Вирок

від 20.01.2015 по справі 1-653/11

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

20.01.2015

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 1-653/11

н\п 1/490/13/2014

ВИРОК

Іменем України

20 січня 2015 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 та підсудного,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Богданівка Доманівського району Миколаївської області, є громадянином України, раніше не судимим, неодруженим, має базову загальну середню освіту, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

20 лютого 2011 року, у період часу з 01 год. 00 хв. по 06 год. 25 хв., ОСОБА_4 , діючи умисно з корисливих мотивів за попередньою змовою та у групі з іншою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, з метою вчинення крадіжки шляхом пошкодження металевої решітки вікна проникли до приміщення підвалу на шість кімнат будинку АДРЕСА_2 , звідки в одній з кімнат, до першої з яких вони проникли, таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 5050 грн., а саме: два електродвигуни на швейні машини загальною вартістю 4 000 грн.; куртку чоловічу вартістю 350 грн.; куртку жіночу вартістю 300 грн.; брюки жіночі вартістю 100 грн.; набір оверлочний вартістю 30 грн.; ножиці кравецькі вартістю 150 грн; гребінець для одягу вартістю 30 грн.; лапку для швейної машинки вартістю 20 грн.; бабіну ниток вартістю 20 грн.; плоскогубці вартістю 10 грн.; кусачки вартістю 20 грн., дві бабіни чорних ниток загальною вартістю 20 грн., а також куртку жіночу, що не становить для потерпілої матеріальної цінності.

Після цього, ОСОБА_4 разом з вказаною вище особою, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, вибивши двері, проникли до приміщення іншої кімнати підвалу вказаного будинку, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 698 грн., а саме: 20 м. мідного кабелю вартістю 150 грн.; дві банки з консервацією вартістю по 44 грн. кожна, загальною вартістю 88 грн., 60 кг. свіжої капусти загальною вартістю 360 грн.; два алюмінієвих карнизи загальною вартістю 100 грн., а також металеву тачку типу "кравчучка", яка не становить для потерпілого матеріальної цінності.

Залишивши вказану вище кімнату, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру ОСОБА_4 разом з вказаною вище особою, скориставшись тим, що двері у кімнату вказаного підвалу, яку для зберігання майна використовує потерпілий ОСОБА_7 , були не зачинені на замок, проникли до цієї кімнати, звідки таємно викрали майно останнього на загальну суму 1 000 грн., а саме електродвигун вартістю 700 грн. та півчобітки жіночі вартістю 300 грн..

Далі, ОСОБА_4 разом з тією ж особою з метою продовження таємного викрадення чужого майна, вибивши двері, проникли до іншої кімнати вказаного підвалу, звідки таємно викрали компресор для стоматологічної установки вартістю 4 000 грн., який належить ОСОБА_8 ..

Після цього, шляхом декількох відвідувань місця вчинення злочину ОСОБА_4 і вказана вище інша особа перенесли викрадене майно в інше місце, та під час останнього перенесення, коли вони вже отримали реальну можливість розпоряджатися всім викраденим майном на власний розсуд, були затримані працівниками міліції.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні за викладених вище обставин злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, винним себе визнав повністю та повідомив, що дійсно 20 лютого 2011 року близько 01 год. 00 хв. він разом зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_9 вийшли з місця їх проживання у пошуках металу, взявши із собою металевий лом. Проходячи біля будинку АДРЕСА_2 вони вирішили зламати двері у підвалі вказаного будинку, проникнути туди і викрасти будь-які речі з металу, щоб здати їх до пункту прийому металобрухту. За допомогою лому вони спочатку стали зламувати двері, що ведуть до підвалу, але у них нічого не вийшло. Тоді вони обійшли увесь будинок і побачили на вікнах підвалу металеві решітки. Він вирішив зламати ці решітки, щоб здати їх як металобрухт. За допомогою лому він відігнув металеву решітку в одному із вікон підвалу і побачив, що скло у цьому вікні відсутнє, а замість нього прилаштовано фанеру. Тоді вони відкрили вікно і проникли до підвалу, щоб подивитися, чи немає там речей з металу, які можна здати у пункт прийому металобрухту. Знаходячись у підвалі вони за допомогою лому позламували близько трьох дверей, які вели в окремі кімнати, а двері іще в одну кімнати виявилися незачиненими. Знаходячись у підвалі вони з відповідних кімнат взяли компресор, два пакети з капустою, мідний кабель, два електродвигуни на швейні машини, куртку чоловічу, дві жіночі куртки, жіночі брюки, набір оверлочний, ножиці, гребінець для одягу, лапку для швейної машинки, три бабіни ниток, плоскогубці, кусачки, дві банки з консервацією, два алюмінієвих карнизи, електродвигун та півчобітки жіночі. Крім цього, в одній з кімнат вони для доставки викраденого додому взяли металеву тачку типу "кравчучка". Близько 03 год. вони вдвох частину викраденого майна доставили до квартири, в якій він тоді проживав, після чого повернулися за іншою. Коли взяли іншу частину і близько 06 год ранку слідували додому вулицею Потьомкінською, їх було затримано працівниками міліції. Два викрадені карнизи вони викинули дорогою. Інше викрадене майно у них було вилучено працівниками міліції, частина при затриманні, а частина пізніше при огляді квартири, де він проживав. У вчиненому щиро кається.

Показання підсудного повністю відповідають фактичним обставинам справи, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, з огляду на що суд вважає їх встановленими.

