Рішення

від 08.12.2015 по справі 229/2591/15-ц

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 229/2591/15-ц

Провадження №2/229/1094/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря Костіної І.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного навчального закладу "Дружківський професійний ліцей" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначає, що наказом МОН №9-к від 05 січня 2011року , за результатами конкурсного відбору, він був призначений на посаду директора Державного навчального закладу Дружківський професійний ліцей з 05 січня 2011року до 05 січня 2016року.

Наказом МОН України № 141-к від 27 квітня 2015року був звільнений з посади директора за власним бажанням. Цим же наказом обов'язки директора ліцею були покладені на його колишнього заступника - ОСОБА_3

05 травня 2015року він письмово звернувся до в.о. директора ліцею ОСОБА_3 з заявою прийняти його на роботу майстром виробничого навчання , але йому було запропоновано оформити лише строковий договір з 07 травня по 30 червня поточного року. Причини цього йому не пояснили. Він вимушений був написати нову заяву.

Наказом № 42к/тр від 07 травня 2015року його прийняли на посаду майстра виробничого навчання по строковому трудовому договору з 07 травня по 30 червня 2015року.

Незважаючи на те, що він мав намір продовжити працювати на займаній посаді, 22 червня 2015року він був звільнений у зв'язку із закінченням строкового трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України).

Після звільнення, 30 червня 2015року, він звернувся до в.о. директора ліцею з заявою про виплату йому всіх передбачених трудовим законодавством грошей, що належать йому від установи, але ж вказана заява залишилась без розгляду.

Без розгляду в.о. директора ліцею залишились його заяви про надання довідки про заборгованість при звільненні, та заява про прийняття його на роботу, а також дві заяви від 15.07.2015р.

Вважає дії в.о. директора ліцею ОСОБА_3 незаконними, такими, що суперечать вимогам трудового законодавства. Вважає, що наказ № 57 к/тр від 22 червня 2015року підлягає скасуванню, а він поновленню на роботі.

Він не отримував всіх сум, які повинні бути виплачені при звільненні, і тому бажає стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку, а також моральну шкоду.

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Будь-яке пряме , або не пряме обмеження прав при укладенні, зміні чи припиненні трудового договору неприпустиме.

Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов , зазначених в ч.2 ст. 23 КЗпП України , є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.

Строковий трудовий договір з педагогічним працівником може бути укладений тільки за згодою працівника, якщо відсутні зазначені в ч. 2 ст. 23 КЗпП України умови. Строковий трудовий договір, укладений у випадках, не передбачених законодавчими актами, навіть за наявності згоди працівника вважається безстроковим трудовим договором.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Виплата всіх сум проводиться в день звільнення. Фактичний розрахунок з ним було проведено лише 13 липня 2015року Відповідно наданої відповідачем довідки, його середньоденна заробітна плата склала 131,08грн. Тобто за період з 06 травня 2015року по 13 липня 2015року відповідач винен йому 8830,60грн.

Якщо в наслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться згідно з правилами частини 2 ст. 235 КЗпП України про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Вважає, що за кожен день після його незаконного звільнення, починаючи з 01 липня 2015року, відповідач винен йому 131грн 80коп.

Також бажає стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює в 5000грн. Діями відповідача у зв'язку з відмовою в прийнятті на роботу за безстроковим договором, незаконним звільненням, затримкою на тривалий час виплати заробітної плати, іншими порушеннями стосовно нього трудового законодавства, він носить моральні страждання. Його сім'я опинилася в скрутному становищі, він був принижений перед колективом ліцею, яким керував декілька років.

Просить визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Дружківського профліцею № 57к/тр від 22 червня 2015року про звільнення його з роботи у зв'язку із закінченням строкового трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України);

Поновити його на роботі на посаду майстра виробничого навчання ліцею;

Стягнути з відповідача на його користь 8830,60грн, які відповідач заборгував йому за період з 06 травня по 13 липня 2015року шляхом несвоєчасного розрахунку при звільненні;

Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 липня 2015року по день розгляду справи в суді з розрахунку середньоденного розміру заробітної плати 131,80грн;

Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 5000грн.

Під час розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (а.с.89-91) в якій додатково зазначає, що незважаючи на те, що він мав намір продовжити працювати на займаній посаді, 22 червня 2015року наказом № 57 к/тр він був звільнений у зв'язку із закінченням строкового трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП). Йому на руки були вручені два накази під одним номером, один з яких про його звільнення за п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, а другий про його звільнення за п. 2 ст. 36 КЗПП у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору.

Жодний з вказаних наказів станом на 25 серпня 2015року не скасований.

Відповідно наданої відповідачем довідки , його середньоденна заробітна плата склала 131,08грн. в тім в судовому засіданні відповідач пояснив, і надав довідку про розмір його середньоденної заробітної плати фактично склав 196,40грн.

Крім того, в період з жовтня 2014року по лютий 2015року він додатково читав лекції з дисциплін електротехніка та матеріалознавство в комерційній групі по спеціальності електрозварник ручної зварки у кількості 18 та 24 академічних годин відповідно.

За відпрацьований час він винен був отримати 24 грн за кожен відпрацьований час, або 1008грн + 201,6грн (20%надбавка за вищу категорію) + 201,6грн (20%надбавка за вислугу років) = 1411,20грн

Також відповідно до п. 14.п.п.2 контракту про призначення його директором ліцею, укладеному між ним та МОН України, за високі досягнення у роботі йому повинно було додатково нараховуватись 15% надбавки посадового окладу за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету. Таку надбавку він не отримував жодного разу. З 05 січня 2011року заборгованість по невиплаті цієї надбавки складає 14 500,05грн (1934*15%=290,01*50).

Просить визнати незаконним та скасувати наказ в.о, директора Дружківського професійного ліцею № 57 к/тр від 22 червня 2015року про його звільнення з роботи у зв'язку із закінченням строкового трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України);

Визнати незаконним та скасувати наказ директора ліцею № 57 к/тр від 22 червня 2015року про звільнення за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України);

Поновити його на роботі на посаді майстра виробничого навчання ліцею;

Стягнути з відповідача 1411,20грн за період з жовтня 2014року по лютий 2015року за додаткові лекції з дисциплін електротехніка та матеріалознавство в комерційній групі по спеціальності електрозварник ручної зварки;

Стягнути з відповідача 14 500,05грн за період з 05 січня 2011року по лютий 2015року згідно до п. 14 п.п. 2 контракту ;

Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2015року по день прийняття рішення по справі судом з розрахунку середньоденного розміру заробітної плати 196,40грн;

Стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000грн.

02 листопада 2015року позивач знову надає до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.112-114), в якій просить:

визнати незаконним та скасувати наказ в.о, директора Дружківського професійного ліцею № 57 к/тр від 22 червня 2015року про його звільнення з роботи у зв'язку із закінченням строкового трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України);

визнати незаконним та скасувати наказ директора ліцею № 57 к/тр від 22 червня 2015року про звільнення за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України);

визнати незаконною відмову в.о. директора Дружківського професійного ліцею ОСОБА_3 в прийомі його на роботу майстром виробничого навчання за заявою про прийняття на роботу (вх.№ 196/1 від 05.05.2015р);

визнати незаконною відмову в прийомі його на роботу майстром виробничого навчання за заявою про прийняття на роботу (вх. №48 від 06.07.2015р);

поновити його на роботі на посаді майстра виробничого навчання ліцею;

стягнути з відповідача 1411,20грн за період з жовтня 2014року по лютий 2015року за додаткові лекції з дисциплін електротехніка та матеріалознавство в комерційній групі по спеціальності електрозварник ручної зварки;

стягнути з відповідача 14 500,05грн за період з 05 січня 2011року по лютий 2015року згідно до п. 14 п.п. 2 контракту ;

стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2015року по день прийняття рішення по справі судом з розрахунку середньоденного розміру заробітної плати 196,40грн;

стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої уточнені вимоги від 02.11.2015року і просить їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні ОСОБА_3, Насонов позовні вимоги не визнали.

Суму заборгованості в розмірі 1411,20грн вони не оспорюють, але вважають, що невиплата заробітної плати відбулася не з вини теперішнього керівництва ліцею, а з вини самого ОСОБА_1, оскільки в період з жовтня 2014року по лютий 2015року ОСОБА_1 перебував на посаді директора ліцею, сам затверджував калькуляцію вартості навчання на курсах за професією Електрогазозварник на 2014-2015навчальний рік і сам же допустив нецільове використання коштів, які надійшли на спецфонд ліцею в якості оплати за вказані курси і мали бути виплачені на заробітну плату викладачам, які викладали лекції в цій групі. За бухгалтерськими даними на момент звільнення ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі по спецфонду не має. ОСОБА_1, як директор, використав ці кошти на оплату земельного податку, і заробітна плата за лекції в цій групі невиплачена викладачам.

ОСОБА_3 також пояснила, що наказ № 57 к/тр від 22 червня 2015р про звільнення з роботи за згодою сторін надрукований помилково. Формулювання про звільнення за згодою сторін було зазначено за проханням ОСОБА_1, оскільки він сам звернувся до неї з проханням звільнити його за таких підстав. На той час вона тільки стала виконуючим обов"язки директора ліцею, не дуже розібралася в ситуації, наказ був надрукований і нею підписаний. Реєстрації цього наказу в книзі реєстрації наказів по підприємству не відбулося. Але після з'ясування всіх обставин було здійснено звільнення у зв'язку з закінченням строкового договору. Був зареєстрований саме наказ № 57 к/тр від 22.06.2015 про звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст. 36 КЗпП України, внесений відповідний запис до трудової книжки.

Щодо заяви від 05.05.2015року , яка зареєстрована за № 196/1 представник відповідача пояснила, що дана заява для розгляду їй, як в.о. директора, не надходила. Вже під час слухання справи вона почала розбиратися, і з'ясувалося, що така заява була дописана в журналі реєстрації вхідної документації, про це свідчить журнал, де чітко видно, що заяву дописували між строк 196 та 197, паста якою дописували, відрізняється від пасти, якою в цей день реєстрували інші документи, та її підпис в прийняті цього документу відсутня. На її думку, секретар могла за проханням ОСОБА_1, як колишнього директора, реєстрацію заяви дописати в журналі пізніше . Тому не могло бути з її боку і відповіді на таку заяву. До неї звертався сам ОСОБА_1 з заявою про прийняття на відповідний строк. ОСОБА_1, як колишній директор, знав, що наприкінці навчального року брати на роботу на невизначений строк, є некоректним. Оскільки після закінчення навчального року може статися так, що на наступний навчальний рік ця посада буде не потрібна, тому він писав заяву на визначений строк, і питання про роботу на постійній основі взагалі не було. На цій заяві вона поклала резолюцію і передала йому для направлення заяви в кадри. Було видано наказ про прийняття його на роботу № 42к/тр від 07.05.2015р

Щодо заяви визнання незаконною відмову в прийомі його на роботу за заявою від 06.07.2015року, то з такою заявою ОСОБА_1 до неї звертався. Нею особисто йому було роз'яснено, що станом на 06 липня 2015року, їй ще не було відомо скільки в них буде учнів на 01 вересня 2015року, відповідно вони не могли зорієнтуватися на кількість учбових груп, і напрямку навчання цих груп. Тому ОСОБА_1 повідомлено було, що питання це вирішиться наприкінці серпня. Крім того, в цей період також надійшла заява ще від однієї особи, яка бажала працювати майстром виробничого навчання. Оскільки було дві особи, які бажали працювати на посаді майстра виробничого навчання, то наказом по ліцею була створена конкурсна комісія. Комісія розглянула дві заяви про прийняття на роботу на посаду майстра виробничого навчання від ОСОБА_4 і від ОСОБА_1 Виходячи з рівня освіти, досвіду викладання з професії Електромонтер , комісія колегіально прийняла рішення , що ОСОБА_4 має перевагу, тому був прийнятий на роботу ОСОБА_4. Письмової відмови ОСОБА_1 не надавали. Вважає, що це право підприємства обирати кадри.

Підставою для виплати надбавки в розмірі 15% за рахунок коштів спецфонду Державного бюджету є встановлення цієї надбавки в штатному розкладі. Надбавка за спецфондом в штатному розкладі встановлена не була самим ОСОБА_1, як наслідок її не нараховували і не виплачували. Тому відсутні підстави для її стягнення на даний час.

Просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що позивач з 05 січня 2011року по 06 травня 2015року працював директором Дружківського професійного ліцею. Звільнений з посади за власним бажанням, достроково розірвавши дію контракту від 28.12.2010року, що підтверджується копією трудової книжки серії БТ -І № 9514445 на ім'я ОСОБА_1 , копією наказу №141-к від 27 квітня 2015року, (а.с.9-11, 56).

На момент звільнення і до теперішнього часу відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за додаткові лекції з дисциплін електротехніка та матеріалознавство в комерційній групі по спеціальності електрозварник ручної зварки у кількості 18 та 24 академічних годин за період з жовтня 2014року по лютий 2015року, що в сумі складає 1411,20грн, чим порушив право позивача на своєчасне отримання заробітної плати в терміни, передбачені ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України Про оплату праці , а також право на отримання відповідно до ст.116 КЗпП України всіх належних йому від підприємства сум у день звільнення.

Оскільки відповідач до теперішнього часу не виплатив позивачу добровільно 1411,20грн, що належать йому від підприємства, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку. Факт відсутності коштів на рахунку не є підставою для невиплати заробітної плати позивачу.

Судом встановлено, що 05 травня 2015року позивач звернувся до в. о. директора Дружківського професійного ліцею з заявою оформити його на роботу з 07.05.2015 по 30.06.2015р майстром виробничого навчання в групу електромонтерів (а.с.59).

Згідно наказу від 07.05.2015р № 42к/тр ОСОБА_1 прийнято на посаду виробничого навчання у групу 7/8 Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Слюсар з ремонту автомобілів по строковому трудовому договору з 07.05.по 30.06.2015р. З наказом ОСОБА_1 був ознайомлений. (а.с.11,58)

Відповідно до наказу № 57к/тр від 22.06.2015р ОСОБА_1 звільнено 30.06.2015р з посади майстра виробничого навчання у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України) , ОСОБА_1 з наказом ознайомлений (а.с.11, 57).

Доказів, що заява про прийняття на роботу на відповідний строк від 05.05.2015р була написана ОСОБА_1 вимушено, суду не надано.

Як вбачається, з матеріалів справи, 05 травня 2015року ОСОБА_1 писав дві заяви про прийняття на роботу на посаду майстра електромонтерів, одна заява про прийняття на роботу з 07.05.2015р , а друга заява про прийняття на роботу на відповідний строк. (а.с.14,19).

Заява про прийняття на роботу з 07.05.2015р зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції за номером 196/1 (а.с131), і не містить резолюції директора на цій заяві, а заява про прийняття на роботу на строк, взагалі не зареєстрована в журналі реєстрації вхідної кореспонденції, але містить резолюцію директора про прийняття на роботу.

Суд, вважає, що позивачем не доведено в судовому засіданні, що вперше він звернувся саме з заявою про прийняття на роботу з 07.05.2015р на постійній основі. З огляду журналу реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.130-131) вбачається, що номер 196/1 дописаний між номером 196 та номером 197, який починається вже 07.05.2015р.

Відповідно до ст.54 Закону України "Про освіту" педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду трудових спорів вбачається, що оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

На думку суду укладання трудового договору на визначений строк можливо за заявою працівника, з урахуванням його інтересів.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищезазначені вимоги закону, суд приходить до висновку, що позивач працював за строковим трудовим договором, мав статус працівника, якого прийнято на роботу на визначений строк, тому дії відповідача щодо звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, є такими, що відповідають вимогам КЗпП України.

Таким чином вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 57-к/тр від 22.06.2015року, поновлення на роботі на посаді майстра виробничого навчання задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу в.о. директора Дружківського ліцею № 57/к/тр від 22 червня 2015року про звільнення його з роботи за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України).

Факт звернення ОСОБА_1 до в.о. директора ОСОБА_3 про звільнення за згодою сторін підтверджується заявою ОСОБА_1 (а.с.7)

Як вже встановлено судом позивача було звільнено саме за п.2 ст. 36 КЗпП України, про що зазначено в трудовій книжці, є відповідний наказ. І суд прийшов до висновку, що таке звільнення є законним.

Наявність наказу про звільнення за згодою сторін, на думку суду , не порушує ніяких прав позивача, тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо скасування цього наказу.

Не підлягають задоволенню вимоги в частині визнання незаконною відмови в прийнятті на роботу майстром виробничого навчання за заявою ОСОБА_1 від 05.05.2015р вх. № 196/1.

ОСОБА_1 стверджує, що йому відмовили в прийнятті на роботу усно, після чого він вимушений був написати заяву про прийняття на роботу на відповідний строк.

ОСОБА_3 заперечує такий факт, і пояснює, що така заява до неї взагалі не надходила. Дана обставина підтверджується відсутністю відмітки в журналі реєстрації про направлення заяви для розгляду по суті.

Таким чином заява за №196/1 від 05.05.2015р взагалі директором ліцею не розглядалася і відповідне рішення по ній не приймалося.

Але в цей же день позивач звертається до директора про прийняття на роботу на відповідний строк, таким чином, якщо позивачу, як він стверджує, було усно відмовлено в прийнятті на роботі, то в цей же день йому стало відомо, про порушення його права.

Відповідно до ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався про порушення своїх прав. Але вперше з вимогою про визнання відмови в прийомі на роботу майстром за заявою № 196/1 від 05.05.2015року позивач звернувся до суду лише 02 листопада 2015року. Причини пропуску в судовому засіданні не поясненні.

Тому суд вважає необхідним відмовити в задоволенні даної вимоги.

Не підлягають задоволенню вимоги про визнання незаконною відмови в прийомі на роботу майстром виробничого навчання за заявою від 06.07.2015р.

Укладання трудового договору з конкретною особою є правом, а не обов'язком роботодавця (за виключенням випадків передбачених законодавством) й Кодекс законів про працю України не містить норм, що зобов'язують роботодавця заповнювати вакантні посади або роботи негайно в міру їхнього виникнення.

Судом встановлено, що наказом від 25.08.2015року № 161/1 по державному навчальному закладі Дружківський професійний ліцей було створено конкурсну комісію по підбору педагогічних кадрів. (а.с.181)

Згідно протоколу засідання цієї комісії від 28.08.2015року (а.с.182 ) комісією розглянуто дві заяви про прийняття на роботу на посаду майстра виробничого навчання в групу Електромонтери з ремонту га обслуговування електроустаткування - ОСОБА_4 та ОСОБА_1

За результатами розгляду цих заяв, прийнято рішення надати перевагу на зайняття посади майстра ОСОБА_4 , виходячи з рівня освіти, професійної діяльності, досвіду роботи з професії Електромонтер .

В судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили, що ОСОБА_1 відноситься до кола осіб, яким заборонено відмовляти в прийомі на роботу.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано відмовлено в прийомі на роботу за заявою позивача від 06.07.2015року.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14 500,05грн, які відповідач заборгував йому за період з 05.01.2011 по лютий 2015року згідно до п. 14 п.п.2 контракту про призначення його директором ліцею, укладеному між ним та МОН України щодо несплати надбавки за високі досягнення у роботі в розмірі 15% посадового окладу за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету.

ОСОБА_1 з цього приводу пояснив, що йому як директору на той час, не було відомо про обов'язковість встановлення надбавки в штатному розкладі. Але оскільки надбавка встановлена контрактом, то на його думку має бути виплачена.

Суд не погоджується з такими доводами, оскільки чисельність штатних посад у навчальних закладах приводиться у відповідність з фондом оплати праці і затверджується відповідними органами управління освітою. Згідно з п. 32 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228. штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи, за винятком зазначених у п. 33 цього Порядку.

Із штатних розписів на період 2011-2015р.р. вбачається, що вони підписані керівником ОСОБА_1, головним бухгалтером, затверджені заступником начальника управління освіти і науки , але у спеціальному фонді надбавка за контрактом 15% в них відсутня, тобто в фонд оплати праці вказана надбавка не закладена керівником та бухгалтером. (а.с. 160-169,185)

Оскільки фонд оплати праці не містить цієї надбавки, то суд вважає і відсутні підстави для її стягнення з відповідача на користь позивача.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди, оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконною відмови в прийнятті на роботу, визнання незаконним звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України підставою для виплати звільненому працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є вина власника або уповноваженого ним органу.

Суд прийшов до висновку, що підприємство заборгувало ОСОБА_1 1411,20грн, а тому стягнуто цю суму з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що в період з жовтня 2014року по лютий 2015року директором ліцею був позивач по справі ОСОБА_1

Пунктом 10 Контракту директора Дружківського професійного ліцею, який був укладений між міністерством освіти і науки України та ОСОБА_1 28.12.2011року передбачені зобов'язання керівника ліцею, в тому числі цільове та ефективне використання коштів загального та спеціального фонду державного бюджету (п.п.16).

ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні , що кошти спецфонду були витрачені на інші цілі. Як пояснила ОСОБА_3 в судовому засіданні кошти пішли на оплату земельного податку, який взагалі не потрібно було сплачувати, як з'ясувалося пізніше, але ніяких заходів щодо повернення коштів ОСОБА_1 не було здійснено.

Відповідно звітам про заборгованість за бюджетними коштами станом на 01.11.2014р, на 01.12.2014р, на 01.01.2015р, 01.02.2015р, заборгованість по оплаті праці відсутня. (а.с. 148-159).

Зазначені звіти підписані керівником ОСОБА_1 , та головним бухгалтером.

У відповідності зі ст. 8 п. 3,7 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999року № 996- ХІV відповідальним за організацію бухгалтерського обліку є керівник - директор ліцею в період січень 2011р по лютий 2015року ОСОБА_1

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що невиплата 1411грн сталася з вини керівника ОСОБА_1, тому, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, якими є в тому числі справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і відповідно моральної шкоди з підстав затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь державного бюджету м. Дружківка судовий збір в сумі 487,20грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,209,212-215,223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 до державного навчального закладу "Дружківський професійний ліцей" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з державного навчального закладу "Дружківський професійний ліцей", ЄДРПОУ 02542142, на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) оплату за додаткові лекції з дисциплін "Електротехніка" та "Матеріалознавство" за період з жовтня 2014року по лютий 2015року в сумі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн 20коп. за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

В решті позову відмовити.

Стягнути з державного навчального закладу "Дружківський професійний ліцей", ЄДРПОУ 02542142, на користь державного бюджету м.Дружківка судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять)грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 10денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Т.Л.Панов