Постанова

від 05.04.2007 по справі 4/206-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/206-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 квітня 2007 р.                                                                                   № 4/206-06  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ “Баварія Гарден”

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року

у справі господарського судуВінницької області

за позовомТОВ “Агрохімтехнологія”

доТОВ “Баварія Гарден”

простягнення 12 610,13 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Скальський І.Б.,

- відповідача:Романенко Л.І.,                

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 року ТОВ “Агрохімтехнологія” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “Баварія Гарден” про стягнення 11709,86 грн. суми боргу, 719,33 грн. інфляційних та 180,13 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.10.2006 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 11709,86 грн. боргу, 719,33 грн. інфляційних, 176,12 грн. 3% річних. В частині стягнення 4,82 грн. 3 % річних відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року рішення місцевого господарського суду від 18.10.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ТОВ “Баварія Гарден” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року та рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.2006 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що на підставі усної домовленості за видатковою накладною № РН-0000015 від 01.03.2002 року позивач поставив відповідачу товар (насіння овочевих культур, квітів) на загальну суму 11709,86 грн., а відповідач прийняв даний товар без будь-яких застережень.

Відповідно до ч.2 ст. 151 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами), зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 цього Кодексу.

Згідно ст. 4  ЦК УРСР, цивільні права та обов'язки виникають з підстав передбачених законодавством, а також дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що між ТОВ “Агрохімтехнологія” та ТОВ “Баварія Гарден” виникли взаємні права та обов'язки.

Згідно приписів ст. 165 ЦК УРСР (ст. 530 ЦК України), якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 11.10.2005 року на адресу відповідача було направлено лист № 204 від 16.09.2005 року з вимогою у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги оплатити вартість отриманого по накладній товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання скаржника на те, що строк позовної давності протягом, якого позивач мав право звернутись з вимогою про сплату вартості товару сплинув 01.03.2005 року, не може братись судом до уваги враховуючи наступне.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Визначаючи момент початку перебігу позовної давності суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що в даному випадку цей момент повинен визначатись з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України у зв'язку із невстановленням сторонами строку виконання грошових зобов'язань боржника.

Так, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, позивачем була пред'явлена вимога про виконання зобов'язань 11.10.2005 року, судова колегія погоджується з висновком попередніх інстанцій про непропущення ТОВ “Агрохімтехнологія” строку позовної давності та з висновком про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 11709,86 грн.

Враховуючи ст. 625 ЦК України, а також розумний строк на доставку поштової кореспонденції, судова колегія також погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про стягнення з відповідача 719,33 грн. інфляційних та 176,12 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова є такою, що прийнята на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її скасування.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року у справі № 4/206-06 залишити без змін.

Головуючий                                                                               Н. Кочерова

Судді                                                                                В.  Рибак       

                                                                                 М. Черкащенко