Рішення

від 12.01.2016 по справі 125/3001/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 125/3001/14-ц Провадження № 22-ц/772/82/2016Головуючий в суді першої інстанції Переверзєв С. В. Категорія 23 Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А., суддів:Вавшка В.С., Колоса С.С., при секретаріКирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Фермерського господарства (далі - ФГ) Максіма про розірвання договору оренди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ФГ Максіма на рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернувся в суд 24 листопада 2014 року.

Зазначав, що його батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Він прийняв спадщину, про що отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 вересня 2014 року на майно, в тому числі на трактори колісні, які передані в оренду за договором оренди 7 вересня 2011 року.

Вказав, що 7 вересня 2011 року між представником його батька за довіреністю ОСОБА_8 та ФГ Максіма , в особі директора ОСОБА_9 було укладено Договір оренди транспортних засобів (тракторів колісних) строком на 5 років (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Рудиком В.В. За цим Договором відповідач отримав в оренду у строкове володіння та користування від ОСОБА_7 трактор колісний Т-150К випуску 1992 року, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, вид. ІДТН по Вінницькому районі 8.11.2010 року, а також трактор колісний МТЗ -82.1 2001 року випуску, заводський номер НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_9, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10, вид. ІДТН по Вінницькому районі 08.05.2008 року.

Позивач посилався на те, що силу положення статті 1216 ЦК України права та обов'язки за Договором оренди транспортних засобів перейшли до нього як спадкоємця за законом, а тому прийнявши спадщину позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому вказані транспортні засоби в зв'язку із смертю орендодавця, проте отримав відповідь, що вказана причина не є підставою для припинення договору оренди.

Посилаючись на пункти 5.1. та 5.2. Договору, за якими орендна плата становить 100 грн. на місяць за два трактори і має сплачуватись не пізніше 10 - го числа кожного наступного місяця, а відповідно до пункту п.7.2.2 Договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі, позивач вказав, що відповідач у порушення взятих зобов'язань у повному обсязі та у терміни визначені Договором по оплаті орендної плати не здійснював оплати, а тому в силу пункту 6.1.2. Договору Орендодавець має право пред'явити у суді вимоги про дострокове розірвання Договору. Відповідно до вказаного пункту Договору Орендодавець за цим Договором має право пред'явити в суді вимогу про дострокове розірвання Договору, якщо Орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд від дня спливу платежу.

Позивач у позовній заяві послався також й на порушення відповідачем інших умов Договору, зокрема забезпечення охорони транспортних засобів, що орендуються (пункт 7.2.5. Договору), страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобі (пункт 7.2.9. Договору).

Крім того, позивач зазначив про заподіяння йому відповідачем протиправною поведінкою моральної шкоди, яку визначив у розмірі 20000 грн.

Посилаючись на обставини порушення відповідачем зобов'язань по оплаті орендної плати у строки визначені Договором, а також інші вказані вище зобов'язання за Договором (пункти 7.2.5., 7.2.9. Договору), положення частини 1 статті 23 ЦК України, частини 1 статті 530, частини 1 статті 612, статті 625 цього Кодексу, позивач просив розірвати Договір оренди транспортних засобів від 7 вересня 2011 року та зобов'язати відповідача повернути йому трактор колісний Т-150К випуску 1992 року, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, вид. ІДТН по Вінницькому районі 8.11.2010 року, а також трактор колісний МТЗ -82.1 2001 року випуску, заводський номер НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_9, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10, вид. ІДТН по Вінницькому районі 08.05.2008 року. Просив стягнути з відповідача на його користь 20000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року позов задоволено частково.

Розірвано Договір оренди транспортних засобів від 7 вересня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В.. та зареєстрований в реєстрі за №5975, укладений між ОСОБА_7 від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_8 та ФГ Максіма .

Зобов'язано відповідача повернути ОСОБА_6 трактор колісний Т-150К випуску 1992 року, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, вид. ІДТН по Вінницькому районі 8.11.2010 року, а також трактор колісний МТЗ -82.1 2001 року випуску, заводський номер НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_9, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10, вид. ІДТН по Вінницькому районі 08.05.2008 року.

В задоволенні вимог ОСОБА_6 до ФГ Максіма про стягнення 20000 грн. завданої моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ФГ Максіма на користь ОСОБА_6 396 грн. понесених судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення змінити в частині щодо зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків який зазначений у свідоцтві про право на спадщину за заповітом та задовольнити його позов у повному обсязі.

