Постанова

від 13.06.2016 по справі 905/2749/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.06.2016 справа №905/2749/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2ОСОБА_5 - довір. ОСОБА_6 - довір. не прибув розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Диад-К", м.Слов'янськ Донецької області та ОСОБА_7 акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 12 січня 2016 р. у справі№ 905/2749/15 (суддя К.С. Харакоз) за позовомОСОБА_7 акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", м. Київ до відповідача-1: до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Диад-К", м.Слов'янськ Донецької області Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Престиж", смт. Васищеве Харківської області про за зустрічним позовом до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 4703371,86 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«ПрестижВ» , смт.Васищеве, Харківська область Публічого акціонерного товариства В«Всеукраїнський банк розвиткуВ» , м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДИАД-КВ» м.Слов'янськ, Донецька область визнання поруки припиненою В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство В«Всеукраїнський банк розвиткуВ» , м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДИАД-КВ» м.Слов'янськ, Донецька область, Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«ПрестижВ» , смт.Васищеве, Харківська область про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 4 703 371,86 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«ПрестижВ» , смт.Васищеве, Харківська область звернулось із зустрічним позовом до відповідача ОСОБА_7 акціонерного товариства В«Всеукраїнський банк розвиткуВ» , м.Київ про визнання поруки припиненою.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.01.2016р. по справі №905/2749/15:

- частково задоволено позов ОСОБА_7 акціонерного товариства В«Всеукраїнський банк розвиткуВ» , м.Київ, до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДИАД-КВ» м.Слов'янськ, Донецька область та до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«ПрестижВ» , смт.Васищеве, Харківська область, про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 4 703 371,86 гривень;

- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДИАД-КВ» (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, провулок Андріївський, б.18А; код ЄДРПОУ 35672291) та Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«ПрестижВ» , (62495, Харківська область, смт.Васищеве, вул.Паркомуни, б.26/2; код ЄДРПОУ 31714807) на користь ОСОБА_7 акціонерного товариства В«Всеукраїнський банк розвиткуВ» (01135, м.Київ, вул.Чорновола В'ячеслава, б.25, код ЄДРПОУ 36470620) прострочену заборгованість за процентами за кредитним договором №ККРОВ.1502.016 від 05.03.2014р. у сумі 85819,88 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДИАД-КВ» (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, провулок Андріївський, б.18А; код ЄДРПОУ 35672291) на користь ОСОБА_7 акціонерного товариства В«Всеукраїнський банк розвиткуВ» (01135, м.Київ, вул.Чорновола В'ячеслава, б.25, код ЄДРПОУ 36470620) прострочену заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №ККРОВ.1502.016 від 05.03.2014р. у розмірі 4597188,88 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 70550,58 гривень;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«ПрестижВ» , смт.Васищеве, Харківська область м.Донецьк до ОСОБА_7 акціонерного товариства В«Всеукраїнський банк розвиткуВ» , м.Київ, про визнання поруки припиненою.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Диад-К", м.Слов'янськ Донецької області (далі скаржник-1) звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2016р. по справі №905/2749/15 та винести нове рішення, в якому відповідно до законодавства України вирішити спір між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИАД-К» та ОСОБА_7 акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку», що витікає з правовідносин за кредитним договором №ККРОВ.1502.016 від 05.03.2014р.

Скаржник-1 вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, вважає, що судом необґрунтовано визначено розмір заборгованості ТОВ «ДИАД-К» перед банком за кредитним договором. Також зазначив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги факт здійснення часткових проплат за договором, здійснених платіжними дорученнями №397 від 05.11.2015р. та №366 від 05.10.2015р. в розмірі 189 089,28 грн.

Крім того, на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_7 акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", м. Київ (далі скаржник-2), в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2016р. по справі №905/2749/15 та винести нове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, що виникла станом на 18.09.2015р. у розмірі 4 683 008,87 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 70 550,58 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 77 605,64 грн.

Скаржник-2 вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови стягнення суми основного боргу з відповідача-2. Вважає, що оскільки позивачем було подано позовну заяву до суду першої інстанції 01.10.2015р. шляхом направлення поштового відправлення через відділення Укрпошти, то він не пропустив 6 місячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016р. було об'єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Диад-К", м.Слов'янськ Донецької області та ОСОБА_7 акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", м. Київ та призначено їх розгляд на 29.02.2016р. об 11:30.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2016р. та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.02.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді М'ясищев А.М., Геза Т.Д.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.02.2016р. у зв'язку із перебуванням судді Гези Т.Д. на лікарняному сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді М'ясищев А.М., Склярук О.І.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.04.2016р. у зв'язку із перебуванням судді М'ясищева А.М. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Склярук О.І., Будко Н.В.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.05.2016р. у зв'язку із перебуванням суддів Склярук О.І. та Будко Н.В. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Дучал Н.М., М'ясищев А.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.06.2016р. у зв'язку із перебуванням судді М'ясищева А.М. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Дучал Н.М., Склярук О.І.

