Рішення

від 12.01.2016 по справі 905/2749/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.2016 Справа № 905/2749/15

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Чорман О.О.,

розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» , м.Київ,

до відповідачів: 1 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДИАД-К» м.Слов'янськ, Донецька область, 2 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж» , смт.Васищеве, Харківська область,

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 4 703 371,86 гривень, -

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж» , смт.Васищеве, Харківська область,

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» , м.Київ,

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДИАД-К» м.Слов'янськ, Донецька область,

про визнання поруки припиненою,

За участю:

представники позивача за первісним позовом ОСОБА_3 (за довіреністю);

представник відповідача 1 за первісним позовом не з'явився;

представник відповідача 2 за первісним позовом ОСОБА_4 (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_2 акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» , м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідачів за первісним позовом: 1 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДИАД-К» м.Слов'янськ, Донецька область, 2 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж» , смт.Васищеве, Харківська область, про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 4 703 371,86 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором №ККРОВ.1502.016 від 05.03.2014 року та договору поруки №РХ029031.1500.009 від 11.10.2013 року.

Відповідач 1 у відзиві від 09.12.2015р. просив суд залишити позовну заяву без розгляду з причини того, що позов було підписано особою, в якої відсутні повноваження. Так, позовну заяву було підписано ОСОБА_5 - представником за довіреністю №43 від 31.03.2015р. Вказана довіреність була видана ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_6. Зазначає, що процедура виведення ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації була розпочата з 28.11.2014р., а відповідно до п.3.2.2 Положення Про виведення неплатоспроможного банку з ринку , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012р. за №1581/2193, передбачено, що тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує 3 місяці, для системно важливих банків - 6 місяців, та одноразово можуть бути продовжено на строк до 1 місяця. У зв'язку з чим, на думку Відповідача 1 наказ №111 від 30.03.2015р. про продовження повноважень особи фонду ОСОБА_6 до дати отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку є таким, що суперечить нормам діючого законодавства та не може мати юридичних наслідків.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву від 10.12.2015р. просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки на момент звернення з позовною заявою до господарського суду про стягнення солідарно з Відповідачів 1,2 заборгованості за Кредитним договором №ККРОВ.1502.016 від 05.03.2014р. у розмірі 4703371,86грн. відносини між позивачем та Відповідачем 2 були припиненні. Як на правову підставу посилається на ст.559 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.10.2015р. порушено провадження по справі.

Ухвалою суду від 10.12.2015р. було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж» , смт.Васищеве, Харківська область, до відповідача ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» , м.Київ про визнання поруки припиненою. Одночасно, ухвалою суду від 10.12.2015р. було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДИАД-К» .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж» посилається на те, що між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Фірма «Престиж» було укладено договір поруки №РХ029031.1500.009 від 11.11.2013р., відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором №ККРОВ.1502.016 від 05.03.2014р. Вимога кредитора до поручителя була заявлена банком 15.06.2015р., а звернення кредитора до суду з позовом до поручителя про солідарне стягнення було 20.10.2015р., з чого слідує, що передбачений ст.559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя сплинув.

В запереченнях на зустрічну позовну заяву ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» на зустрічний позов банк просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фірма «Престиж» . Наводить ст.ст.553, 554 ЦК України, та зазначає, що оскільки ТОВ «ДИАД-К» порушив зобов'язання, забезпечені порукою, ТОВ «ДИАД-К» і ТОВ «Фірма «Престиж» відповідають перед банком як солідарні боржники. Про порушення боржником зобов'язань по кредитному договору поручителя було повідомлено листом від 12.06.2015р. №2856, яке було останнім отримано 24.06.2015р. Наголошує на тому, що пунктом 6.1. Договору поруки №РХ029031.1500.009 передбачено, що порука та відповідальність поручителя припиняються лише після виконання зобов'язань в повному обсязі. Також зазначає, що підставою звернення позивача за зустрічним позовом до суду про визнання поруки припиненою є намагання поручителя уникнути відповідальності за кредитним договором забезпеченим порукою.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В задоволенні клопотання відповідача 1 від 07.12.2015р. про призначення судової економічної експертизи судом відмовлено.

