Постанова

від 02.03.2010 по справі 2-а-2642/10

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 2-а-2646/10

02 березня 2010 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого - судді Янголь Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що належить до соціальної категорії Дитина війни і відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Законами України Про Державний бюджет на 2006 рік та Про Державний бюджет на 2007 рік дія ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни була зупинена. Однак рішенням Конституційного Суду України № б-рп/2007 від 09 липня 2007 року окремі положення Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік , якими була зупинена дія положень Закону України Про соціальний захист дітей війни , на підставі яких, повинна бути нарахована соціальна допомога, визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними. Проте, відповідач не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України Про соціальний захист дітей війни . Крім того посилається на те, що про порушення своїх прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09.07.2007 року. Просить відновити пропущений строк для звернення до суду. Зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року в сумі 1305 грн. 60 коп.

Від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких він просить суд з задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що рішенням Конституційного суду України у справі № 6- рп\2007 року від 09 липня 2007 року було вирішено питання неконституційності положень певного закону, а саме Закону України Про Державний бюджет У країни на 2007 рік , тому дія цього рішення розповсюджується лише на період з 09 липня 2007 року. Оскільки у 2007 році Законом України Про Державний бюджет України на 2007 рік не було встановлено механізм фінансування таких виплат та питання щодо такого підвищення в законодавчому порядку було не врегульовано, управління не мало підстав для їх проведення. Крім того жодним із чинних у 2006- 2007 р.р. законів про пенсійне забезпечення не були встановлені відповідний механізм та умови призначення підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання. Також, відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

Від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в зв'язку з чим розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. З ст. 122 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач має статус Дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України Про соціальний захист дітей війни , що підтверджується копією пенсійного посвідчення на а. с.7.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення доплати позивачу до пенсії за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Законом України Про Державний бюджет на 2009 рік дію ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України Про Державний бюджет на 2009 рік розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України .

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, як зазначалося вище, є Закон України Про соціальний захист дітей війни» . Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

В період з січня по грудень 2009 року включно позивач отримував підвищення до пенсії в розмірі 49.80 грн., що підтверджується запереченням управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми. З урахуванням положень ст. 54 Закону України Про Державний бюджет на 2009 рік позивачу слід нарахувати щомісячне підвищення до пенсії, з урахуванням отриманих ним сум, в наступному розмірі 498x30%= 149.40грн. - 49.80 грн. = 99.60 грн. х 12 місяців = 1195 грн. 20 коп.

Відповідне до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. З та ч. 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова з розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови з задоволенні позову.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Сторонами по справі не заперечується той факт, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни покладено на управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд зважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Ст. 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції У країни громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України Про соціальний захист дітей війни реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус дитини війни , серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонду України Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладене обов'язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України з районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України Про соціальний захист дітей війни , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд зважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи з системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, оскільки суд не вбачає порушення строків позовної давності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з ГУПФУ в Сумській області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Відповідно до ст. 102 КАСУ країни, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Враховуючи викладене, похилий вік позивача, те що позивач не повинен стежити за внесенням будь-яких змін в дію законодавстві, відповідно, перевіряти правомірність дій суб'єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов'язків, покладених Державою, суд дійшов висновку щодо поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду, що в свою чергу є підставою поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни .

З огляду на встановлені факти та положення законів, суд вважає, що права позивача порушені, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню та необхідно зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та провести відповідні виплати за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 1195 грн. 20 коп.

Більш того, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, суд зважає за необхідне, на ставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду Україна в Зарічному районі м. Суми, по невиконанню приписів статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 09 липня 2007 року, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України Про соціальний захист їй війни , Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № б-рп/2007 (Справа про соціальні гарантій громадян), Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп\2008 року, ст. ст. 7-9, 69-71, 159, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити строк звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та провести довідні виплати за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудень 2009 року з врахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через річний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня її складання в повному обсягу заяви о апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсягу.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, що заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Янголь Є.В.