ФГ Максіма у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Представник позивача підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, а апеляційну скаргу ФГ Максіма просила відхилити через безпідставність її доводів.

У судовому засіданні представник ФГ Максіма просила задовольнити подану апеляційну скаргу за обставин викладених у ній, а апеляційну скаргу позивача відхилити, оскільки наведені у ній доводи є безпідставними.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ФГ Максіма слід відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

У відповідності до правил частин 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду таким визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що 7 вересня 2011 року між ОСОБА_7., в особі його представника ОСОБА_8, та ФГ Максіма було укладено Договір оренди транспортних засобів, згідно з умовами якого ОСОБА_7 (Орендодавець) зобов'язався передати ФГ Максіма (Орендареві) у строкове володіння та користування трактор колісний Т-150К випуску 1992 року, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, вид. ІДТН по Вінницькому районі 8.11.2010 року, а також трактор колісний МТЗ -82.1 2001 року випуску, заводський номер НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_9, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10, вид. ІДТН по Вінницькому районі 08.05.2008 року вартістю 20 грн. кожний, строком на 5 років 5 років (а.с.6-9, 93-93).

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. Договору орендна плата сплачується щомісячно у розмірі 50 грн. за кожний трактор не пізніше 10 числа кожного наступного місяця. Згідно з пунктом 7.2.2. цього Договору Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

За умовами передбаченими пунктом 6.1.2. Договору Орендодавець має право пред'явити в суді вимоги про дострокове розірвання Договору, якщо Орендар, зокрема, не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд від дня спливу платежу.

Згідно з пунктами 7.2.5. та 7.2.9. Договору Орендар зобов'язується забезпечувати охорону машин, що орендуються та здійснити страхування цивільної відповідальності власників машин.

Встановлено, що ОСОБА_7 за життя звертався суд з позовом до ФГ Максіма про визнання договору оренди транспортних засобів недійсним у зв'язку з укладенням договору під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2012 року, яке набрало законної сили 20 березня 2013 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено (а.с.47).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 2 вересня 2013 року, серія НОМЕР_11 (а.с. 5).

Позивач ОСОБА_6 вступив у спадщину після ОСОБА_7 і як спадкоємець за законом отримав свідоцтво про право на спадщину, яка складається з: трактора колісного марки Т-150-К 1992 року випуску та трактора колісного марки МТЗ-82.1 2001 року випуску (а. с. 10).

10 червня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому вказаних вище орендованих тракторів, посилаючись на те, що зазначений договір оренди втратив чинність у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 (а.с. 11).

На вказану заяву відповідач письмово повідомив ОСОБА_6, що немає наміру розривати договір достроково через відсутність правових підстав, оскільки умовами договору не передбачено розірвання або втрата чинності Договором у разі смерті Орендодавця, одностороння відмова від Договору оренди не допускається відповідно до пункту 1 статті 291 ГК України (а.с. 12).

Задовольняючи частково позов та розриваючи Договір оренди транспортних засобів від 7 вересня 2011 року укладений між ОСОБА_7. та ФГ Максіма і зобов'язуючи останнє повернути трактора колісні спадкоємцю ОСОБА_6, суд, як це вбачається із змісту судового рішення, виходив із того, що відповідач не виконав зобов'язання за пунктом 7.2.9 Договору про страхування цивільної відповідальності власників машин, що є істотним порушенням Договору та підставою для його розірвання за рішенням суду, відповідно до пункту 9.1. Договору про відповідальність Сторін.

Разом із тим, суд встановив недоведеність порушення відповідачем зобов'язання за пунктом 7.2.5 Договору (забезпечення охорони машин, що орендуються) позивачем, а також недоведеність того, що відповідач був обізнаний у зміні власника орендованих транспортних засобів, що позбавило його можливості здійснювати зобов'язання по сплаті орендних платежів, а тому суд виходив із недоведеності позивачем обставин про невиконання відповідачем зобов'язань за пунктом 7.2.2 Договору (своєчасне здійснення орендних платежів), що в свою чергу не дає суду правових підстав для розірвання Договору.

Проте, повністю із висновками суду погодитись не можна через наступне.

Колегія суддів вважає, що правильним висновком суду першої інстанції є лише висновок про недоведеність обставин щодо неналежного забезпечення охорони машин, що орендуються, оскільки належних та достатніх доказів у підтвердження цього суду не надано, а тому немає підстав для висновку, що ФГ Максіма не виконує зобов'язань відповідно до умов пункту 7.2.5 Договору.