Скаржники у судовому засіданні 13.06.2016р. наполягали на задоволенні апеляційних скарг.

Відповідач-2 у судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2014 року між ОСОБА_7 акціонерним товариством В«Всеукраїнський банк розвиткуВ» (далі банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ДИАД-КВ» м.Слов'янськ (далі позичальник) було укладено кредитний договір № KKРОВ.1502.016 (далі договір), за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, надалі по тексту В«кредитВ» на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.1.1. договору, кредит надається у розмірі 4600000,00 (чотири мільйоні шістсот тисяч грн. 00 коп.) гривень.

Згідно п. 1.1.2. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 17.09.2014 року до договору, термін користування кредитом до 10.04.2015 року включно.

Пунктом 1.1.3. договору, встановлено, що процентна ставка за користування кредитом: 19,0 % відсотків річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Додатковою угодою № 1 від 04.06.2014 року до договору змінено процентну ставку за користування кредитом - 22,0 % відсотків річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Таким чином, з 05.03.2014р. по 04.06.2014р. процентна ставка за користування кредитом у кредитному договорі складала 19,0%, а з 04.06.2014р. - 22,0%.

Згідно п.2.2 договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплаті нарахованих процентів, комісій, інших платежів, передбачених умовами цього Договору, виступає: порука фізичної особи ОСОБА_8, порука юридичної особи ТОВ В«ПрестижВ» (п.2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.4. договору, строк сплати процентів за кредитним договором встановлюється з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Відповідно до п.2.5. Договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 17.09.2014 року до договору, позичальник користується кредитними коштами за наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: дата початку строку дії ліміту - 05.03.2014р., дата закінчення строку дії ліміту - 10.04.2015р., діючий ліміт кредитної лінії - 4600000,00грн. При не виконанні графіка зменшення ліміту в зазначений строк, починаючи з наступного дня після дати закінчення строку дії ліміту, сума зменшення ліміту вважається простроченою. При цьому банк призупиняє подальше надання кредиту згідно п.3.1.10.

Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків здійснюється щоденно, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами (методом факт/факт) із розрахунку 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п.п.2.7, 2.8 договору).

Пунктом 7.2. договору, встановлено, що за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом Банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 29% річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 04.06.2014 року до договору, за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом Банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 32% річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (п. 7.4. договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. договору).

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1, між позивачем (кредитор), відповідачем-1 (боржник) та відповідачем-2 (поручитель) укладено договір поруки №РХ029031.1500.009 від 11.10.2013р. (далі договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань, вказаних в розділі В«Зобов'язання, що забезпечені порукоюВ» цього договору (п.1.1. договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, пені, витрат кредитора тощо (пункт 1.2. Договору поруки).

Відповідно до п.1.3. договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Між сторонами укладались додаткові угоди до договору поруки від 05.03.2014р., 17.09.2014р.

Позивач, зважаючи на неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором звернувся до суду першої інстанції із позовом в якому просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДИАД-КВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«ПрестижВ» 4 703 371,86 грн., з яких прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 4 597 188,88 грн., прострочена заборгованість за процентами в розмірі 85 819,88 грн. та пеня в розмірі 20 363,10 грн.

При розгляді вищезазначених позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вже було зазначено, п.1.2. Договору поруки сторони дійшли згоди, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, пені, витрат кредитора тощо.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя .

Як вже зазначалось вище, сторони кредитного договору уклали додаткову угоду №3 від 17.09.2014р., якою встановлено термін користування кредитом до 10.04.2015р. включно, таким чином, враховуючи вищенаведені приписи ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України, позивач мав звернутися із позовом до відповідача-2, який є поручителем до 10.10.2015р.

Проте, відповідно до відбитку поштового штемпелю на конверті, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом 16.10.2015р. (дата поштового штемпелю на конверті), тобто із пропуском шестимісячного строку, який є преклюзивним в розумінні ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України, що зумовлює припинення поруки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 17.09.2014р. № 6-53цс14.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги розглядаються стосовно відповідача-1, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір № KKРОВ.1502.016 від 05.03.2014р є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, так факт видачі кредиту підтверджується банківськими виписками, меморіальними ордерами №42035818 на суму 119292,25грн. та №42033379 на суму 4480707,75грн. (т.1 а.с. 24-26) та не заперечується відповідачами.