Так, підставами необхідності проведення експертизи товариство визначає неможливість відповідача самостійно здійснити розрахунок заборгованості перед банком та необхідність первинної документації для здійснення такого розрахунку. При цьому, як зазначено в листі ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» №10536 від 07.12.2015р. наданого суду 08.12.2015р., оригінали первинних документів знаходяться у кредитній справі ТОВ «ДИАД-К» та зберігаються за адресою: м.Донецьк, пл.Конституції, б.4 у Донецькій обласній дирекції ПАТ «ВБР» , у зв'язку з чим банк не має можливості представити суду оригінали таких документів.

Судова експертиза призначається судом для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань. Суд не вбачає підстав призначення судової експертизи для здійснення розрахунку заборгованості за кредитним договором.

08.12.2015р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 10.12.2015р.

В судовому засіданні 12.01.2016р. представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги.

Присутній в судовому засіданні 12.01.2016р. представник відповідача 2 за первісним позовом наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача 2 за первісним позовом, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014 року між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський банк розвитку (банк) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДИАД-К» м.Слов'янськ (позичальник) було укладено кредитний договір № KKРОВ.1502.016 (договір), за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, надалі по тексту кредит на умовах, визначених цим договором (т.1 а.с. 14-18).

Відповідно до п. 1.1.1. договору, кредит надається у розмірі 4600000,00 (чотири мільйоні шістсот тисяч грн. 00 коп.) гривень.

Згідно п. 1.1.2. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 17.09.2014 року до договору, термін користування кредитом до 10.04.2015 року включно.

Пунктом 1.1.3. договору, встановлено, що процентна ставка за користування кредитом: 19,0 % відсотків річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Додатковою угодою № 1 від 04.06.2014 року до договору змінено процентну ставку за користування кредитом - 22,0 % відсотків річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Таким чином, з 05.03.2014р. по 04.06.2014р. процентна ставка за користування кредитом у кредитному договорі складала 19,0%, а з 04.06.2014р. - 22,0%.

Згідно п.2.2 договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплаті нарахованих процентів, комісій, інших платежів, передбачених умовами цього Договору, виступає: порука фізичної особи ОСОБА_7, порука юридичної особи ТОВ Престиж (п.2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.4. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 17.09.2014 року до договору, строк сплати процентів за кредитним договором встановлюється з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Відповідно до п.2.5. Договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 17.09.2014 року до договору, позичальник користується кредитними коштами за наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: дата початку строку дії ліміту - 05.03.2014р., дата закінчення строку дії ліміту - 10.04.2015р., діючий ліміт кредитної лінії - 4600000,00грн.

При не виконанні графіка зменшення ліміту в зазначений строк, починаючи з наступного дня після дати закінчення строку дії ліміту, сума зменшення ліміту вважається простроченою. При цьому банк призупиняє подальше надання кредиту згідно п.3.1.10.

Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків здійснюється щоденно, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами (методом факт/факт) із розрахунку 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п.п.2.7, 2.8 кредитного договору).

Пунктом 7.2. договору, встановлено, що за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом Банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 29% річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 04.06.2014 року до договору, за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом Банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 32% річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Таким чином, з 05.03.2014р. по 04.06.2014р. за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом Банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 29% річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, а з 04.06.2014р. - 32%.

За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (п. 7.4. договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. договору).

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1, 11.10.2013 року між позивачем (кредитор), відповідачем 1 (боржник) та відповідачем 2 (поручитель) укладено договір поруки №РХ029031.1500.009 (договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань, вказаних в розділі Зобов'язання, що забезпечені порукою цього договору.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, пені, витрат кредитора тощо (пункт 1.2. Договору поруки).

05.03.2014р. між позивачем (кредитор), відповідачем 1 (боржник) та відповідачем 2 (поручитель) було укладено договір №1 про внесення змін до договору поруки (а.с. 29).

17.09.2014р. між позивачем (кредитор), відповідачем 1 (боржник) та відповідачем 2 (поручитель) було укладено договір №3 про внесення змін до договору поруки (а.с. 30).

Листом від 12.06.2015р. №2855 банк повідомив ТОВ «ДИАД-К» про порушення боржником зобов'язань по кредитному договору (т.1 а.с. 31).