Разом із тим, цей висновок суду не має значення для вирішення справи по суті, оскільки позивач, як це вбачається із змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, не визначав невиконання саме цього зобов'язання як основної підстави для задоволення позову про розірвання Договору.

Щодо інших висновків суду першої інстанції, то колегія суддів виходить із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Відповідно до частини 1 статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилом частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Отже, умови укладеного договору є пріоритетними перед загальними нормами закону, оскільки законом прямої заборони укладення таких умов немає.

За положенням частини 1 стаття 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 цього Кодексу визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема визначено такий спосіб як припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Невиконання відповідачем зобов'язання за пунктом 7.2.9 Договору, про здійснення страхування цивільної відповідальності власника машин, не може бути підставою для розірвання договору, оскільки пункт 6.1.2 Договору, про право Орендодавця пред'явити в суді вимогу про дострокове розірвання, не містить такої умови для розірвання договору як нездійснення страхування цивільної відповідальності власників машин .

Іншою правовою підставою для розірвання договору через невиконання умов Договору про страхування транспортних засобів може бути загальна норма матеріального права, а саме стаття 651 ЦК України, за частиною 1 якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до частини 2 цієї статті цього Кодексу договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Колегія суддів дійшла висновку, що невиконання відповідачем зобов'язання за пунктом 7.2.9 Договору про здійснення страхування цивільної відповідальності власника машин не є істотним порушенням договору через яке укладений Договір може бути розірваний.

Цей висновок колегії суддів ґрунтується також і на правовій позиції висловленій Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, яка є обов'язковою до застосування відповідально до положення статті 360-7 ЦПК України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин про невиконання відповідачем зобов'язань за пунктом 7.2.2 Договору (своєчасне здійснення орендних платежів), зокрема несплату орендних платежів протягом трьох місяців підряд від дня спливу платежу, є безпідставним і такими, що не ґрунтуються на наявних у справі доказах.

Так, згідно умов Договору, а саме пункту 5.2 Договору орендна плата сплачується не пізніше 10 числа кожного наступного місяця.

Судом встановлено і це підтверджується наданим відповідачем реєстром платежів (а.с.42) та не заперечується сторонами, що останнім платежем на оплату оренди був платіж 100 грн. від 21 січня 2014 року №1268, що підтверджується наданими суду платіжними документами.

Платіж від 14 лютого 2014 року за номером 8685 у сумі 210 грн. за перший та другий місяці 2014 року, який зазначений у переліку вказаного реєстру та дописаний рукописним текстом, не підтверджується доказами у справі, а тому цей факт не можна вважати доведеним.

У судовому засіданні представник відповідача додала до своїх заперечень уточнюючу довідку про проплати за оренду тракторів, де вказані обставини щодо останнього платежу за номером №1268 від 21 січня 2014 року у сумі 100 грн. підтверджуються.

Отже, з січня 2014 року по день звернення позивача в суд (24 листопада 2014 року) плата за оренду тракторів по Договору відповідачем не сплачувалася підряд дев'ять місяців, що відповідно є підставою для розірвання Договору оренди відповідно до положення пункту 6.1.2 цього Договору з підстав несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд від дня спливу платежу.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_6 посилався на невиконання відповідачем вимог договору, а саме пункту 7.2.2 - своєчасне здійснення орендних платежів, пункту 7.2.5 - забезпечення охорони транспортних засобів, що орендуються, пункту 7.2.9 - страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу. При цьому позивач вказав на несвоєчасне здійснення орендних платежів як на підставу розірвання Договору відповідно до пункту 6.1.2 Договору.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся в суд з вимогою про розірвання Договору оренди саме з підстави несплати Орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд від дня спливу платежу, відповідно до пункту 6.1.2 Договору, а тому саме з цих підстав і в цих межах заявлених вимог й підлягає розгляду справи.

Отже, висновки суду першої інстанції, крім висновку щодо недоведеності позивачем обставин невиконання відповідачем умов Договору про забезпечення охорони орендованих машин, є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до пункту 6.1.2 Договору Орендодавець має право пред'явити в суді вимог про дострокове розірвання Договору, якщо Орендар, зокрема, не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд від дня спливу платежу.

Виходячи із зазначеного вище, позовні вимоги ОСОБА_6 про розірвання Договору підлягають задоволенню саме з цих правових підстав.