В той же час, відповідач за первісним позовом свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та у встановлені строки не виконав, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість, яка складається зі сплати простроченої заборгованості по кредиту в сумі 4 597 188,88 грн. Факт наявності заборгованості відповідача на момент із зверненням із позовом до суду першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем-1 .

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з цим, апеляційний суд не може погодитись із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення заборгованості за процентами в сумі 85819,88 грн., з огляду на наведене нижче.

Відповідно до п.2.9. Кредитного договору погашення заборгованості Позичальника за цим договором здійснюється, зокрема в наступній черговості:

- в першу чергу документально підтверджені витрати Банку, пов'язані з одержанням виконання по цьому договору (витрати пов'язані з реалізацією заставного майна, витрати на сплату судового збору та інших обов'язкових платежів, витрати, пов'язані зі зверненням стягнення на заставне майно тощо);

- в другу чергу прострочена заборгованість за процентами.

Таким чином, сторони погодили між собою особливий порядок розрахунків за Кредитним договором, що не суперечить умовам діючого законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість по процентам в сумі 85 819,88 грн. сплачена відповідачем-1 платіжним дорученням №366 від 05.10.2015р . на суму 92 994,73 грн. (т.2 а.с.190) до подачі позову до суду (позов подано 16.10.2015р.). Факт оплати відповідачем-1 заявленої до стягнення заборгованості по процентам, також підтверджено представниками обох сторін в процесі розгляду справи.

При цьому, з розрахунку та пояснень представника банку вбачається, що сума сплачена вищевказаним платіжним дорученням була частково зарахована в рахунок погашення прострочених відсотків, які не увійшли до предмету позову, у зв'язку з чим суд не надає їм оцінку.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_7 акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", м. Київ про стягнення процентів в розмірі 85 819,88 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку із безпідставністю заявлення.

Крім того, відповідач-1, в процесі розгляду справи, платіжним дорученням №397 від 05.11.2015р. перерахував на користь позивача 96094,55 грн. із призначенням платежу «Погашення процентів по кредиту відповідно до договору №ККРОВ.1502.016 від 05.03.2014р.» (т.2 а.с. 191).

Вказані грошові кошти в сумі 96094,55 грн. були спрямовані позивачем в рахунок погашення судових витрат, пов'язаних із одержанням виконання по спірному Кредитному договору та не можуть бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що повністю відповідає умовам п.2.9. Кредитного договору.

Також, позивачем заявлялись вимоги щодо стягнення пені в розмірі 20 363,10 грн. за період з 16.04.2015 року по 18.09.2015 року.

При розгляді вищезазначених позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.4. Кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії Банк має право нараховувати Позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі - Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Слов'янськ Донецької області.

Відповідно до ст. 2 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

Крім того, статтею 1 Закону України В«Про боротьбу з тероризмомВ» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а В«Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведенняВ» , згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Отже, проведення з 07.04.2014р. антитерористичної операції на території Донецької області, до складу якої відноситься м. Слов'янськ, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача-1 зареєстровано за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Андріївський, б.18а.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми ст.2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, з огляду на нарахування позивачем пені та штрафу за період після 14.04.2014 року, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 20 363,10 грн.

Що стосується зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«ПрестижВ» , смт.Васищеве, Харківська область до Публічого акціонерного товариства В«Всеукраїнський банк розвиткуВ» , м.Київ про визнання поруки припиненою, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо залишення зустрічного позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ненадання позивачем за зустрічним позовом витребуваних судом документів, необхідних для повного та всебічного розгляду зустрічного позову.

Посилання ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" на той факт, що банком не пропущено 6 місячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, оскільки вперше позов було направлено на адресу суду в межах 6-місячного строку, але судом цей позов було повернуто на підставі ст.63 ГПК України, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки діюче законодавство пов'язує пред'явлення вимоги із порушенням судом провадження у справі, а не лише з самим направленням позовної заяви на адресу суду. Тобто, пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України. Тому якщо господарським судом позовну заяву повернуто на підставі ст. 63 ГПК України, то такий факт не може бути розцінений як звернення до суду.

Доводи ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", викладені в апеляційній скаргзі є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи та нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга ТОВ "Диад-К" підлягає частковому задоволенню з огляду на вищенаведені обставини справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Донецької області підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 85 819,88 грн. як таке, що прийнято із неповним дослідженням обставин, що мають значення для справи, із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників, враховуючи той факт, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1 та залишення без задоволення апеляційної скарги позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2016р. по справі №905/2749/15 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Диад-К", м.Слов'янськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2016р. по справі №905/2749/15 - задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2016р. по справі №905/2749/15 в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 85 819,88 грн.

В скасованій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за процентами в сумі 85 819,88 грн.

В залишковій частині рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2016р. по справі №905/2749/15 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_2