Листом від 12.06.2015р. №2856 банк повідомив ТОВ «Фірма «Престиж» про порушення боржником зобов'язань по кредитному договору (т.1 а.с.33).

Позовна заява Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» подана до господарського суду була підписана представником акціонерного товариства ОСОБА_5, діючої за довіреністю №43 виданої 31.03.2015р.

Як було встановлено судом, вказана довіреність ОСОБА_5 була видана ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_6, який діє на підставі Протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №077/15 від 27.03.2015р.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №111 від 30.03.2015р. повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» ОСОБА_6 продовжено до дати отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку (т.2 а.с.5).

Доказів недійсності Наказу №111 від 30.03.2015р. суду не надані.

Отже посилання Відповідача 1 на відсутність повноважень у особи, якою було підписано позовну заяву є безпідставними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. ОСОБА_3 особа має право на судовий захист.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Позика глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Факт видачі кредиту підтверджується банківськими виписками, меморіальними ордерами №42035818 на суму 119292,25грн. та №42033379 на суму 4480707,75грн. (т.1 а.с. 24,25), та не заперечується відповідачами.

Суду були надані банківські виписки по рахунку відповідача 1, та розрахунок заборгованості Відповідача 1 станом на 18.09.2015р., відповідно до яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі - 457188,88 грн., прострочена заборгованості за процентами - 85819,88 грн. (т.1 а.с.а.с. 11-13, 26, 67-92, 97; т.2. а.с.14-131).

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами договору, перерахувавши відповідачу кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Проте, позичальник не виконує належним чином свої зобов'язання в частині повернення кредиту та сплаті прострочених процентів за вказаним кредитним договором, у зв'язку з чим за останнім утворилась прострочена заборгованість по тілу кредиту у розмірі 4597188,88 грн. та прострочена заборгованість за процентами у розмірі 85819,88 грн.

Оскільки, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань, згідно з умовами договору у встановлений строк не здійснено повернення кредиту та не сплачені прострочені проценти за користування кредитом, вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 457188,88 грн., простроченої заборгованості за процентами 85819,88 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернувся до господарського суду з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором до ТОВ «ДИАД-К» та ТОВ «Фірма «Престиж» , посилаючись на взяту ТОВ «Фірма «Престиж» на себе відповідальність перед кредитором за виконання ТОВ «ДИАД-К» зобов'язання за кредитним договором, в повному обсязі відповідно до договору поруки від 11.10.2013 року №РХ029031.1500.009.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вже було зазначено, п.1.2. Договору поруки сторони дійшли згоди, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, пені, витрат кредитора тощо.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання , якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

З урахуванням змісту пункту 5.5 договору поруки така умова договору поруки не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає приписам статті 252 ЦК України, відповідно до яких строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Зазначення у договорі поруки замість строку - терміну припинення поруки (події, з якою пов'язується таке припинення - до повного погашення) не дає підстав для застосування частини 4 статті 559 ЦК України (в частині її першого речення). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 21.05.2012 у справі № 6-48цс11, від 23.05.2012 у справі 6-33цс12, від 18.07.2012 у справі № 6-78цс12.

Таким чином, до даних правовідносин застосовується друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України.

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову", як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 № 6-53цс14, яка згідно з ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для врахування судом при розгляді справи.

Оскільки за кредитним договором, в редакції додаткової угоди №3 від 17.09.2014р., день настання строку виконання основного зобов'язання по тілу кредитує 10.04.2015р., позивач мав звернутися з позовом до відповідача 2 по зобов'язанню з повернення заборгованості по тілу кредиту в сумі 4597188,88грн. - до 10.10.2015р.

ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» , м.Київ звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ ДИАД-К та ТОВ «Фірма «Престиж» 20.10.2015р., у зв'язку з чим, судом вбачається недотримання позивачем шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, як преклюзивного строку від дня настання строку, виконання основного зобов'язання щодо вимог до поручителя про стягнення кредиту в сумі 4597188,88грн.

Отже, прострочена заборгованість по тілу кредиту в сумі 4597188,88грн., має бути покладена на Відповідача 1.

Кредитним договором було передбачено, що період сплати процентів встановлюється з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Враховуючи викладене, правомірно заявленою сумою вимог про сплату прострочених процентів за користування кредитом до Відповідача 2 можна вважати, суму яка була нарахована після 20.04.2015р., оскільки передбачений п.4 ст.559 Цивільного кодексу України 6-ти місячний строк на пред'явлення позову до поручителя про стягнення процентів за користування кредитом нарахованих до 20.04.2015р. сплинув.

З наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що з а період з 08.04.2015р. по 18.09.2015р. за користування кредитними коштами позивачем нараховані 85819,88 грн. прострочених відсотків за ставкою 32 % річних із розрахунку 360 днів у році (п.п. 2.4., 2.8., 2.9. договору), з яких Відповідачем 1 сплачено суму 590996,94 грн.

Враховуючи визначений пунктом 2.9. договору порядок погашення заборгованості, суд вважає, що заявлена до стягнення сума відсотків, дорівнює періоду користування кредитними коштами з 28.08.2015р. по 18.09.2015р. (22 дня), строк оплати яких сплив 06.10.2015р. (п.2.4. договору).

Отже, сума простроченої заборгованості за процентами за кредитним договором в розмірі 85819,88грн., що були нараховані після 20.04.2015р. (за період з 28.08.2015р. по 18.09.2015р.), підлягає стягненню з Відповідачів 1, 2 солідарно.

За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (п. 7.4. договору).

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Як встановлено судом пеня нарахована позивачем за період з 16.04.2015 року по 18.09.2015 року.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції » на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

П. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. N 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» встановлено, що на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до п.23 розділу 1 включено м. Слов'янськ .

З огляду на викладене обґрунтованим можна вважати нарахування позивачем пені лише за період до 14.04.2014 року.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором від 05.03.2014р. станом на 13.04.2014р. загальна сума нарахованої пені складає 0,00 грн.

З огляду на вищевикладене вимога позивача про стягнення 20363,10грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором від 05.03.2014р. є необґрунтованою, що зумовлює відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовних вимог позивача за зустрічним позовом про визнання поруки припиненою, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 10.12.2015р. було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж» до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» про визнання поруки припиненою, для спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У поданій позовній заяві ТОВ «Фірма «Престиж» заявлено 1 вимога майнового характеру.

Таким чином, судовий збір за зазначеним позовом має бути сплачений в розмірі 1218,00 грн. відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» .

Ухвалами суду від 10.12.15р. та від 21.12.15р. суд зобов'язував ТОВ «Фірма «Престиж» надати документи в підтвердження сплати судового збору за поданим зустрічним позовом в сумі 1218,00 гривень.

Станом на 12.10.2015р. докази сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви суду не надані.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про залишення позову на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України без розгляду.

Оскільки спір виник з вини відповідача 1, а позивач мав формальне право здійснити нарахування штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів, а також керуючись принципом справедливості суд вважає, що вся сума судового збору, що сплачена позивачем за первісним позовом у розмірі 70550,58 гривень має бути покладена на Відповідача 1, незалежно від того, що у позовній вимоги в частині стягнення пені судом відмовлено, а сума простроченої заборгованості за процентами стягнуто солідарно з Відповідачів 1,2, що узгоджується із приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 33, 43, 49, 75, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» , м.Київ, до відповідачів: 1 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДИАД-К» м.Слов'янськ, Донецька область, 2 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж» , смт.Васищеве, Харківська область, про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 4 703 371,86 гривень, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДИАД-К» (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, провулок Андріївський, б.18А; код ЄДРПОУ 35672291) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж» , (62495, Харківська область, смт.Васищеве, вул.Паркомуни, б.26/2; код ЄДРПОУ 31714807) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (01135, м.Київ, вул.Чорновола В'ячеслава, б.25, код ЄДРПОУ 36470620) прострочену заборгованість за процентами за кредитним договором №ККРОВ.1502.016 від 05.03.2014р. у сумі 85819,88 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДИАД-К» (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, провулок Андріївський, б.18А; код ЄДРПОУ 35672291) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (01135, м.Київ, вул.Чорновола В'ячеслава, б.25, код ЄДРПОУ 36470620) прострочену заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №ККРОВ.1502.016 від 05.03.2014р. у розмірі 4597188,88 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 70550,58 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Престиж» , смт.Васищеве, Харківська область м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» , м.Київ, про визнання поруки припиненою - залишити без розгляду.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2016 року.

Суддя К.С. Харакоз