Оскільки висновки суду першої інстанції є безпідставними та неправильно застосовані норми матеріального права, то, відповідно до положення частин 3,4 статті 309 ЦПК України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову про розірвання Договору оренди через інші правові підстави - несплату орендної плати протягом трьох місяців підряд від дня спливу платежу.

Вирішуючи ці вимоги, колегія суддів, відповідно до положення частини 4 статті 338 ЦПК України, при новому розгляді ураховує висновки й мотиви суду касаційної інстанції в ухвалі від 4 листопада 2015 року через які скасовано рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2015 року у цій справі, а справа направлена на новий апеляційний розгляд.

Так, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року (а.с.153-154) зазначено, що апеляційний суд не врахував, що остання оплата проведена в лютому 2014 року, а позов пред'явлений в листопаді 2014 року саме з підстав несплати орендних платежів понад три місяці. Зазначено також у висновках, що при вирішенні спору, апеляційним судом фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи не встановлені.

Вказані висновки й мотиви суду касаційної інстанції колегія суддів апеляційного суду в силу вимог закону не може не ураховувати при вирішенні справи у цьому новому розгляді.

З доводами апеляційної скарги ФГ Максіма можна погодитись лише частково. Разом із тим, ці доводи не є такими, що дають підстави апеляційному суду для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення протилежного по суті.

Не можна погодитись з доводами про те, що позовні вимоги в частині щодо розірвання Договору з підстав несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд від дня спливу платежу, не можуть бути задоволеними зокрема й з підстав, що такі порушення зобов'язань не є істотними, як це передбачено статтею 614 ЦК України.

Колегія суддів виходить із того, що спірним Договором передбачені спеціальні підстави для його розірвання, а саме, якщо Орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд від дня спливу платежу (пункт 6.1.2 Договору). Вказані підстави не містять положення про істотність порушення зобов'язання та суперечать закону і відповідно до вимог частини 1 статті 626 ЦК України підлягають обов'язковому виконанню сторонами Договору. Через це положення статті 614 ЦК України щодо істотності порушення зобов'язання тут застосованими бути не можуть, оскільки за таких обставин та за правилами конкуренції у застосуванні норм закону і договору (стаття 6 ЦК України), умови Договору для його сторін є первинними і підлягають обов'язковому виконанню.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув вимоги особи, яка не має права вимоги на розірвання Договору оренди тракторів, оскільки право на спадщину ОСОБА_6 не зареєстрував в установленому законом порядку та не оформив право власності на трактори.

Спростовуючи вказані доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить із наступного.

Безспірним є той факт що ОСОБА_6 вступив у спадщину після смерті Орендодавця ОСОБА_7 та отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на вказані орендовані відповідачем трактори колісні (а.с.10).

Отже право власності ОСОБА_6 на вказані трактори є безспірним і як зазначалось вище, в силу положень статті 1216 ЦК України, до ОСОБА_6 перейшли всі права та обов'язки Орендодавця за Договором, у тому числі й право отримувати орендну плату.

При цьому, за обставинами справи ФГ Максіма не заперечує вказаного факту, проте заперечує наявність підстав для припинення договору, його розірвання, а отже відповідач бажає продовжувати правовідносини оренди тракторів колісних власником в порядку спадкування яких є ОСОБА_6, а тому наведені доводи є лише намаганням відповідача відтермінувати припинення правовідносин оренди.

До того ж, встановлено, що відповідач перешкоджає позивачу у перереєстрації тракторів, оскільки не надає можливості позивачу отримати ці трактори для пред'явлення їх до належного реєстраційного органу, хоча за договором Оренди та виходячи із принципу розумності він має сприяти у перереєстрації тракторів за спадкоємцем ОСОБА_6

За таких обставин ОСОБА_6 має всі правові підстави як спадкоємець всіх прав Орендодавця ОСОБА_7 на те, щоб в установленому законом та Договором порядку ставити питання про відповідальність Орендаря за укладеним Договором, а отже наведені доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення 20000 грн. завданої моральної шкоди, суд виходив із того, що позивачем не доведено наявність завданої йому моральної шкоди, в силу положень статті 60 ЦПК України про обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте колегія суддів вважає, що підставою для відмови у заявлених вимогах про відшкодування моральної шкоди не є недоведеність заявлених вимог, тобто недоведеність самого факту заподіяння моральної шкоди і його розміру, а є інші правові підстави.

Колегія суддів вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди не можуть бути задоволеними через те, що виниклі правовідносини оренди транспортних засобів між Орендодавцем і Орендарем є правовідносинами договірними на підставі укладеного Договору оренди транспортних засобів від 7 вересня 2011 року.

Умови вказаного Договору не містять такого виду цивільної правової відповідальності як відшкодування моральної шкоди.

Після смерті Орендодавця ОСОБА_7 позивач ОСОБА_6 прийняв спадщину і в силу положення статті 1216 ЦК України до нього перейшли всі права та обов'язки Орендодавця за Договором, у тому числі й право отримувати орендну плату.

Згідно з умовами пункту 10.3. Договору у випадку зміни власника машин (спадкування їх - у разі смерті власника) на набувача лягає обов'язок протягом строку дії цього договору не вимагати від Орендаря припинення цього договору. Тобто, за таких умов після смерті ОСОБА_7 немає підстав для розірвання Договору і права та обов'язки за цим Договором (зокрема право отримувати орендну плату) переходять до його спадкоємця ОСОБА_6

За таких обставин підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди за положенням частини 1 статті 23 ЦПК України, на які позивач посилається у обґрунтування цих вимог, немає, а тому у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити через їх безпідставність.

Таким чином з доводами апеляційної скарги позивача слід погодитись частково. При цьому колегія суддів ураховує зокрема й те, що зміст апеляційної скарги не містить доводів про незаконність рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Отже, після скасування рішення у справі слід ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_6 частково.

Слід розірвати договір оренди транспортних засобів укладений у місті Вінниці 7 вересня 2011 року між ОСОБА_7., податковий номер НОМЕР_1, від імені якого за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В., 03.09.2011 року за реєстровим №5893, діяв ОСОБА_8, та ФГ Максіма ( ідентифікаційний код 36967705).

У зв'язку з тим, що договір підлягає розірванню, слід задовольнити й вимоги про зобов'язання повернути трактори позивачу. Слід зобов'язати ФГ Максіма (ідентифікаційний код 36967705) повернути ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), трактор колісний Т-150К, рік випуску 1992, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, вид. ІДТН по Вінницькому районі 08.11.2010 року, а також трактор колісний МТЗ - 82.1 2001 року випуску, заводський номер НОМЕР_12, двигун НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_9, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10, вид. ІДТН по Вінницькому районі 08.05.2008 року.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити через безпідставність заявлених вимог.

Щодо заяви позивача про постановлення окремої ухвали, яку направити до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області для перевірки та вжиття заходів реагування, порушення кримінального провадження за наявності ознак злочинів, відносно громадян ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15., то колегія суддів не знайшла підстав для постановлення такої окремої ухвали, оскільки позивач має право та не позбавлений можливості самостійно звернутись з заявою до відповідних правоохоронних органів, надавши при цьому особисто належні пояснення про обставини вчинення злочинів вказаними особами.

Згідно з положеннями частин 1, 5 статті 88 ЦПК України з ФГ Максіма на користь ОСОБА_6 слід стягнути судові витрати за подачу позову у суді першої інстанції у розмірі 243 грн. 60 коп. та за подачу апеляційної скарги 121 грн. 80 коп., а всього 365 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3,4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Максіма відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_6 до Фермерського господарства Максіма про розірвання договору оренди задовольнити частково.

Розірвати Договір оренди транспортних засобів укладений у місті Вінниці 7 вересня 2011 року між ОСОБА_7, податковий номер НОМЕР_1, від імені якого за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В., 03.09.2011 року за реєстровим №5893, діяв ОСОБА_8, та Фермерським господарством Максіма ( ідентифікаційний код 36967705).

Зобов'язати Фермерське господарство Максіма (ідентифікаційний код 36967705) повернути ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), трактор колісний Т-150К, рік випуску 1992, заводський номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, вид. ІДТН по Вінницькому районі 08.11.2010 року, а також трактор колісний МТЗ - 82.1 2001 року випуску, заводський номер НОМЕР_12, двигун НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_9, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10, вид. ІДТН по Вінницькому районі 08.05.2008 року.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовити .

Стягнути з Фермерського господарства Максіма (ідентифікаційний код 36967705) на користь ОСОБА_6 судовий збір за подачу позову у суді першої інстанції у розмірі 243 грн. 60 коп. та за подачу апеляційної скарги 121 грн. 80 коп., а всього 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ В.С. Вавшко

/підпис/ С.С. Колос

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук