Ухвала

від 24.12.2015 по справі 821/4740/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4740/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Водолей до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Водолей (далі - позивач, ПП Водолей ) звернулось до суду з позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області (далі - відповідач, Генічеська ОДПІ), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.08.2013 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, у період з 22.07.2013 року по 23.07.2013 року, відповідно до ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, податковим ревізором інспектором проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПП Водолей з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ Альянс-Іст за період травень, листопад 2012 року, січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 24.07.2013 року № 117/22-1/32647302 (а.с.7-11 т.1).

Висновками даного акту перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача: п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 1131465 грн., у т. ч. за 1 півріччя 2012 року на суму витрат 434800 грн., за 4 квартал 2012 року на суму витрат 696665 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 237608 грн., у т.ч. за 1 півріччя 2012 року на суму 91308 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 146300 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит ПП Водолей по податку на додану вартість за травень, листопад 2012 року та січень 2013 року в сумі 276893 грн.; ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Альянс - Іст , як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача .

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті 06.08.2013 року податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 415339,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 276893 грн. та за штрафними санкціями у сумі 138446,50 грн., та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток всього на загальну суму 356412 грн., в тому числі, за основним платежем у сумі 237608 грн. та за штрафними санкціями у сумі 118804,00 грн. (а.с.12-13 т.1).

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийняті на підставі таких висновків перевірки рішення із визначенням відповідних зобов'язань та штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даних видів податків, стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по господарських операціях з ТОВ Альянс - Іст .

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ПП Водолей (за договором - покупець) та ТОВ Альянс - Іст (за договором - постачальник) було укладено договір купівлі - продажу від 24.05.2012 року № 2405, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар - рибу св./м та охолоджену, асортимент, кількість та сума якого, визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, відвантаження та доставка товару здійснюється за рахунок постачальника (а.с.168-169 т.1).

На виконання вказаного договору у травні 2012 року вказаним контрагентом було поставлено ПП Водолей всього 80000 кг бичка с/м нерозробленого на загальну суму 521760 грн., в т.ч. ПДВ 86960 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними від 28.05.2012 року № 52802, від 29.05.2015 року № 52901, від 30.05.2012 року № 53001 та від 31.05.2012 року № 53101 (а.с.66, 68, 70, 72 т.1).

При цьому, факт перевезення товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (а.с.67, 69, 71, 73 т.1).

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що у листопаді 2012 року та січні 2013 року ПП Водолей на виконання умов зазначеного договору № 2405 від 24.05.2012 року було отримано від ТОВ Альянс - Іст товар, а саме - бичок тушка мор., тюлька св./м, бичок охолоджений всього у загальній кількості 243000 кг, на загальну суму 1198600 грн., в тому числі ПДВ 189934,70 грн., що підтверджується описаними в акті перевірки та наданими до матеріалів справи податковими та видатковими накладними (а.с.88-127 т.1).

Транспортування товару здійснювалось відповідно до описаних в акті перевірки та наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, отриманий від ТОВ Альянс - Іст товар в подальшому був використаний в господарській діяльності ПП Водолей , а саме - реалізований контрагентам - покупцям, якими, зокрема, є ТОВ Альфа Етекс , ТОВ ТД Рибпром , ТОВ Вінтар , ТОВ Томако Інвест , ТОВ Пролів , ТОВ Голдлайн , ТОВ АТБ - ОСОБА_2 , ТОВ Імперія , ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, що підтверджується наданими до матеріалів справи договорами поставки, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними (а.с.22-65 т.1, 4-13, 26-137 т.2).

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки та поданої апеляційної скарги, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період, належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з його контрагентом у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 18.04.2013 року № 1318/153/38113730 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Альянс - Іст щодо правомірності коригування податкових зобов'язань, сформованих за травень - грудень 2012 року, січень 2013 року їх реальності та повноти відображення в обліку .

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, який був використаний відповідачем при проведенні спірної перевірки та фактично став підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, під час проведення зазначеної зустрічної звірки відносини, що виникли між позивачем та його контрагентом не досліджувались перевіряючими. Висновки вказаного акту ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників контрагента позивача маються підприємства з ознаками фіктивності, а також виключно на аналізі податкової звітності вказаного суб'єкта господарювання, без дослідження взаємовідносин зазначеного підприємства, зокрема, з позивачем.

Тобто, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, які в подальшому і стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, ґрунтуються виключно на наявній податковій інформації щодо його контрагента, а також на тому, що в ланцюгах постачальників контрагента позивача маються підприємства із ознаками фіктивності.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цим суб'єктом господарювання господарських операцій для позивача та відсутність у позивача, як покупця товару, права на податковий кредит та валові витрати, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати податковий кредит та валові витрати по господарських операціях з цим контрагентом.

Також, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу, податковий орган в першу чергу повинен був встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містить.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11.12.2007 року по справі № 21-1376во06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем та їх постачальником, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

Також, судом першої інстанції встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року по справі № 804/7416/13-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року, задоволені позовні вимоги ТОВ Альянс - Іст до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області та визнано неправомірними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо коригування показників податкової звітності ТОВ Альянс - Іст з податку на додану вартість за травень - грудень 2012 року, січень 2013 року в електронній базі даних деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України на підставі акту від 18.04.2013 року № 1318/153/38113730 та зобов'язано ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС відновити в електронній базі даних деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України показники податкової звітності ТОВ Альянс - Іст , що зазначені ТОВ Альянс - Іст в податкових деклараціях з ПДВ за травень - грудень 2012 року, січень 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача, як на підставу для визначення позивачу податкових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, на висновки акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 18.04.2013 року № 1318/153/38113730.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи, встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про фактичність господарських операцій щодо придбання позивачем товару від свого контрагента за перевіряємий період, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

В свою чергу, в акті перевірки висновки відповідача щодо відсутності фактичності поставки товарів з контрагентом позивача за перевіряємий період, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на думку колегії суддів, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Більш того, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та валових витрат. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат по господарським операціям з його контрагентом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Водолей до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: Л.В. Стас