Постанова

від 08.12.2015 по справі 826/2877/13-а

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецзовнішторг (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві; далі - Інспекція) про визнання дій протиправними та скасування акта,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом до Інспекції, в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства; визнати протиправними дії щодо проведення зустрічної звірки позивача; визнати протиправними дії щодо складання акта від 17 травня 2012 року № 1335/22-3/30676525 про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 1 серпня по 31 жовтня 2011 року (далі - Акт); визнати протиправним та скасувати Акт.

Суди встановили, що 17 травня 2012 року Інспекція склала Акт, у якому зазначила, що на підставі службового посвідчення посадова особа Інспекції згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 , підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) здійснила відповідні заходи з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а згідно з пунктом 73.5 статті 73 ПК та підпунктом 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236, здійснила відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариства за період з 1 серпня по 31 жовтня 2011 року.

Також в Акті вказано, що на запит Інспекції від 24 жовтня 2011 року № 13696/10/23-411 щодо надання пояснення та документального підтвердження взаємовідносин з контрагентами за серпень 2011 року, направлений рекомендованим листом Товариству, відповіді від позивача не отримано.

Для вручення наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 11 травня 2012 року № 406 Інспекція здійснила виїзд за податковою адресою позивача та встановила, що Товариство за вказаною адресою не знаходиться, про що 11 травня 2012 року склала акт з питань перевірки податкової адреси № 373/22-4/30676525.

У тексті Акта працівник податкового органу неодноразово зазначає про проведення ним саме перевірки, а не зустрічної звірки.

Також у висновку Акта зазначено про встановлення порушення Товариством частини п'ятої статті 203 , частин першої та другої статті 215 , статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг).

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 25 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2015 року, позов задовольнив: визнав протиправними дії Інспекції по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства, за результатами якої складено Акт. В іншій частині адміністративного позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Інспекція просить скасувати постановлені у справі рішення судів та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити.

На обґрунтування заяви додала копію рішення Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року (справа № К/800/20111/13), яке, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 71.1 статті 71, пункту 73.5 статті 73, статті 74 ПК.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У наданому для порівняння рішенні Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року (справа № К/800/20111/13) касаційний суд у подібних відносинах дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій податкового органу по оформленню результатів зустрічної звірки у формі акта про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків. Суд виходив із того, що зустрічна звірка не є перевіркою, за її наслідками не може бути прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань. Матеріали, отримані на запит про проведення зустрічної звірки, та довідка, складена за результатами такої звірки, є податковою інформацією, яка може бути використана податковим органом для висновків під час проведення планових чи позапланових перевірок, що здійснюються за наявності обставин для їх проведення, визначених статтями 75 , 77 , 78 ПК .

Водночас у справі, що розглядається, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій податкового органу, вчинених ним до та під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, а не дій щодо складання Акта. Крім того, суд установив, що відповідач не вчинив протиправних дій по проведенню зустрічної звірки Товариства за період з 1 серпня по 31 жовтня 2011 року.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков В.Л. Маринченко М.І. Гриців І.Л. Самсін О.А. КороткихО.О. Терлецький