Ухвала

від 25.11.2015 по справі 826/3430/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/800/52078/14

К/800/51391/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача) , Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., секретар судового засідання Корецький І.О., за участю: представника позивача: Горьової Н.М., представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві : Ісаєва С.П., розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс та заяву Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі про приєднання до касаційної скарги на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі№ 826/3430/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інфокс доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс (далі - ТОВ Інфокс ) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі), Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва (далі - Управління ДКС України у Голосіївському районі), в якому просило:

1. визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Голосіївському районі щодо неподання висновку до Управління ДКС України у Голосіївському районі про повернення на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс помилково сплачених коштів у розмірі 117 068,20 грн.;

2. зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі скласти та подати для виконання до управління ДКС України у Голосіївському районі висновок про повернення на розрахунковий рахунок ТОВ Інфокс 117 068,20 грн. помилково сплаченого земельного податку та орендної плати з відповідного бюджету;

3. стягнути з місцевого бюджету Голосіївського району на користь ТОВ Інфокс 117 068,20 грн. помилково сплаченого земельного податку та орендної плати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ Інфокс задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Голосіївському районі щодо неприйняття рішення щодо повернення помилково сплачених коштів. Зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі розглянути заяву ТОВ Інфокс про повернення помилково сплачених коштів та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ Інфокс подано касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі розглянути заяву про повернення помилково сплачених коштів та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви та прийняти нове рішення, яким зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі скласти та подати до виконання до Управління ДКС у Голосіївському районі висновок про повернення на розрахунковий рахунок ТОВ Інфокс 117 068, 20 грн. помилково сплаченого земельного податку та орендної плати з відповідного бюджету; стягнення з місцевого бюджету Голосіївського району на користь ТОВ Інфокс 117 068, 20 грн. помилково сплаченого земельного податку х орендної плати.

ДПІ у Голосіївському районі також не погодилась з рішенням суду апеляційної інстанції, і, оскарживши його у касаційному порядку, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Управління ДКС у Голосіївському районі в заяві про приєднання до касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року просить задовольнити касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі.

У запереченні на касаційну скаргу податкового органу ТОВ Інфокс просить залишити касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі без задоволення.

Заперечення на касаційну скаргу позивача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між ТОВ Інфокс та Київською міською радою на підставі рішення Київської міської ради від 23 грудня 1999 року №167/669 було укладено договори від 4 квітня 2001 року на право тимчасового довгострокового користування землею та від 22 січня 2001 про оренду земельної ділянки.

На підставі рішення Господарського суду міста Києва від 9 жовтня 2012 року № 5011-38/11826-2012 року встановлено факт припинення правових відносин за вказаними договорами між позивачем та Київською міською радою з 4 грудня 2006 року, з моменту укладення договору купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до якого позивач продав, а ТОВ Т.П. Петроліум придбало нежилі будівлі, які були придбані позивачем у Київської міської ради.

Разом з тим, ТОВ Інфокс продовжувало сплачувати земельний податок та орендну плату по орендованим земельним ділянкам по березень 2013 року включно, у зв'язку з чим до бюджету було сплачено кошти у розмірі 129 941,61 грн.

Враховуючи сплату позивачем за податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Голосіївському районі штрафних санкцій з орендної плати за землю, на думку позивача, йому підлягає поверненню переплачена у період з 9 жовтня 2012 по 24 квітня 2013 року земельний податок та орендна плата у розмірі 117 068,20 грн.

Позивач звернувся до податкового органу з листами: від 2 грудня 2013 року № 123/12-13 про повернення помилково сплачених коштів по орендній платі за землю у розмірі 110 214,58 грн. (сто десять тисяч двісті чотирнадцять грн. 58 коп.) та від 2 грудня 2013 року № 124/12-13 про повернення помилково сплачених коштів по земельному податку у розмірі 6 853,62 грн. (шість тисяч вісімсот п'ятдесят три грн. 62 коп.), всього підлягає поверненню сума у розмірі 117 068,20 грн. (сто сімнадцять тисяч шістдесят вісім грн. 20 коп.).

У відповідь на запити позивача щодо надання актів звіряння розрахунків по земельному податку ДПІ у Голосіївському районі надано відповідні акти, за змістом яких позитивне сальдо розрахунків позивача з бюджетом становить 6 853, 62 грн. та 110 214,58 грн.

Листом від 6 грудня 2013 року № 8405/10/26-50-15-03-12 ДПІ у Голосіївському районі повідомлено, що відповідь на листи ТОВ Інфокс про повернення помилково сплачених коштів, податковий орган зможе надати лише після одержання відповіді на свій запит від 6 грудня 2013 року (щодо визначення статусу земельних ділянок), до Департаменту земельних ресурсів КМДА та Головного управління Держземагенства у м. Києві.

Листом від 17 січня 2014 року № 02-01/14 позивач направив податковому органу всю інформацію щодо статусу земельних ділянок.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач не повідомив позивача про результати розгляду його заяви про повернення надміру сплачених коштів та не підготував відповідний висновок про повернення надміру сплачених коштів.

Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції та, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив із того, що податковий орган, всупереч вимог чинного законодавства, в установлений законом строк не підготував висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету, та не подав його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейські обслуговування бюджетних коштів.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак прийняті у справі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Так, за змістом наведеної статті, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З аналізу наведених норм слідує, що прийняття податковим органом висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань обумовлене існуванням таких обставин: наявність надмірної сплати грошових зобов'язань, відсутність боргу у платника податків, подання платником заяви про повернення коштів із зазначенням напряму їх перерахування.

Вказані обставини, відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно було встановити обставини наявності/відсутності у позивача надмірної сплати грошових зобов'язань, податкового боргу, заяви про повернення коштів із зазначенням напряму їх перерахування.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції взагалі не перевіряв обставини щодо наявності/відсутності податкового боргу, надмірної сплати грошових зобов'язань із земельного податку та орендної плати, а суд першої інстанції, хоч і досліджував такі обставин, однак не звернув увагу на законодавчо встановлені підстави сплати платниками податку плати за землю.

Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пунктів 288.1 і 288.2 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Здійснивши аналіз наведених норм, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що необхідною умовою, яка зобов'язує платників сплачувати плату за землю (орендну плату та земельний податок), є користування земельною ділянкою на підставі договору.

Разом з тим, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не перевірили чи був позивач користувачем земельної ділянки у період за який, на його думку, помилково вносилась до бюджету плата за землю.

Перевірка вказаних обставин має вирішальне значення для розгляду справи, адже підтвердить або спростує наявність фактичної переплати податкових зобов'язань у позивача.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Колегія суддів суду касаційної інстанції також акцентує увагу на тому, що у випадку встановлення судом обставин допущення порушень податковим органом прав платника податків, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання.

Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак