Постанова

від 15.03.2007 по справі 32/552

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/552

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 березня 2007 р.                                                                                   № 32/552  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритомуза участю представника позивача:

касаційну скаргусудовому засіданні у м. КиєвіЛитвиненко Л.І. та представників відповідача –Мацегоріна А.О., Онищенка І.П.Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову від 27.11.2006

Київського апеляційного господарського суду

у справі № 32/552

господарського суду міста Києва

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

простягнення заборгованості

В судовому засіданні 01.03.2007 оголошувалась перерва до 15.03.2007.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося з позовом до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 813737,55 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 35004,22 грн.  річних та 24800,83 грн. пені за надані послуги по договору № 29/06/04-533/479(а)-Г від 25.05.2004 по транспортуванню природного газу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2006 у справі № 32/552 позов задоволено. Стягнено з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ВАТ "Укрнафта" 813737,55 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 35004,22 грн. річних та 24800,83 грн. пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 27.11.2006, рішення господарського суду від 12.10.2006 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 42, 35, 42, 79, 84 ГПК України, ст.ст. 258, 267 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до укладеного 25.05.2004 між сторонами у справі договору на транспортування природного газу № 29/06/04-533/479(а)-Г, позивач зобов`язався здійснити транспортування природного газу відповідача по газотранспортній системі до газорозподільних станцій, для потреб підприємств комунальної  теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які виробляють теплоносії для населення, бюджетних установ і організацій, а відповідач зобов`язався  оплатити послуги по транспортуванню газу. Умовами договору також було передбачено, що позивач приймає газ від відповідача та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ в загальному потоці замовнику. Послуги по транспортуванню газу оформляються замовником та виконавцем актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення розрахунків.

Судами також було встановлено, що відповідно до актів виконаних послуг з транспортування природного газу ВАТ "Укрнафта" було надано ДП "Газ України" послуги з транспортування природного газу на загальну суму 692900,07 грн., однак відповідачем отримані послуги оплачені не були.

Обставинам справи, пов`язаним з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті послуг по транспортуванню газу, суди дали відповідну юридичну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 526, 625 ЦК України, дійшли до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 813737,55 грн. та 35004,22 грн. річних

Такий висновок апеляційного суду повністю відповідає фактичним обставинам справи і не суперечить вимогам чинного законодавства, а отже прийнята ним постанова, в зазначеній частині, є такою, що відповідає вимогам діючого законодавства.

У цьому ж зв`язку, посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності не відповідає фактичним обставинам справи.

Разом з тим, на думку Вищого господарського суду, не можна погодитись з правильністю цієї ж постанови в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24800,83 грн. пені.

Зокрема, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу, а саме замовник повинен сплатити на користь виконавця пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

При цьому, умовами договору передбачено, що вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту здачі-прийому послуг по транспортуванню газу. Відповідно до п. 6.2 договору, оплата послуг виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок виконавця вартості послуг, що були надані виконавцем до 25 числа місяця, наступного за місяцем транспортування газу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а тому строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Таким чином, момент прострочення виконання зобов`язання слід встановлювати щодо кожного акта здачі-прийому послуг по транспортуванню природного газу окремо, і, в залежності від встановленого, застосовувати відповідне законодавство, що регулює порядок застосування строку позовної давності для позовів про стягнення пені.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 260 ЦК України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

На вищезазначені вимоги закону суди не звернули належної уваги, і, всупереч вимог ст.ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, стягуючи пеню за період з 01.01.2006 по 30.06.2006, тобто за шість місяців, що передували зверненню позивача до суду, не з`ясували момент прострочення виконання зобов`язання щодо кожного акта здачі-прийому послуг по транспортуванню природного газу окремо, хоча ця обставина має істотне значення для встановлення початку і закінчення перебігу  строку позовної давності та визначення 6-місячного періоду, за який може бути стягнута неустойка.

Наведене дає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у їх вищезазначеній частині.

Оскільки обставини справи, що стосуються цієї ж частини заявленого позову, не були належним чином встановлені судами, справа має бути передана на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати наведені недоліки, на підставі наданих доказів встановити фактичні обставини справи, що стосуються її вищенаведеної частини та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2006, рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2006 у справі № 32/552 скасувати в частині, що стосується стягнення грошової суми пені у розмірі 24800,83 грн., а справу в цій же частині направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суддів.

В іншій частині ці ж судові рішення залишити без змін.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.