Наведені вище дії підсудного досудовим слідством правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка - таємне викрадення чужого майна, поєднана із проникненням до приміщення, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Крім наведеного вище, ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що при вчиненні крадіжки майна з підвального приміщення вказаного будинку, крім зазначеного вище майна, ним та іншою особою було викрадено з кімнати підвального приміщення, яку для зберігання майна використовує потерпілий ОСОБА_6 , іще й 8 банок з консервацією загальною вартістю 352 грн. та квашені огірки вагою 50 кг. загальною вартістю 1 250 грн., а з кімнати підвального приміщення, яку для зберігання майна використовує ОСОБА_8 - іще й п`ять стоматологічних наборів загальною вартістю 1 000 грн..

Під час судового слідства підсудний ОСОБА_4 факт викрадення ним та іншою особою цього майна категорично заперечував, посилаючись на те, що усе викрадене ним та його братом майно, крім двох карнизів, які вони викинули дорогою, було вилучено працівниками міліції - частину при їх затриманні, а іншу - під час огляду квартири, де він на той час проживав.

Допитаний під час судового слідства потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що все майно, крім 8 банок з консервацією, 50 кг. квашених огірків і двох карнизів йому було повернуто працівниками міліції. Ті речі, що їх не було повернуто, він в останнє бачив напередодні крадіжки. Факт зникнення майна першим з потерпілих виявив він 20 лютого 2011 року, близько 09 год., коли, проходячи біля одного з вікон підвалу, побачив, що решітка цього вікна зламана і фанера, яка затуляла його отвір прибрана. Тоді він виявив пропажу своїх речей, викликав міліцію і повідомив про факт крадіжки своїх сусідів.

З оголошених у ході судового слідства показань потерпілої ОСОБА_8 (а.с. 30) слідує, що 20 лютого 2011 року, близько 09 год., вона виявила пропажу з кімнати підвального приміщення будинку АДРЕСА_2 , яку використовує для зберігання майна, компресора стоматологічної установки вартістю 4 000 грн. та п`яти стоматологічних наборів загальною вартістю 1000 грн.. Востаннє ці речі вона бачила, відвідуючи вказану кімнату 18 лютого 2011 року. Коли її викликали до міліції, в приміщенні райвідділу вона побачила викрадений у неї компресор стоматологічної установки.

Як слідує з письмових доказів, що містяться в матеріалах справи і буди досліджені судом, а саме протоколів особистого обшуку ОСОБА_4 (а.с.15), ОСОБА_9 (а.с. 18), протоколу огляду квартири (а.с.19), ані під час затримання ОСОБА_4 та іншої особи, з якою він вчинив крадіжку, ані під час огляду квартири, де проживав на той час підсудний, не було виявлено майна, факт викрадення якого ОСОБА_4 заперечує.

За такого показання ОСОБА_4 в частині заперечення викрадення цього майна не спростовується будь-якими доказами. У свою чергу з наведених вище доказів слідує, що у період часу після вчинення крадіжки до її виявлення потерпілим ОСОБА_6 , тобто з 06 год. 25 хв. до 09 год. 00 хв. 20 лютого 2011 року, до приміщення підвалу існував вільний доступ будь-яких сторонніх осіб, скільки в одному з вікон підвального приміщення решітка була зламана і була прибрана фанера, що затуляла отвір. Більш чого, як стверджує потерпілий ОСОБА_6 , наявні пошкодження решітки вікна і відсутність в ньому фанери значно привертали увагу. Ці обставини не виключають можливості проникнення до вказаних підвальних приміщень і можливість викрадення з цих 8 банок з консервацією та квашених огірків вагою 50 кг., що належать ОСОБА_6 , а також п`яти стоматологічних наборів, що належать ОСОБА_8 , не підсудним ОСОБА_4 та його співучасником, а іншими особами.

Враховуючи наведене вище, суд вважає факт викрадення ОСОБА_4 зазначених вище речей не доведеним, а, відповідно, виключає з обвинувачення, що йому пред`явлене, вказівку на їх викрадення підсудним.

При призначенні покарання підсудному суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує, що він вчинив тяжкий умисний злочин, його особу, а саме те, що він є раніше не судимим та вперше притягається до кримінальної відповідальності, не працює, має постійне місце проживання, характеризуються посередньо, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та як обставину, що його пом`якшує, щире каяття підсудного.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне за вчинений злочин призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строком на три роки, яке вважає таким, що відповідає особі підсудного і тяжкості вчиненого ним злочину.

Разом з цим, враховуючи те, що ОСОБА_4 має певне місце проживання, є раніше не судимим та вперше притягається до кримінально відповідальності, щиро покаявся у вчиненому злочині, суд вважає можливим виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, а тому й можливим, на підставі ст. 75 КК України, звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 330, 333-335, 342, 343 КПК України 1960 року, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом одного року шести місяців від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання.

Речові докази у справі: двигун, 2 жилетки, півчобітки жіночі, спортивний костюм, віддані на збереження до рішення суду потерпілому ОСОБА_7 , 2 двигуна, куртку чоловічу, куртку жіночу, брюки жіночі, ножиці кравецькі, гребінець для одежі, лапку для швейної машинки, віддані на збереження до рішення суду потерпілій ОСОБА_5 , компресор для стоматологічної установки, віддані на збереження до рішення суду потерпілій ОСОБА_8 , 20м. мідного кабелю, два пакети свіжої капусти, тачку, віддані на збереження до рішення суду потерпілому ОСОБА_6 , вважати повернутими за належністю.

Запобіжний захід у вигляді взяття під варту, обраний щодо засудженого ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти у залі суду.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: