Рішення

від 14.12.2015 по справі 368/1497/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1497/14-ц Головуючий у І інстанції Закаблук О.В. Провадження № 22-ц/780/5364/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 18 14.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Суханової Є.М., Журби С.О.,

При секретарі - Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 11 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4, державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним правочину, скасування його реєстрації та визнання права власності, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернувся в Кагарлицький районний суд Київської області з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, про поділ спільного майна подружжя, в якій позивач просив суд винести рішення, яким визнати недійсним договір про поділ майна подружжя серії ВКМ № 957622 від 06.08.2008 року, укладений між ним та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кагарлицького нотаріального округу ОСОБА_5, та який зареєстровано в реєстрі за № 3536.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він проживає у власному житловому будинку № 3 по вул. Перемоги в с. Липовець, Кагарлицького району, Київської області, який він придбав 14.09.1991 року, на підставі договору купівлі - продажу.

14.03.2006 року, між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, яке видано відділом реєстрації актів громадянського стану Солом янського районного управління юстиції Київської області від 14.03.2003 року.

06.08.2008 року, він та ОСОБА_2 уклали письмовий правочин, а саме, договір про поділ майна подружжя, за яким було розподілено спірний житловий будинок.

Вважає, що договір про поділ майна подружжя від 06.08.2008 року є таким, що вчинено безпідставно і незаконно, так як житловий будинок № 3 по вул. Перемоги в с. Липовець, Кагарлицького району, Київської області він набув за 17 років до укладення шлюбу з ОСОБА_2

Також вказує на те, що житловий будинок № 3 по вул. Перемоги в с. Липовець, Кагарлицького району, Київської області не може бути об єктом права спільної сумісної власності за законом, так як ОСОБА_2 не мала жодного права на поділ його майна, а саме, на розподіл житлового будинку, оскільки, у 1991 році він перебував у шлюбі з його першою дружиною ОСОБА_6, яка померла 01.03.1999 року, і саме під час проживання з нею, він придбав цей будинок.

Вважає, що даний будинок є спадковим.

Так сталося, що право власності на придбаний ним 1991 році будинок, він оформив шляхом оформлення свідоцтва про право власності, виданого Липовецькою сільською радою Кагарлицького району Київської області від 30.04.2004 року.

Мотивуючи свої вимоги, позивач також посилається в позовній заяві на положення ст. ст. 57, ч. 1 ст. 203, 215 ЦК України.

Під час укладання договору про поділ майна, відповідачка ввела його в оману, запевнивши, що будинок не приватизований, а для його приватизації, йому необхідно підписати якісь документи і він їй повірив.

ОСОБА_2 на момент підписання договору про поділ майна виповнилося 50 років, а йому 73 роки. В цей період його життя, у нього погіршилася пам ять, він вже став забувати і часто перепитував її щодо приватизації його будинку.

За таких обставин, він підписав цей договір, не знаючи його природи і не розуміючи його дійсних наслідків.

Пізніше він звернувся до адвоката, який роз яснив йому, що він віддав ОСОБА_2 1/2 частину спірного будинку.

В зв язку з чим, у нього постала необхідність звернутися до суду на предмет визнання не дійсним правочину, а саме договору про поділ майна, який просив задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 03.08.2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 03.08.2015 року, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила, скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03.08.2015 року, ухвалити по справі нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03.08.2015 року є незаконним, необґрунтованим, ухваленим в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03.08.2015 року, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_3 фактично проживає без реєстрації у житловому будинку № 3 по вул. Перемоги в с. Липовець, Кагарлицького району, Київської області, так як з 19.01.1999 року зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, який він придбав 14.09.1991 року, на підставі договору купівлі - продажу, укладеного між ним та ОСОБА_7, який належав продавцю ОСОБА_7 на підставі запису в по господарській книзі виконавчого комітету Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області за № 97, який 14 вересня 1991 року посвідчений ОСОБА_8 - секретарем виконавчого комітету Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області, та зареєстровано в реєстрі за № 59.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 в 1991 році перебував у шлюбі з його першою дружиною, - ОСОБА_6, яка померла 29.02.1999 року. Під час проживання в спільному шлюбі з ОСОБА_6, позивач придбав вищевказаний будинок, на який він 30.04.2004 року отримав свідоцтво про право власності.

В подальшому, ОСОБА_3, 14.03.2003 року одружився з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії I - БК № 234124, яке видане 14.05.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Солом янського районного управління юстиції у м. Києві, про що в книзі реєстрації актів про одруження 14.03.2003 року зроблено запис за № 415.

Так як спільне сімейне життя в сторін не склалося, 10.09.2009 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії I -

БК № 091826, видане 10.09.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Солом янського районного управління юстиції у м. Києві, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 712 від 10.09.2009 року.

Ще до розірвання шлюбу, між сторонами, 06.08.2008 року було укладено договір про поділ майна подружжя, який посвідчено приватним нотаріусом Кагарлицького нотаріального округу 06.08.2008 року та зареєстрованого в реєстрі № 3536, згідно якого, будинок № 3 по вул. Перемоги в с. Липовець, Кагарлицького району, Київської області та земельна ділянка, яка розташована за вказаною адресою було розділено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах - по ? частині кожному.

У результаті укладення договору про поділ майна подружжя, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стали власниками по 1/2 частині кожний вказаного майна.

З витягу Про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20501947 від 08.10.2008 року, виданого Кагарлицьким Бюро технічної інвентаризації Київської області, вбачається, що ОСОБА_2 є власником ? частини спірного нерухомого майна, на підставі договору про поділ нерухомого майна від 06.08.2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частина 4 ст. 334 ЦК України передбачає, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За правилами ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

В ч. 2 ст. 69 СК України вказано, що дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Договір, який є предметом розгляду в суді, всім вище зазначеним вимогам відповідає.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд

В ст. 321 ЦК України вказано, що право власності є непорушним. Ніхто не

може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_3, викладені ним в позовній заяві та доводи Кагарлицького районного суду Київської області, викладені в рішенні суду про те, що ОСОБА_2, під час підписання договору про поділ майна подружжя ввела в оману ОСОБА_3, запевнивши його, що спірний будинок не приватизований, а для його приватизації йому необхідно підписати якісь документи, і він повірив ОСОБА_2, а також те, що ОСОБА_3 є людиною похилого віку і у нього погіршилася пам'ять, тому, за таких обставин він підписав договір про поділ майна подружжя не знаючи, що він підписує, так як з договору про поділ майна подружжя від 06.08.2008 року вбачається, що нотаріусом сторонам було роз'яснено про зміст прав та обов'язків за цим договором, про правові наслідки вчиненого ними правочину, в тому числі, але не обмежуючись ст. ст. 215-236 ЦК України щодо правових наслідків недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог Закону, ст. 319 ЦК України щодо здійснення права власності, ст. 331 ЦК України про необхідність реєстрації права власності на нерухоме майно в органах технічної інвентаризації, ст. ст. 57-74 СК України щодо підстав виникнення особистої та спільної власності на майно, особливостей розпорядження таким майном, право на поділ майна подружжя, способи та порядок такого поділу, що підтверджується підписами сторін в договорі. Крім вказаного, ОСОБА_3 є дієздатним, та в повній мірі користується наданими йому законом правами та обов'язками.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи на вказане уваги не звернув, не дав належної оцінки доказам по справі, та ухвалив незаконне рішення. Тому, апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 11.06.2015 року скасувати, ухвалив по справі нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 11 червня 2015 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4, державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним правочину, скасування його реєстрації та визнання права власності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: