Ухвала

від 02.11.2016 по справі 229/2591/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л.,Карпенко С.О., Кадєтової О.В.,Мостової Г.І., розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_6 до Державного навчального закладу «Дружківський професійний ліцей» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди,за касаційними скаргами державного навчального закладу «Дружківський професійний ліцей» та ОСОБА_6 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 грудня 2015 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державного навчального закладу «Дружківський професійний ліцей» (далі - ДНЗ «Дружківський професійний ліцей» ) про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ДНЗ «Дружківський професійний ліцей» від 22 червня 2015 року № 57к/тр про його звільнення з роботи у зв'язку із закінченням строкового трудового договору; визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ДНЗ «Дружківський професійний ліцей» від 22 червня 2015 року № 57к/тр про його звільнення з роботи за згодою сторін; визнати незаконною відмову в.о. директора ДНЗ «Дружківський професійний ліцей» в прийомі його на роботу майстром виробничого навчання за заявою про прийняття на роботу від 0 5 травня 2015 року (вх. № 196/1); визнати незаконною відмову в.о. директора ДНЗ «Дружківський професійний ліцей» в прийомі його на роботу майстром виробничого навчання за заявою про прийняття на роботу від 0 6 липня 2015 року (вх. № 48); поновити його на роботі на посаді майстра виробничого навчання ДНЗ «Дружківський професійний ліцей»; стягнути з відповідача 1 411,20 грн, що не були йому сплачені при звільненні за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року за додаткові лекції з дисциплін «Електротехніка» та «Матеріалознавство» в комерційній групі зі спеціальності електрозварник ручної зварки у кількості 18 та 24 академічних годин шляхом несвоєчасного розрахунку при звільненні; стягнути з відповідача на його користь 14 500,05 грн заборгованості з надбавки у розмірі 15% посадового окладу за високі досягнення у роботі, передбачені пп. 2 п. 14 контракту про призначення його директором ліцею; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2015 року по день прийняття рішення по справі судом з розрахунку середньоденного розміру заробітної плати 196,40 грн, а також відшкодувати йому моральну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача, яку він оцінив у 5 тис. грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 08 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ДНЗ «Дружківський професійний ліцей» на користь ОСОБА_6 оплату за додаткові лекції з дисциплін «Електротехніка» та «Матеріалознавство» за період з жовтня 2014 року до лютого 2015 року в сумі 1 411,20 грн за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачеві у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визнання наказу № 57 к/тр від 22 червня 2015 року про звільнення позивача з роботи за згодою сторін незаконним та відмови у стягненні моральної шкоди скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано незаконним наказ № 57 к/тр від 22 червня 2015 року про звільнення позивача з роботи за згодою сторін. Стягнуто з ДНЗ «Дружківський професійний ліцей» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 травня 2015 року до 25 лютого 2016 року у розмірі 32 182,95 грн за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів, а також грошову компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 200 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ДНЗ «Дружківський професійний ліцей» просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить судові рішення першої інстанції про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час затримання розрахунку при звільненні та моральної шкоди та рішення суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача з роботи за згодою сторін та ухвалюючи у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що фактично звільнення позивача відбулося через закінчення строку трудового договору, про що є запис в його трудовій книжці і наявність цього наказу не порушує його прав. Наявність двох наказів про звільнення робітника з роботи за різними підставами діючими нормами права, що регулюють трудові відносини, не передбачена.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 14 500,05 грн заборгованості з надбавки у розмірі 15% посадового окладу за високі досягнення у роботі, передбачені п.п. 2 п. 14 контракту, що укладався з останнім як директором ліцею, зауважив, що за штатними розписами 2011-2015 років, завіреними керівником та головним бухгалтером ліцею, та затвердженими заступником начальника управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації, у спеціальному фонді така надбавка не передбачалась, тому підстави для її нарахування та стягнення на користь позивача відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з моменту звільнення до винесення судового рішення з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 196,40 грн та моральної шкоди та ухвалюючи у цій частині рішення про частковезадоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з наявності вини відповідача у затримці розрахунку та заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Проте повністю погодитись в такими висновками апеляційного суду не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 05 травня 2015 року позивач звернувся до в.о. директора ДНЗ «Дружківський професійний ліцей» з заявою про оформлення його на роботу з 07 травня 2015 року до 30 червня 2015 року майстром виробничого навчання в групу електромонтерів (а.с. 59, т. 1).

