти приймання-передачі обладнання, акти здачі-приймання робіт (послуг) були підписані та скріплені печатками товариств без зауважень та заперечень. Підстави для визнання договору оренди від 02.01.2015р. недійсним відсутні.

Згідно ст.35 ГПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема зазначено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п.2.6. постанови) вказується, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

За таких обставин, судом в силу ст.35 ГПК України приймається до уваги дійсність укладеного між сторонами договору оренди обладнання від 02.01.2015р. у відповідності до рішення господарського суду Хмельницької області від 23.09.2015р. по справі №924/1325/15 (набуло чинності згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015р.)

За таких обставин, доводи відповідача про недійсність укладеного між сторонами договору оренди від 02.01.2015рр. суд вважає безпідставними, а заборгованість в сумі 124 000,00 грн. за неналежне виконання зобов'язань по орендній платі підтверджена наявними у справі доказами та матеріалами.

Щодо стягнення із відповідачів 35 142,00 грн. інфляційних витрат, то позовні вимоги в цій частині суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Як вбачається із поданого позивачем уточненого розрахунку інфляційних витрат в сумі 35 142,00 грн. за період із 01.02.2015р. по 30.06.2015р., заборгованість починаючи із 21 числа кожного місяця збільшувалась із наростаючим підсумком. Також, позивачем при нарахуванні сум інфляційних витрат не прийняті до уваги проведені відповідачем часткові проплати, а саме: 16.04.2015р. - в сумі 20 000,00 грн., 12.05.2015р. - в сумі 8 000,00 грн., 25.05.2015р. - в сумі 14 000,00 грн. та 12.06.2015р. - в сумі 14 000,00 грн., всього в розмірі 56 000,00 грн.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Таким чином, нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічних справах щодо періоду нарахування інфляційних (постанови від 10.02.2014р. по справі №924/917/14, від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем проведено нарахування інфляційних втрат за періоди, в яких відповідач частково сплачував заборгованість.

Також, позивачем у проведених розрахунках інфляційних витрат не враховано, що згідно п.5.2 договору оренди обладнання від 02.01.2015р. орендна плата сплачується за кожний наступний місяць оренди не пізніше 20-го числа поточного місяця, тобто авансовими платежами. При цьому, орендна плата за січень-лютий 2015р. в сумі 60 000, 00 грн. повинна була б надійти на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20.01.2015р., тому простроченням необхідно вважати дату з 21.01.2015р.

Також, необхідно враховувати, що інфляційні нарахування можливі лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як один календарний місяць, який повинен передувати від дати прострочення, а саме починаючи від 21.01.2015р.

Тобто, нарахування інфляційних витрат можливе лише починаючи з березня 2015р. по червень 2015р. при умові відсутності часткових проплат та при наявності заборгованості по орендній платі, яка б існувала б не менше як один календарний місць. Натомість, нарахування інфляційних втрат лише за один місяць (березень 2015р.) вимогами нормативних актів не передбачено.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

За таких обставин, нарахування інфляційних витрат в сумі 35 142,00 грн. за визначений позивачем період, враховуючи щомісячні проплати із наростаючим підсумком заборгованості, не узгоджується із вимогами чинного законодавства та судом до уваги не можуть бути прийняті.

За таких обставин, у позові про стягнення із відповідача 35 142,00 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч.1 ст.230 ГК України, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із матеріалів справи слідує, що в п.9.1 договору від 02.01.2015р. сторони визначили, що у випадку несплати орендарем належних сум у строки, встановлені даним договором, нараховується штраф у розмірі 0,5% за кожний день прострочки.

Враховуючи пояснення представника позивача, приймаючи до уваги поданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, останні нараховані за прострочення платежів та за правовою природою є пенею.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається і розрахунку штрафних санкцій в сумі 86 640,00 грн., останні перевищують подвійну облікову ставку НБУ та встановлені в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу, а також дати часткових проплат враховані позивачем у періоди прострочення боргу

Згідно п.1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови).

При перерахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) судом встановлено, що за вказані позивачем періоди такі нарахування становлять:

граничний строк оплати строк розрахунку пенікількість днів прострочкисума до сплати, грн.сума пені, грн. заборгованість за січень-лютий 2015р. в сумі 60 000,00 грн. 21.01.2015р. 15.04.2015р. 85 60 000,00 6 696,99 17.04.2015р. 11.05.2015р. 25 40 000,00 грн. (60 000,00 грн. - 20 000,00 грн. 16.04.2015р. - част. оплата оренд. за січень-лютий 2015р.) 1 643,84 13.05.2015р. 30.06.2015р. 49 32 000,00 грн. (40 000,00 грн. - 8 000,00 грн. 12.05.2015р. част. оплата оренди за лютий 2015р.) 2 577,53 заборгованість за березень 2015р. в сумі 30 000,00 грн. 21.02.2015р. 24.05.2015р. 93 30 000,00 4 413,70 26.05.2015р. 30.06.2015р. 36 16 000,00 (30 000,00 грн. - 14 000,00 грн. 25.05.2015р. част. оплата оренди за березень 2015р.) 946,85 заборгованість за квітень 2015р. в сумі 30 000,00 грн. 21.03.2015р. 11.06.2015р. 83 30 000,00 4 093,15 13.06.2015р. 30.06.2015р. 18 16 000,00 грн. (30 000,00 грн. - 14 000,00 грн. 12.06.2015р. част.оплата оренди за квітень 2015р.) 473,42 заборгованість за травень в сумі 30 000,00 грн. 21.04.2015р. 30.06.2015р. 71 30 000,00 3 501,37 заборгованість за червень 2015р. в сумі 30 000,00 грн. 21.05.2015р. 30.06.2015р. 41 30 000,00 грн. 2 021,92

