Постанова

від 13.01.2016 по справі 824/1823/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1823/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

13 січня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ у Глибоцькому районі винесені рішення про застосування до нього штрафних санкцій в сумі 17000 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідних ліцензій та в сумі 17000 грн., а саме за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності необхідних ліцензій. Вважаючи такі рішення неправомірними, просили визнати їх протиправними і скасувати.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Представник відповідача направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, з яких вбачається, що відповідач апеляційну скаргу не визнає у повному обсязі, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Також на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Колегія суддів, оцінивши доводи заявленого клопотання, прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення. Зокрема, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом (ч. 7 ст. 56 КАС). Крім того, повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду. Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації, що визначено ст. 58 КАС України. Таким чином, законодавством не обмежена можливість юридичної особи мати в суді кількох представників, надавши їм відповідні повноваження згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, зазначені в клопотанні причини неявки в судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, тому клопотання не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами. При цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області Головного управління ДФС у Чернівецькій області на підставі наказу від 24.06.2015 р. №72 та направлень на перевірку від 24.06.2015 р. №103 та №104, провела фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання норм законодавства, з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі на виробництво та обіг підакцизних товарів. (а.с. 26, 27, 36).

В справі міситься заява позивача про продовження терміну проведення перевірки. (а.с. 35). За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки від 08.07.2015 р. №67/2403-17-24/НОМЕР_1, в якому встановлено порушення ст. 15 Закону України Про регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів . (а.с. 31, 32).

В матеріалах справи знаходиться Акт від 08.07.2015 р. про відмову позивача від підпису акту фактичної перевірки №67/2403-17-24/НОМЕР_1 від 08.07.2015 року. (а.с. 33).

Крім того, до Акту перевірки було надано пояснення ОСОБА_3 від 24.06.2015 р., з яких було заявлено, що вона заміщає свого чоловіка підприємця ОСОБА_2 (а.с. 30).

Рішеннями податкового органу від 21.07.2015 р. №67/1 та №67/2 до позивача застосовано фінансові санкції. Так, рішенням №67/1 застосовано до ОСОБА_2 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., за роздрібну торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Рішенням №67/2 до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за роздрібну торгівля тютюновими виробами без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. (а.с. 28, 29).

Згідно інформації від 06.10.2015 року Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 немає зареєстрованих ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. (а.с. 50).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення податкового органу є обґрунтованими і правомірними. Колегія суддів із таким висновком не погоджується, та звертає увагу на наступне.

Згідно з ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів 19 грудня 1995 року481/95-BP (далі - Закон № 481/95-BP) роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Положеннями ст. 1 Закону № 481/95-BP визначено, що місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

У відповідності до ст. 15 Закону № 481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з абз. 5 ст.17 Закону № 481/95-BP до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

В ході судового розгляду справи встановлено, що податковим органом прийняті 2 рішення про застосування фінансових санкцій по 1700 грн. за кожне порушення окремо, а саме роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, в сього в сумі 34000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, суть виявлених порушень зводиться до того, що під час проведення перевірки працівниками податкового органу в приміщенні магазину, де здійснював підприємницьку діяльність позивач, було виявлено тютюнові вироби в кількості 129 пачок на суму 2087,63 грн. та алкогольні напої в кількості 4 пляшки на суму 190 гривень, які, на думку податкового органу, реалізовувались позивачем без наявності відповідних дозволів (ліцензій).

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів. Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.

Згідно п. 2 та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями" від 30 липня 1996 р. № 854, роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства. Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Дана норма кореспондується з пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, якою визначено поняття продажу (реалізації) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Приписами абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено відповідальність за роздрібну торгівлю без наявності ліцензії.

При цьому, за змістом пункту 26 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року № 854, під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що в акті перевірки так і в ході судового розгляду відповідачем не наведено та не надано жодного доказу здійснення позивачем фактичної реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Натомість в акті перевірки відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, намагається трактувати факт зберігання товару під прилавком магазину.

За змістом пункту 5.2 Наказу ДПА України № 984 від 22.12.2010 року Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у разі встановлення перевіркою порушень законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В порушення зазначеної норми акт перевірки не містить посилань на жодний первинний документ, який би свідчив про передачу прав власності на товар (алкогольні напої і тютюнові вироби), укладення договорів між позивачем та покупцями на придбання товару, проведення розрахунків, не зазначено хто придбав цей товар, тобто не підтверджено факту реалізації алкогольної продукції та тютюнових виробів будь-якій особі, у зв'язку з чим висновки акту перевірки є лише припущеннями перевіряючих, які не ґрунтуються на будь-яких доказах.

Натомість в ході судового розгляду в суді першої інстанції позивач пояснив, що алкогольні напої та тютюнові вироби не належать йому, та могли зберігатись його батьком в магазині, де він здійснював підприємницьку діяльність. Позивач не заперечував той факт, що під прилавком магазину, в якому він здійснює підприємницьку діяльність, дійсно знаходились виявлені податковим органом тютюнові вироби та алкогольні напої.

Відсутність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (батька позивача) ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами на час проведення перевірки зазначених висновків суду не спростовує, та за відсутності підтвердження факту реалізації не є підставою для застосування до позивача фінансових санкцій за роздрібну торгівлю підакцизними товарами без відповідних ліцензій.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відтак, на користь позивача належить стягнути документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги (а.с. 3, 98).

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення від 21.07.2015 р. №67/1 та №67/2 про застосування фінансових санкцій.

Присудити з Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області Головного управління ДФС у Чернівецькій області (ідентифікаційний код 39577991) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2382 (дві тисячі триста вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.