Згідно наказу від 07 травня 2015 року № 42к/тр ОСОБА_6 прийнято на посаду майстра виробничого навчання у групу 7/8 «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Слюсар з ремонту автомобілів» по строковому трудовому договору з 07 травня до 30 червня 2015 року, про що зроблений відповідний запис у трудову книжку. З наказом ОСОБА_6 був ознайомлений (а.с. 11, 58, т. 1).

Відповідно до наказу № 57к/тр від 22 червня 2015 року ОСОБА_6 звільнено 30 червня 2015 року з посади майстра виробничого навчання у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору, з підстав передбачених п. 2 ст. 36 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис у трудову книжку (а.с.11, 57, т. 1). З даним наказом ОСОБА_6 також ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Судами встановлено, що позивачем 05 травня 2015 року було написано дві заяви про прийняття його на посаду майстра електромонтерів, одна заява про прийняття на роботу з 07 травня 2015 року (а.с. 19, т. 1), а друга заява про прийняття на роботу на відповідний строк з 07 травня 2015 року до 30 червня 2015 року (а.с. 14, т. 1).

Заява позивача про прийняття на роботу з 07 травня 2015 року зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції за номером 196/1 (а.с131, т.1), і не містить відповідної резолюції керівника на цій заяві.

Заява позивача про прийняття на роботу на відповідний строк, в журналі реєстрації вхідної кореспонденції взагалі не зареєстрована, але містить резолюцію керівника про прийняття позивача на роботу (а.с. 14, т. 1).

22 червня 2015 року позивач звернувся до керівника відповідача із заявою про надання розрахунку за згодою сторін з 30 червня 2015 року (а.с. 7, т. 1).

Цього ж дня, 22 червня 2015 року ДНЗ «Дружківський професійний ліцей» було видано накази про звільнення ОСОБА_6 за № 57к/тр за підписом керівника ліцею (а.с. 5, 57, т. 1). Зі змісту наказів вбачаються різні підстави звільнення позивача, зокрема, за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) та у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України). Обидва накази підписані керівником ДНЗ «Дружківський професійний ліцей» та містять підпис позивача про ознайомлення з ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною 1 ст. 47 Закону України «Про професійно-технічну освіту» зазначено, що права, обов'язки та соціальні гарантії педагогічних працівників визначаються Законом України «Про освіту» та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 3 ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Можливість укладення контрактної форми трудового договору з педагогічними працівниками встановлено і п. 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 24 грудня 2002 р. № 744, яким передбачено, що при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, в тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін; закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість цього рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд правильно погодився з висновком суду першої інстанції в частині позовних вимог позивача щодо відмови у стягненні з відповідача на його користь 14 500,05 грн заборгованості з надбавки у розмірі 15% посадового окладу за високі досягнення у роботі, передбачені пп. 2 п. 14 контракту, оскільки така надбавка у спеціальному фонді не передбачалась.

Разом з цим, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 1 411,20 грн, що не були виплачені позивачеві при звільненні за період з жовтня 2014 року до лютого 2015 року за додаткові лекціїз дисциплін «Електротехніка» та «Матеріалознавство» в комерційній групі зі спеціальності електрозварник ручної зварки у кількості 18 та 24 академічних годин. Апеляційним судом при цьому було зауважено, що відповідач наявність такої заборгованості не оспорював, проте вину ліцею у нездійсненні цих виплат не визнавав, оскільки в період з жовтня 2014 року до лютого 2015 року позивач, перебуваючи на посаді директора, допустив нецільове використання коштів, які надішли на спецфонд ліцею в якості оплати за вказані курси, та з яких мала бути сплачена заробітна плата викладачам цих комерційних груп. Ці кошти ним були використані на оплату земельного податку, а заробітна плата за лекції в цих групах викладачам не виплачена.

Проте, вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, апеляційний суд виходив з власного розрахунку, взявши до уваги довідку про середню заробітну плату (дохід) (а.с. 12, т.1), не з'ясувавши належним чином розміру виплат, які підлягали до сплати позивачеві на момент звільнення та не був своєчасно виплачений відповідачем.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті.

Із роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01 квітня 2015 року (справа № 6-41цс15), у разі виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Вирішуючи спір щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 травня 2015 року до 25 лютого 2016 року у розмірі 32 182,95 грн, апеляційний суд, в порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не врахував, що позовні вимоги про стягнення належних позивачеві сум при звільненні задоволено частково, не з'ясував яку частку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із розміром середнього заробітку, та не застосував принцип співмірності.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 травня 2015 року до 25 лютого 2016 року підлягає скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційні скарги державного навчального закладу «Дружківський професійний ліцей» та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25 лютого 2016 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 травня 2015 року до 25 лютого 2016 року скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова С.О. Карпенко Г.І. Мостова