Відтак, правомірною суд вважає пеню в розмірі 26 368,77 грн., решта 60 271,23 грн. пені заявлена позивачем безпідставно та до уваги не приймається. Будь-яких інших доказів на спростування зазначеного, суду не було подано.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, крім іншого, заявлено до стягнення також 1 424,09 грн. 3% річних згідно розрахунку річних за період прострочення з 21.01.2015р. по 30.06.2015р.

Судом в даному випадку приймається до уваги таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14).

Як слідує із поданих розрахунків 3% річних в сумі 1 424,09 грн., проведені відповідачем часткові проплати були враховані позивачем у періоди прострочення при нарахуванні суми 3% річних. Дане суперечить п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

Судом при проведенні перерахунку суми 3% річних встановлено таке.

граничний строк оплати строк розрахунку 3% річних кількість днів прострочкисума до сплати, грн.сума 3% річних, грн. заборгованість за січень-лютий 2015р. в сумі 60 000,00 грн. 21.01.2015р. 15.04.2015р. 85 60 000,00 419,18 17.04.2015р. 11.05.2015р. 25 40 000,00 грн. (60 000,00 грн. - 20 000,00 грн. 16.04.2015р. - част. оплата оренд. за січень-лютий 2015р.) 82,19 13.05.2015р. 30.06.2015р. 49 32 000,00 грн. (40 000,00 грн. - 8 000,00 грн. 12.05.2015р. част. оплата оренди за лютий 2015р.) 128,88 заборгованість за березень 2015р. в сумі 30 000,00 грн. 21.02.2015р. 24.05.2015р. 93 30 000,00 229,32 26.05.2015р. 30.06.2015р. 36 16 000,00 (30 000,00 грн. - 14 000,00 грн. 25.05.2015р. част. оплата оренди за березень 2015р.) 47,34 заборгованість за квітень 2015р. в сумі 30 000,00 грн. 21.03.2015р. 11.06.2015р. 83 30 000,00 204,66 13.06.2015р. 30.06.2015р. 18 16 000,00 грн. (30 000,00 грн. - 14 000,00 грн. 12.06.2015р. част.оплата оренди за квітень 2015р.) 23,67 заборгованість за травень в сумі 30 000,00 грн. 21.04.2015р. 30.06.2015р. 71 30 000,00 175,07 заборгованість за червень 2015р. в сумі 30 000,00 грн. 21.05.2015р. 30.06.2015р. 41 30 000,00 грн. 101,10

Із врахуванням вищевикладеного, правомірною суд вважає вимогу про стягнення із відповідача 3% річних в сумі 1 411,41 грн., в решті 12,68 грн. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 124 000,00 грн. основного боргу, 26 368,77 грн. штрафних санкцій та 1 411,41 грн. 3% річних. В решті позовних вимог про стягнення із відповідача 60 271,23 грн. штрафних санкцій, 35 142,00 грн. інфляційних витрат та 12,68 грн. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

У відповідності до вимог ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст» , м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст-2» , м. Хмельницький про стягнення 247 206,09 грн., в тому числі 124 000,00 грн. основного боргу, 86 640,00 грн. штрафу, 1 424,09 грн. 3% річних та 35 142,00 грн. інфляційний витрат задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст-2» , 29025, м.Хмельницький, вул. Курчатова,8 (код ЄДРПОУ 31100149) на кориться Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфіст» , 29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова,8 (код ЄДРПОУ 30528658) 124 000,00 грн. (сто двадцять чотири тисячі гривень 00 коп.) основного боргу, 26 368,77 грн. (двадцять шість тисяч триста шістдесят вісім гривень 77 коп.) штрафу, 1 411,41 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 41 коп.) 3% річних, 3 035,60 грн. (три тисячі тридцять п'ять гривень 60 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення 60 271,23 грн. штрафних санкцій, 35 142,00 грн. інфляційних витрат, 12,68 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 25.12.2015р.

Головуючий суддя В.В. Магера

Суддя Ю.В. Гладюк

Суддя М.В. Музика

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу ТОВ „Поліграфіст» (вул. Курчатова, 8, м. Хмельницький, 29025) - згідно заяви;

3 - відповідачу ТОВ „Поліграфіст-2» (вул. Курчатова, 8, м. Хмельницький, 29025) - згідно заяви